Рішення № 135806195, 09.04.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/308/26

Провадження №2/149/549/26

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Павлюк О. О.

за участі секретаря Паламарчук Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт фінанс"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС"звернулось до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 13.06.2019 між АТ "АЛЬФА-БАНК" та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 491006142 відповідно до умов якого АТ "Альфа-Банк" надав позичальнику кредит у сумі 26001, 21 грн. строк кредиту - 36 місяців на споживчі потреби з відсотковлою ставкою - 32%. Договір укладено у електронній формі відповідно до Закону України "Про електронну комерцію". 22.01.2021 між АТ "АЛЬФА-БАНК" та ТОВ "ФК ФОРТ" було укладено договір факторингу відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором. В подальшому 23.02.2021 між ТОВ "ФК ФОРТ" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" було укладено договір факторингу відповідно до якого останнє набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, в зв`язку із чим у неї виникла заборгованість в розмірі 36233,19 грн., яку позивач просить стягнути.

Ухвалою суду від 10.02.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачам визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

26.02.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що позивачем не доведено факт укладення договору, безпідставно нараховано відсотки, а також посилається на неспівмірність витрат на правову допомогу.

09.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача послідовно заперечує доводи , зазначені у відзиві.

11.03.2026 на адресу суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності та зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.06.2019 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), яка була підписана відповідачем, було укладено угоду про надання кредиту № 491006142.

Згідно паспорту споживчого кредиту, який пмістить підпис відповідача, останній було надвно кредит в розмірі 26001,21 грн., строк кредиту - 36 місяців на споживчі потреби з відсотковлою ставкою - 32%. Сторонами не заперечувалась належність підпису відповідачу.

Відповідно до п.1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно Закону України «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно кредитного договору № 103916168 від 04.03.2023 року поширюється дія цього закону. Частина 3 ст. 11 до ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 до Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю селектронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом Україниторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідач для отримання кредиту через електронні засоби комунікації надала кредитору відомості про свою особу, серію та номер паспорту, реквізити платіжного засобу тощо. Вказані відомості відображені у договорі та їх дійсність в ході розгляду не спростована.

Таким чином сторони уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, позивачем було надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 13.06.2019 по 22.02.2021.

За приписами статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. До такого висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 12.12.2024 в справі № 298/825/15-ц.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає доведеним факт укладення спірного договору.

Згідно договору факторингу № 1 від 22.02.2021 укладеного між АТ «Альфа Банк» та ТОВ "ФК "ФОРТ" та витягу до нього останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491006142.

Згідно договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 укладеного між АТ ТОВ "ФК "ФОРТ" та ТОВ "ФК"ЕЛІТ ФІНАНС" та витягу до нього останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491006142.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 491006142 становить 36233,19 грн. та складається з: 24165,35 грн. - заборгованість за кредитом, 10467,84 грн. - заборгованість по відсотках, 1600 грн., заборгованіст по штрафам.

На момент розгляду справи відповідач не надав доказів сплати боргу ані первісному, ані новому кредитору. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Інші заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи, та судом відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про необґрунтованість чи недоведеність позовних вимог. Заперечення відповідача щодо позову ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні обставин, фактів та правовідносин, що є предметом судового розгляду. Водночас доводи позивача жодними доказами не спростовуються, а власні твердження відповідача не підтверджуються. Крім того, посилання відповідача у відзиві на недоведеність укладення договору та одночасне оспорювання його умов (в частині нарахованих відсотків), є суперечливими і взаємновиключними за своєю суттю.

Враховуючи, що у судовому засіданні доведено належне виконання позивачем умов кредитного догову щодо надання в користування відповідачки коштів, проте останній взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту та графіком платежів належним чином не виконує, доказів на спростування доводів позивача не надав, тому суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту, що були відступлені позивачу первісним кредитором,

Водночас п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Оскільки позивач просить також стягнути 1600 грн. штрафу, такі вимоги з огляду на триваючий на момент укладення договору та до сьогодні правовий режим воєнного стану на всій території України, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 34633, 19 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Представник позивача зазначив, що сума фактично понесених та сплачених судових витрат (на правову допомогу) становить 9200 грн., надавши суду відповідні докази.

Разом з тим, відповідач вважає такий розмір витрат непрпорційним у даній справі.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 цього закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 9200 грн. не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер. Крім того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Оскільки судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з неї на користь позивача також понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 11, 13, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 614, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська,2) заборгованість за кредитним договором № 491006142 від 13.06.2019 у розмірі 34633 (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять три) грн. 19 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" (ІКЮО: 40340222, адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська,2) судові витрати: судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 3181,04 грн.; витрати на професійну правову допомогу - 6000 грн.

Решту судових витрат залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.04.2026.

Суддя Павлюк О. О.