Ухвала суду № 135819077, 20.04.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11839/25

Провадження № 1-кс/202/2770/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

20 квітня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яке подане в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025,

У С Т А Н О В И В:

17 квітня 2026 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025.

В обґрунтування клопотання зазначив, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025, в якому на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 16.12.2025 року накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку в приміщенні КНП «Самарівська центральна міська лікарня» СМР та належне ОСОБА_4 , а саме мобільний телефон марки «One Plus 9» чорного кольору у чохлі чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 .

Захисник зазначає, що на цей час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, так як будь-які відомості, які мають значення для досудового розслідування, вилучений мобільний телефон не містить.

У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 своє клопотання підтримав.

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явилися, про розгляд клопотання були повідомлені.

При цьому слідчий надала заяву, в якій просила клопотання про скасування арешту майна розглянути в її відсутність, проти скасування арешту не заперечувала.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню за наступних підстав:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 354, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368 КК України.

У цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 січня 2025 року накладено арешт шляхом заборони розпорядження та користування на речі і документи, вилучені 04 грудня 2025 року в приміщенні КНП «Самарівська центральна міська лікарня» СМР, що знаходиться за адресою: м. Самар, вул. Гідності, буд. 40, кабінет 420, в тому числі на мобільний телефон марки «One Plus 9» чорного кольору у чохлі чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .

Розглядаючи клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно зі статтею 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження і одним із таких заходів є арешт майна.

За положеннями частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, частиною другою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).

Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007 року зазначив, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, між суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.

Слідчий суддя враховує, що, накладаючи арешт на вилучене під час обшуку майно, слідчий суддя виходив із того, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, має значення речового доказ.

Разом з тим, слідчий суддя бере до уваги, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон, належний ОСОБА_4 , досліджений органом досудового розслідування. Даних про те, що цей мобільний телефон містить інформацію чи інші відомості, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, не надано. Слідчий у своїй заяві проти скасування арешту не заперечує.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відсутня.

Враховуючи вищенаведене, клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 грудня 2025 року на мобільний телефон марки «One Plus 9» чорного кольору у чохлі чорного кольору, IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_5