Рішення № 135818688, 02.04.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/1314/2026

ЄУН 201/13932/25

Соборний районний суд міста Дніпра

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.04.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

за участю представника позивача Зайця П.Л.,

за участю представника відповідача Матросової Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 )

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ІНВЕСТ-КЛІНІК»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна,

про визнання протиправним, скасування рішень державного реєстратора та витребування майна,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

1.Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ІНВЕСТ-КЛІНІК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпровського міськогонотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення №67769281 від 26.05.2023 року, прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною; в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення №67769281 від 26.05.2023 року прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною;

-скасувати запис про право власності №50414344 від 26.05.2023 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною, щодо нежитлове приміщення, загальною площею 443.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576945712101);

-визнати протиправним та скасувати рішення №68220537 від 28.06.2023 року прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною;

-скасувати запис про право власності №50798956 від 23.06.2023 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною, щодо нежитлове приміщення, загальною площею 443.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576945712101);

-витребувати з володіння ТОВ «ІНВЕСТ-КЛІНІК» код ЄДРПОУ 45119034 на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 нежитлове приміщення, загальною площею 443.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576945712101);

-стягнути з відповідача судові витрати.

2.Як на підставу своїх вимог Позивач посилався на ті обставини, що у зв`язку з визнанням недійсними постановою Дніпровського апеляційного суду 15.07.2025 року у справі № 201/3841/23 результатів електронного аукціону з реалізації майна ОСОБА_1 , що відбувся 15.05.2023 року в електронній торговій системі Державного Підприємства «СЕТАМ», а саме: лоту 526924 - нежитлового приміщення загальною площею 443,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , у позивачки виникло законне право на вчинення реєстраційних дій щодо вказаного майна за собою. Зазначає, що у порушення норм діючого законодавства при вчиненні нотаріальних дій приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською І.Р. допущені чисельні порушення законодавства, а саме грубо порушено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме черговість розгляду заяв про державну реєстрацію речових прав та проігноровано наявність заборони на вчинення реєстраційних дій щодо спірного об`єкту нерухомого майна. Отже, на думку заявника позову рішення реєстратора №68220537 від 28.06.2023 року та №68220537 від 28.06.2023 року, оскільки реєстратором проігноровано наявність заборон на вчинення реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна згідно ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпра від 13.01.2021 року у справі № 201/187/21 та ухвали Жовтневого районного суду міста Дніпра від 03.04.2021 року у справі № 201/3841/23. За таких саме підставі позивач просить скасувати записи право власності №50414344 від 26.05.2023 року та №50798956 від 23.06.2023 року, внесені на виконання вищевказаних рішень державного реєстратора. З урахуванням наведеного, окрім визнання протиправним та скасувати рішень державного реєстратора, скасування запису про право власності, з метою ефективного захисту свого права з посиланням на положення статей 386-388 Цивільного кодексу України також просить витребувати з володіння ТОВ «ІНВЕСТ-КЛІНІК» на користь неї спірне нерухоме майно.

3.Представник відповідачів 1 та 2 проти задоволення позовних заперечувала, вважає позовні вимоги Позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що 15.07.2025 року по справі № 201/6289/23 постановою Дніпровського апеляційного суду право власності на нежитлове приміщення, загальною площею, 443,3 кв.м розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК» не скасовано та не визнано недійсним. Також зауважила, що ураховуючи низку справ, ініційованих ОСОБА_1 щодо спірного майна остання штучно створює нагромадження справ з тим самим предметом спору та позову, що свідчить про недобросовісну поведінку та зловживання процесуальними правами. Указує, що право власності ТОВ «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА» набуте згідно чинного законодавства, яке є єдиним законним власником спірного нерухомого майна. Стверджує, що ТОВ «ІНВЕСТ-КЛІНІК» є добросовісним набувачем, який за відсутності в реєстрі обтяження майна іпотекою, добросовісно покладався на ці відомості, а отже набув право на майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Добросовісний набувач, на думку представника, не може бути позбавлений майна автоматично необхідна оцінка добросовісності та пропорційності. Якщо майно втрачено добровільно власником, витребування стає неможливим, а захист через відшкодування збитків. Звернула увагу суду на правову позицію, викладену у постанові Верхового Суду КЦС від 25.06.2025 року у справі № 638/17112/21 щодо «віндикаційного імунітету» добросовісного набувача, де Верховний Суд виснував, що майно, яке добросовісно набуте на електронних торгах у порядку виконання судового рішення, не підлягає витребуванню навіть у разі подальшої скасування такого рішення.

