Рішення № 135805899, 10.04.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/221/26

2/134/307/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 квітня 2026 року с-ще Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю: секретаря судового засідання Васільєвої Н.Г.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

06 лютого 2026 року до Крижопільського районного суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 26 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 25.05.2025-100001010, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 217 днів зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, а також фіксованої незмінної процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, у яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Крім того, за умовами кредитного договору сторони передбачили сплату позичальником комісії, пов`язаної із наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 720 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Сторони також погодили, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання нараховується неустойка в сумі 120 грн.

Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію, однак належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 360 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 920,00 грн - заборгованість за процентами, 1 440,00 грн - заборгованість за комісією (за обслуговування кредитної заборгованості), 4 000,00 грн - неустойка.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Крижопільського районного суду від 09 березня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача.

01 квітня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позову в частині стягнення комісії та неустойки (або зменшити неустойку до розумного розміру), здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням часткового платежу в сумі 3 200,00 грн, а також зменшити розмір процентів за користування кредитом до розумного ринкового рівня з огляду на кабальний характер умов договору (ОРРПС 2526 %).

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що комісія нарахована безпідставно, оскільки позивач не довів факту надання послуг, за які вона передбачена. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є неправильним, так як не враховано здійснений ним платіж у сумі 3 200,00 грн, який, на думку відповідача, мав бути спрямований на зменшення основного боргу. Натомість позивач зарахував кошти на погашення штрафних санкцій та комісій, залишивши тіло кредиту незмінним. Крім того, відповідач вважає розмір нарахованих процентів і неустойки надмірним та економічно необґрунтованим, посилаючись на значне перевищення загальної суми заборгованості над тілом кредиту та несправедливий характер умов договору. Вказує, що позивач як фінансова установа скористався його необізнаністю як споживача та спонукав до укладення договору на невигідних умовах. Разом з тим, відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору № 25.05.2025-100001010 від 26.05.2025 шляхом акцепту оферти та отримання кредитних коштів за цим договором у розмірі 8 000,00 грн.

02 квітня 2026 року від представника позивача Чехун Ю.В. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій вона заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що нарахування процентів здійснено відповідно до умов кредитного договору та вимог цивільного законодавства, у межах строку кредитування, без застосування положень статті 625 ЦК України, а встановлений договором розмір процентної ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та є правомірним. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, натомість відповідач не подав альтернативного розрахунку чи доказів на його спростування. Доводи щодо неправильного зарахування платежу у сумі 3 200,00 грн вважає безпідставними. Щодо комісії, то вона передбачена умовами договору та пов`язана з наданням додаткових і супутніх послуг з обслуговування кредиту, які входять до складу загальних витрат за споживчим кредитом, а тому підлягає стягненню. Нарахування неустойки є правомірним, оскільки кредитний договір укладено після внесення змін до законодавства, які дозволяють застосування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за договорами споживчого кредиту. З урахуванням викладеного представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 02 квітня 2026 року розгляд справи відкладено з метою надання відповідачу можливості ознайомитися з відповіддю на відзив та подати заперечення.

06 квітня 2026 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначив, що доводи позивача є формальними та не спростовують його попередніх заперечень щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості. Визнає обов`язок сплати процентів за користування кредитом, однак вважає їх розмір явно неспівмірним та таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, оскільки загальна сума процентів істотно перевищує суму отриманого кредиту. На думку відповідача, встановлення максимально допустимої процентної ставки законом не означає обов`язковості її застосування, а тому суд вправі зменшити розмір процентів. Стосовно розрахунку заборгованості відповідач вказує на його неправильність, зокрема через порушення черговості зарахування платежу у сумі 3 200,00 грн, який, на його переконання, мав бути спрямований на погашення тіла кредиту, а не штрафних санкцій і комісій. Також зазначає, що розрахунок позивача не підтверджений належними первинними документами та є внутрішнім одностороннім документом. Встановлення комісії за надання та обслуговування кредиту відповідач вважає безпідставним, оскільки позивачем не доведено фактичного надання послуг, за які вона нарахована, а перелічені у договорі послуги частково є такими, що відповідно до закону повинні надаватись безоплатно. У зв`язку з цим просить виключити суму комісії з розрахунку заборгованості. Також заперечує щодо стягнення неустойки, посилаючись на дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім того, вказує на явну неспівмірність заявленої неустойки наслідкам порушення зобов`язання та просить у будь-якому випадку зменшити її розмір. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення комісії та неустойки, зобов`язати позивача здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням правильного порядку зарахування платежів, а також зменшити розмір процентів до розумного рівня.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у відзиві та запереченнях, і просив позов задовольнити частково.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 25.05.2025-100001010, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти і комісію відповідно до графіку платежів.

