Ухвала суду № 135807833, 17.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/712/26

Провадження № 1-кс/331/905/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024080100003849, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, відносно підозрюваного

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Нижбірок Гусятинського райну Тернопільської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, який перебуває на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 за прогодженням з прокурорм Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою пізозрюваному ОСОБА_6 в умовах ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», без визначенняч розміру застави в межах строку досудового розслідування.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16 січня 2024 року за №17 ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця-снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби, солдат ОСОБА_6 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов`язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Разом з цим, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

14 лютого 2024 року солдат ОСОБА_6 , реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , в порушення статутних вимог, в умовах воєнного стану, без поважних причин, з метою ухилитись від проходження військової служби, самовільно залишив місце несення служби, з метою ухилитись від проходження військової служби, а саме пункту тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , що розташований поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 .

Так в період з 14 лютого 2024 року по теперішній час солдат ОСОБА_6 без поважних причин обов`язки військової служби не виконував, час проводив на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину для подальшого проходження військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, солдат ОСОБА_6 , за викладених вище обставин, обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.

29 грудня 2025 року у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 КК України.

14 січня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оголошено в розшук, про що заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук»№50012603 від 03.02.2026.

31 березня 2026 року о 06 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

01.04.2026 слідчим суддею Олександрівського районного суду м.Запоріжжя винесено ухвалу про обрання відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 23 дні, а саме до 06 години 30 хвилин 22 квітня 2026 року, без визначення розміру застави.

Строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженню спливає 18.05.2026.

При продовженні запобіжного заходу необхідно враховувати обставини передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину;

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у якому він підозрюється (позбавлення волі строком від 5 до 12 років);

- вік та стан здоров`я підозрюваного (відсутність хронічних захворювань)

- відсутність місця роботи та заробітку.

Органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, підозрюваний ОСОБА_6 не працевлаштований, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

Окрім цього, ОСОБА_6 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому розслідуванню, може виїхати за межі території України. У зв`язку з цим у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути його до кримінальної відповідальності.

Таким чином, існує реальний ризик переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.

Під час досудового розслідування ОСОБА_6 проходить військово-лікарську комісію (ВЛК). Запис до лікаря здійснюється завчасно, а проходження BЛK заплановане на 24.04.2026, що може ускладнити забезпечення його явки до органів досудового розслідування та суду.

Проходження ОСОБА_6 військово-лікарської комісії та отримання відповідного висновку має істотне значення для досудового розслідування. Зазначений висновок є важливим для встановлення стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_6 , визначення ступеня його придатності до військової служби, а також можливості його участі у проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій.

Крім того, результати військово-лікарської комісії можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні та необхідні для належної правової оцінки обставин справи, перевірки доводів сторони захисту та прийняття законних і обґрунтованих процесуальних рішень.

Враховуючи, що проходження BЛK заплановане на 24.04.2026, отримання її висновку є необхідним для забезпечення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування.

Також встановлено, що ОСОБА_6 є мешканцем іншої області, що додатково підвищує ризик його ухилення від органів досудового розслідування та суду.

Отже, орган досудового розслідування доходить висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Також, слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу як домашній арешт, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України свідчить саме принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, а також те, що існує можливість його переховування від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м`яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України, що підтверджує наявність вказаного ризику.

У зв`язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_6 , слідство приходить до висновку про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у ваді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Разом з тим, враховуючі під час обрання запобіжного заходу, положення передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваного, його майновий стан та репутацію, міцність соціальних зв`язків, наявність в нього родини й утриманців, дають підстави вважати, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також забезпечити належну поведінку підозрюваного та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.

Прокурор в суді клопотання підтримав з підстав, викладених по його тексту, просив його задовольнити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запропонований органом досудового слідства запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_4 в суді проти задоволення клопотання заперечував, та просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Підозрюваний ОСОБА_6 в суді підтримав позицію свого захисника.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, прийшов до такого.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 62024080100003849 від 01.05.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

29.12.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

31.03.2026 ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

01.03.2026 щодо ОСОБА_6 слідчим суддею Олександрівського районного суду міста Запоріжжя обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до 22 квітня 2026 року 06 год. 30 хв.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допитів свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Згідно з положень ст. ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагають від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні по справі «Феррарі-Браво проти Італії» Європейський суд з прав людини вказує, що затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягненню мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликають підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32, Series A, №182).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, що підтверджується насамперед, повідомленням про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допиту свідків; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.

На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_6 діяння сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього злочину.

Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

З огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, такі обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року).

Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюють ОСОБА_6 в сукупності з даними про особу підозрюваного та іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.

Також, існує ризик, що ОСОБА_6 матиме можливість незаконно впливати на свідків, оскільки може здійснювати тиск на них, які враховуючи початковий етап досудового розслідування ще не були допитані у кримінальному провадженні, однак підлягають обов`язковому допиту в якості свідків, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_6 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню досудового розслідування даного кримінального провадження.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_6 вчинив військовий злочин в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце розташування підрозділу військової частини та жодних заходів щодо повернення на службу протягом тривалого часу не вживав. Зазначене свідчить про відсутність у останнього бажання до проходження подальшої військової служби та, як наслідок, може призвести до вчинення ним нових, в тому числі і більш тяжких військових злочинів в умовах воєнного стану. Вказаний факт свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_6 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем, має постійне місце мешкання, неодружений, тісних соціальних зв`язків не має, раніше не судимий, його стан здоров`я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров`я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, запобігання вказаним ризикам неможливе, оскільки ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану.

На підставі викладеного, а також з урахуванням ступеня порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню вчиненню ним дій, пов`язаних з: переховуванням від органів досудового розслідування та суду; скоєння нових злочинів; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також забезпечить високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Оскільки відповідно до змісту вказаної норми це є правом, а не обов`язком слідчого судді або суду, кожний такий випадок слід розглядати окремо крізь призму конкретних обставин, викладених в повідомлення про підозру в сукупності з даними про особу підозрюваного.

В даному випадку слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено необхідність та доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи у вигляді застави, оскільки слідчий в клопотанні тільки послалася на відповідні положення законодавства, однак не наведено конкретних підстав й не підтверджено їх доказами. Не доведено такої необхідності й прокурором під час розгляду клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи всі обставини справи, дані, що характеризують особу підозрюваного, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження, матеріальне забезпечення військовослужбовця ОСОБА_7 , вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн., оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірним.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Контроль за виконанням підозрюваним обов`язків, в разі внесення застави, покласти на слідчого, який здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження.

Отже, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, слідчий суддя доходить висновку, що для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених слідчою суддею ризиків, враховуючи, що строк досудового розслідування, який закінчується 18 травня 2026 року доцільно продовжити термін дії запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 до 18 травня 2026 року, тобто у межах строку досудового розслідування.

Керуючись ст. ст.131,132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024080100003849, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2024 року, задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», до 18 травня 2026 року 06 годин 30 хвилин, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 266 240,00 грн. (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести за наступними реквізитами: отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 26316700, р/р № UA378201720355249002000001205, Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172; Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі № 1-кс/331/905/2026, ЄУН 331/712/26 від 17 квітня 2026 року.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

2)не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду,

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз`яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали доручити співробітникам ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.

Термін дії ухвали закінчується 18 травня 2026 року о 06 годині 30 хвилин.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 20 квітня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1