Рішення № 135813878, 20.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Справа № 640/18120/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування наказів зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), з урахуванням заяви від 27.10.2022, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 15.07.2021 року № 2380/7 «Про відмову у задоволенні скарги»;

- визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12.09.2022 року № 2085/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті»;

- зобов`язати Міністерство юстиції України здійснити розгляд поданої скарги від 28.03.2022 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.05.2022 року за № СК-952-22, по суті у відповідності до вимог чинного законодавства.

25.10.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва вказану позовну заяву було залишено без руху з підстав невідповідності позову вимогам ст. 160 КАС України, ч. 3, ч. 6 ст. 161 КАС України.

27.10.2022 у справі зареєстровано заяву позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом та клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

24.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.05.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

31.05.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження справу № 640/18120/22 в стані без руху, продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.06.2023 позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

18.07.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження та визначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позову позивач вказує на порушенні його прав на об`єкт нерухомого майна, за яким рішенням Державного реєстратора Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5368577 від 19.08.2020 року, зареєстровано право власності на Гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2149128151225 за гр. ОСОБА_2 .

Зазначає, що він є власником гаражу № НОМЕР_1 з сараєм за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно згідно рішення Державного реєстратора за індексним номером 52453290 від 01.06.2020, реєстраційний номер 2090408351225. Наявний витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації, реєстраційний номер документу ТІО1:6616-7535-3761-5431.

09.09.2020 позивач надіслав до Міністерства юстиції України заяву про порушення реєстратором положень діючого законодавства щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна за гром. ОСОБА_2 .

Позивач зокрема зазначив про порушення відповідачем місячного терміну розгляду скарги визначеного п. 5 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вказав, що з листа відповідача від 27.05.2021 № 22862/П-14240/33.3 він отримав повідомлення про те, що його заява від 09.09.2020 перебуває у процесі оформлення та підписання. 15.09.2021 отримав лист Міністерства юстиції України від 08.09.2021 №76436/33.2.1/-21 із копією спірного Наказу від 15.07.2021 № 2380/7 та Висновок Колегії від 29.03.2021 про не встановлення порушень прав скаржника, із зазначенням також, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону.

Також вказує, що 16.02.2022 позивач звертався до Кодимської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розробки проекту земелустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, 22.03.2022 позивачем було отримано лист Кодимської міської ради від 18.03.2022 № 03-09 /№-538, в якому зазначено, що комісією Кодимської міської ради, 16.02.2022, на підставі письмової заяви гр. ОСОБА_3 , було проведено обстеження земельної ділянки на місцевості під гаражем, що зі слів заявника належить їй на праві власності, а також зазначено, що об`єкт нерухомості нежитлове приміщення гаражу згідно права власності на гараж та технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (виготовлений суб`єктом господарювання ОСОБА_4 ) належить ОСОБА_3 . Комісія прийшла до висновку, що гараж, який належить позивачу на праві власності та гараж, що належить гр. ОСОБА_3 , є та сама будівля, а тому, не має підстав для подальшого належного розгляду поданого мною клопотання. Таким чином, висновок відповідної комісії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, викладений у листі Кодимської міської ради від 18.03.2022 року № 03-09/№-538, вважає фактично підтвердив про факт порушення майнових прав позивача.

Зауважив, що без отримання попередньо висновку комісії відповідного органу влади або місцевого самоврядування щодо підтвердження факту порушення своїх прав, було неможливим подальше оскарження наказу Міністерства Юстиції України від 15.07.2021 № 2380/7 «Про відмову в задоволенні скарги» та висновку відповідної Колегії від 29.03.2021 року, в тому числі і в судовому порядку.

Отримавши висновок комісії Кодимської міської ради, позивач вдруге звернувся до відповідача зі скаргою від 28.03.2022 щодо повторного розгляду скарги у зв`язку із невідповідністю попереднього висновку Колегії вимогам законодавства.

Листом Міністерства Юстиції України від 20.09.2022 № 84826/III -П-2577/33.3 було повідомлено, що за результатом розгляду скарги прийнято рішення у формі наказу від 12.09.2022 року № 2085/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті».