II. Процесуальні дії у справі

4.Ухвалою суду від 10.11.2025 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.12.2025 року.

5.Ухвалами суду від 01.12.2025 року, 17.12.2025 року та 12.01.2026 року у підготовче засідання було відкладено.

6.Ухвалою суду від 21.01.2026 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду по суті на 11.02.2026 року, яке не відбулося у зв`язку з відсутність електропостачання в будівлі суду і було призначене на 03.03.2026 року.

7.Ухвалою суду від 03.03.2026 року судовий розгляд був відкладений до 23.03.2026 року.

8.23.03.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення у справі та судове засідання відкладено до 02.04.2026 року.

III. Заяви, клопотання

9.У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

10.Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні з посиланням на доводи, які викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

11.Третя особа у судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

IV. Установлені судом фактичні обставини

12.Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2024 року у справі № 201/6289/23 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Теличко Віктора Анатолійовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ТОВ «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА», ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК», третя особа ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог про:

?визнання недійсними результатів електронного аукціону по реалізації майна ОСОБА_1 , що відбувся 15.05.2023 року в електронній торговій системі Державного Підприємства «СЕТАМ», а саме: лоту 526924 - нежитлового приміщення загальною площею 443,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

?визнання недійсним протоколу №587968 проведення електронного аукціону (торгів) від 15.05.2023 року.

?визнання недійсним акту про проведений електронний аукціон по лоту 526924 - нежитлового приміщення загальною площею 443,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

?визнання недійсним акту приймання передачі нерухомого майна, серія та номер 679,680, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушевська І.Р., згідно до умов якого ТОВ «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА» передав ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК», нежитлове приміщення загальною площею 443,3, кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

13.Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2025 року у справі 201/6289/23 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.12.2024 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсними результатів електронного аукціону скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким визнано недійсними результати електронного аукціону по реалізації майна ОСОБА_1 , що відбувся 15.05.2023 року в електронній торговій системі Державного Підприємства «СЕТАМ», а саме: лоту 526924 - нежитлового приміщення загальною площею 443,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . В решті рішення суду залишити без змін.

14.Указана постанова суду апеляційної інстанції згідно положень ст. 384 ЦПК України набирала законної сили з дня її ухвалення.

15.Ухвалами Касаційного цивільного суду Верховного Суду № 201/6289/23 наразі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами учасників справи на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року.

16.Отже, постанова Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2025 року у справі 201/6289/23 на час розгляду даної справи набрала законної сили і є обов`язковою на всій території України.

17.Положеннями ст.82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено підстави звільнення від доказування. Так, частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

18.Отже, обставини, встановлені у вищевказаних рішеннях суду у цивільних справах щодо сторін у справі не потребують доказуванню у цій справі.

19.Указаними рішеннями суду встановлені такі факти.

20.Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 року справа № 187/998/16 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 03.09.2015року у загальному розмірі 576 641,31 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 12.06.2018 року становило еквівалент 15 045 321,41грн, що включав: основну суму боргу у розмірі 382 464,00 доларів США (еквівалент 9 978 982,96грн); проценти за користування позикою у розмірі 175 196,94 доларів США (еквівалент 4 571 115,92грн); три проценти річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання у розмірі 18980,37 доларів США (еквівалент 495 222,52грн).

21.Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21.06.2022 року справа № 201/187/21 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (третя особа ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгіна Мар`яна Олександрівна) про визнання правочину недійсним - задоволено. Визнано недійсним договір дарування № 456 від 14.06.2018року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Біндюгіною Мар`яною Олександрівною, зареєстрований у реєстрі за №456, стосовно нежитлового приміщення, реєстраційний номер 1576945712101, загальною площею 443,3кв.м у житловому будинку літ А-10 за адресою: АДРЕСА_1 (цокольний поверх 1-3, 1 поверх 4-42 І-ІІ, а4 у загальному користуванні ганок).

22.Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2021 року у справі № 201/187/21 задоволено заяву ОСОБА_2 та вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та встановити заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій (у тому числі реєстрації відчуження) щодо об`єкту нерухомого майна: нежитлового приміщення, реєстраційний номер 1576945712101, загальною площею 443,3 кв.м у житловому будинку літ А-10 за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення №100 (цокольний поверх 1-3, 1 поверх 4-42 І-ІІ, а4 - у загальному користуванні ганок). Ухвалою цього ж суду від 13.10.2023 року вказані заходи забезпечення позову скасовані.

