Ухвала суду № 135808061, 20.04.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4034/26 2-з/335/29/2026

про забезпечення позову

20 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Бороденком Олексієм Анатолійовичем про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

16.04.2026 (сформовано 15.04.2026) через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником адвокатом Бороденком О.А., до відповідача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»,в якій позивач просить скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Герасимчук Аліси Петрівни про державну реєстрацію прав індексний номер: 82649502 від 26.12.2025 19:00:07, на підставі якого державним реєстратором виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області Герасимчук Алісою Петрівною 24.12.2025 18:49:12 проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, на нежитлове приміщення загальною площею 305.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3261550723060, номер відомостей про речове право: 62969638.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 справу передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 , а саме: заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 305.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3261550723060.

Заява обґрунтована наступним.

14.11.2006 між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» (далі «Банк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № CM-900/050/2006, відповідно до умов якого Банк надає Позивачу траншами кредит, сума якого може скласти 100 000 євро, зі строком повернення не пізніше 14.11.2013. Відповідно п. 2 частини № 1 (Базові умови кредитування. Визначення термінів) Кредитного договору цільове призначення кредиту - на споживчі цілі . 16.11.2006 в забезпечення виконання зобов`язань Позивача за Кредитним договором між Позивачем та Банком був укладений Договір іпотеки № РМ-900/050/2006, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н.Г., в реєстрі № 1128. Предметом іпотеки згідно п. 3.1. Договору іпотеки є нежиле приміщення ХІІ літ. А-3, загальною площею 305,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На момент укладення Договору іпотеки Приміщення належало Позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2004, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. в реєстрі № 3627, про що зазначено в п. 3.1. Договору іпотеки. 30.12.2021 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 30/12/21, відповідно до якого Банк, як первісний кредитор, передав Відповідачу, як новому кредитору, право вимоги до Позивача за Кредитним договором. 30.12.2021 між Банком та Відповідачем був укладений Договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В., в реєстрі № 1983, відповідно до якого Відповідач, як новий кредитор Позивача, набув права вимоги (права іпотекодержателя) за Договором іпотеки. 26.12.2025 р. державним реєстратором Герасимчук А.П., Виконавчий комітет Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 82649502 від 26.12.2025 19:00:07, на підставі якого Державним реєстратором 24.12.2025 18:49:12 проведено державну реєстрацію права власності Відповідача на Предмет іпотеки, номер відомостей про речове право: 62969638, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 458593327 від 26.12.2025.

Позивач вважає, що він був протиправно позбавлений права власності на Приміщення внаслідок прийняття вищезазначеного Рішення державного реєстратора, що оскаржується. Рішення державного реєстратора є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом, з огляду на підстави, які наведені позивачем у позовній заяві: 1. Позивач не отримував від Відповідача передбаченої ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення. 2. Щодо Предмету іпотеки у період дії в Україні воєнного стану зупинено дію статті 37 Закону України "Про іпотеку" у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки.

На думку заявника, існує очевидна небезпека подальшого відчуження приміщення відповідачем та реєстрації права власності на приміщення за іншими особами до розгляду судом цієї справи по суті, внаслідок чого може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, позивачу для відновлення своїх порушених прав доведеться докласти значних зусиль та витрат.

Розгляд заяви здійснено у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст.7 та ч. 1 ст.153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; … 2) забороною вчиняти певні дії … Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо незгоди з рішенням державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації права власності відповідача на нежитлове приміщення, яке на праві власності належало позивачеві та було предметом договору іпотеки.

Припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, є обґрунтованим.

Враховуючи характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд вважає, що заборона органам та особам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, як вид забезпечення позову, у даному випадку є обґрунтованим та такими, що дозволить виконати рішення суду у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог, адже відчуження спірного майна чи його подальше обтяження або інші види розпорядження майном, які можуть бути застосовані стороною відповідача, з урахуванням наявності спору, дійсно призведе до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення/часткового задоволення позову), в залежності від способу здійснення розпорядження цими правами, ураховуючи також, що на даний час відповідач не обмежений у можливості розпорядження майном.

Ураховуючи, що позовними вимогами є саме оскарження рішення реєстратора про державну реєстрацію прав, заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії забезпечить неможливість його відчуження/обтяження, що сприятиме можливості розгляду справи у розумні строки, та у разі задоволення або часткового задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача, оскільки за умови зміни власника або застосування обтяження відповідне утруднить виконання рішення суду та породить необхідність подальших звернень позивача до суду за захистом своїх прав, отже в такому випадку захист порушених прав не буде ефективним (у разі якщо судом буде встановлено порушення прав позивача та необхідність їх захисту).

Вжиття заходів забезпечення позову має тимчасовий характер та поширюється на час розгляду справи, а тому заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, не можна розцінювати як порушення права власності відповідача на це майно.

Поряд із цим, судом не встановлено обставин, що можуть свідчити про спричинення забезпеченням позову збитків відповідачу, а також обставин, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, за наявності яких обов`язком суду є застосування зустрічного забезпечення, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Проте, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу право, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, звернутися до суду з відповідним клопотанням про застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 154, 260, 261, 247, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Бороденком Олексієм Анатолійовичем про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав задовольнити.

Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 305.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3261550723060.

Дані позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Дані відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8.

Копію ухвали для відома та виконання направити сторонам у справі та відповідним компетентним органам для виконання.

Роз`яснити сторонам положення ч. 4ст. 157 ЦПК України, відповідно до якої, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.К. Сиротенко