Також, Наказом Міністерства Юстиції України від 12.09.2022 № 2085/7 було залишено скаргу від 28.03.2022 без розгляду по суті з підстав, того, що Наказом Міністерства Юстиції України від 15.07.2021 року № 2380/7 було відмовлено в задоволенні раніше поданої скарги, а також у зв`язку з тим, що доводи, зазначені в скаргах, є аналогічними.

Зауважив, що Міністерством юстиції України проводилась камеральна перевірка державного реєстратора та прийнято Наказ від 16.11.2020 №3969/5 згідно якого встановлено порушення вимог чинного законодавства під час здійснення реєстраційних дій та прийняття рішення з реєстрації прав власності за гр. ОСОБА_2 , індексний номер 5368577 від 19.08.2020. Відповідно вважає, що у Колегії під час розгляду його скарги було достатньо підстав для її задоволення.

Позивач також вважає, що враховуючи зі змісту Висновку Колегії від 29.03.2021, остання не розглядала дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій та прийняття Рішення індексний номер 5368577 від 19.08.2020, а фактично вирішувала спір про право на нерухоме майно, вийшовши за межі своєї компетенції.

Позивач наполягає на тому, що спірні Наказ Міністерства юстиції України від 15.07.2021 № 2380/7 «Про відмову у задоволенні скарги» та Наказ Міністерства юстиції України від 12.09.2022 № 2085/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті» є протиправними та підлягають скасуванню.

Додає, що за наслідками прийнятого Одеським окружним адміністративним судом рішення від 26.08.2022 у справі № 420/5237/22 щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації технічної документації із землеустрою або розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , рішенням Кодимської міської ради від 27.09.2023 року № 4182-VIII затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку на якій розташована вказана будівля гаражу з сараєм. Державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку на якій розташована будівля гаражу та надано відповідний Витяг, індексний номер 351106879 від 19.10.2023 року, кадастровий номер земельної ділянки: 5122510100:02:003:0529, площею 0.0043 га. Вважає, що судовим рішенням в даній справі №420/5237/22 було встановлено, що гараж, який належить ОСОБА_2 та гараж 4, належний ОСОБА_1 є фактично одним і тим самим об`єктом нерухомості, що вказує на хибність спірного висновку Колегії від 15.07.2021 №2380/7 «Про відмову у задоволенні скарги».

У справі №503/1871/24 ОСОБА_2 заявила про те, що її гараж та гараж 4, належний ОСОБА_1 , є фактично одним і тим самим об`єктом нерухомості. Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 13.01.2026 у справі №503/1871/24 позов залишено без розгляду. Зазначене позивач вважає таким, що також підтверджує невідповідність висновку Колегії від 15.07.2021 №2380/7.

Враховуючи висновок Комісії Кодимської міської ради від 18.03.2022 №03-09/№538, судових рішень справах №420/5237/22, №503/1871/24, подана скарга позивачем від 28.03.2022, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.05.2022 за № СК-952-22 належить до розгляду по суті та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач, покликаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-ІV, Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 №228, зокрема, вказуючи на ст. 11 Закону №1952-ІV відмічає, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Міністерство юстиції України, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наділений виключно організаційними та контролюючими функціями у сфері державної реєстрації прав та не має повноважень самостійно здійснювати реєстраційні дії або втручатися в діяльність реєстраторів.

Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення державного реєстратора від 19.08.2020 №5368577 щодо гаражу, за адресою АДРЕСА_1 , відмовила у задоволенні скарги у зв`язку із тим, що скарга оформлена без дотримання вимог визначених ч. 5 ст. 37 Закону №1952-ІV, скаржником не підтверджено факт порушених своїх прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Скаржник зазначив у скарзі на те, що він є власником гаражу, реєстрація права власності на який державним реєстратором зареєстровано за гром. ОСОБА_2 . Йому стало відомо, що на гараж був виготовлений технічний паспорт, та рішенням Кодимської міської ради від 11.06.2020 №1902-VІІ виділено земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування гаражу по АДРЕСА_1 , гаражу присвоєно цю ж адресу, та гараж який належить скаржнику. З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі рішення від 19.08.2020 № 53668577 державним реєстратором Петриком В.Д. проведена державна реєстрація права власності на гараж за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2149128151225). Також, у Державному реєстрі прав містяться відомості про право власності скаржника на гараж 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2090408351225). Водночас скаржником разом із скаргою не подано документів, які б підтверджували, що гараж, належний ОСОБА_2 та гараж 4, належний скаржнику, є фактично одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Просить суд відмовити в позові.

