Ухвала суду № 135808539, 20.04.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6414/20

№ провадження 6/646/258/2026

У Х В А Л А

20 квітня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Янцовської Т.М.,

з участю секретаря Зубкової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 646/6414/20 за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заінтересовані особи - АТ КБ «Приватбанк», Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Капіталресурс» звернувся з заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 646/6414/20 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 66684077. 14.04.2023 року державним виконавцем ВДВС вищевказане ВП було завершено, оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.

Представник заявника ТОВ «Капіталресурс» подав заяву про розгляд заяви за його відсутності.

Боржник та заінтересовані особи ОСОБА_1 , представник АТ КБ «Приватбанк», Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Рішенням Основ`янського районного суд м. Харкова від 20.04.2021 р. стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 9 579 грн. за кредитним договором №б/н від 19.10.2012 року, судовий збір у розмірі 1 639,56 грн.

14.04.2023 року Постановою державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові повернуто виконавчий документ стягувачу.

Вирішуючи питання про заміну стягувача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно із частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на стадіях судового процесу.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни, як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, обов`язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно із ч. 5 ст. 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Згідно із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 25.10.2022 виконавчий лист № 646/2143/21 повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною п`ятою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.

Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження № 2129-IX від 15.03.2022 було доповнено розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження пунктом 10-2, в якому, зокрема, містилась норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Закон № 2129-IX набрав чинності 26 березня 2022 року.

У постанові від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З огляду на вищезазначене, наявні підстави для заміни сторони у виконавчому документі.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа, то суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 року за №8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дубліката виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Звертаючись до суду з даною заявою ТОВ «Капіталресурс» не надав суду доказів втрати виконавчого листа, і з матеріалів справи не вбачається, що виконавчий лист направлялися на адресу стягувача та був втрачений при пересилці, але підставами для видачі дубліката виконавчого листа є, насамперед, доведеність втрати оригіналу виконавчого листа. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Капіталресурс» належними та допустимими доказами не підтверджено факт втрати оригіналу виконавчого листа.

Враховуючи викладене, суд вважає заяву ТОВ «Капіталресурс» в частині видачі дуюлікату виконавчого листа не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому документі та видачу дубліката виконавчого листа по цивільній справі № 646/6414/20 за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заінтересовані особи - АТ КБ «Приватбанк», Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Замінити вибулого стягувача АТ КБ «Приватбанк» на правонаступника ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі № 646/6414/20, виданому Основ`янським районним судом м. Харкова, про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк».

В задоволенні заяви ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Суддя: Т.М. Янцовська