Ухвала суду № 135824990, 17.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/3736/26

н/п 1-кс/953/2110/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42026222750000047 від 16.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (ВЧ ліцей І. Богуна) та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , адреса тимчасового проживання: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42026222750000047 від 16.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026222750000047 від 16.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Так, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 №167 ОСОБА_5 призначено на посаду заступника командира бригади, тарифний розряд ШПК «полковник».

Відповідно до ЗУ «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», Заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання бойових завдань бригадою (полком, окремим батальйоном); за організацію та якість проведення занять з бойової підготовки; за створення навчально-матеріальної бази, вдосконалення та утримання її в справному стані; за спортивно-масову роботу; за підготовку класних спеціалістів; за додержання військової дисципліни та внутрішнього порядку; за організацію пожежної безпеки у бригаді (полку, окремому батальйоні). Заступник командира бригади підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу бригади, за відсутності командира виконує його обов`язки. Заступник командира бригади зобов`язаний:- перевіряти організацію і стан бойової підготовки й пожежної безпеки в підрозділах бригади (полку, окремого батальйону), усувати виявлені недоліки та подавати допомогу командирам підрозділів в організації й проведенні занять;- вести облік матеріальних засобів і коштів, виділених на бойову підготовку, та забезпечувати їх витрачання за прямим призначенням;- своєчасно забезпечувати підрозділи бригади (полку, окремого батальйону) матеріальними засобами й наочними посібниками з бойової підготовки; стежити за їх обліком і утриманням;- організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на підвищення фахового рівня особового складу бригади (полку, окремого батальйону);- перевіряти додержання правил внутрішнього порядку в бригаді (полку, окремому батальйоні) та його підрозділах, а також підготовку добового наряду та несення ним служби. Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу контрактом осіб офіцерського складу. Окрім того, ОСОБА_5 склав військову присягу на вірність народу України.

Вступаючи на військову службу, присягнув завжди бути вірним і відданим народу України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (зі змінами), полковник ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; дорожити бойовою славою Збройних сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові; кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно з положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 18 КК України спеціальним суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб`єктом якого може бути лише певна особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції". Даний Закон втратив свою чинність 01.09.2016 року, але ст. 369-2 КК України змін не зазнала, отже примітка до цієї статті посилається на неіснуючий закон України, що вказує на відсутність з 01.09.2016 року законодавчо визначеного переліку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, визначених зазначеним законом, а аналогія в кримінальному праві не допускається. Разом з тим, в зазначених пунктах ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» визначено вичерпний перелік суб`єктів відповідальності за корупційні правопорушення та в ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, серед яких у вказаних статтях Законів є і особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків. А згідно ч. 3 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду заступника командира бригади (заступника командира військової частини НОМЕР_1 ) є службовою особою. В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» дія даного Закону поширюється, з-поміж іншого, на військових посадових осіб Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки. Згідно ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» військовим посадовим особам Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Корупція, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», являє собою використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/ пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Незважаючи на обізнаність про вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, у полковника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник умисел на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у суммі 4000 (чотири тисячі) доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на командування Сухопутних військ Збройних сил України щодо переведення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час особистої зустрічі 01.03.2026 висловив ОСОБА_8 вимогу про надання неправомірної вигоди в сумі 4000 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на командування Сухопутних військ Збройних сил України щодо переведення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 . У подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, 20.03.2026, близько о 21:40 год., ОСОБА_5 , перебуваючи на перехресті вул. Герцена та вул. Пертовського с. Слатине, Харківського району, Харківської області, під час особистої розмови із ОСОБА_8 підтвердив раніше висунуту вимогу про надання йому неправомірної вигоди у сумі 4000 доларів США за те що він вплинув командування Сухопутних військ Збройних сил України щодо переведення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_8 , розуміючи, що ним буде передана незаконна винагорода за вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, реальність можливості настання негативних наслідків для ОСОБА_9 , погодився на вимогу ОСОБА_5 щодо передачі зазначеної неправомірної вигоди. У подальшому, 02.04.2026 ОСОБА_5 , відповідно до розробленого раніше злочинного плану, приблизно о 15:46 год., перебуваючи на території АЗС «UGO», що розташована за адресою: вул. Залізнична, 31 Г у м. Дергачі Харківської області, зустрівся з ОСОБА_8 . Тоді ж, ОСОБА_5 , діючи умисно та реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, переслідуючи корисливу мету, отримав від ОСОБА_8 частину раніше обумовлених грошових коштів у сумі 1700 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 02.04.2026 (43,7808 грн за 1 долар США) складає 74 427, 36 гривень) за вплив на командування Сухопутних військ Збройних сил України щодо переведення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 зазначивши ОСОБА_8 про необхідність передачі частини грошових коштів у сумі 300 доларів США на банківську карту номер якої повідомить пізніше.

У подальшому, 06.04.2026 близько 09:16 год. в ході телефонної розмови ОСОБА_5 діючи умисно та реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, переслідуючи корисливу мету, повідомив ОСОБА_8 номер своєї банківської картки № НОМЕР_3 для переведення частини неправомірної вигоди у розмірі 300 доларів США, (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 06.04.2026 (43,6549 грн за 1 долар США) складає 13 096,47 гривень. Так, 06.04.2026 о 17:43 год. та 17:47 год. ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: вул. Полтавський Шлях, 208, смт. Котельва, Полтавської області на вимогу ОСОБА_5 здійснив два платежі заздалегідь ідентифікованих грошових коштів у загальній сумі 13200 гривень через термінал ПриватБанку на банківську картку № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 за переведення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 .

