Рішення № 135805941, 20.04.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/386/26

Провадження № 2/135/362/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20.04.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відсутність заперечень відповідача

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/0806/82/91819545 від 27 грудня 2018 року у розмірі 28 997 грн 35 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 грудня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/0806/82/91819545, на підставі якого відповідачці було відкрито поточний рахунок та надано кредитний ліміт, а відповідачка зобов`язувалась повернути кредит та сплачувати плату за користуванням кредитом відповідно до умов договору.

ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

13 жовтня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-52, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за договором кредиту, а саме непогашенням заборгованості ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок позивача, останній просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28 997 грн 35 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту 28 402 грн 08 коп.; відсотками 595 грн 27 коп. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2662 грн 40 коп. судового збору та 8 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву до суду не подала, заперечень проти позову та доказів погашення заборгованості не надала.

ІІ. Процесуальні дії у справі

23 березня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позов.

Представник позивача ОСОБА_2 в позовній заяві та в поданому 07 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» клопотанні просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Ухвала про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами була надіслана відповідачці ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу її зареєстрованого місця проживання, зазначену в позовній заяві та підтверджену матеріалами справи.

Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Інших відомостей про зміну місця проживання чи перебування відповідачки, а також про наявність іншої поштової або офіційної електронної адреси матеріали справи не містять; повідомлень від відповідачки з цього приводу до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення судової кореспонденції рекомендованим листом на зареєстровану адресу особи є достатнім для визнання такого повідомлення належним, оскільки подальше отримання або неотримання листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічний підхід висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (провадження № 11-268заі18), наголосивши, що належне повідомлення має місце у разі надсилання судового документа на дійсну (реальну) адресу особи. Крім того, у постанові від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 Верховний Суд дійшов висновку, що поштові відправлення, повернуті з позначкою «закінчення терміну зберігання» чи подібним формулюванням, вважаються належно врученими за умови їх надсилання на адресу реєстрації фізичної особи.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 131 ЦПК України учасники справи зобов`язані інформувати суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження), а за відсутності такої заяви судові документи надсилаються на останню відому суду адресу і вважаються доставленими, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає чи не перебуває.

За таких обставин суд доходить висновку, що шляхом направлення кореспонденції на зареєстровану адресу відповідачки та отримання поштового повідомлення з відміткою «адресат відсутній» суд вчинив усі необхідні та достатні дії для належного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі та про її розгляд, що відповідає вимогам статей 128131, 274, 280 ЦПК України та узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

ІІІ. Підстави для ухвалення заочного рішення

Частина перша статті 280 ЦПК України передбачає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасної наявності таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилася, заяв про відкладення розгляду чи повідомлень про поважні причини неявки не подавала, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень по суті спору не подала, доказів сплати заборгованості не надала.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважних причин. Представник позивача у позовній заяві та у поданому згодом клопотанні просив розглянути справу за його відсутності та прямо не заперечував проти ухвалення заочного рішення, чим виконано умову пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України щодо згоди позивача на заочний розгляд.

За сукупності наведених обставин суд констатує наявність усіх передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України умов для ухвалення заочного рішення: відповідачку належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, вона у засідання не з`явилася без поважних причин, відзив на позовну заяву не подала, позивач не заперечує проти заочного вирішення спору. У зв`язку з цим справа підлягає розгляду в заочному порядку за правилами статей 280, 281 ЦПК України на підставі наявних у матеріалах доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

27 грудня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання: заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/0806/82/91819545 (а.с. 7-8); заяви на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» (а.с. 9); паспорту споживчого кредиту (а.с. 10-12), які передбачають: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування та підстави його продовження, процентні ставки.

На підставі підписаної 27 грудня 2018 року заяви відповідачка отримала платіжний інструмент - кредитну карту, що підтверджується випискою АТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку з 25.02.2019 по 14.10.2022 (а.с. 16-25). У наданій виписці відображено рух коштів по рахунку відповідачки та використання нею кредитних коштів протягом вказаного періоду.

На підтвердження розміру заборгованості відповідачки перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/0806/82/91819545 від 27 грудня 2018 року надано розрахунок заборгованості (а.с. 12 зворотна сторона - 13), згідно з яким загальна сума заборгованості становить 28 997 грн 35 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту 28 402 грн 08 коп.; відсотками 595 грн 27 коп.

13 жовтня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-52, відповідно до умов якого перша сторона передає (відступає) другій стороні за плату право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі прав вимоги, за кредитними договорами, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 25 зворотна сторона 30). ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжною інструкцією (а.с. 31).

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 114/2-52 від 13 жовтня 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 010/0806/82/91819545 від 27 грудня 2018 року у розмірі 28 997 грн 35 коп. (а.с. 30 зворотна сторона).

16 січня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» надіслало відповідачці ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № 010/0806/82/91819545 від 27 грудня 2018 року у розмірі 28 997 грн 35 коп. (а.с. 31 зворотна сторона).

Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. На момент розгляду справи відповідачка не надала суду жодних доказів сплати зазначеної заборгованості, а також не надала доказів належного виконання зобов`язань перед первісним кредитором.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Укладення договору про споживчий кредит

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та підписаний сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина перша статті 1055 ЦК України передбачає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредитодавцю ту суму кредиту, яку фактично отримав на підставі такого договору; розмір зобов`язання визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманих кредитних коштів у межах договору. Проценти за користування кредитом та неустойка можуть бути як законними (їх розмір і підстави стягнення встановлені законом), так і договірними (визначеними сторонами у договорі).

Судом встановлено, що 27 грудня 2018 року відповідачка ОСОБА_1 уклала з АТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір № 010/0806/82/91819545 шляхом підписання в письмовій формі: заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка», заяви на отримання кредиту за програмою «Кредитна картка» та паспорта споживчого кредиту. З огляду на це суд доходить висновку, що відповідачка добровільно погодилася з визначеними в них умовами кредитування, розміром відсотків за кредитом та взяла на себе відповідні зобов`язання.

З виписок з рахунку вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти та активно ними користувалася.

Враховуючи положення підпунктів 3, 6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 41 Закону України «Про Національний банк України», частин першої, другої статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність», підпункту 2.1.1, пунктів 5.1, 5.4, 5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, виписка з особових рахунків клієнтів є регістром аналітичного обліку, містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

За таких обставин наявна в матеріалах справи виписка з рахунку відповідачки є належним та допустимим доказом отримання і користування нею кредитними коштами: у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів та погашення заборгованості, що відповідачкою не спростовано. Відповідачка отримала обумовлені договором кошти, у зв`язку з чим зобов`язана повернути їх та сплатити встановлені договором платежі у визначені строки.

Відступлення права вимоги (заміна кредитора)

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за спірним зобов`язанням суду надав копію договору відступлення прав вимоги № 114/2-52 від 13 жовтня 2022 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», а також копію витягу з реєстру боржників до зазначеного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що вказаний договір відступлення прав вимоги визнаний недійсним не надано, а тому суд вважає, що позивач надав докази, які підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідачки від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал».

За таких обставин ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло статус нового кредитора за кредитним договором № 010/0806/82/91819545 від 27 грудня 2018 року до відповідачки ОСОБА_1 .

Розрахунок заборгованості та доказування її розміру

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час ухвалення рішення суд вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» просило суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 010/0806/82/91819545 від 27 грудня 2018 року у розмірі 28 997 грн 35 коп., яка складається з заборгованості за: тілом кредиту 28 402 грн 08 коп.; відсотками 595 грн 27 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що за цим договором відповідачка фактично отримала і використала кредитні кошти. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачки ОСОБА_1 на користь первісного кредитора АТ «Райффайзен Банк Аваль» матеріали справи не містять. Водночас наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить, що станом на визначений в цьому документі даті загальна сума боргу за договором становить 28 997 грн 35 коп., у тому числі сума основного боргу та нараховані відсотки, і такий розрахунок узгоджується з умовами кредитного договору та рухом коштів за ним.

Відповідачка не подала до суду власного розрахунку заборгованості, не навела конкретних заперечень щодо правильності чи повноти розрахунку позивача та не надала жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення боргу чи інший його розмір. За усталеною практикою Верховного Суду, за відсутності спростування розрахунку заборгованості з боку позичальника та за наявності документального підтвердження нарахувань і руху коштів, такий розрахунок може бути покладений судом в основу судового рішення.

Враховуючи викладене, а також те, що в ході розгляду справи знайшло своє об`єктивне підтвердження факт неналежного виконання відповідачкою умов кредитного договору, що призвело до заборгованості перед позивачем, твердження позивача не спростовані, а відтак позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги державою.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: копію ордеру на надання правничої допомоги (а.с. 36); копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 34); копію акту № 54 від 12.01.2026 про надані послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 34 зворотна сторона); детальний опис наданих послуг до акту № 54 від 12.01.2026 (а.с. 35).

За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи в суді позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» надавалася професійна правова допомога адвокатським об`єднанням «Апологет» на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Проаналізувавши кожну складову наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості і розумності, суд керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення заяви та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

Щодо судового збору

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 20.01.2026 (а.с. 6).

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2?662 грн 40 коп.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 010/0806/82/91819545 від 27 грудня 2018 року у розмірі 28 997 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79029, ЄДРПОУ 35234236;

- відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 20.04.2026.

Суддя