23.Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03.04.2023 року в справі № 201/3841/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зовнішньо торгова фірма «Мікомп» про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено. Накладено заборону на відчуження будь-яким шляхом та будь-якими особами нерухомого майна - нежитлового приміщення № 100 в будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576945712101 та заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії із вказаним майном, окрім виконання даної ухвали. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.05.2023 року вказану ухвалу суду скасовано.

24.Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав право власності на нежитлове приміщення (запис про право власності №50414344 від 26.05.2023 року), розташоване за адресою АДРЕСА_1 станом на 25.05.2023 рік зареєстровано за ТОВ «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА», документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, серія та номер: 578, виданий 26 травня 2023року видавник приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р. (рішення № 67769281 від 26.05.2023 року, прийнятого за результатом розгляду заяви номер 55508066 від 26.05.2023 року).

25.23.06.2023 року відповідно до акту приймання передачі ТОВ «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА» передало, а ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК» прийняли в якості внеску в статутний капітал нерухоме майно нежитлове приміщення 100, що розташоване за адресою

АДРЕСА_3 .Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав право власності на нежитлове приміщення (запис про право власності №50798956 від 23.06.2023 року), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 станом на час розгляду справи зареєстровано за ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК», документи подані для державної реєстрації: акт приймання передачі, серія та номер 679,680, виданий 23.06.2023 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська І.Р. (рішення № 68220537 від 28.06.2023 року, прийнятого за результатом розгляду заяви номер 55905413 від 23.06.2023 року).

27.27.08.2025 року позивачем було подано заяву про державну реєстрацію прав та 03.09.2025 року було отримано рішення про розгляд заяви після прийняття рішення щодо раніше зареєстрованої заяви №80644276 від 02.09.2025 року. У рішенні зазначено про неможливість вчинення реєстраційних дій, оскільки під час розгляду заяви від 27.08.2025 року ОСОБА_1 реєстратором встановлено наявність у базі даних заяв раніше зареєстрованої заяви від 11.04.2023 року за реєстраційним номером 54871077 та яка перебуває в стані відкладення.

V. Оцінка суду

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2025 року справа 129/1033/13-ц зазначила, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України у вказаній редакції). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплювала стаття 61 ЦПК України у тій же редакції (близькі за змістом приписи визначені у частині третій статті 12, частині першій статті 13, частина перша статті 81, статті 82 ЦПК України).

29.Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

30.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

31.Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

32.Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

33.Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

34.Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

35.Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

36.Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

37.Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

V.1 Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння

38.Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

39.Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року в справі № 754/446/22 (провадження № 61-7349сво23)).

40.Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

41.Віндикаційний позов це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.07.2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

42.Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

43.Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

44.Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19)).

45.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) зазначено, що:

«43. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України).

44. На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів, які підлягали примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV) у відповідній редакції.

45. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (частина перша статті 52 Закону № 606-XIV).

46. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (частина п`ята зазначеної статті).

47. Відповідно до частини першої статті 62 Закону № 606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

48. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

46.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що:

«46. Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))».

47.Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

48.Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22)).

49.Верховний Суд звертав увагу, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.07.2023 року в справі № 932/1139/21 (провадження № 61-475св23)).

50.У цій справі судом установлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.07.2025 року у справі № 201/6289/23 визнано недійсними результати електронного аукціону по реалізації майна ОСОБА_1 , що відбувся 15.05.2023 року в електронній торговій системі Державного Підприємства «СЕТАМ», а саме: лоту 526924 - нежитлового приміщення загальною площею 443,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

51.Суд апеляційної інстанції виснував, що приватним виконавцем було порушено порядок визначення вартості майна боржника, яка не могла вплинути на правомірність дій приватного виконавця, та останнім не було дотримано належний баланс між інтересами стягувача і боржника - такі дії призвели до реалізації об`єкту нерухомого майна за значно заниженою ціною, та такі порушення прав власника є підставою для визнання недійсними результатів електронного аукціону.

52.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) вказано, що «86. Разом із тим, як убачається з висновків Касаційного цивільного суду у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 344/2483/18 та від 12 квітня 2023 року у справі № 461/4066/21, зобов`язання повернути майно, отримане за недійснім оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Касаційний цивільний суд у наведених справах зробив правильний висновок про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним».