За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 28.12.2025. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачено.

Сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, та за фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» - у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Крім того, сторони передбачили сплату позичальником комісії, пов`язаної із наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 720,00 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

За умовами кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 22 560,00 грн, з них 14 560,00 грн - загальні витрати за споживчим кредитом.

Також за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання нараховується неустойка у розмірі 120,00 грн.

Отже, сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо суми кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, комісії, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е715», а ТОВ «Споживчий центр» 26 травня 2025 року перерахувало суму кредиту в розмірі 8 000,00 грн на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи EasyPay (ІД операції: 1613006499).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 25.05.2025-100001010 від 26.05.2025, утворилася заборгованість у розмірі 23 360 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 920,00 грн - заборгованість за процентами, 1 440,00 грн - заборгованість за комісією (за обслуговування кредитної заборгованості), 4 000,00 грн - неустойка.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Досліджені судом докази вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. При укладанні кредитного договору позичальником вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами кредитного договору, однак не виконав грошове зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії, а тому заборгованість по кредитному договору в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти (8 000,00 грн) на платіжну картку, реквізити якої відповідач самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Враховуючи, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом на рівні 1 %, погоджена сторонами у кредитному договорі процентна ставка не перевищує визначеного законом граничного розміру.

За таких обставин умови договору в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підстав для зменшення розміру процентів за користування кредитом суд не вбачає.

Заборгованість за кредитним договором сформована позивачем з урахуванням фактично здійсненого відповідачем платежу від 25.06.2025 у розмірі 3 200,00 грн, який відображений у розрахунку заборгованості.

Доводи відповідача про необхідність зарахування вказаного платежу виключно в рахунок погашення основної суми кредиту є безпідставними, оскільки порядок розподілу платежів чітко визначений умовами кредитного договору та погодженим сторонами графіком платежів. Саме цими умовами встановлено черговість погашення заборгованості, яка є обов`язковою для сторін та не може змінюватися в односторонньому порядку.

Позивач, здійснюючи розподіл отриманих коштів (2 480,00 грн зараховано на погашення процентів за користування кредитом, а 720,00 грн - на сплату комісії за надання кредиту), діяв відповідно до умов договору та узгодженого сторонами порядку погашення заборгованості, у зв`язку з чим підстав вважати такий розподіл неправомірним або таким, що порушує вимоги законодавства, суд не вбачає.

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1 % за один день користування кредитом («Стандарт») та 0,5 % за один день користування кредитом («Економ»), яка застосовується послідовно у визначені договором періоди.

З огляду на це, нарахування процентів здійснено в межах строку дії кредитного договору, відповідно до його умов, які визначають розмір процентної ставки та порядок її застосування, з урахуванням фактично здійсненого відповідачем платежу на погашення процентів за користування кредитом у розмірі 2 480,00 грн, що відображено у розрахунку заборгованості.

Посилання відповідача на неспівмірність розміру процентів саме по собі не свідчить про їх незаконність, оскільки сторони погодили істотні умови договору, зокрема розмір плати за користування кредитом, що відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Загальний розмір процентів, нарахованих за кредитним договором, становить 12 400,00 грн. Із цієї суми відповідачем сплачено 2 480,00 грн, отже непогашена заборгованість за процентами становить 9 920,00 грн (12 400,00 грн 2 480,00 грн).

Відтак суд дійшов висновку, що нарахована позивачем сума заборгованості за процентами у розмірі 9 920,00 грн є обґрунтованою, підтверджується умовами кредитного договору та не підлягає зменшенню.

Згідно з умовами кредитного договору № 25.05.2025-100001010 від 26.05.2025, комісія за надання кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обраховується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Доводи відповідача щодо нібито відсутності фактичного надання послуг, за які передбачено сплату комісії, є безпідставними та не спростовують правомірність її стягнення.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості прямо передбачена умовами кредитного договору, які були погоджені сторонами при його укладенні в електронній формі. Умовами договору визначено економічний зміст комісії за обслуговування та перелік супутніх послуг, зокрема інформаційна підтримка позичальника, забезпечення доступу до особистого кабінету, технічне супроводження здійснення платежів, інформування щодо стану заборгованості та строків платежів, а також інші організаційно-технічні послуги.

Такі послуги за своєю природою не потребують оформлення окремих актів виконаних робіт чи індивідуального підтвердження кожної окремої дії, оскільки є складовою безперервного сервісного супроводу кредитних правовідносин протягом усього строку дії договору.

Відповідач, укладаючи договір, був належним чином ознайомлений з його умовами, зокрема з розміром та призначенням комісії, та добровільно погодився на її застосування, що виключає можливість подальшого заперечення таких умов лише з мотивів їх фактичної «невідчутності» або суб`єктивного невикористання окремих сервісів.

Доказів того, що позивач не забезпечував виконання передбачених договором сервісних функцій або що комісія стягувалася за послуги, які відповідно до закону мають надаватися безоплатно, відповідачем не надано.

Отже, підстав вважати комісію неправомірною або такою, що не підлягає стягненню у зв`язку з відсутністю фактичного надання послуг, суд не вбачає.

Доводи відповідача про те, що позивач спонукав його до укладення кредитного договору на невигідних умовах, суд оцінює критично, оскільки вони носять характер припущення та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, тоді як матеріали справи свідчать про добровільне укладення сторонами договору та погодження всіх його істотних умов.

Відповідач уклав кредитний договір в електронній формі шляхом акцепту оферти та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про його волевиявлення на приєднання до запропонованих умов. Доказів застосування до нього примусу, обману, насильства або інших обставин, які б відповідно до вимог цивільного законодавства могли бути підставою для визнання правочину недійсним, матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на несправедливість умов договору є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що умови кредитування були прихованими, незрозумілими або такими, що вводили споживача в оману щодо реального обсягу його зобов`язань.

Відповідач не був обмежений у виборі кредитодавця та мав можливість звернутися до будь-якої іншої фінансової установи з метою отримання кредиту на більш прийнятних для нього умовах.

Крім того, відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договору або окремих його умов недійсними, що також свідчить про відсутність належного оскарження таких умов у встановленому законом порядку.

Сам по собі факт того, що відповідач у подальшому вважає умови договору невигідними, не може свідчити про їх несправедливість чи бути підставою для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань.

Водночас, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Споживчий центр» просить також стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 4 000,00 грн неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки неустойка за кредитним договором № 25.05.2025-100001010 від 26.05.2025 року в розмірі 4 000,00 грн нарахована у період дії в Україні воєнного стану, тому відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь ТОВ «Споживчий центр».

Викладення на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» у новій редакції пункту 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1734-VIII «Про споживче кредитування» не змінює визначене ЦК України правове врегулювання звільнення позичальників від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за кредитними договорами у період дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 25.05.2025-100001010 від 26 травня 2025 року в розмірі 19 360,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9 920,00 грн - заборгованість за процентами, 1 440,00 грн - заборгованість за комісією.

У стягненні неустойки в розмірі 4 000,00 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог.

Позов заявлено з ціною 23 360,00 грн, а задоволено на суму 19 360,00 грн, тобто на 82,88 % (19360 х 100 : 23360). За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 206,60 грн (2662,40 х 82,88 %) судового збору.

Питання щодо витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішується, оскільки представником позивача заявлено про їх попередній (орієнтовний) розмір у сумі 6 000 грн із зазначенням про подання доказів їх фактичного понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.05.2025-100001010 від 26 травня 2025 року в розмірі 19 360,00 грн (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят гривень), з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9920 грн - заборгованість за процентами, 1440 грн - заборгованість за комісією.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 206,60 грн (дві тисячі двісті шість гривень 60 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 15 квітня 2026 року.

Суддя