Надалі, 15.04.2026 ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 та в ході телефонної розмови останній повідомив ОСОБА_8 , що 2000 доларів США йому можна передати 16.04.2026 під час особистої зустрічі. 16.04.2026 близько 14:28 год., під час особистої зустрічі, ОСОБА_5 , діючи умисно та реалізуючи злочинний намір на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, переслідуючи корисливу мету, отримав від ОСОБА_8 частину раніше обумовлених грошових коштів у сумі 2000 доларів США (43,5152 грн за 1 долар США) складає 87 030,4 гривень) за вплив на командування Сухопутних військ Збройних сил України щодо переведення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди.

Того ж дня, о 14 годині 35 хвилин, після одержання частини неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 2000 доларів США, ОСОБА_5 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

16.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри. ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами: показаннями свідка ОСОБА_8 ; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи ОСОБА_8 з метою фіксації дій, розмов, рухів, інших звуків, поведінки цієї особи пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування від 27.03.2026; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 27.03.2026; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи ОСОБА_10 з метою фіксації дій, розмов, рухів, інших звуків, поведінки цієї особи пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування від 27.03.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 02.04.2026; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 02.04.2026; протоколом огляду (огляд свідка) від 02.04.2026; протоколом огляду (огляд транспортного засобу) від 03.04.2026; протоколом роз`яснення прав особі, що проводить контроль за вчиненням злочину від 02.04.2026; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 06.04.2026; протоколом огляду (огляд свідка) від 06.04.2026; протоколом роз`яснення прав особі, що проводить контроль за вчиненням злочину від 06.04.2026; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії контролю за вчиненням злочину від 06.04.2026; протоколом огляду та добровільної видачі від 24.02.2026; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, - відео контроль особи ОСОБА_10 з метою фіксації дій, розмов, рухів, інших звуків, поведінки цієї особи пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування від 06.04.2026; протоколом про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль особи ОСОБА_8 з метою фіксації дій, розмов, рухів, інших звуків, поведінки цієї особи пов`язаних з його діяльністю або місцем його перебування від 06.04.2026; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.04.2026; рекомендаційним листом на ім`я ОСОБА_9 від 17.02.2026; показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.04.2026; протоколом роз`яснення прав особі, що проводить контроль за вчиненням злочину від 16.04.2026; протоколом огляду (огляд свідка) від 16.04.2026; протоколом огляду, копіювання та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 16.04.2026; протоколом огляду (огляд транспортного засобу).

На даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні, у т.ч. через свої зв`язки; вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням доведеності обґрунтовано ї підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та особи підозрюваного, орган досудового розслідування приходить до висновку, що для досягнення цілей, визначених ст.177 КПК України, стосовно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Також, сторона обвинувачення покликається на врахування положень ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, а саме те, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, що відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, у даному випадку застава у межах визначених від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, просить призначити заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити, посилаючись на обґрунтованість пред`явленої підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти вищезазначеним ризикам, з визначення розміру застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_5 від надання пояснень та відповідей на питання щодо його причетності відмовився, щодо застосування запобіжного заходу заперечував.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 проти клопотання заперечував, посилаючись на необґрунтованість повідомленої підозри, недоведеність існування ризиків, не доведеність неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. З урахуванням даних про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв`язки, наявність ряду нагород проте які не встигли долучити відмовити у задоволенні клопотання обравши інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою або визначити розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026222750000047 від 16.03.2026, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що 16.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_5 ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто підозрюється у одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди.

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

У контексті заперечень сторони захисту слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого злочину, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб або використовуючи свій авторитет на потерпілих та свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки наразі тривають слідчі та процесуальні дії, а також через тяжкість інкримінованого правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при обранні запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо доводів захисника про відсутність доказів на обґрунтування вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідчий суддя вважає, що наявність у підозрюваного постійного місця проживання, наявність міцних соціальних зав`язків з урахуванням обставин кримінального правопорушення, не може бути достатнім стримуючим фактором, який міг би беззаперечно нівеліювати або зменшити наявні ризики, оскільки наявні обставини не стали для нього тим стримуючим факторм від дій, які йому інкримінуються органом досудового розслідування.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, також на виконання вимог ст. 178 КПК України на підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан, а саме те, що він, раніше не судимий, має постійне місце проживання, є війсковослужбовцем, однак такі відомості не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, запобігти яким в данному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 вказав на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність до вчинення ОСОБА_5 тяжкого, корупційного кримінального правопорушення проти власності, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 червня 2026 року включно.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану особу від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він підозрюється у вчиненні корупційного, тяжкого, кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке віднесено до категорії тяжких.

Розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваної в суд достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність на початковому етапі з урахуванням особи, підозрюваного обставин кримінального правопорушення, здатності забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків визначити ОСОБА_5 , як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп, оскільки ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки підозрюваним, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК України.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 199, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42026222750000047 від 16.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк 60 (шістдесят) днів в межах строку досудового розслідування, тобто до 14 червня 2026 року.

Строк тримання під вартою обчислювати з 16 квітня 2026 року до 14 червня 2026 року.

Встановити строк дії даної ухвали до 14 червня 2026 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 коп, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава по справі №, за підозрюваного ПІБ) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

Зобов`язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 20.04.2026 о 15 годині 00 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1