Рішення № 135805930, 10.04.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 333/146/26

2/134/328/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 квітня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

11 лютого 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (далі - ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 грудня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 укладено Договір № 4201426 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені цим Договором.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони погодили наступні умови кредитного договору: сума кредиту - 2 500,00 грн; строк кредитування - 364 дні; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів; стандартна процентна ставка становить 2 % в день та застосовується в межах усього строку кредитування; кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023 у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 2 500,00 грн шляхом зарахування на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час укладення договору.

У свою чергу, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до якого до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023 у загальному розмірі 14 100,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 600,00 грн - заборгованість за процентами.

Після набуття права вимоги позивачем нараховано проценти за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитного договору за 132 календарні дні за стандартною процентною ставкою у розмірі 6 600,00 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому інфляційні втрати та 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Як передбачено частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З огляду на викладене, представник позивача просить:

- стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023 у розмірі 20 700,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за основним боргом; 18 200,00 грн - заборгованість за процентами (11 600,00 грн проценти нараховані первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та 6 600,00 грн проценти нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»), а також понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу;

- в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат, si - індекс інфляції за певний період, s - сума заборгованості, 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* З: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу, З - 3 % річних, 100 - переведення відсотків, 365 - кількість днів у році, Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ»;

- роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 11 березня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою належним чином повідомленого відповідача.

У судове засідання 07 квітня 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Представник позивача - адвокат Дідух Є.О. через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує повністю. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у порядку, визначеному п. 2 ч. 7 ст. 128, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, причини його неявки суду невідомі. У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 07 квітня 2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 грудня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4201426 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 08.12.2023 о 09:35:08 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «23543», що підтверджується п. 10 Договору.

Відповідно до умов кредитного договору кредит надається в сумі 2 500,00 грн строком на 364 дні (з 08.12.2023 по 05.12.2024 включно), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів, шляхом перерахування грошових коштів кредитором зі свого поточного рахунку на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (п. п. 1.2, 1.3, 2.1 Договору).

У пункті 1.4 Договору сторони передбачили, що за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,00 % в день та застосовується в межах усього строку кредитування.

Згідно з п. 1.6 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 20 700,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення здійснюються згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору, у разі направлення позичальником коштів з метою повернення в повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, в тому числі, але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення. При цьому, якщо коштів, що направляються на повернення кредиту, недостатньо для повної сплати процентів за його користування, то вважається, що строк сплати таких процентів настав і кошти в першу чергу направляються на повернення цих процентів, з урахуванням черговості, передбаченої пунктом 4.6 цього Договору.

У Додатку № 1 до кредитного договору № 4201426 від 08.12.2023 сторони погодили Графік платежів (всього 26 платежів) та порядок обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача).

Паспорт споживчого кредиту, який ОСОБА_1 підписав 08.12.2023 о 09:35:08 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «41960», містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, де зазначено, зокрема, що загальні витрати за кредитом в сумі 2 500,00 грн на строк 364 дні за стандартною процентною ставкою 2,00 % в день будуть становити 20 700,00 грн.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у сумі 2 500,00 грн шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 2282-2607 від 26.07.2024 (номер транзакції в системі iPay.ua - 317807353).

Крім того, згідно з повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 19.02.2026 № БТ/Е-5487, яке надійшло до суду 20.02.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 08.12.2023 через платіжну систему було успішно зараховано грошові кошти у сумі 2 500,00 грн.

Отже, фінансова установа виконала свої зобов`язання за кредитним договором та надала ОСОБА_1 кредитні кошти згідно з умовами кредитного договору, однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, а також не сплатив відсотки за користування кредитом, внаслідок чого у нього перед кредитором виникла заборгованість.

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено Договір факторингу № 26/07/2024, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 26 липня 2024 року до Договору факторингу № 26/07/2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4201426 у загальному розмірі 14 100,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 600,00 грн - заборгованість за процентами.

Про відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 29 липня 2024 року повідомило ОСОБА_1 шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону НОМЕР_3 , який був ним зазначений при укладенні договору.

Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 625 ЦК України регламентує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки судом встановлено, що кредитний договір № 4201426 від 08.12.2023 укладений його сторонами в електронному вигляді та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», а також, що грошові кошти були перераховані на банківський рахунок (картку), який належить відповідачу, суд вважає доведеним факт його укладання.

