Ухвала суду № 135807804, 20.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

20.04.2026

Справа № 331/2489/26

Провадження № 1-кс/331/675/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду міста Запоріжжя матеріали клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026082300000129 від 20 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026082300000129 від 20 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий вказує, що ОСОБА_5 , в період часу з 20:00 19.03.2026 по 09:00 20.03.2026, перебуваючи у приміщенні будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , із використанням вогнепальної зброї, спричинив ОСОБА_6 одиночне, вогнепальне кульове поранення правої та лівої нижніх кінцівок з ушкодженням крупних кровоносних судин, що ускладнилося масивною крововтратою, від чого настала смерть останнього.

20.03.2026, за участі свідка ОСОБА_7 , проведено огляд у приміщенні службового кабінету № 1 у відділенні поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, в ході якого у свідка було вилучено предмет ззовні схожий на автомат з маркуванням « НОМЕР_1 », предмет ззовні схожий на магазин та 17 предметів, схожі на патрони.

Вилучені предмети є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки зберегли на собі його сліди та можуть містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також можуть бути знаряддям вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Вказані предмети визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження.

20.03.2026 в рамках вказаного кримінального провадження, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що з 2022 року він проходить військову службу у лавах ЗСУ за мобілізацією. З червня 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . З грудня 2024 року він займає посаду заступника командира військової частини НОМЕР_2 з психологічної підтримки персоналу. Йому відомий солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на посаді оператора безпілотних літальних апаратів сапер 2 інженерно-саперного відділення 3 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_2 . Він разом з іншими п`ятьма військовослужбовцями мешкав у одному з будинків в селі Київське, а також ще один військовий мешкав в іншому будинку на території домоволодіння. Разом з ним також мешкав солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Оскільки всі військовослужбовці, окрім ОСОБА_6 відмовлялися виконувати бойове розпорядження у населеному пункті Олександрівка Дніпропетровської області, 18.03.2026 він приїхав до їхнього будинку, поспілкувався з кожним із них та після чого вони були готові виконувати бойове розпорядження. Тому, того ж дня четверо військових вибуло у населений пункт Олександрівка Дніпропетровської області для виконання бойових завдань, а ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 залишилися удвох в будинку в селі Київське, так як їм не було місця поїхати разом з іншими. Вони повинні були вибути 20.03.2026 іншим екіпажом.

19.03.2026, у вечірній час, а саме о 19:37 йому у месенджері «WhatsApp» написав ОСОБА_6 , що по ньому стріляють з автомата. Він запитав у нього чи не вживав він алкогольних напоїв, на що він відповів мені що ні. Після чого він написав, що військовий який з ним мешкає вистрілив вже «рожок» та в подальшому побажав мені доброї ночі. Він відразу зв`язався з старшим лейтенантом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на посаді заступника командира роти радіаційної, хімічної, біологічної розвідки з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 , який також мешкає в АДРЕСА_1 , але окремо, щоб він пішов та перевірив їх, але він не зміг до них зайти із-за звуків стрілянини.

20.03.2026, о 09:21, ОСОБА_7 повідомив йому, що ОСОБА_6 загинув.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що він проходить військову службу в ЗСУ за мобілізацією та перебуваю на посаді заступника командира роти з психологічної підтримки персоналом в/ч НОМЕР_2 . Станом на березень 2026 року, він у складі свого підрозділу перебуває на місці тимчасової дислокації в АДРЕСА_1 .

В одному з будинків станом на 18.03.2026 року, мешкали військовослужбовці підрозділу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

19.02.2026, приблизно о 19:40 годині, він зателефонував ОСОБА_6 на його мобільний телефон НОМЕР_3 та запитав чи підготувалися вони з ОСОБА_5 до виїзду на бойові позиції. На це ОСОБА_6 повідомив що вони готові.

На наступний день, 20.03.2026, приблизно о 08:40, він разом з водієм підрозділу ОСОБА_9 , прийшли до будинку, де мешкали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , щоб пересвідчитися чи готові останні до виїзду на бойові позиції та яке вони мають самопочуття. Коли ми прийшли до їхнього будинку, вхідні двері до будинку буди зачинені із середини, у зв`язку з чим, вони самостійно не змогли зайти до помешкання. Після цього він почав стукати у вдерті та вікна, так як подумав, що хлопці ще спали. Після цього двері відчинив ОСОБА_5 , якому він сказав, що пора вже збиратися на виїзд. При цьому він запитав у останнього про те, де знаходиться ОСОБА_6 на. що ОСОБА_5 відповів, що останній знаходиться у себе в кімнаті. Після цього вони з ОСОБА_9 зайшли у будинок і прослідували у кімнату ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 зайшов до своєї кімнати та ліг на ліжко. Коли він зайшов до кімнати ОСОБА_6 , то побачив, що останній лежав на своєму ліжку у незвичному положенні без ознак життя. А саме він лежав поперек ліжка на спині, голова була закинута назад. При цьому його автомат лежав зверху на його тілі. Зрозумівши, що ОСОБА_6 мертвий, він почав його оглядати і виявив, що одяг у його паховій області був у крові. На підлозі, біля ліжка, куди спиралися його ноги також була калюжа крові. Зрозумівши що в будинку сталася якась подія, він з ОСОБА_9 забрали у ОСОБА_5 його зброю, а саме автомат АКМ 7,62 мм та набої. У подальшому він наказав ОСОБА_5 вийти з будинку на вулицю та закрили будинок.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його чинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученими.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 діючого КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому діючим КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у діючим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 діючого КПК України.

Згідно з положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вилучені об`єкти: предмет ззовні схожий на автомат з маркуванням « НОМЕР_1 », предмет ззовні схожий на магазин та 17 предметів, схожі на патрони, мають істотне значення для проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки зберіг на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, можуть бути знаряддям вчинення вказаного кримінального правопорушення та у подальшому будуть використані в якості речових доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та проведення необхідних експертиз, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме: предмет ззовні схожий на автомат з маркуванням « НОМЕР_1 », предмет ззовні схожий на магазин та 17 предметів, схожі на патрони, із забороною користування, розпоряджання та відчуження вказаного майна.

Враховуючи вищевикладене, просить слідчого суддю клопотання задовольнити. Накласти арешт на предмет ззовні схожий на автомат з маркуванням « НОМЕР_1 », предмет ззовні схожий на магазин та 17 предметів, схожі на патрони, що були вилучені у ОСОБА_7 , 20.03.2026 під час проведення огляду, із забороною його користування, розпоряджання та відчуження.

Однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про статус суддів»: суддя, при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що розгляд справи за відсутності, слідчого, прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Слідчий суддя, взявши до уваги заяву слідчого, вивчивши доводи клопотання та долучені до нього копії документів, прийшов до наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-її). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А « 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, а також те, що незастосування арешту майна, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, та з метою збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 21, 93, 98-100, 117, 131, 132, 167, 170-174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026082300000129 від 20 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на предмет ззовні схожий на автомат з маркуванням « НОМЕР_1 », предмет ззовні схожий на магазин та 17 предметів, схожі на патрони, що були вилучені у ОСОБА_7 , 20.03.2026 під час проведення огляду, із забороною його користування, розпоряджання та відчуження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її винесення.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя: ОСОБА_1