Рішення № 135804355, 09.04.2026, Господарський суд Хмельницької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2026 р. Справа № 924/181/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали

за позовом Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод", м. Красилів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість", м. Київ

про стягнення 98 287,00 доларів США заборгованості з повернення коштів, 1479,14 доларів США додаткової комісійної плати, 387 724,58 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, 4500 грн. відшкодування витрат

Представники учасників справи:

від позивача: Слісаренко В.В. (в порядку самопредставництва)

від відповідача: Гостинський П.В., Щибінський В.Ф. (в порядку самопредставництва)

від третьої особи: адвокат Божков Т.І. (за довіреністю від 27.06.2025 №Д-553/2025)

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в закритому судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 18.02.2025 надійшла позовна заява Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" про стягнення:

- 98 287 доларів США заборгованості з повернення коштів за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на день виконання рішення, що на дату звернення з позовом до суду еквівалентно 4 091 677,98 грн.,

- 1479,14 доларів США додаткової комісійної плати за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на день виконання рішення, що на дату звернення з позовом до суду еквівалентно 61 576,45 грн.,

- 387 724,58 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування коштами,

- 4500 грн. відшкодування витрат,

заявлених на підставі договору комісії №USE16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 та додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до нього.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" 98 287,00 доларів США заборгованості за курсом Національного банку України на день виконання рішення, 1479,14 доларів США додаткової комісійної плати за курсом Національного банку України на дату виконання рішення, 3877,25 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, 4500,00 грн. відшкодування витрат за договором комісії та 54 545,75 грн. судового збору. У стягненні 383 847,33 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування коштами відмовлено.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" задоволено частково; рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 скасовано частково. Абзац 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Щаслива, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307831) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код ЄДРПОУ 21655998) 2 618 581,91 грн, 1479,14 доларів США додаткової комісійної плати за курсом Національного банку України на дату виконання рішення, 3877,25 грн заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, 4500 грн відшкодування витрат за договором комісії та 36 868,59 грн судового збору. В стягненні 1 473 096,07 грн попередньої оплати відмовлено." В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" 55 302,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 04.12.2025 рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 у справі №924/181/25 в частині задоволення позову скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

16.12.2025 справа №924/181/25 надійшла до Господарського суду Хмельницької області.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №39/25 від 16.12.2025 відповідно до п.2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.4.2.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/181/25.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 справа №924/181/25 передана на розгляд судді Шевчук О.І.

Ухвалою суду від 19.12.2025 прийнято справу №924/181/25 до провадження в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.01.2026 та запропоновано учасникам надати суду письмові позиції з приводу спору у справі з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 04.12.2025.

13.01.2026 ухвалою суду задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" та постановлено розгляд справи №924/181/25 проводити у закритому судовому засіданні, відкладено підготовче засідання на 06.02.2026.

06.02.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2026.

Ухвалами суду від 16.02.2026 та 23.02.2026 в судовому засіданні оголошувались перерви до 23.02.2026 та 04.03.2026 відповідно.

У зв`язку з тим, що судове засідання, призначене на 04.03.2026, не відбулось з огляду на тимчасову непрацездатність судді Шевчук О.І. з 01.03.2026 по 20.03.2026 включно, ухвалою суду від 23.03.2026 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.03.2026.

Ухвалою суду від 30.03.2026 за клопотанням Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" судове засідання відкладено на 09.04.2026.

Позивач - Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (далі ДК "Укрспецекспорт", компанія, комісіонер, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких зазначає, що 11.03.2021 між ним, як комісіонером, та Державним підприємством "Красилівський агрегатний завод", правонаступником прав і обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод", як комітентом, укладено договір комісії №USE-16.1-90-D/K-21, впродовж виконання якого також укладено додаткові угоди №1 від 16.09.2021 та №2 від 29.08.2023 до нього.

06.05.2021 позивачем на виконання доручення комітента за договором комісії укладено з іноземною компанією "China Taly Aviation Technologies Corp.", Китайська Народна Республіка (КНР) (далі Іноземна компанія), як покупцем, зовнішньоекономічний контракт №USE-16.4-36-К/КЕ-21 (далі Контракт) на експортну поставку товарів.

На прохання комітента про здійснення авансування в розмірі 50% від загальної вартості товарів, позивач та комітент уклали 16.09.2021 додаткову угоду №1 до договору комісії №USE-16.1-90-D/K-21, на виконання п.2 якої позивач перерахував комітенту 2 618 581,91 грн., що становило гривневий еквівалент 98 287 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, який встановлений Національним банком України станом на день здійснення платежу. Також, цією додатковою угодою сторони визначили, що неотримання, відмова у наданні, скасування чи зупинення дії дозволу Державної служби експортного контролю України (далі ДСЕК України) на здійснення міжнародної передачі товару є підставою для припинення обов`язків сторін за договором комісії та узгодили 30-денний строк повернення комітентом сплачених комісіонером грошових коштів у розмірі гривневого еквіваленту 98 287 доларів США.

Позивач стверджує, що належним чином виконав свої обов`язки за договором комісії, натомість комітент та Іноземна компанія допустили порушення строків, установлених п.12.5 договору комісії та п.13.2 контракту відповідно, для передачі йому визначених документів на товар, необхідних для отримання дозволу ДСЕК України.

13.10.2022 позивач на виконання свого обов`язку, визначеного в підп.3.1.5 п.3.1 договору комісії, листом звернувся до ДСЕК України з метою отримання дозволу на експорт товарів до КНР, надавши повний пакет документів, отриманих від комітента та Іноземної компанії. 11.11.2022 ДСЕК України листом повідомила позивача про відмову у наданні дозволу на експорт товарів до КНР для покупця за контрактом на підставі абз.2 ч.7 ст.16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" з метою забезпечення національних інтересів України, про що комісіонер листом від 13.01.2023 проінформував комітента. З метою повторного звернення до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт товару до КНР, позивач повторно звернувся 06.07.2023 до відповідача та 07.09.2023 до покупця про надання документів. Відповідачем надано запитувані документи листом від 18.07.2023, однак ненадання покупцем необхідних документів унеможливило повторне звернення позивача до ДСЕК України з метою оформлення дозволу на експорт товару за контрактом. Надалі покупця - іноземну компанію "China Taly Aviation Technologies Corp." внесено до санкційного списку OFAC, про що позивачем неодноразово інформувався комітент (упродовж березня-травня 2024 року).

Позивач зауважує, що покупець звернувся до нього з листом від 08.03.2024 із запитом про дату відвантаження товару за контрактом, а у разі неможливості відвантажити товар просив надати проєкт додаткової угоди про припинення контракту, про що позивач повідомив комітента листом від 29.03.2024 №USE-23.1-2822. Комітент листами від 07.04.2024 та від 29.04.2024 повідомив позивача про готовність товарів до відвантаження та заперечив проти розірвання договору. 24.05.2024 позивач повідомив покупця про неотримання дозволу ДСЕК України та відсутність можливості відвантажити товари, визначені умовами контракту, враховуючи внесення покупця до санкційного списку OFAC, у відповідь на який покупець 13.06.2024 листом повідомив про рішення розірвати контракт. Листами від 04.07.2024 та від 02.08.2024 позивач повідомив комітента про неможливість подальшого виконання договору та існуючу заборгованість у останнього у розмірі 98 447,52 доларів США, на які комітент листами від 23.07.2024 та від 12.08.2024 відповідно повідомив про незгоду із розірванням договору та готовність товарів до відвантаження.

Позивач стверджує, що у зв`язку з відмовою 11.11.2022 ДСЕК України у наданні позивачу дозволу на здійснення міжнародної передачі товару військового призначення, наявні підстави для припинення обов`язків сторін за договором комісії №USE-16/1-90-D/K-21 від 11.03.2021 та повернення комітентом сплачених йому позивачем коштів в розмірі гривневого еквіваленту 98 287 доларів США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також стягнення додаткових витрат позивача як комісіонера. Наголошує, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором комісії додатково підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2022.

