Рішення № 135806129, 17.04.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/181/26

Провадження № 2/147/325/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача.

06.08.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник, Відповідач) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2749149 (надалі - Кредитний договір. Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» з терміном користування 30 днів. В свою чергу, відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі: стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; знижена процентна ставка становить 1,43 % на день (застосовується відповідно до п. 1.5.1. договору).

21.04.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021 від 21.04.2021, ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39360 гривень за договором №2749149 від 06.08.2020.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на рахунок відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Водночас відповідач належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено відповідно до вимог законодавства в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до письмової форми договору.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 39360,00 грн, з яких: 12000 грн заборгованість за тілом кредиту, 27360 грн заборгованість за процентами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань позивач просить суд стягнути зазначену заборгованість, а також судові витрати.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано додаткові докази.

20 березня 2026 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли витребувані документи.

25 березня 2026 року через «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Веремчук К. Ю. надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву, сторона відповідача вказує, зокрема на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, у зв`язку з чим є підстави для звільнення її від сплати відсотків за користування кредитом. Також відповідач заперечує щодо нарахування кабальних відсотків за кредитним договором. Вважає що Кредитний договір є недійсним у зв`язку з нечесною підприємницькою практикою. Вказує щодо застосування Закону України «Про банки та банківську діяльність» до позивача. Також відповідач зазначає, що нею залучено представника, і згідно з умовами договору загальна вартість послуг адвоката складає 15000 грн.

31 березня 2026 року через «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву, а тому він має бути залишений без розгляду. Зазначає щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від сплати відсотків за користування кредитними коштами. Наголошує щодо відсутності підстав для зменшення відсотків за користування кредитом, а також щодо відсутності підстав для визнання кредитного договору недійсним. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених витрат.

Представник позивача в судове засідання свого представника не направив, водночас разом з позовом клопотав про проведення розгляду справи без участі представника позивача у разі неявки відповідача, позовні вимоги підтримує та заперечень проти заочного розгляду справи не висловлює.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання відповідач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися в порядку передбаченому ЦПК України. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбуваєся за відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

06.08.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі Товариство, Первинний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено договір про надання споживчого кредиту №2749149, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 12000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором М610566.

За умовами вказаному договору відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн з терміном користування 30 днів. В свою чергу, відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі: стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору; знижена процентна ставка становить 1,43 % на день (застосовується відповідно до п. 1.5.1. договору).

Положеннями п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується повідомленням про зарахування коштів на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача, листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6512-ВП від 16.12.2025 про перерахування коштів 06.08.2020 на суму 12000 грн маска картки № НОМЕР_2 , код авторизації 48435, номер транзакції в системі WarForPay-creditplus-9804412.

Крім того, з листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260304/58946-БТ від 06.03.2026, наданого на виконання ухвали суду від 16.02.2026 випливає, що платіжна картка № НОМЕР_3 емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

Виконання первісним кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором підтверджується матеріалами справи, зокрема копією кредитного договору, додатками до нього, довідкою про ідентифікацію та розрахунком заборгованості.

21.04.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення вимоги №ККАУ-21042021, згідно із умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №2749149 від 06.08.2020.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 39360 грн, з яких: 12000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2760 грн заборгованість за процентами.

Отже, спірні правовідносини виникли з кредитного договору та стосуються обов`язку відповідача повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти, а також права позивача як нового кредитора на стягнення заборгованості у судовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту. Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний вебсайт кредитодавця, обрав у вбудованому калькуляторі бажану суму кредитних коштів та строк кредитування, заповнив анкету із зазначенням персональних даних, у тому числі реквізитів банківської картки, на яку в подальшому було перераховано грошові кошти. Після проходження передбачених процедурою електронної ідентифікації та підтвердження наміру укласти договір, відповідач акцептував оферту та уклав кредитний договір в електронній формі без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу. Зазначене свідчить про те, що волевиявлення відповідача було вільним та відповідало його внутрішній волі відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України.

Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі №2-383/2010 (провадження №94-308цс18), згідно яких у разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучений до справи договір є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає до виконання.

Як стверджує позивач, всупереч вказаним вище нормам закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним вище кредитним договором належним чином не виконав.

Як зазначалось вище, Відповідач при укладення договору кредиту вказав відомості про платіжну картку на яку він просить здійснити переказ кредитних коштів, а саме № НОМЕР_1 (п.2.1. договору).

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав лист ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6512-ВП від 16.12.2025 адресований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» в якому зазначено про успішність перерахування коштів 06.08.2020 на суму 12000 грн маска картки № НОМЕР_2 , код авторизації 48435, номер транзакції в системі WarForPay-creditplus-9804412. Також, з листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-260304/58946-БТ від 06.03.2026, наданого на виконання ухвали суду від 16.02.2026 випливає, що платіжна картка № НОМЕР_3 емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

Та обставина, що кредитні кошти були отримані відповідачем, нею не заперечувалась.

Суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, а також факт неповернення отриманих кредитних коштів кредитодавцю у порядку та строки, визначені договорами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст. 516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.

Таким чином, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» має право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано, а тому розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом. Вказана позиція суду відповідає позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року по справі №753/16745/15-ц, провадження №061-40036св18.

За таких обставин суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачу були надані кредитні кошти, якими він користувався, однак, допустив неналежне виконання своїх обов`язків, порушив умови договору щодо повернення первинному кредитодавцеві суми позики та відсотків за користування нею, а також доведено перехід права вимоги від попередніх кредиторів до позивача.

Щодо наявності права на пільги передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», зокрема, щодо не нарахування процентів за користування кредитом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на момент виникнення кредитних відносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

У постанові ВСУ від 04.09.2024 у справі №426/4264/19 зазначено, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників. Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій. Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містять норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу учасника бойових дій.

На підтвердження обставин розповсюдження на відповідача положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суду надано, зокрема: копію військового квитка серії НОМЕР_4 від 07.04.2023 на ім`я ОСОБА_1 ; витяг з наказу військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №18 від 28.02.2023, яким солдата ОСОБА_1 , призначену наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 13.02.2023 17-РС, на посаду начальника методичного кабінету відділення організації дистанційного навчання, яка прибула із військової частини НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 , з 28.02.2023 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) 61 від 27.02.2023, зі змісту якого вбачається, солдата ОСОБА_1 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, призначену наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 13.02.2023 17-РС, на посаду начальника методичного кабінету відділення організації дистанційного навчання військової частини НОМЕР_5 , вважається такою, що справи та посаду здала і вибула до нового місця служби, місто Київ з 27.02.2023; копію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу між командиром військової частини НОМЕР_7 та ОСОБА_1 ; копію наказу командира військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) №41 від 08.02.2023, яким громадянку ОСОБА_1 , яка прибула із ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження військової служби за контрактом, з 08.02.2023 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження у неї статусу призваного (мобілізованого) на військову службу, суд наголошує також на тому, що встановлено спеціальний позасудовий порядок застосування відповідної пільги через звернення позичальника з відповідним пакетом документів до установи банку. Доказів звернення з такими документами до кредитора відповідач суду не надав. У випадку незастосування банком чи іншою фінансовою установою пільги за наявності передбачених для цього законом умов, спір може бути вирішений судом.

Таким чином, підстави для застосування частини 15 статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в даному випадку відсутні.

Крім того, кредитний договір №2749149 укладено 06.08.2020, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося до 31.01.2021, водночас відповідач набула статусу військовослужбовця лише у 2023 році, як наслідок нарахування процентів не охоплює період перебування відповідача на військовій службі.

Стосовно доводів відповідача щодо нарахування кабальних відсотків за кредитним договором, варто зазначити, що підписавши кредитний договір, відповідач засвідчила, що погодилась на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, що свідчить про свідоме визнання відповідачем умов договору, в тому числі й оспорюваних. Пунктом 1.2 договору про надання споживчого кредиту №2749149 від 06.08.2020 закріплено: за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. А саме, стандартна процентна ставка становить 1,90%, знижена процентна ставка 1,43% в день від суми кредиту (п. 1.5 Договору).

Суд зазначає, що статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідач заперечуючи проти позовних не надав жодних обґрунтованих доказів чи розрахунків, які б підтверджували його твердження.

Оскільки відповідачем не виконано умов за кредитним договором №2749149 від 06.08.2020, тобто не погашено заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 39360 грн, тому суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи сторони відповідача наведені у відзиві не спростовують наведених вище висновків суду.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 2662,40 грн судового збору, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження надання адвокатських послуг позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, Акт наданих послуг від 12.01.2026, ордер та детальний опис наданих послуг від 12.01.2026 відповідно до яких встановлено, що АО «Апологет» надано правничу допомогу позивачу.

Таким чином, оскільки позивач скористався допомогою адвоката, а заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Суд, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, принципи диспозитивності та змагальності, не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Відсутність клопотання від відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, заявлених ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», унеможливлює самостійне зменшення цих витрат судом. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається виключно на сторону, яка заявляє про це.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст. 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договоро №2749149 від 06.08.2020 у розмірі 39360 (тридцять дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, місто Львів, 79029;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_8 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 17.04.2026.

Суддя О. Г. Борейко