Рішення № 135806384, 20.04.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/200/26

Провадження №: 2/343/362/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/200/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ - КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представник позивача ТзОВ "ФК "КРЕДИТ - КАПІТАЛ" - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду із позовом (а.с. 1-4) до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №103648138 від 26.10.2023, у розмірі 18 085 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та 8 000 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 26.10.2023 між ТОВ «Мілоан», право вимоги від якого на підставі договору про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024 перейшло до позивача ТзОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ", та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103648138. Первісний кредитор належним чином виконав умови цього договору, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, шляхом їх перерахунку на його банківську картку, однак останній не виконав належним чином умови договору, внаслідок чого, в нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 18 085 грн., яка складається із: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 585 грн заборгованість за відсотками, 500 грн комісія за видачу кредиту.

Представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокатка Сікорська І.С. подала відзив (а.с. 31-36), в якому просить відмовити у задоволенні даного позову. Суть заперечення проти позову зводиться до того, що:

- стороною позивача не підтверджено право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за цим кредитним договором, оскільки витяг з реєстру боржників не містить підпису посадової особи та відтиску печатки первісного кредитора;

- позивачем не підтверджено факту отримання відповідачем кредитних коштів;

- матеріали справи не містять підписаного відповідачем кредитного договору;

- нарахування відсотків відбулось поза межами строку кредитування;

- нарахована комісія за видачу кредиту не підлягає стягненню, оскільки стягнення такої суперечить вимогам чинного законодавства.

У судове засідання представник позивача ТзОВ "ФК "КРЕДИТ КАПІТАЛ" - адвокат Усенко М.І. не з`явився, хоча про місце, дату і час проведення такого був повідомленим у встановленому законом порядку. Безпосередньо у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Сікорська І.С. у судове засідання також не з`явились. Остання у поданому відзиву просила розгляд справи проводити без їхньої участі.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

04 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Представниця відповідача ОСОБА_1 адвокатка Сікорська І.С. 23.02.2026 подала відзив.

05 березня 2026 року ухвалою суду, за клопотанням представника позивача, в АТ КБ «Приватбанк» було витребувано докази про підтвердження належності відповідача ОСОБА_1 банківської картки та факт зарахування на таку кредитних коштів.

Беручи до уваги те, що учасники справи в судове засідання не з`явились, суд ухвалює рішення без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що 26.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103648138 (а.с. 8-10), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 767833, на таких умовах: сума кредиту 5 000 грн (п. 1.2.); строк кредитування 105 днів (з 26.10.2023 до 08.02.2024, з якого 15 днів пільгового періоду (27.10.2023 до 10.11.2023) та 90 поточного періоду (з 11.11.2023 до 08.02.2024)) (п. 1.3.); комісія за надання кредиту 500 грн., яка нараховується одноразово, в момент видачі кредиту, за ставкою 10% від суми кредиту (п. 1.5.1); процентні ставки 1,35% протягом пільгового періоду та 3,50% протягом поточного періоду (п. 1.5.2., 1.5.3.); кредитні кошти надаються відповідачу шляхом перерахунку таких на його банківську картку № НОМЕР_1 (п. 2.1.).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 43-44), відповідачу ОСОБА_1 було емітовано банківську картку № НОМЕР_2 і на таку 26.10.2023 було зараховано 5 000 грн. Факт перерахування ТОВ «Мілоан» відповідачу кредитних коштів підтверджується і копією платіжного доручення №75242050 (а.с. 12).

Згідно із договором про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024 (а.с. 13-15), ТОВ «Мілоан» відступило позивачу ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» право вимоги, в тому числі, за кредитним договором №103648138 (а.с. 18).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування за цим кредитним договором, розмір заборгованості становить 18 085 грн., яка складається із: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 585 грн заборгованість за відсотками, 500 грн комісія за видачу кредиту (зворотна сторона а.с. 12).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

ІV. Оцінка суду:

дослідивши письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що пред`явлений позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3 - 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного вище Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із наведеного виходить, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Так, суд встановив, що 26.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №103648138.

Таким чином, сторони уклали даний кредитний договір у формі електронного документу, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт отримання кредитних коштів підтверджується як платіжним дорученням про перерахунок таких ТОВ «Мілоан», так і довідкою АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої, банківська картка зазначена у кредитному договорі належить відповідачу і на таку в день укладення кредитного договору було зараховано 5 000 грн., що відповідає розміру наданого кредиту.

Суд також встановив, що право вимоги за цим кредитним договором від ТОВ «Мілоан» на підставі договору про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т перейшло до позивача ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ».

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов`язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов`язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним.

Отже, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Тобто неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Про що, в тому числі, вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15.

Таким чином, оскільки доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідач ОСОБА_1 суду не надав, з нього на користь позивача слід стягнути 18 085 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 585 грн заборгованість за відсотками, 500 грн комісія за видачу кредиту.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що розмір нарахованих відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь, відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» (в частині розміру денної процентної ставки).

При цьому, доводи сторони відповідача про непідтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, суд відхиляє, оскільки матеріалами справи, зокрема, договором про відступлення прав вимоги та витягом з реєстру боржників, який є додатком до цього договору та підписаний як первісним кредитором, так і позивачем, підтверджено перехід прав вимоги за кредитним договором, однією із сторін якого є відповідач ОСОБА_1 .

Доводи представниці відповідача про відсутність підтвердженого факту отримання відповідачем кредитних коштів спростовані обставинами викладеними о описовій та мотивувальній частині цього рішення, згідно із якими, факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджений належними доказами.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони відповідача про те, що кредитний договір не підписаний відповідачем, оскільки наявний в матеріалах справи кредитний договір підписаний ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Безпідставними є і доводи сторони відповідача про нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування, оскільки згідно із умовами договору строк кредитування становив 105 днів (з 26.10.2023 до 08.02.2024) і нарахування відсотків відбувалось саме у цей період, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування.

Щодо доводів сторони відповідача про неправомірність нарахування комісії за видачу кредиту, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1; ч. 2 ст. 8; ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Отже, нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 10% від суми кредиту не суперечить Закону, а тому комісію у розмірі 500 грн за видачу кредиту слід стягнути із відповідача на користь позивача.

V. Розподіл судових витрат:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5947 від 21.01.2026 (а.с. 7).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, то згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представник позивача на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 8 000 грн надав:

- договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с. 20), який укладений між ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» та адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі керуючого партнера - адвоката Усенка М.І., в якому визначено, що вартість наданих послуг за одну справу складає 8 000 грн., а детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг, вказана у акті наданих послуг;

- ордер на надання правничої допомоги серії ВС № від 20.10.2025, згідно із яким, правова допомога надається ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» адвокатом Усенком М.І. (а.с. 20);

- акт наданих послуг №Д/Т4625 та детальний опис наданих послуг (зворотня сторона а.с. 20), в якому визначено найменування послуг, кількість витраченого часу на їх надання та їх вартість.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, сторона відповідача не заявляла клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не навела обставин, за яких, як на її думку, заява не підлягала б задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, із складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання, а тому розмір таких слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ».

На підставі викладеного, ст. 526, 614, 626, 639, 1046, 1077, 1078, 1082 ЦК України та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №103648138 від 26.10.2023, у розмірі 18 085 (вісімнадцять тисяч вісімдесят п`ять) гривень, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 8 000 (вісім тисяч) гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Смаль Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 20.04.2026.

Суддя: І.М.Андрусів