04.10.2024 позивач скерував комітенту вимогу про сплату гривневого еквіваленту 98 287 доларів США заборгованості з повернення коштів, отриманих за додатковою угодою №1 до договору комісії, гривневого еквіваленту 160,52 доларів США заборгованості з відшкодування витрат комісіонера, а також гривневого еквіваленту 1 479,14 доларів США заборгованості зі сплати додаткової комісійної плати разом з ПДВ за Додатковою угодою №1 до Договору, яку комітент залишив без задоволення. Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення: заборгованості з повернення коштів у розмірі 98287 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на день виконання рішення, що на дату звернення з позовом до суду еквівалентно 4 091 677,98 грн., на підставі п.4, п.4.1 додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021; додаткової комісійної плати у розмірі 1 479,14 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на день виконання рішення, що на дату звернення з позовом до суду еквівалентно 61 576,45 грн на підставі абз.1 п.7 додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 та ст.1013 Цивільного кодексу України; заборгованості зі сплати процентів за користування коштами у розмірі 387 724,58 грн., обрахованої за період з 12.10.2024 по 18.02.2025, на підставі п.6 додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 та ст.536 Цивільного кодексу України; 4 500 грн відшкодування витрат, здійснених комісіонером у зв`язку з виконанням доручення за договором та визначених у звіті комісіонера №2 від 29.04.2022, заявлених на підставі п.3.2.3 договору комісії № USE16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 та ст.1024 Цивільного кодексу України.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" (далі ТОВ "Красилівський агрегатний завод", ТОВ "КАЗ", завод, комітент, відповідач) заперечує проти позовних вимог та у поданому 17.03.2025 відзиві на позов вказує, що ініціатором укладення договору комісії був позивач, який звернувся з пропозицією виготовлення запасних частин до іноземної техніки на замовлення іноземної компанії. Умовами укладеного з позивачем 11.03.2021 договору комісії №USE16.1-90-D/K-21 не передбачалось здійснення авансування виготовлення товару, тому 09.09.2021 відповідач звернувся до позивача з листом з проханням здійснити авансування в розмірі 50% суми договору для виробництва товару. 16.09.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору комісії, за умовами якої комісіонер зобов`язався вчинити необхідні фактичні та/чи юридичні дії, спрямовані на виникнення у покупця за контрактом обов`язку сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом в сумі 98 287 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021. Комісіонером перераховано відповідачу власні кошти в сумі 2 618 581,91 грн., що еквівалентно 98 287 доларів США.

Звертає увагу, що станом на січень 2022 року ДК "Укрспецекспорт" мала усі документи, необхідні для оформлення дозволу на експорт товару покупцю, однак звернулась до ДСЕК України лише 13.10.2022, тобто комісіонер дев`ять місяців не вчиняв жодних дій для отримання дозволу на експорт товару та виконання договору комісії. Вважає, що саме через власну бездіяльність позивач не отримав дозвіл ДСЕК України на експорт товару, що призвело до негативних фінансових наслідків для комітента. Натомість відповідач, отримавши передоплату та залучивши власні кошти, повністю виготовив продукцію згідно умов договору комісії від 11.03.2021 на суму 229 820 доларів США та товар готовий до передачі комісіонеру згідно п.4.1 договору.

Зауважує, що у п.4.1 додаткової угоди №1 до договору комісії сторони узгодили можливість у випадках, визначених п.4 цієї додаткової угоди, повернення (сплати) комітентом комісіонеру коштів або передачі у власність комісіонеру на його вимогу відповідну частину товару. Відтак, підписанням додаткової угоди №1 до договору комісії комісіонер погодився на можливість повернення коштів у вигляді товару, однак своїм правом не скористався. На думку відповідача, вимога позивача про повернення виключно коштів є недобросовісним виконанням позивачем своїх обов`язків як комісіонера відносно комітента.

Наголошує, що задоволення позову призведе до надмірного фінансового тягаря в умовах постійного виготовлення продукції військового призначення для відсічі збройної агресії рф. Власником заводу є держава у особі AT "Українська оборонна промисловість", а сам завод є підприємством оборонно-промислового комплексу та виконує державні замовлення. У період з квітня по листопад 2024 року відповідач неодноразово повідомляв позивача, що авансовані кошти та власні кошти вкладені у виробництво товару згідно договору, готовність передати товар пропорційно заявленим грошовим вимогам з пропозицією здійснити оплату в повному обсязі згідно умов договору і отримати весь виготовлений товар. Відповідач готовий передати позивачу вироблений товар еквівалентно укладеній угоді.

ДК "Укрспецекспорт" у відповіді на відзив від 24.03.2025 вказує на безпідставність тверджень відповідача про бездіяльність компанії та неотримання нею дозволу ДСЕК України на експорт товарів упродовж дев`яти місяців з дня отримання усіх необхідних для цього документів та, як наслідок, неможливість виконання договору комісії від 11.03.2021. Так, звертає увагу на недотримання відповідачем вимог п.12.5 договору комісії, за яким він зобов`язався в 10-денний строк після підписання договору надати позивачу необхідні документи для оформлення дозволу ДСЕК України на експорт товарів, а також для митного оформлення. Вказані документи надані відповідачем лише в кінці жовтня 2021 року, відтак звернення до ДСЕК України за отриманням дозволу також відбулось з порушенням строків. Вважає, що неналежне виконання відповідачем умов п.12.5 договору комісії мало місце вже на першочерговому етапі виконання договору. Також, отримання позивачем дозволу ДСЕК України на експорт товарів залежало і від виконання Іноземною компанією обов`язку надання позивачу необхідних документів у 60-денний строк з дня підписання Контракту, що передбачено п.13.2 Контракту. Покупцем надано такі документи більше ніж через пів року, що також вплинуло на неможливість звернення позивача до ДСЕК Україна за отриманням дозволу. Крім того, розпочата 24.02.2022 повномасштабна збройна агресія рф проти України також унеможливила звернення позивача до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт товарів до жовтня 2022 року.

Позивач вказує на помилковість тверджень відповідача про надання згоди позивачем на можливе повернення коштів у вигляді товару. Положення п.4.1 додаткової угоди №1 до договору комісії надає позивачу виключне право діяти альтернативно, користуючись яким обрано надіслання відповідачу письмової вимоги про сплату гривневого еквіваленту 98 287 доларів США заборгованості з повернення коштів. З приводу бажання відповідача передати товар, то вказана вимога не відповідає умовам договору комісії та додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до нього, ні вимогам закону, що регулюють комісійні правовідносини, тим більше за обставин розірвання контракту покупцем.

Позивач також в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України та введеного в Україні воєнного стану здійснює стратегічно важливу діяльність та заходи з забезпечення національної безпеки і оборони держави, виконання завдань щодо забезпечення закупівель для Збройних Сил України та інших військових формувань необхідного озброєння та військової техніки.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 27.03.2025 зауважує, що за змістом положень абз.2 ч.7 ст.15 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів не може перевищувати 45 днів з дня надходження усіх необхідних документів - щодо експорту (реекспорту) товарів військового призначення, а відповідно до ч.8 цієї статті закону загальний строк розгляду заяв та прийняття рішень про видачу або відмову у видачі дозволів не може перевищувати 90 днів з дня надходження усіх необхідних документів. 19.10.2021 позивачу були надані всі необхідні документи для оформлення дозволу на експорт товару, в той час як комісіонер звернувся до ДСЕК України лише 13.10.2022.

Також, відповідач наголошує, що укладаючи додаткову угоду №1 до договору та перераховуючи комітенту авансовий платіж, позивач був поінформованим та усвідомлював про використання цих грошових коштів на виробництво товару за договором комісії, відтак у п.4.1 додаткової угоди №1 визначена узгоджена можливість повернення наданих коштів частиною виготовленого товару.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (далі - АТ "Українська оборонна промисловість", АТ "УОП", третя особа) у письмових поясненнях від 11.04.2025 зазначає, що позивач не отримував від покупця за контрактом грошові кошти в розмірі 98 287 доларів США, не здійснював їхній продаж на міжбанківському валютному ринку та не мав вимоги від покупця про повернення йому 98 287 доларів США. Відповідач отримав від позивача 2 618 581,91 грн. відповідно до умов договору, а не 98 287 доларів США, відтак повернення коштів має відбуватись у вказаному розмірі, а не 98 287 доларів США в гривневому еквіваленті в сумі 4 091 677,98 грн. за курсом Національного банку України станом на 18.02.2025. Також вважає здійснений позивачем на підставі п.6 Додаткової угоди розрахунок штрафних санкцій на суму 387 724,58 грн. помилковим, надав власний контррозрахунок штрафних санкцій на суму 250 680,36 грн., обрахованих в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення заборгованості в сумі 2 618 581,91 грн. за період з 12.10.2024 по 18.02.2025.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 зазначає, що сплачені позивачем кошти по суті є попередньою оплатою або авансом, який підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Додатковою угодою №2 до договору комісії узгоджено 6-місячний строк передачі товару від дня отримання повідомлення комісіонера про отримання дозволу ДСЕК України. Відповідач витратив отримані від позивача 2 618 581,91 грн. та власні кошти на виробництво товару, розраховуючи на те, що позивач виконає належним чином свої зобов`язання за договором комісії з поставки товару інозамовнику. Завод листами у листопаді-грудні 2024 року повідомляв позивача про виготовлення товару та готовність для передачі його комісіонеру згідно п.4.1 договору. Наголошує, що враховуючи повне використання коштів на виготовлення товару, нарахування штрафних санкцій за нібито користування коштами від дня вимоги позивача про повернення коштів в порядку передбаченим Додатковою угодою є безпідставним.

Позивачем договір комісії не виконаний, товар виготовлений та зберігається на складах відповідача, а станом на дату розгляду справи договір комісії не втратив чинність та не є розірваним. У випадку, якщо позивач знайде іншого покупця на товар та внесення змін до договору комісії, завод зможе поставити товар після отримання повідомлення комісіонера про отримання дозволу ДСЕК України. Також фактичний строк поставки не завершений.

Аналогічні за своїм змістом письмові пояснення АТ "Українська оборонна промисловість" надало суду 23.01.2026, зазначивши, що комісіонер не діяв в інтересах комітента та не забезпечив виконання договору комісії.

Позивач у додаткових поясненнях від 28.04.2025 зазначає, що в силу положень ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті ("валютне застереження") при укладенні договору. Валюта боргу це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу під валютою платежу розуміються грошові одиниці, які є засобом погашення грошового зобов`язання та в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. Позивач вказує, що оскільки у додатковій угоді №1 до договору комісії сторони визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (у доларах США), то до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України. Крім того, у своїх листах позивач чітко висловлював позицію щодо необхідності проведення взаєморозрахунків/повернення грошових коштів, а не передачі товару. Звертає увагу на право в силу п.4.1 Додаткової угоди №1до договору комісії на нарахування процентів за користування зазначеними коштами, а не штрафних санкцій, як помилково зазначила третя особа у поясненнях.

Зауважує, що доручень відповідача (комітента) на укладання іншого зовнішньоекономічного контракту з іншим іноземним покупцем до позивача не надходило, таких доручень на себе позивач не приймав та виконувати не зобов`язаний. Враховуючи норми ст.1012 Цивільного кодексу України та умови п.1.1 Договору комісії, а також беручи до уваги, що договір не є розірваним, у позивача відсутні підстави та обов`язок на укладення іншого зовнішньоекономічного контракту, відтак доводи третьої особи в цій частині вважає безпідставними.

