Рішення № 135813149, 20.04.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2026 рокум. Ужгород№ 260/892/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 38629032) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, в якому просить:

1. Визнати незаконними дії Головне управління ДСНС України у Закарпатській області в частині застосування для розрахунку усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 18 червня 2025 року по 5 вересня 2025 року (день звільнення зі служби) посадового окладу, передбаченого нормативно-правовим актом, який з 18 червня 2025 року визнано протиправним та нечинним.

2. Стягнути з Головного управління ДСНС України у Закарпатській області 431814,78 грн. на користь ОСОБА_1 заборгованості з недонарахованого йому у період з 18 червня 2025 року по 5 вересня 2025 року включно грошового забезпечення та виплат, належних йому при звільненні зі служби.

3. Зобов`язати Головне управління ДСНС України у Закарпатській області видати ОСОБА_1 оновлені грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку), в яких зазначити посадовий оклад, визначений первинною редакцією Постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017 року, та інші види виплат, нараховані, виходячи з цього окладу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що положення пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в частині застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з цією Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року після 01.01.2020, набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX від 14.11.2019, входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704. Для відновлення порушеного права на належний розмір пенсії, слід зобов`язати відповідача видати оновлений грошовий атестат та довідку про розмір грошового забезпечення з обов`язковим урахуванням у ній щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, в якій посадовий оклад, оклад за військовим званням визначаються у відповідності до вимог п.4 Постанови КМУ №704.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року позову заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду від 25.02.2026 року, позивачем до суду подано, зокрема, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31 березня 2026 року представником відповідача, через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», подано відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві зазначає, що положення Інструкції, затвердженої наказом МВС №623 від 20.07.2018, відповідно до якої порядок виплати грошової компенсації за невикористані відпустки та інших виплат при звільненні змінено наказом МВС №325 від 19.04.2023, що застосовується з 26.10.2022, а до цього діяли інші правила, зокрема щодо пропорційності виплат. Крім того, відповідач обґрунтовує правомірність своїх дій положеннями статті 19 Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №704, відповідно до яких грошове забезпечення виплачується в межах бюджетних асигнувань і розраховується виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн. Відповідач наголошує, що внесення змін постановою №103 та їх подальше скасування судом не відновлює попередню редакцію норм, а тому підстав для перерахунку грошового забезпечення, одноразових виплат та інших складових у спірний період не виникло, у зв`язку з чим відповідач вважає свої дії законними та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту на посаді головного майстер-сержанта служби цивільного захисту, командира відділення-водія 3 державної пожежно-рятувальної частини (м. Ужгород) 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Закарпатській області та перебував на відповідному грошовому забезпеченні. Нарахування грошового забезпечення здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Наказом Головного управління ДСНС у Закарпатській області від 05 вересня 2025 року №408-НК/52 його було звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я.

У період з 18 червня 2025 року по день звільнення (05 вересня 2025 року) грошове забезпечення позивачу нараховувалося виходячи з посадового окладу у розмірі 1762 грн., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023 року та передбачила визначення посадових окладів шляхом множення вказаної фіксованої величини на відповідний тарифний коефіцієнт. Водночас після звільнення позивачу стало відомо, що застосування зазначеного розміру посадового окладу для розрахунку грошового забезпечення у вказаний період було безпідставним та протиправним, у зв`язку з чим він вважає, що його право на належне грошове забезпечення було порушено.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі- Закон №2011-XII) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (надалі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Верховний Суд вкотре наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Натомість зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять (як і не містить таких застережень Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX (надалі - Закон №294-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX (далі Закон №1082-IX) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX (далі - Закон №1928-IX), Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-XI (далі Закон №2710-XI), Закон України стаття «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX (далі Закон №4059-IX); таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022, 2023 та 2025 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 та від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом при розгляді цієї справи.

20.05.2023 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування п.п.1 п.3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №103, та внесення зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017р. №704» (далі Постанова №481), якою:

- скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб;

- абзац перший пункту 4 Постанови №704 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

- установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з 20.05.2023 у зв`язку із внесенням Постановою №481 змін до Постанови №103 та Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Разом з тим, Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24, яке залишено в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частинні третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704 в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік не підлягає застосуванню як такий, що є протиправним і таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 та від 10.01.2023 у справі №340/507/22).

