Рішення № 135819441, 15.04.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

932/7666/25

2/179/637/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Павлюка З.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 липня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальною «Мілоан», ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту №103722818. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №103722818 від 25.07.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному сайті Товариства.

Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №103722818 від 25.07.2021 з ТОВ «Мілоан», та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн.

Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 ЦК України.

12 листопада 2021 року згідно з умовами договору відступлення прав вимоги № 13 Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №103722818 від 25.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС, а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно договору відступлення права вимоги, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 23250 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5000 грн; заборгованість за відсотками становить 17250 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1000 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ "МІЛОАН" до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 103722818 від 25.07.2021.

Однак, позичальник не виконав свого обов`язку по поверненню кредиту в строки, передбачені кредитним договором.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №103722818 від 25.07.2021 у розмірі 23250 грн., а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Дніпра від 18.08.2025 цивільну справу передано на розгляд до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

В судове засідання представник позивача Романюк В.С. не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що не заперечує проти стягнення заборгованості за основною сумою боргу та судового збору. Визнає факт укладення кредитного договору та отримання коштів у розмірі 5000 грн., які не повернуті. В частині стягнення відсотків та комісії проти задоволення позову заперечував, оскільки вважає нараховані відсотки завищеними. Також заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу.

Вислухав пояснення відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 25 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 103722818 (далі кредитний договір), згідно якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у сумі 5000 грн. шляхом переказу на картковий рахунок, строком на 30 днів з 25.07.2021 (строк кредитування) зі сплатою відсотків, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк (до 24.08.2021), сплатити відсотки за користування кредитними коштами та виконати інші зобов`язання в обсязі, на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Пунктами 1.5.1.-1.7. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1 000 грн. та нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом складають 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що він укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погоджено Графік платежів за договором про споживчий кредит № 103722818 від 25.07.2021 р. та Паспорт споживчого кредиту №103722818.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, перерахувавши 25 липня 2021 року ОСОБА_1 на його картковий рахунок грошові кошти у розмірі 5000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 30304049, банк платника Приватбанк, отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 103722818.

Факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у розмірі 5000 грн. відповідач не заперечує.

Як вбачається з відомості ТОВ «МІЛОАН» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №103722818, станом на 23.10.2021 заборгованість складала 23250 грн., у тому числі: 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 17250 грн. заборгованість за відсотками; 1000 грн. заборгованість за комісією.

12 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі Клієнт) укладено Договір факторингу № 13Т, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.6.1 умов Договору кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості.

Згідно п. 6.2.3 права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 12 листопада 2021 року до Договору відступлення прав вимог № 13Т від 12 листопада 2021 року, Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр боржників від 12 листопада 2021 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору.

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 13Т від 12 листопада 2021 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №103722818 від 25.07.2021 на суму 23250 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 17250 грн - сума заборгованості за відсотками; 1000 грн - сума заборгованості за комісійними винагородами.

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст.626,628 договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був ініціатором укладання кредитного договору, надав необхідні для укладання договору особисті дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, які зазначені в кредитному договорі. Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, крім того, крім того, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, перерахувавши на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 5000 грн., однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки не повернув кредитору кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість.

12 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено Договір факторингу № 13Т, у відповідності до умов якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103722818 від 25.07.2021 в сумі 23250 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 17250 грн - сума заборгованості за відсотками; 1000 грн - сума заборгованості за комісією.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, ОСОБА_1 відповідає за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 103722818 від 25.07.2021 за період з 25.07.2021 по 23.10.2021, вбачається, що відповідач станом на 23.10.2021 має заборгованість за кредитним договором у сумі 23250 грн. з яких: 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 17250 грн. заборгованість за відсотками; 1000 грн. заборгованість по комісії.

Станом на день розгляду справи ОСОБА_1 не погашав заборгованість за кредитним договором, остання є незмінною з моменту відступлення прав вимоги до ТОВ «Діджи Фінанс».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000 грн. та несплаченої комісії у розмірі 1000 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до приведеного розрахунку заборгованості за кредитним договором, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та проценти за користування ним не сплатив.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктами 1.3. та 1.4. договору про споживчий кредит №103722818 від 25 липня 2021 року визначено, що кредит надається строком на 30 днів, термін повернення якого 24 серпня 2021 року; при цьому пунктом 2.3. договору визначено умови пролонгації строку кредитування.

Відповідно до п.2.3.1.2 кредитного договору № 103722818 від 25.07.2021 позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п. 1.6. Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Проте, наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 24.08.2021.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тобто, право ТОВ «Мілоан» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 24.08.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.

При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України.

За таких обставин, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено.

Отже, з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 2250 грн. ( 5 000 грн. х 1,50% х 30 днів = 2250 грн.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчій кредит №103722818 від 25.07.2021 у загальному розмірі 8250 грн., у тому числі: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2250 грн заборгованість за відсотками та 1000 грн. заборгованість з комісії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.01.2025.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (35,50%), підлягає стягненню судовий збір у розмірі 859,95 грн.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа № 554/2586/16-ц) констатує, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Наданими позивачем документами, зокрема, копіями договору №42649746 від 01.11.2024 про надання правової допомоги, укладеному між ТОВ «Діджи Фінанс» та авокатом Стародуб І.В.; додатковою угодою №103722818 від 30.12.2024 до договору №42649746 про налання правової допомоги від 01.11.2024; актом №1037222818 від 30.12.2024 про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) на суму 6000 грн., та детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги підтверджуються понесені позивачем витрати на надання правової допомоги у розмірі 6000 грн.

Отже, відповідно до вимог ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2130 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №103722818 від 25.07.2021 у розмірі 8250 грн. (вісім тисяч двісті п`ятдесят грн.), яка складається із: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2250 грн. - заборгованість за відсотками, 1000 грн. заборгованість з комісії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 859,95 грн. (вісімсот п`ятдесят дев`ять грн. 95 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2130 грн. (дві тисячі сто тридцять грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 15.04.2026.

Суддя О.Ю.Кравченко