У запереченнях від 02.05.2025 на додаткові пояснення позивача відповідач заперечує встановлення "валютного застереження", а визначення суми коштів в гривнях є базою для розрахунку, а тому поверненню підлягають саме кошти в розмірі 2 618 581,91 грн. Відтак, належить зменшити штрафні санкції до розміру 250 680,36 грн. як наведено у контррозрахунку третьої особи. Заперечує щодо позиції позивача про авансовий характер сплачених коштів, оскільки відповідно до змісту пункту 1 Додаткової угоди №1 сплаті підлягали "кошти за поставку товару за контрактом", тобто перерахування коштів наперед, у рахунок майбутніх розрахунків за товар, який має бути поставлений. Вчергове зауважує, що 19.10.2021 позивачу були надані всі необхідні документи для оформлення дозволу на експорт товару. Відповідно до ч.8 ст.15 Закону № 549-IV, загальний строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів або висновків не може перевищувати 90 днів з дня надходження всіх необхідних документів. Тобто, максимально можливий строк отримання дозволу, з моменту надання Комісіонеру усіх необхідних документів, закінчився 17.01.2022. Тоді як комісіонер звернувся до ДСЕК України лише 13.10.2022 року, тобто з запізненням більше як на 9 місяців.

ДК "Укрспецекспорт" у письмових поясненнях від 12.01.2026 вказує, що у договорі комісії №USE16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 сторони не узгодили строк, впродовж якого позивач зобов`язаний звернутись до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт товарів до КНР. Надання відповідачем 19.10.2021 та Іноземною компанією 12.01.2022 необхідних документів уможливило звернення позивача до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт товарів військового призначення лише після 12.01.2022. Відтак, враховуючи визначений ст.15 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів щодо експорту (реекспорту) товарів військового призначення, який не може перевищувати 45 днів, у разі звернення до ДСЕК України наступного дня після отримання усіх документів (13.01.2022), позивач припускає, що таке звернення могло б розглядатись до 26.02.2022 включно. Наголошує, що з 24.02.2022 по 30.04.2022 на території міста Києва, де здійснює господарську діяльність позивач, велись активні бойові дії в ході повномасштабної збройної агресії рф проти України. Також припускає, що у разі отримання ним дозволу на експорт товарів до КНР за договором комісії та контрактом до 24.02.2022, такий дозвіл ймовірно був би зупинений ДСЕК України з огляду на близькість політичних режимів КНР та рф. Більше того, на думку позивача, обставини, пов`язані з часом його звернення до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт товару, не перебувають у причинному зв`язку з предметом позову у цій справі щодо повернення відповідачем коштів та не впливають на правову оцінку виконання сторонами зобов`язань в межах спору. Вважає, що звернувшись до ДСЕК України 13.10.2022 для отримання дозволу на експорт товарів до КНР, позивач добросовісно виконав свій обов`язок, визначений у п.п.3.1.5 п.3.1 договору комісії.

Також позивач стверджує, що рішення ДСЕК України про відмову у наданні дозволу на експорт товарів до КНР, яке є актом реалізації державної політики у сфері національної безпеки, відтак його оскарження комісіонером з мотивів порушення інтересів експортера є недоречним та може створити загрозу інтересам держави.

Наголошує на відсутності у позивача як обов`язку укладати зовнішньоекономічний контракт з іншим покупцем, окрім як з "China Taly Aviation Technologies Corp." за договором комісії, так і відсутності обов`язку щодо пошуку іншого іноземного покупця та укладення іншого зовнішньоекономічного контракту. Більше того, відповідач не звертався до позивача з проханням пошуку іншого іноземного покупця та з пропозицією внесення змін до умов договору комісії, які б визначали можливість укладення позивачем зовнішньоекономічного контракту з іншим покупцем про поставку товарів, визначених у договорі.

Зауважує, що підписуючи додаткову угоду №1 до договору комісії відповідач повинен був усвідомлювати право вибору позивачем варіанту поведінки у разі настання обставин, зокрема неотримання дозволу ДСЕК України на здійснення міжнародної передачі товарів, що стало підставою припинення обов`язків сторін за договором комісії. Відтак, твердження відповідача про те, що позивач діє у найбільш несприятливий спосіб, тобто вимагає повернення коштів, а не передачу товару, покладаючи на відповідача увесь тягар збитків, вважає безпідставним.

Також позивач вказує на повне та належне виконання комісіонером вказівок комітента.

