Рішення № 135813581, 20.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року справа №320/47312/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 19.03.1998, Ірпінським МВ ГУ МВС України у Київській області, адреса: АДРЕСА_1 ) до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Код ЄДРПОУ 35018577, адреса: 04212, Україна, місто Київ, вулиця Лук`яненка Левка, будинок 2Д) та до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві київського між ре гіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ: 34967593) про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанови, у якому просить суд:

-визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невиконання вимоги стягувача по закінченню виконавчого провадження № НОМЕР_3 та скасувати спірну Постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 10.03.2020, винесену державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським Олексієм Валерійовичем та передану до виконання Головному державному виконавцю Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужуку Павлу Петровичу через втрату юридичної сили виконавчим документом;

-зобов`язати Головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стужука Павла Петровича закрити всі постанови, винесені в рамках відкриття та забезпечення виконання ВП № № НОМЕР_3 від 10.03.2020 року, зокрема, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, у тому числі винесену ним Постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника від 14.10.2021року з тим, щоб арешт з майна та коштів позивача зняти, всі виконавчі дії закінчити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 залучити до участі у справі №320/47312/25 у якості другого відповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України як співвідповідача (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ: 34967593).

Позов обґрунтовано тим, що виконавче провадження НОМЕР_4 відкрито на підставі податкової вимоги, яка в подальшому втратила юридичну силу, оскільки рішенням суду борг було скасовано, а податковим органом - списано; стягувач (ГУ ДПС) офіційно звернувся до виконавчої служби із заявою про закінчення провадження та відкликання виконавчого документа, підтвердивши відсутність боргу; попри це, державний виконавець не закінчив виконавче провадження, не виніс відповідної постанови та не зняв арешт з майна і коштів позивача. Також ОСОБА_1 зазначає, що виконавчий орган проігнорував обов`язкові підстави, передбачені п.10 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Як вказано, внаслідок цього ОСОБА_1 продовжує безпідставно перебувати під арештами та у статусі боржника, що обмежує її право розпоряджатися майном і коштами. Додатково позивач вказує, що сама вимога та відкриття провадження були спочатку незаконними (через недостовірні дані, порушення строків і процедур), тому остання просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У вказаний строк відповідачі не надали суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання Оболонським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 26.09.2025 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.

У матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, що свідчить про отримання Шев чен ків ським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонально го управління Міністерства юстиції України 03.04.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження, у його електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання відзиву на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від відповідачів не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

10.03.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ліщинським О.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого документа - вимоги № Ф-16705-17У від 13.05.2019, виданої ГУ ДПС у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованості у сумі 21 030,90 грн на користь Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Виконавчий документ набрав законної сили 27.12.2019. У межах відкритого виконавчого провадження боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або подання недостовірних відомостей.

Постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ліщинським О.В. визначено мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 195,37 грн, які складаються з витрат на копіювання, друк та використання паперу.

Окремою постановою вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 2 103,09 грн (10 % від суми боргу) на користь Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, із зазначенням відповідних реквізитів рахунку для зарахування коштів.

Також постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ліщинським О.В. від 10.03.2020 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, а також на кошти, які будуть відкриті після винесення постанови, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

На підставі наданих документів встановлено, що 11.06.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва передано виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ф-16705-17У від 13.05.2019, виданої ГУ ДПС у м. Києві, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 21 030,90 грн до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві у зв`язку з встановленням фактичного місця проживання боржника за адресою: АДРЕСА_3 .

16.06.2020 головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві прийнято виконавче провадження № НОМЕР_3 до примусового виконання на підставі того ж виконавчого документа щодо стягнення зазначеної суми боргу з боржника, який проживає за вказаною адресою.

14.10.2021 старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві в межах цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти, що будуть відкриті після винесення постанови, із урахуванням встановлених законом обмежень щодо спеціальних рахунків.

20.03.2023 головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, якою встановлено відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, у зв`язку з чим виконавчий документ - вимога № Ф-16705-17У від 13.05.2019 про стягнення 21 030,90 грн - повернуто стягувачу з роз`ясненням права на повторне пред`явлення до виконання.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження має статус завершеного.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 року по справі № 640/26703/21 (яке набрало законної сили 13.05.2025) ухвалено:

- позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

- визнати неправомірною відмову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в проведенні камеральної перевірки, за висновками якої приймається рішення у відповідності до Закону України 13.05.2020 №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» в частині списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 2017 року по 2020 рік, нарахованого позивачці.

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву № Ф/82042, подану 03.07.2020 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та провести камеральну перевірку, за результатами якої прийматиметься рішення про списання заборгованості зі сплати ЄСВ у відповідності до Закону України 13.05.2020 №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Суд встановив, що листом від 07.08.2025 ГУ ДПС у м. Києві повідомило орган державної виконавчої служби про відсутність заборгованості та звернулося із вимогою повернути виконавчий документ без виконання та закінчити виконавче провадження.

Зазначений лист надійшов до органу державної виконавчої служби 08.08.2025.

Встановлено, що державним виконавцем після отримання вказаного звернення не винесено постанови про закінчення виконавчого провадження, а також не вчинено дій щодо зняття арешту з майна та коштів позивача.

У відповіді від 10.09.2025 орган державної виконавчої служби повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, посилаючись на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не скасована судом.

ОСОБА_1 не погоджується з такими діями відповідача та просить визнати неправомірними його дії щодо невиконання вимоги стягувача по закінченню виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спірні правовідносини, пов`язані із примусовим виконанням рішення суду, які регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Частиною першою статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою-другою статті 15 вказаного Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною четвертою статті 19 Закону №1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктом 6 частини п`ятої статті 19 Закону№1404-VIII встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною першою статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 11 Закону №1404-VIII визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).

За змістом частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 10.03.2020.

Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з того, що на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 10.03.2020 виконавчий документ - вимога № Ф-16705-17У від 13.05.2019, видана ГУ ДПС у м. Києві, був чинним та не був скасований у встановленому законом порядку.

За таких обставин у державного виконавця були наявні передбачені законом підстави для прийняття зазначеного виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.03.2020, про стягнення виконавчого збору від 10.03.2020.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частин другої, третьої статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Згідно із частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону №1404-VIII, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону №1404-VIII. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року (справа № 703/1111/17) зазначив, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника безвідносно до того, чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» (наказ № 2830/5) до видів витрат виконавчого провадження відносяться, зокрема:

- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку;

- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

- плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №2540/3203/18 дійшла висновку, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду, та фактичне стягнення суми боргу.

Неоднакове застосування норм частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі письмової заяви про таке повернення призвело до суперечливої судової практики касаційних судів різних юрисдикцій у складі Верховного Суду.

Зокрема, судова практика Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 30 травня 2018 року у справі № 808/3791/16), склалася таким чином, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а звернення стягувача із заявою про повернення виконавчого документа не звільняє боржника від обов`язку сплати виконавчого збору.

Проте, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (постанова від 18 квітня 2018 року у справі № 761/11524/15-ц) та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова від 15 лютого 2018 року у справі №910/1587/13) вирішили, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

Таким чином, при касаційному перегляді справи №2540/3203/18 у КАС ВС виникла необхідність передати її на розгляд ВП ВС, адже існує виключна правова проблема із неоднаковим застосуванням норм Закону № 1404-VIII і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Як випливає із фабули справи, суть спору полягає у невизначеності правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави подання ним письмової заяви про повернення виконавчого документа.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Тому стягнення виконавчого збору можливе лише у разі фактичного виконання виконавчого документа.

У свою чергу суд апеляційної інстанції скасував це рішення з тих підстав, що стаття 27 Закону № 1404-VIII установлює загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем, а частина третя статті 40 цього Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила застосовуватися не можуть. Тобто, вичерпний перелік підстав та умов, за якими виконавчий збір не стягується, визначений статтею 27 Закону № 1404-VIII, не застосовується до цих правовідносин. Крім того, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. У постанові ВП ВС від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 наголошується, що виконавчий збір за своїм змістом є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Таким чином, суд вважає за доцільне захистити права позивача шляхом визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. від 10.03.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, а саме: про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 195,37 грн та про стягнення виконавчого збору у сумі 2 103,09 грн.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування постанов про арешт коштів боржника від 10.03.2020 та від 14.10.2021.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону №1404-VIII), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону №1404-VIII, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом №1404-VIII.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з обставинами справи, виконавчий документ - вимога Головного управління ДПС у м. Києві від 13.05.2019 № Ф-16705-17-У - відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто державним виконавцем 20.03.2023 року.

Суд зауважує, що відповідно до Реєстру виконавчих проваджень стан виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 10.03.2020 року є завершений.

З огляду на те, що конфіскація майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання виконавчого документа, на момент виникнення спірних правовідносин виконавче провадження не здійснюється, інші дії державного виконавця не проводяться, таким чином суд дійшов висновку про те, що повідомлені позивачем обставини давали державному виконавцю правові підстави для вирішення в установленому порядку питання щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо ОСОБА_1 .

Так, у даній справі судом встановлено, що виконавче провадження № НОМЕР_3 відкрито 10.03.2020 на підставі вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 13.05.2019 № Ф-16705-17-У, у межах якого державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання, зокрема накладено арешт на кошти та майно позивача.

20.03.2023 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна боржника, а відповідно до відомостей автоматизованої системи виконавче провадження має статус завершеного.

Разом з тим, рішенням суду від 31.01.2025, яке набрало законної сили 13.05.2025, зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві повторно розглянути заяву № Ф/82042, подану 03.07.2020 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві та провести камеральну перевірку, за результатами якої прийматиметься рішення про списання заборгованості зі сплати ЄСВ у відповідності до Закону України 13.05.2020 №592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 07.08.2025 повідомлено орган державної виконавчої служби про відсутність заборгованості та звернулося із вимогою повернути виконавчий документ без виконання і закінчити виконавче провадження, при цьому зазначено, що заборгованість за відповідною вимогою не обліковується.

Судом встановлено, що після отримання зазначеного звернення державним виконавцем не винесено жодної постанови, пов`язаної із закінченням виконавчого провадження з урахуванням втрати чинності виконавчим документом, а також не вчинено дій щодо зняття арешту з майна та коштів позивача.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить з того, що після списання заборгованості та скасування вимоги виконавчий документ втратив юридичну силу, а отже відсутній предмет примусового виконання.

За таких умов у державного виконавця виник обов`язок вчинити дії, спрямовані на завершення виконавчого провадження та скасування застосованих заходів примусового виконання, зокрема зняття арешту з майна та коштів позивача.

Невчинення таких дій після отримання інформації від стягувача про відсутність боргу та відкликання виконавчого документа суд вважає протиправною бездіяльністю.

Щодо встановлення факту відсутності заборгованості.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується припинення існування заборгованості позивача.

Так, з наданого листа Головного управління ДПС у м. Києві від 07.08.2025 вбачається, що на виконання рішення суду від 31.01.2025 у справі № 640/26703/21, яке набрало законної сили 13.05.2025, податковим органом здійснено списання заборгованості позивача та скасовано вимогу від 13.05.2019 № Ф-16705-17-У.

У зазначеному листі також прямо вказано, що станом на 06.08.2025 заборгованість позивача за вказаною вимогою не обліковується, що свідчить про відсутність у позивача невиконаних зобов`язань перед бюджетом.

Крім того, податковим органом повідомлено, що у зв`язку зі скасуванням нарахувань та списанням боргу відповідна вимога вважається відкликаною відповідно до положень Інструкції № 449, а відтак втратила статус виконавчого документа.

За таких обставин суд дійшов висновку, що після набрання законної сили рішенням суду та його виконання податковим органом борг позивача припинив існування, а виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, втратив юридичну силу.

Відтак, відсутній предмет примусового виконання, що виключає подальше застосування заходів примусового виконання до позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів, спрямованих на припинення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання після втрати виконавчим документом юридичної сили, є протиправною.

Водночас підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається, оскільки на момент її винесення така постанова була прийнята на підставі чинного виконавчого документа та відповідала вимогам закону.

Так, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8391-7122-1875-1453 від 22.09.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору солідарно по 605,60 грн.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий 19.03.1998, Ірпінським МВ ГУ МВС України у Київській області, адреса: АДРЕСА_1 ) до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Код ЄДРПОУ 35018577, адреса: 04212, Україна, місто Київ, вулиця Лук`яненка Левка, будинок 2Д) та до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві київського між ре гіонального управління Міністерства юстиції України(м. Київ) (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ: 34967593) про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невиконання вимоги стягувача по закінченню виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Зобов`язати Головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) здійснити усі дії, щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. від 10.03.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 195,37 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. від 10.03.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 2 103,09 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. від 10.03.2020 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про арешт коштів боржника.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сущенка П.П. від 14.10.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 про арешт коштів боржника.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Код ЄДРПОУ 35018577, адреса: 04212, Україна, місто Київ, вулиця Лук`яненка Левка, будинок 2Д).

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шев чен ків ського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського між регіонально го управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ: 34967593).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.