Встановивши позиції, доводи сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Рішенням Державного реєстратора Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 5368577 від 19.08.2020 року, зареєстровано право власності на гараж за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2149128151225 за гр. ОСОБА_2

09.09.2020 позивач надіслав до Міністерства юстиції України заяву про порушення реєстратором положень діючого законодавства щодо реєстрації об`єкта нерухомого майна, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.09.2020 за №П-26136, в якій зазначив про те, що зареєстрований державним реєстратором об`єкт нерухомості гараж за вказаною за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований на праві власності за батьком ОСОБА_6 , належить наразі позивачу, реєстраційний номер права власності ЦНАП Кодимської РДА №2090408351225. Гром. ОСОБА_2 в супереч вимогам діючого законодавства, виготовлено технічний паспорт на неіснуючий гараж, присвоєно поштову адресу, та 19.08.2020 рішенням державного реєстратора індексний номер 5368577 зареєстровано за нею право власності.

До заяви долучено ксерокопії: 1.Реєстраційного повідомлення від 25.05.1994 року; 2. Технічного паспорту від 25.05.1994 року; 3. технічного паспорту від 03.06.2019 року; 4. Витягу від 19.08.2020 року; 5. рішення міської ради від 11.06.2020 року; 6. пенсійного посвідчення.

26.03.2021 листом №1988/33.2.1/-21 повідомлено ОСОБА_1 про проведення засідання щодо розгляду скарг 29 березня 2021 року, запрошено зокрема ОСОБА_1 , надіслано на електронну адресу.

Згідно листа відповідача від 27.05.2021 № 22862/П-14240/33.3 позивачем було отримано повідомлення про те, що його заява від 09.09.2020 перебуває у процесі оформлення та підписання.

Наказом від 15.07.2021 № 2380/7 «Про відмову у задоволенні скарги», Міністерство юстиції України, відповідно до пункту 1 частини шостої, пункту 1 восьмої 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 09.09.2020 у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки скаржником не підтверджено факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Підстава вказано: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 29.03.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.09.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.09.2020 за № П-26136.

У висновку вказано, що з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) встановлено, що на підставі рішення від 19.08.2020 № 53668577 державним реєстратором Петриком В.Д. проведена державна реєстрація права власності на гараж за ОСОБА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2149128151225). Також, у Державному реєстрі прав містяться відомості про право власності скаржника на гараж 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2090408351225). Водночас скаржником разом із скаргою не подано документів, які б підтверджували, що гараж, належний ОСОБА_2 та гараж 4, належний скаржнику, є фактично одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. За наслідками розгляду скарги підтвердженого порушення прав скаржника в результаті прийняття оскаржуваного рішення Колегія не встановила. Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 37 Закону Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, зокрема, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті. Скарга задоволенню не підлягає. Рекомендовано відмовити у задоволенні скарги.

15.09.2021 позивач отримав лист Міністерства юстиції України від 08.09.2021 №76436/33.2.1/-21 із копією спірного Наказу від 15.07.2021 № 2380/7 та Висновком Колегії від 29.03.2021.

Отримавши висновок Комісії Кодимської міської ради від 18.03.2022 року № 03-09/№-538, позивач подав знову скаргу від 28.03.2022, зареєстрована Міністерством юстиції України 03.05.2022 №СК-952-22, в якій зазначив про те, що він є власником гаражу із сараєм № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наявне рішення про реєстрацію права власності державного реєстратора номер 52453290 від 01.06.2020. Зазначив, що 16.02.2022 звернувся до Кодимської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблених проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням від 22.03.2022 відмовлено у розгляді клопотання з підстав того, що на підставі заяви гром. ОСОБА_3 було проведено обстеження земельної ділянки, яка належить їй на праві власності та вказано, що об`єкт нерухомості гараж згідно права власності на гараж та технічного паспорта на гараж за адресою: АДРЕСА_1 належить гром. Волинської (Смолярової) Т.В. Гром. ОСОБА_2 в супереч вимогам діючого законодавства оформлено документи технічний паспорт на неіснуючий гараж, присвоєно поштову адресу, та 19.08.2020 рішенням державного реєстратора індексний номер 5368577 зареєстровано за нею право власності.

Додатково повідомлено про проведену Міністерством юстиції України камеральну перевірку державного реєстратора ОСОБА_5 за поданим депутатським зверненням щодо порядку здійснення реєстраційних дій пов`язаних з реєстрацією права власності за гром. ОСОБА_2 будівлі гаражу та здійснення заходів відповідного реагування.

До скарги долучено копії: листа Кодимської міської ради від 18.03.2022 року з додатками; 2. Витягу з Державного реєстру від 19.08.2020 року; 3. Рішення Виконавчого комітету Кодимської міської ради від 30.07.2020 року; 4. Рішення Кодимської міської ради від 11.06.2020 року; 5. Заяви від 13.05.2020 року ОСОБА_2 ; 6. листа з Міністерства Юстиції України від 18.11.2020 року; 7. Витягу з Державного реєстру від 01.06.2020 року; 8. листа про наявність технічної інвентаризації від 22.01.2022 року; 9. технічного паспорту від 03.06.2019 року.

Листом Міністерства Юстиції України від 20.09.2022 № 84826/III -П-2577/33.3 було повідомлено, що за результатом розгляду скарги прийнято рішення у формі Наказу від 12.09.2022 року № 2085/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті».

Вказано, що залишено скаргу від 28.03.2022 без розгляду по суті з підстав наявності Наказу Міністерства Юстиції України від 15.07.2021 року № 2380/7 про відмову в задоволенні раніше поданої скарги, а також у зв`язку з тим, що доводи, зазначені в скаргах, є аналогічними.

Не погоджуючись із Наказами Міністерства юстиції України від 15.07.2021 року № 2380/7 «Про відмову у задоволенні скарги» та від 12.09.2022 року № 2085/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті», позивач звернувся до суду із даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV, у редакції, чинній на день прийняття відповідачем спірних наказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ст. 3 Закону №1952-ІV передбачено, що однією із загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону №1952-ІV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 15 ст. 18 Закону №№1952-ІV вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно приписів ст. 11 Закону №1952-ІV визначають, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 7 Закону №1952-ІV Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав встановлений статтею 37 Закону №1952-ІV (у відповідній реакції).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду (ч. 1 ст. 37 Закону №1952-ІV).

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону №1952-ІV Міністерство юстиції України розглядає:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами (в редакції на час прийняття спірного наказу від 12.09.2022).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав ( абзац 1 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-ІV, в редакції на час прийняття спірного наказу від 15.07.2021).

Згідно абзацу 1 та 2 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-ІV (в редакції на час прийняття спірного наказу від 12.09.2022) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

За абз. 1, 2 ч. 5 ст. 37 Закону №1952-ІV скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав подається у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку (абзац 8 частини 5 статті 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 15.07.2021).

Згідно абзацу 3 ч. 4 статті 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 12.09.2022) до скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення (абзац 9 частини 5 статті 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 15.07.2021).

Згідно абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 15.07.2021) у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Згідно ч. 5 ст. 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 12.09.2022) скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів. Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.

За ч. 6 ст. 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 15.07.2021) за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Згідно п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 15.07.2021) Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема, скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 12.09.2022) за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

Частиною сьомою статті 37 Закону №1952-ІV (в редакції спірного наказу від 12.09.2022) у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:

1) скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;

2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов`язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;

3) зобов`язання державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав усунути допущені ними порушення з визначенням строків виконання такого зобов`язання;

4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

За статтею 37 Закону №1952-ІV порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1150) (далі - Порядок №1128).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Згідно п. 4 Порядку №1128 розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Згідно п. 5 Порядку №1128 Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:

оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;

наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;

наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;

наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання;

здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;

подання скарги особою, яка не має на це повноважень;

закінчення встановленого законом строку подачі скарги;

розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку (п. 6 Порядку №1128).

Пунктом 9 Порядку № 1128 встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Відповідно до п. 10 Порядку №1128 (в редакції спірного наказу від 15.07.2021) для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел) (п. 11 Порядку №1128, в редакції спірного наказу від 15.07.2021).

Пунктом 13 Порядку № 1128 передбачено, що за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Відповідно до п. 14 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Таким чином, до повноважень Колегії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги. Розгляд скарги, враховуючи редакцію прийнятого першого спірного наказу, здійснюється за умови що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Під час розгляду скарги складається висновок із рекомендаціями відповідності скарги вимогам законодавства для її розгляду Колегією. Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" (місячний строк). Розгляд скарги має відбуватись у визначені законодавством строки, який не може перевищувати 45 календарних днів. Рішення за результатами розгляду скарги, в редакції першого спірного наказу, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Та, враховуючи редакцію законодавства станом на час винесення другого спірного наказу, рішення Мін`юсту чи відповідно територіального органу за результатами розгляду скарги не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавцем визначено процедуру розгляду скарг та регламентовано порядок дій Міністерства юстиції України та Колегії, яких вказані суб`єкти мають дотримуватись.

В свою чергу адміністративний суд при розгляді справ щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) Міністерства юстиції України, прийнятих (вчинених) під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зобов`язаний перевірити такі рішення (дії, бездіяльність) на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо тверджень позивача про порушення місячного строку розгляду Міністерством юстиції України поданої ним першої заяви від 09.09.2020, прийняття відповідно протиправного наказу від 15.07.2021 №2380/7, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Суд також зазначає, що відповідно до згаданої вище норми абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-ІV, у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Як встановлено судом, отримавши скаргу від 09.09.2020, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг запрошувались сторони за предметом скарги на засідання 29 березня 2021 року, було проведено перевірку та складено висновок Колегії від 29.03.2021 з рекомендацією відмовити у скарзі, оскільки скарга подана з порушенням абз. 9 ч. 5 ст. 37 Закону №1952-ІV - скаржником не подано документи, які б підтверджували, що гараж, належний гр. ОСОБА_2 та гараж №4, належний скаржнику, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна. Спірний наказ прийнято за підстав висновку Колегії 15.07.2021 за №2380/7.

Відповідно вбачається порушення відповідачем строку розгляду скарги, враховуючи проведення також перевірки, що мав не перевищувати 45 календарних днів.

Слід врахувати, що на час розгляду скарги постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Відповідно, вказані обставини впливали на належне та своєчасне виконання повноважень та функції органів державної влади.

Та, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що порушення строку розгляду скарги Колегією за даною справою не є тим порушенням, яке впливає на права позивача, не вплинуло на об`єктивність розгляду скарги та обґрунтованість ухваленого за результатами такого розгляду наказу. Скаргу розглянуто, прийнято рішення у вигляді наказу, право на оскарження якого в судовому порядку визначено законодавством.

Згідно з позицією Верховного Суду, що викладена у постанові по справі № 826/15358/17 від 29 квітня 2020 року певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, якщо воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічне щодо суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як справедливого.

Отже, за принципами ЄСПЛ скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Суд, зокрема, дійшов висновку, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Таким чином перевищення строку розгляду скарг за наявності поважних на те причин не впливає на законність та обґрунтованість прийнятих відповідачем наказів. Скасування ж акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів, яким, на думку позивача, є порушення строків розгляду скарги, не буде забезпечувати дотримання принципів правової стабільності та справедливості.

Судом не встановлено та позивачем не наведено порушення відповідачем порядку розгляду скарги, повідомлення, проведення перевірки, строків надіслання спірного наказу.

За вказаних позивачем доводів суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу від 15.07.2021 №2380/7.

Вирішуючи дану справу слід врахувати та зазначити, що у постанові від 16.11.2021 у справі № 910/694/21 Верховний Суд зробив правовий висновок, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду. Встановлення наявності обставин Мін`юстом здійснюється шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності Мін`юст витребовує документи (інформацію). Водночас Мін`юст не наділений повноваженнями вирішувати спір про право.

Як встановлено у справі за наслідками розгляду скарги від 09.09.2020, Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг встановлено, що скарга подана з порушенням абз. 9 ч. 5 ст. 37 Закону №1952-ІV - не надано документів, які підтверджують порушене право скаржника у результаті прийнятого державним реєстратором рішення від 19.08.2020 №5368577 про реєстрацію права власності та їх обтяжень на гараж за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 2149128151225 за гром. ОСОБА_2 , не надано документів на підтвердження того, що гараж за адресою АДРЕСА_1 та гараж за №4, який належить скаржнику, є одним і тим самим об`єктом нерухового майна.

Враховуючи наявні у справі матеріали, документи, долучені позивачем до скарги від 09.09.2020, суд вважає правомірним спірним наказ від 15.07.2021 №2380/7, оскільки відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 37 Закону №1952-ІV у Колегії були наявні підстави для відмови у задоволенні скарги.

Суд враховує та зазначає, що на час подання заяви позивачем не було подано до Міністерства юстиції України належних документів на підтвердження порушеного права прийнятим рішенням державного реєстратора.

Не подання документів які підтверджують, що гараж № НОМЕР_2 та №4 є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, самим позивачем також не заперечується.

Суд вважає необгрунтованим та не підтвердженим вихід Колегії за межі визначені законодавством під час проведення перевірки доводів скарги та поданих документів, а саме складення Висновку від 29.03.2020, оскільки як встановлено судом та зазначено вище, зі змісту Висновку не вбачається вирішення Колегією питання наявності чи відсутності права власності за спірним об`єктом гаражем гром. ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 .. Колегією перевірялись виключно відповідності поданої скарги вимогам законодавства, встановлення наявності підстав для її розгляду за вказаними у ній доводами та поданими документами, та прийняття відповідного рішення.

Відповідно, як слідує в наступному, отримавши лист Комісії Кодимської міської ради від 18.03.2022 року № 03-09/№-538 щодо обставин розгляду комісією Кодимської міської ради заяви гр. ОСОБА_3 16.02.2022 за спірним об`єктом нерухового майна, позивач подав знову скаргу від 28.03.2022, зареєстрована Міністерством юстиції України 03.05.2022 №СК-952-22.

Слід зазначити, що до даної скарги позивачем було долучено лист Комісії Кодимської міської ради від 18.03.2022 року № 03-09/№-538, згідно якого, проведено обстеження земельної ділянки на місцевості під гаражем № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , де заявник ОСОБА_3 вказує, що гараж належить їй на праві власності, технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (виготовлений суб`єктом господарювання ОСОБА_4 ) належить ОСОБА_3 , вказано на наявний також технічний паспорт на гр. ОСОБА_1 на гараж з сараєм АДРЕСА_4 .

Комісія прийшла до висновку, що на одну і ту саму будівлю - гараж виготовлено два технічних паспорти та оформлено два різних права власності. ОСОБА_1 рекомендовано встановити в судовому порядку факт права власності на гараж з сараєм № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_5 , звернутись із заявою до міської ради щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража.

Враховуючи зміст скарги, долучені до скарги документи, аналогічні доводи зазначені в раніше поданій скарзі, враховуючи наказ від 15.07.2021 №2308/7 яким вже було розглянуто по суті скаргу позивача, відповідачем проведено перевірку поданих ним документів та вказаних у скарзі доводів, та суд вважає правомірним застосовану відповідачем норму п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону №1952-ІV, залишення скарги без розгляду по суті, оскільки з такого самого питання вже приймалось рішення про відмову в її задоволенні.

Обставини звернення позивача 16.02.2022 до Кодимської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблених проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , наявність рішення від 22.03.2022, яким відмовлено у розгляді клопотання, суд вважає такими, що не спростовують обставин та факту подання позивачем скарги за аналогічних доводів, документам в межах та на підтвердження останніх.

Суд вказує, що законодавчих підстав для проведення повторної перевірки дотримання державним реєстратором порядку проведення реєстраційних дій при прийнятті рішення від 19.08.2020 №5368577, в Міністерстві юстиції України, за встановленими вище обставинами, не було.

Відповідно, судом не встановлено протиправності спірного Наказу від 12.09.2022 року № 2085/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті».

Щодо тверджень позивача про наявність обставин для належного розгляду його повторної скарги від 28.03.2022, зареєстрованої в МЮУ 03.05.2022 за № СК-952-22, суд зазначає наступне.

Одеським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 26.08.2022 у справі № 420/5237/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Кодимської міської ради Подільського району Одеської області щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано Кодимську міську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблених проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 27.09.2022.

За вказаною справою за наслідками поданого клопотання ОСОБА_1 Кодимська міська рада Подільського району Одеської області листом від 18 березня 2022 року №03-09/П-538, повідомила заявника, що комісією міської ради, згідно заяви гр. ОСОБА_3 про внесення змін в рішення Кодимської міської ради № 1902 -VII від 11.06.2020 р., було проведено обстеження земельної ділянки на місцевості під гаражем № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 (прибудинкова територія двоповерхового житлового будинку). ОСОБА_3 згідно права власності на гараж та технічного паспорта на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (виготовлений суб`єктом господарювання - ОСОБА_4 ), вказала комісії на гараж, який розміщений в східній частині прибудинкової території та межує по правій стіні з гаражем гр. ОСОБА_7 . Разом з тим, член комісії-начальник комунального підприємства «Кодимське бюро технічної інвентаризації» Кодимської міської ради ОСОБА_8 наголосив, що комунальним підприємством «Кодимське бюро технічної інвентаризації» Кодимської міської ради на даний гараж був виготовлений технічний паспорт на гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 , що також підтверджується копіями документів наданих до заяви. В зв`язку з тим, що на одну й ту ж саму будівлю-гараж виготовлено два технічних паспорта та оформлено два різних права власності з різними адресами, рекомендовано заявнику встановити факт права власності на гараж з сараєм № 4 за адресою: АДРЕСА_5 в судовому порядку, після чого звернутись до міської ради із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаража.

Тобто, у справі № 420/5237/22 вирішувались судом порушені права ОСОБА_1 щодо розгляду клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблених проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Та, як вказує позивач, на виконання судового рішення, рішенням Кодимської міської ради від 27.09.2023 року № 4182-VIII затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку на якій розташована вказана будівля гаражу з сараєм, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку на якій розташована будівля гаражу та надано відповідний Витяг, індексний номер 351106879 від 19.10.2023, кадастровий номер земельної ділянки: 5122510100:02:003:0529, площею 0.0043 га.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 13.01.2026 у справі №503/1871/2 позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, ОСОБА_10 та Комунальна установа «Центр надання адміністративних послуг» про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Кодимської районної ради народних депутатів Одеської області; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку; визнання права власності на земельну ділянку та будівлю гаражу, а також стягнення моральної шкоди, - залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

За вказаною справою ОСОБА_9 звернулась до Кодимського районного суду Одеської області із вимогами про визнання недійсним та скасування рішення серії та номер: Б/Н, видавник виконавчий комітет Кодимської районної ради народних депутатів Одеської області від 30.05.1991 року «Про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу на ім`я ОСОБА_6 ; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із закриттям розділу), індексний номер: 52453290 від 01.06.2020 року 10:10:14, прийнятим ОСОБА_5 , Сербівської селищної ради Кодимського району Одеської області; скасування запису від 01.06.2020 року № 210831373 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5122510100:02:003:0529, номер розділу 2816085751225; визнання недійсним, виданого ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0036 га, розташовану в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5122510100:02:003:0529; визнання за ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку площею 0,0033 га розташовану в АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_9 права власності на будівлю гаражу площею 0,0033 га, розташовану в АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача моральної компенсації в розмірі 500 000 гривень.

Тобто, у справі №503/1871/24 ОСОБА_9 оскаржувались акти органу державної влади щодо надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу на ім`я ОСОБА_6 , про державну реєстрацію за ОСОБА_6 прав та їх обтяжень, акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0036 га, розташовану в АДРЕСА_2 , гараж 4, та визнання за нею права власності на будівлю гаражу площею 0,0033 га, розташовану в АДРЕСА_1 .

По суті спору, рішення суду у справі не прийнято.

В свою чергу, суд зауважує, що звертаючись до Міністерства юстиції України із скаргою, позивач в обґрунтування вказаних в ній тверджень та доводів, для всебічного та належного розгляду її Колегією, має надати належні та достатні докази заявлених порушених прав та інтересів діями, прийнятим рішенням державним реєстратором, на момент вчинення останнім таких дій.

Відповідно, на час звернення позивача із заявою 09.09.2020, документів на підтвердження факту, що спірний об`єкт нерухомого майна має правовстановлюючі документи видані та зареєстровані за двома різними власниками, є одним і тим самим об`єктом, щодо якого вчинено реєстраційні дії державним реєстратором, до Міністерства юстиції України не було надано.

Аналогічна за доводами скарга від 28.03.2022, подана повторно позивачем, що ним не заперечувалось. Як і не спростовується позивачем відсутність доказів того, що гараж, належний гр. ОСОБА_2 та гараж № НОМЕР_1 , який належить скаржнику, є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна.

Враховуючи рішення у справах №420/5237/22 від 26.08.2022 та №503/1871/24 від 13.01.2026, останні не є підставою для перегляду поданої скарги в березні 2022 року, розгляду такої Колегією та прийняття нею відповідного рішення.

Суд зазначає, що Міністерство Юстиції України розглядає скарги на дії, бездіяльність та прийняті рішення державним реєстратором в межах поданої скарги та в межах перевірки дотримання реєстратором норм діючого законодавства під час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій, бездіяльності чи прийнятих рішень.

Питання порушення права власності на об`єкт нерухомого майна, спосіб захисту порушеного права, визначений діючим законодавством, зокрема шляхом звернення до суду із відповідними вимогами.

Міністерство юстиції України не уповноважено при розгляді скарги на прийняття рішень щодо встановлення наявності чи відсутності порушених прав особи на об`єкт нерухомого майна заявленого скаржником.

Отриманий позивачем лист 22.03.2022 Кодимської міської ради від 18.03.2022 № 03-09 /№-538, не змінює висновку суду щодо відсутності підстав для перегляду Колегією поданої позивачем скарги від 28.03.2022 року.

Щодо Наказу Міністерства юстиції Про результати камеральної перевірки державного реєстратора Сербівської сільської ради Кодимського району Одеської області ОСОБА_5 від 16.11.2020 №3969/5, суд зазначає, що перевірка проводилась стосовно реєстраційних дій рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19.08.2020 №5366857, розділ №2149128151225, на гараж за адресою: Одеська область., м. Кодима, пров. Перемоги, 3-4 та внесення запису про право власності №37816696 за заявою гром. ОСОБА_2 від 17.08.2020 №40998628, поданих нею документів.

Камеральною перевіркою встановлено за відомостями з Державного реєстру прав встановлено, що заявником не подано документ, визначений частиною першою статті 27 Закону та пунктом 41 Порядку, який підтверджує набуття права власності на новостворене майно. Державний реєстратор Петрик В.Д. зобов`язаний був зупинити розгляд заяви з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 23 Закону, оскільки до заяви не додано документів, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Крім того, державний реєстратор Петрик В.Д. зобов`язаний був долучити до Державного реєстру прав електронні копії документів, поданих заявником до заяви від 17.08.2020 № 40998628. Проте, у Державному реєстрі прав такі копії документів відсутні, чим порушені вимоги пункту 7 частини третьої статті 10, абзацу другого частини першої статті 16, пункту 2 частини першої статті 18 Закону, абзацу першого пункту 10, абзацу п`ятого пункту 16 Порядку. Також порушено вимоги пунктів 21, 22 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (далі Порядок № 1141), а саме не сформовано пошуки відомостей у базі даних заяв та по суб`єкту речового права. За вказаних порушень у сфері державної реєстрації, тимчасово наказано блокувати доступ до Державного реєстру державному реєстратору.

Відповідно, суд зазначає, що Наказ щодо камеральної перевірки не підтверджує та не спростовує правомірність реєстрації за гром. ОСОБА_2 спірного об`єкта гаражу за адресою АДРЕСА_1 , не містить висновків щодо наявності у заявника права власності на об`єкт. Камеральною перевіркою перевірялись дії та рішення державного реєстратора прийняті за наслідками отриманої заяви від гром. ОСОБА_2 та документів на предмет реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частина 2 статті 77 КАС України).

Відповідач належними та достатніми доказами обґрунтував правомірність оспорюваних наказів. Позивачем своїми доводами, поданими суду доказами протилежного суду не доведено.

Згідно частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи наслідки вирішення справи судом, за відсутності відповідних заяв та доказів, підстави для розподілу витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.