53.Одночасно, судом установлено, що запис про право власності на спірне майно за ТОВ «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА» за наслідком проведення вказаних торгів (запис про право власності №50414344 від 26.05.2023 року), подальше відчуження майна шляхом внесення нерухомості до статутного капіталу ТОВ «ІНВЕСТ КЛІНІК» з вчиненням відповідного запису про право власності (запис про право власності №50798956 від 23.06.2023 року), вчинені під час дії заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та встановлено заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій (у тому числі реєстрації відчуження) щодо об`єкту спірного нерухомого майна, вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.01.2021 року у справі № 201/187/21 та які скасовані ухвалою цього ж суду від 13.10.2023 року.

54.Указаним фактичним обставинам може бути надана оцінка в контексті добросовісності/недобросовісності набувача, проте позивачем таких доводів у заявах по суті спору не викладалось і докази щодо обізнаності/необізнаності набувача про існуючі заборони і загалом добросовісності його поведінки судом не досліджувались. Отже, суд при вирішенні справи виходить з презумпції добросовісності набувача.

55.Водночас, у постанові від 15.05.2019 року у справі № 285/3414/17 Верховний Суд дійшов висновку, відповідно до якого, застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

56.Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 23.12.2020 року у справі № 639/7253/18, від 13.04.2022 року у справі № 750/3763/21, від 22.02.2023 року у справі № 206/5891/16-ц, від 01.03.2023 року у справі № 741/1523/20, від 27.07.2023 року у справі № 201/12927/17.

57.Правило частини другої статті 388 ЦК України виключає будь-яку можливість витребування власником свого майна від особи, яка придбала майно в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а також від особи, якій таке майно згодом було відчужено. Отже, позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних (публічних) торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними.

58.Схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 344/6425/17, від 17.05.2022 року у справі № 640/14276/17, від 08.12.2022 року у справі № 352/1690/16-ц, від 15.02.2023 року у справі № 592/19484/18, від 01.03.2023 року у справі № 668/12003/15-ц, від 12.03.2025 року у справі № 372/4508/21.

59.Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду в разі визнання електронних (публічних) торгів недійсними «віндикаційний імунітет», що закріплений для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення (абзац 1 частини другої статті 388 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не може бути застосований.

60.Отже, з урахуванням наведеної практики Верховного Суду, на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в цій частині є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими та достатніми доказами і підлягають задоволенню шляхом витребування спірного майна у добросовісного набувача відповідача 2.

V.2 Щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення. скасування запису про право власності

61.Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

62.Згідно ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації.

63.Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

64.Пункт 1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державній реєстрації прав підлягає саме право власності.

65.Відповідно частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

66.Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

67.Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

68.Крім цього, відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду судове рішення про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 199/8324/19, провадження № 14-212цс21). Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц, провадження № 14-256цс18).

69.Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

70.Більше того, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

71.Суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом витребування майна у добросовісного набувача, що з урахуванням викладеного вище, найефективніше відновляє порушене право позивача, є належним способом захисту і гарантує особі повне його відновлення.

72.Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

73.Отже, оскільки вимоги власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними, в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування записів про право власності належить відмовити у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту її порушеного права/інтересу.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами

74.Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд вважає за можливе судові витрати покласти на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 12, 13, 76, 81, 141, 258-268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ІНВЕСТ-КЛІНІК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, про визнання протиправним, скасування рішень державного реєстратора та витребування майназадовольнити частково.

2.Витребувати з володіння ТОВ «Інвест-Клінік» код ЄДРПОУ 45119034 на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 нежитлове приміщення, загальною площею 443.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576945712101).

3.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ІНВЕСТ-КЛІНІК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенська Інна Романівна, про:

-визнання протиправним та скасування рішення №67769281 від 26.05.2023 року, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною;

-скасування запису про право власності №50414344 від 26.05.2023 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною, щодо нежитлове приміщення, загальною площею 443.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576945712101);

-визнання протиправним та скасування рішення №68220537 від 28.06.2023 року прийняте приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною;

-скасування запис про право власності №50798956 від 23.06.2023 року , вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петрушенською Інною Романівною, щодо нежитлове приміщення, загальною площею 443.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1576945712101);

відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОЇЦЬКА ЗІРКА» (м.Дніпро, вул.Троїцька, 21г, ЄДРПОУ 44555037), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 7570 грн.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-КЛІНІК» (м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17, ЄДРПОУ 45119034), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 7570 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або уразі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після поверненняапеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складений 13.04.2026 року.

Суддя Т.В. Давидовська