Також, на переконання суду, позивач належними та допустимими доказами довів, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023 станом на 26 липня 2024 року становив 14 100,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 600,00 грн - заборгованість за процентами. З вказаного розрахунку також вбачається, що відповідач жодних платежів на погашення заборгованості не здійснював.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач у визначений кредитним договором строк не повернув отримані кредитні кошти, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 500,00 грн.

Що стосується розміру процентів за користування кредитними коштами за договором № 4201426 від 08.12.2023, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, то суд зважає на наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заборгованість за процентами, яку просить стягнути позивач, складається із заборгованості в сумі 11 600,00 грн, яка утворилась за період з 08.12.2023 по 26.07.2024 (день відступлення права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача), а також із заборгованості в сумі 6 600,00 грн, яка нарахована позивачем за 132 календарні дні за період з 27.07.2024 по 05.12.2024 (останній день строку дії договору).

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості за процентами, оскільки вони нараховані в межах строку дії договору кредиту та із застосуванням відсоткової ставки, визначеної договором.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 18 200,00 грн процентів за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023, а тому позов у цій частині є обґрунтованим і також підлягає задоволенню.

Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023 у розмірі 20 700,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 200,00 грн - заборгованість за процентами.

Щодо решти вимог позивача, то суд враховує наступне.

Як передбачено частинами 10, 11 статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Вказані положення ЦПК кореспондуються з нормами частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду.

Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правила частин 10, 11 статті 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.

Правова мета приписів частин 10, 11 статті 265 ЦПК України передусім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення.

Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов`язок суду, зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин 10, 11 статті 265 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 910/14524/22.

Отже, положення ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України передбачають, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні втрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різними поняттями.

Суд також зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір № 4201426 укладений його сторонами 08 грудня 2023 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який триває і на теперішній час.

З огляду на викладене, судом не встановлено підстав для застосування у даній справі положень частин 10 та 11 ст. 265 ЦПК України, у зв`язку з чим вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі, а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (20 700,00 грн), відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з тим, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Такий висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» здійснював адвокат Дідух Є.О. на підставі Договору № 01/08-2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року та довіреності від 01 серпня 2024 року.

На підтвердження наданих адвокатом послуг позивач надав: заявку № 4201426 від 25 вересня 2024 року на виконання доручення до Договору № 01/08-2024-А від 01 серпня 2024 року, згідно з якою клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 ; детальний опис робіт (наданих послуг) № 4201426 від 05.12.2025.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 4201426 від 10 листопада 2025 року, адвокатом надано, а клієнтом прийнято наступні послуги: 1) зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. (вартість 440 грн); 2) дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 год. (вартість 840 грн); 3) аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. (вартість 440 грн); 4) підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 1 год. (вартість 840 грн); 5) письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 год. (вартість 840 грн); 6) проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 1 год. (вартість 840 грн); 7) складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , - 2 год. (вартість 1640 грн); 8) складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви - 1 год. (вартість 840 грн); 9) складання та оформлення процесуальних документів (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів тощо) - 2 год. (вартість 1640 грн); 10) представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства у справі, в тому числі участь у судових засіданнях - 2 год. (вартість 1640 грн). Загальна вартість наданих послуг - 10 000,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавав.

Разом з тим, суд бере до уваги, що дана справа є справою незначної складності, оскільки її предметом є стягнення заборгованості за кредитним договором, правове регулювання якого є усталеним, а судова практика у подібних спорах є сформованою та стабільною.

Суд також враховує, що представник позивача у судових засіданнях участі не брав, що виключає витрати, пов`язані з безпосереднім представництвом інтересів клієнта у суді.

Заявлені витрати складаються переважно з підготовчих дій загального характеру (аналіз документів, законодавства, формування правової позиції, складання процесуальних документів), які є типовими для справ зазначеної категорії та не потребують витрачання значного обсягу часу чи ускладнених правових досліджень.

Суд звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу не може бути непропорційним ціні позову та складності спору, а їх відшкодування не повинно призводити до необґрунтованого фінансового навантаження на сторону, з якої такі витрати стягуються.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до 5 000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, на переконання суду, є справедливим та обґрунтованим, співмірним із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-80, 89, 141, 259, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором № 4201426 від 08.12.2023 у розмірі 20 700,00 грн (двадцять тисяч сімсот гривень, 00 копійок), з яких: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 200,00 грн - заборгованість за процентами.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 2 422,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7 422,40 грн (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19 літ «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року.

Суддя: