Рішення № 135807057, 17.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11533/25

н/п 2/953/661/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3007811974-560435 від 26 грудня 2021 року в розмірі 17675,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 грудня 2021 року з відповідачем укладено кредитний договір на суму 5000,00 грн зі сплатою відсотків, які відповідач не сплачує, у зв`язку із чим у останньої виникла заборгованість в сумі 17675,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн, по процентам 12675,00 грн.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Глос М.Л. від 17 листопада 2025 року прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16.12.2025 № 2669/0/15-25 ОСОБА_2 звільнена з посади судді Київського районного суду м. Харкова, у зв`язку з чим невирішена справа № 953/11533/25 передана на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2025 року справа передана на розгляд судді Кіндера В.А.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Зі змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.

Відповідач, повідомлений про час, місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

21 грудня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір № 3007811974-560435 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 5000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.3.1 договору кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі, зокрема, позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.2.1 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно із п. 1.3.2. договору проценти за користування кредитом: 2883 грн, які нараховуються за ставкою 1,85 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 3.4, 3.5, 3.6 цього договору (п.1.3.3, п.1.3.31., 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кредит надається строком на 30 дні (далі «Лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений у п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.2 договору).

У п. 3.5 договору сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений пунктом 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4 договору, скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2 % за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 % розповсюджуються на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п. 2.1 договору.

Згідно з п. 2.5 договору кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заявці.

Фінансова установа зобов`язання за договором виконала та 26 грудня 2021 року перерахувала на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 5000,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою АТ «Таскомбанк».

За повідомленням АТ «Універсал банк» від 04 квітня 2026 року в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . Надана банком виписка по картковому рахунку відповідача за період з 25 по 27 грудня 2021 року свідчить про те, що 26 грудня 2021 року на картку відповідача зараховано переказ у сумі 5000,00 грн.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем, за кредитним договором № 3007811974-560435 від 26 грудня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 17675,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 5000,00 грн; заборгованість за відсотками 12675,00 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Положеннями частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Згідно із підпунктом п`ять частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження укладання із відповідачем електронного договору про надання кредиту № 3007811974-560435 від 26 грудня 2021 року. Зазначений договір відповідачка підписала у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд вважає, що позивачем доведено факт надання грошових коштів за кредитним договором. Зазначене підтверджується листом АТ «Універсал банк» від 04 квітня 2026 року, відповідно до якого на ім`я відповідача банком емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , а також рухом коштів по картці за період з 25 по 27 грудня 2021 року свідчить про те, що 26 грудня 2021 року на картку відповідача зараховано переказ у сумі 5000,00 грн.

Зважаючи на те, що всупереч умовам спірного договору, відповідач не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а тому вимога щодо стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заборгованості відповідачки за простроченими відсотками.

З розрахунку заборгованості вбачається, що сукупна сума заборгованості ОСОБА_1 за відсотками у період з 26 грудня 2021 року по 24 квітня 2022 року становить 12675,00 грн.

Визначаючи необхідну до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 7133,04 грн, позивач обґрунтовував цей розрахунок, пославшись на погоджені сторонами п. 3.6, 3.7, 3.8 кредитного договору, за якими строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 календарних днів. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

При цьому, за умовами договору відповідачка отримала кредит у сумі 5000,00 грн строком на 30 дні. Зокрема, п. 2.1 договору встановлено, що кредит надається на 30 дні (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Процента ставка 1,85 % в день від суми кредиту за кожен день строку користування ним (п. 1.3.2 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 Договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх фактично нарахованих процентів за користування кредитом.

Тобто ініціативу щодо продовження строку дії договору мала виявити саме позичальниця, сплативши протягом лояльного періоду всі фактично нараховані відсотки за користування коштами.

Графік розрахунків за кредитним договором № 3007811974-560435 від 26 грудня 2021 року (додаток №1 до договору) свідчить про те, що грошові кошти надано відповідачу на період з 26 грудня 2021 року по 24 січня 2022 року, сума кредиту 5000,00 грн.

Водночас, згідно з п. 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

У справі встановлено, що докази, які свідчать по вчинення відповідачем дій, передбачених п. 2.2 договору (оплати протягом лояльного періоду (30 днів) всіх відсотків, фактично нарахованих за користування кредитом, у матеріалах справи відсутні, тобто відповідачкою не вчинялися дії, які свідчили б про її намір продовжити строк кредитних правовідносин з позичальником.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Вважаю, що оскільки зазначені положення договору не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору від 26 грудня 2021 року щодо строку його дії 30 дні відповідно до п. 2.1 договору чи 120 днів (30 дні + 90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України) відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8 договору та процентної ставки, тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п. 3.7 договору) та процентної ставки (п. 3.8 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідачка, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування, визначеного п. 2.1. договору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлюючи у п.3.8. Договору підвищений процент саме за користування кредитом після порушення кредитного зобов`язання, сторонами було встановлено підвищене основне зобов`язання зі сплати договірних процентів у силу ст.212 ЦК України, на яку прямо посилається п.3.6. Договору.

Пов`язуючи одночасно підвищений процент за користування кредитом саме з порушенням кредитного зобов`язання, сторони встановили фактично підвищений договірний процент як частину основного зобов`язання за користування кредитними коштами поза строком кредитування, що суперечить зазначеній вище практиці Великої Палати Верховного Суду.

Отже, за наведених обставин, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 2775,00 грн, нарахованих в межах 30 днів (п. 2.1 договору) за процентною ставкою 1,85 відсотки (п.1.3.2 договору), що узгоджується із графіком розрахунку, який є додатком №1 до укладеного кредитного договору.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених ним судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Фактично адвокатом складено лише позовна заява, що не є складною за змістом. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3000,00 грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 7775,00 грн (5000,00 грн + 2775,00 грн), що становить 43,99 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1074,41 грн (2442,40 грн х 43,99 %).

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2021 року № 3007811974-560435 в розмірі 7775,00 грн (сім тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 00 копійки), з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 2775,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1074,41 грн та витрати позивача на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

В решті частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 17 квітня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вул. Антонова, буд. 8-а, ЄДРПОУ 40842831;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Кіндер В. А.