Таким чином, пункт 4 Постанови №704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і становить 2684,00 грн. станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і становить 3028,00 грн. станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і становить 3028,00 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що у період 18.06.2025 року по 05.09.2025 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 у справі №520/5814/24.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016).

Так, у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Пунктом 2 Постанови 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

У силу приписів розділу XXIII «Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір грошової допомоги на оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Абзацом 36 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про наявність у позивача права перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення із 18.06.2025 року по 05.09.2025 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025.

На підставі зазначеного вище, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення (основних та додаткових його видів), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено протиправність дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 05.09.2025 року, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових його видів), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на відповідний календарний рік.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку), в яких зазначити посадовий оклад, визначений первинною редакцією Постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017 року, та інші види виплат, нараховані, виходячи з цього окладу, суд зазначає наступне.

Оскільки рішенням у цій справі встановлено, що у період з 18.06.2025 року по 05.09.2025 року відповідачем грошове забезпечення позивача виплачувалося не в повному обсязі, то інформація, що була внесена цим відповідачем до грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначання пенсії відповідно до Закону №2262-XII, потребує коригування.

Така інформація може бути відкоригована, у тому числі шляхом видачі позивачу оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку), в яких зазначити посадовий оклад, визначений первинною редакцією Постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017 року, та інші види виплат, нараховані, виходячи з цього окладу (тобто з урахуванням рішенням суду у цій справі та проведеної на його виконання виплати грошового забезпечення).

Таким чином, позивач має право на отримання пенсії за вислугу років, розмір якої обчислений із дійсного (з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні у цій справі) розміру її грошового забезпечення.

В свою чергу, для здійснення обчислення розміру пенсії пенсійний орган потребує документів, як то грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначання пенсії відповідно до Закону №2262-XII.

Вимоги позивача фактично про необхідність часткового повторення процедури надіслання до пенсійного органу документів для призначення пенсії, а саме нового грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначання пенсії відповідно до Закону №2262-XII спрямовані на захист права на отримання пенсії за вислугу років, обчисленої із належного розміру грошового забезпечення.

Суд зазначає, що судове рішення про задоволення позову в цій частині має забезпечити відновлення порушеного або оспорюваного права чи інтересу, у позивача не має бути потреби повторно звертатися до суду з іншими вимогами, і таке судове рішення можна виконати.

Разом з цим, суд наголошує, що в цій частині позовних вимог відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, при цьому, враховуючи принцип процесуальної економії, відповідно до якого, судове рішення не має створювати передумов для іншого судового процесу, в якому відбуватиметься захист права чи інтересу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункти 5.6, 5.9), від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц (п.44) та ін.), суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДСНС України в Закарпатській області видати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку), в яких зазначити посадовий оклад, визначений первинною редакцією Постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017 року, та інші види виплат, нараховані, виходячи з цього окладу.

Щодо позовної вимоги стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості з недонарахованого йому у період з 18 червня 2025 року по 5 вересня 2025 року включно грошового забезпечення та виплат, належних йому при звільненні зі служби у розмірі 431814,78 грн., суд зазначає наступне.

Оскільки в межах даної справи суд лише зобов`язує відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення, конкретна сума заборгованості залишається невідомою, то суд позбавлений можливості оцінити пропорційність заявленого до стягнення суми грошового забезпечення та застосувати (не застосувати) критерії його зменшення. Відтак суд дійшов висновку, що у цій частині позовні вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 38629032) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області в частині застосування для розрахунку усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 18 червня 2025 року по 05 вересня 2025 року (день звільнення зі служби), без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Закарпатській області здійснити перерахунок усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18 червня 2025 року по 05 вересня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління ДСНС України у Закарпатській області видати ОСОБА_1 оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 8 до цього Порядку), в яких зазначити посадовий оклад, визначений первинною редакцією Постанови КМУ №704 від 30 серпня 2017 року, та інші види виплат, нараховані, виходячи з цього окладу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 38629032) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич