Рішення № 135820094, 20.04.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6649/25

2/215/506/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

13.06.2025 позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулось до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11.08.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір №108153209 згідно якого остання отримала кредит в сумі 7200 грн. строком на 1857 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплаті відсотків належним чином не виконала, має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 33488,64 грн. з яких: 7200 грн. заборгованість по кредиту; 26288,64 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії було продовжено Додатковою угодою №32 від 31.12.2023 до 31.12.2024, згідно якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023.

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №27/0524-01, згідно якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023.

29.05.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е, згідно якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023 в розмірі 33488,64 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяви просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та надав згоду на заочний розгляд справи (а.с.8).

06.10.2025 відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву в якому вказує, що позов не визнає, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів (а.с.94-98).

22.10.2025 представником позивача ОСОБА_2 надана відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначає, що кредитний договір №108153209 від 11.08.2023 був укладений в електронній формі з суворим дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію», а кредитні кошти були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на її картковий рахунок, який вона вказала під час заповнення кредитного договору, тому в повній мірі доведений як факт укладення кредитного договору так і перерахування відповідачу кредитних коштів (а.с.102-114).

Заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодеку України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Так, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 вищезазначеного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 вказаного Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 цього ж Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 зазначеного вище Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із доданих до позовної заяви копій документів, 11.08.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір №108153209, згідно якого остання отримала кредит в сумі 7200 грн. строком на 1857 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом (146268,05% рычних). Зазначений кредитний договір був укладений за допомогою відповідного електронного сервісу (Moneyveo) та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.45-65).

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Moneyveo), позичальник надала всі необхідні відомості шляхом заповнення обов`язкових реквізитів кредитного договору та проставила відмітку про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, що відповідає ЗУ «Про захист персональних даних» та рекомендаціям Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо застосування положень цього Закону.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 є дієздатною особою, яка в повній мірі має можливість усвідомлювати свої дії та керувати ними, розуміти наслідки вчинення певних дій та можливість відмовитись від вчинення таких дій, що будуть суперечити її інтересам, адже без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Moneyveo) за допомогою логіна і пароля особистого кабінету (а.с.45-49) кредитний договір між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не був би укладений.

Крім того, підписанням за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору, ОСОБА_1 підтвердила свою обізнаність та згоду із запропонованими умовами надання кредиту, що свідчить про її вільне волевиявлення, спрямоване на укладення договору саме на тих умовах, що у ньому визначені.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладання між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №108153209 від 11.08.2023.

На виконання умов кредитного договору №108153209 від 11.08.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в сумі 7200 грн.

Даний факт підтверджується платіжним дорученням від 11.08.2023 (а.с.44), а також витребуваною судом під час розгляду справи довідкою та випискою за період з 11.08.2023 по 16.08.2023 по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я відповідача ОСОБА_1 (а.с.121-124).

Вказані документи суд вважає належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами по справі та ставити їх під сумнів не вбачає підстав.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами належним чином не виконала, має заборгованість, яка станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 33488,64 грн. з яких: 7200 грн. заборгованість по кредиту; 26288,64 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с.10, 11, 71).

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії було продовжено Додатковою угодою №32 від 31.12.2023 до 31.12.2024, згідно якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023 (а.с.26-34).

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №27/0524-01, згідно якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023 (а.с.21-25).

29.05.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е, згідно якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023 (а.с.12-14, 17-20).

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки, відповідач своєчасно та належним чином свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом не виконала, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем було понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.1, 68-70).

Оскільки, позовну заяву задоволено, судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., то слід зазначити наступне.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

Як видно з Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 на виконання робіт з надання послуг правничої допомоги було витрачено 6 год. часу, а вартість наданих послуг становить 7000 грн. (а.с.68).

Чинне процесуальне законодавство встановило такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19 вказано, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що фактично наданий обсяг юридичної допомоги, є неспіввісним з заявленою сумою судових витрат, а тому підлягають стягненню судові витрати, пов`язанні з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 3000 грн., вважаючи суму в 7000 грн., яку зазначає представник позивача, завищеною.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №108153209 від 11.08.2023 в розмірі 33488,64 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 3000грн. витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, а всього 38911,04 грн.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішенняапеляційну скаргу безпосередньо в Дніпровський апеляційний суд.

Повне рішення складено 20.04.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, Харківське шосе, 19/2005.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: