Рішення № 135813452, 20.04.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Київ № 320/31700/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у період з 01.01.20211 по 01.07.2011 та з 13.03.2019 по 31.07.2023 рік у закладах з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 01.01.2011 по 01.07.2011 у подвійному розмірі, з 06.02.2016 року (дати досягнення пенсійного віку) застосувавши коефіцієнт стажу 0, 44 при перерахунку пенсії та стаж роботи з13.03.2019 по теперішній час у закладах з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі, застосувавши при перерахунку пенсії коефіцієнт стажу виходячи з розміру страхового стажу, набутого за вказаний період, відповідно частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 0, 53 та виплатити заборгованість.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначено, що з 01.12.2006 позивачу призначена пенсія за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV). Зауважує, що при розрахунку страхового стажу відповідачем не враховано період роботи позивачки у закладах з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Звернувшись до відповідача із заявою про зарахування у подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.20211 по 01.07.2011 та з 13.03.2019 по 31.07.2023 отримала відмову. Вважаючи вказану позицію відповідача протиправною та такою, що порушує право позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 позовну заяву було залишено без руху. У строк визначений судом позивач усунув недоліки позовної заяви та подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву, в якому, зокрема зазначено, що згідно з матеріалами пенсійної справи, позивачка отримує пенсію за віком. Зазначено, що період роботи позивача з 01.01.20211 по 01.07.2011 та з 13.03.2019 по 31.07.2023 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі. Додатково відзначено, що правових підстав для зарахування стажу роботи позивачу в подвійному розмірі за цей період немає, оскільки це не передбачено Законом України №1058-IV. З огляду на вищенаведене вказано, що відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки та довідок про підтвердження стажу, позивачка у період з 22.12.2003 по 01.07.2011 працювала у Київській міській психоневрологічній лікарні м. Києва на посаді молодшої медичної сестри, а з 13.03.2019 по 31.07.2023 - у Територіальному об`єднанні «Психіатрія» у місті Києві на відповідній посаді.

Згідно з матеріалами справи, зазначені періоди трудової діяльності позивачки віднесені до роботи у закладах з надання психіатричної допомоги.

Позивачка зазначає, що відповідно до положень статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота у закладах з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі, у зв`язку з чим вважає, що відповідач зобов`язаний був врахувати спірні періоди її роботи із застосуванням кратності.

Разом з тим, при здійсненні перерахунку пенсії відповідачем зазначені періоди роботи позивачки були враховані у одинарному розмірі, без застосування кратності, що, на думку позивачки, призвело до зменшення загального страхового стажу та, відповідно, розміру пенсійних виплат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталась до відповідача із заявою (претензією) від 20.07.2023 щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням подвійного зарахування стажу роботи.

У відповідь на зазначене звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області листом від 14.08.2023 повідомлено, що після набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2004 року періоди страхового стажу зараховуються в одинарному розмірі, у зв`язку з чим підстави для перерахунку пенсії із застосуванням подвійного стажу відсутні.

Не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача та вважаючи, що її право на належне пенсійне забезпечення порушене, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами ч. 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Таке право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону №1788-ХІІ, не пов`язано із набранням чинності Законом № 1058-IV. При цьому, для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати саме специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.

Сторонами не заперечується факт роботи позивача у періоди з 01.01.2011 по 01.07.2011 та з 13.03.2019 по 31.07.2023 у закладах з надання психіатричної допомоги.

Таким чином, за правилами ст. 60 Закону № 1788-XII та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV період роботи у закладах з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 20 квітня 2022 року у справі № 214/3705/17 та від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом № 1058-IV.

Щодо посилань відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у інфекційному закладі після 01.01.2004, суд зазначає, що стаття 60 Закону № 1788-XII є чинною по теперішній час. Стаття 24 Закону України № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-XII та не зупиняє її дію.

Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2021 у справі № 688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі №689/872/17, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд також зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом № 1058-IV та Законом №1788-XII вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон №1788-XII був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України "Про пенсійне забезпечення", то він мав би виключити із Закону України "Про пенсійне забезпечення" усі інші положення, чого зроблено не було.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи особи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, після 01.01.2004 (набрання чинності Закону № 1058-IV) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність порушення прав позивача з боку відповідача щодо не зарахування періодів її роботи з з 01.01.20211 по 01.07.2011 та з 13.03.2019 по 31.07.2023 у закладах з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі при призначенні їй пенсії за віком.

За таких обставин, суд вважає, що належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати періоди роботи позивача з 01.01.2011 по 01.07.2011 та з 13.03.2019 по 31.07.2023 до страхового стажу у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку із чим перерахувати розмір пенсії позивача.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачка, крім іншого, просить суд зобов`язати відповідача при перерахунку пенсії застосувати конкретні значення коефіцієнта страхового стажу, зокрема 0,44 та 0,53.

Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить з того, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначення розміру пенсії, у тому числі обчислення коефіцієнта страхового стажу, є складовою процедури призначення та перерахунку пенсій і належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд не наділений повноваженнями здійснювати відповідні розрахунки, визначати конкретні числові показники пенсійних виплат чи підміняти собою суб`єкта владних повноважень при реалізації ним дискреційних повноважень у сфері пенсійного забезпечення.

Відтак, вимоги позивачки в частині зобов`язання відповідача застосувати конкретні коефіцієнти страхового стажу задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання позивачки на частину четверту статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма регулює порядок перерахунку пенсії у зв`язку з набуттям додаткового страхового стажу після її призначення, тоді як предметом даного спору є питання правильності зарахування стажу роботи та його обчислення, а не підстави для проведення перерахунку пенсії у зв`язку з подальшою трудовою діяльністю.

Щодо вимоги про виплату заборгованості, суд зазначає, що у разі встановлення факту неправомірного незарахування стажу роботи та необхідності проведення перерахунку пенсії, у позивачки виникає право на отримання недоотриманих сум пенсійних виплат.

Водночас, визначення конкретного розміру такої заборгованості також належить до компетенції органу Пенсійного фонду України та здійснюється ним при виконанні судового рішення.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм матеріального права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування стажу роботи позивачки у подвійному розмірі, зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди до страхового стажу у подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням такого стажу, із відмовою у задоволенні позовних вимог в частині визначення конкретних коефіцієнтів страхового стажу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відомостям квитанції наявної в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.08.2023 №1000-0202-8/121589 щодо неврахування стажу роботи ОСОБА_1 у період з 01.01.2011 по 01.07.2011 та з 13.03.2019 по 31.07.2023 рік у закладах з надання психіатричної допомоги у подвійному розмірі.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 01.01.2011 по 01.07.2011 у подвійному розмірі, стягнувши недоотримані суми пенсії.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.