Стверджує, що додаткова угода №1 до договору комісії має похідний (акцесорний) характер та є складовою частиною договору комісії, спрямована на доповнення його умов та підлягає регулюванню положеннями глави 69 Цивільного кодексу України. Грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу на виконання додаткової угоди №1 до договору комісії, є порукою комісіонера (делькредере) за виконання покупцем свого обов`язку зі сплати валютних коштів (98 287 доларів США) за поставку товарів за контрактом. При цьому, така порука є фактично внутрішньою домовленістю між комісіонером та комітентом, а тому перерахування грошових коштів спрямоване на виконання договору комісії. Сутність здійсненого позивачем платежу в сумі 2 618 581,91 грн., що на день платежу становило еквівалент 98 287 доларів США, відповідає змісту норми ч.3 ст.1016 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Красилівський агрегатний завод" у запереченнях від 19.01.2026 на письмові пояснення позивача зауважує, що позивачем, окрім як надання пропозиції щодо укладення договору комісії, додаткової угоди до нього та несвоєчасного звернення до ДСЕК України для отримання дозволу, не вчинено дій, спрямованих на належне виконання договору комісії. Неотримання дозволу на експорт товарів до КНР та неоскарження рішення про відмову ДСЕК України у наданні такого дозволу пов`язані виключно з бездіяльністю позивача, яку не спростовують викладені у його письмових поясненнях припущення.

Відповідачем отримані від позивача грошові кошти в сумі 2 618 581,91 грн. як аванс та власні обігові кошти вкладено у виробництво товару на виконання договору комісії. Завод неодноразово впродовж 2024 року інформував позивача про готовність товару до передачі за договором комісії пропорційно заявленим грошовим вимогам. Наголошує, що вироблений за договором комісії товар підходить лише до експортних варіантів літаків та не підходить до літаків у Збройних Силах України.

Більше того, позивач, який неналежно виконував свої обов`язки за договором комісії наразі вчиняє дії, найбільш невигідні та несприятливі для комітента, вимагаючи повернення грошових коштів, а не товару та обґрунтовуючи це своїм правом вибору.

ДК "Укрспецекспорт" у письмових запереченнях від 04.02.2026 на пояснення третьої особи від 23.01.2026 вказує, що даній справі спір виник у зв`язку з невиконання відповідачем обов`язку, визначеного договором комісії від 11.03.2021 та додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до нього, правовідносини за якими регулюються главою 69 Цивільного кодексу України. Грошові кошти в розмірі гривневого еквіваленту 98 287 доларів США перераховані позивачем відповідачу на виконання додаткової угоди №1 від 16.09.2021 до договору комісії як порука комісіонера (делькредере), відтак доводи третьої особи про те, що вказані кошти є попередньою оплатою (авансом) є безпідставними.

ТОВ "Красилівський агрегатний завод" у додаткових письмових поясненнях від 19.02.2026 повідомив про листом від 09.09.2021 відповідач просив позивача здійснити саме авансування у розмірі 50% від загальної вартості договору комісії щоб приступити до виробництва товару. На виконання вказаного листа сторонами укладена додаткова угода №1 до договору комісії та позивачем сплачений аванс. Листом від 02.11.2022 відповідач повідомив позивача про готовність виготовленого товару до відвантаження та прискорення отримання відповідного дозволу на експорт продукції.

Представник позивача під час нового судового розгляду спору підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами.

Представники відповідача та третьої особи проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у своїх заявах по суті спору.

Суд враховує, що відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відтак, враховуючи обставини даної справи, її складність та об`єктивну неможливість проведення судового засідання 04.03.2026, розгляд справи здійснювався в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 20.01.2023 є правонаступником Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод".

23.03.2020 позивач звернувся до Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" з пропозицією розгляду запиту щодо постачання запасних частин до авіаційної техніки.

11.03.2021 між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", як комісіонером, та Державним підприємством "Красилівський агрегатний завод", як комітентом, укладено договір комісії №USE-16.1-90-D/K-21 (далі Договір), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого, комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату, від свого імені, але за рахунок комітента укласти зовнішньоекономічний контракт (далі за Договором контракт) з "China Taly Aviation Technologies Corp.", КНР (далі за Договором покупець), про продаж запасних частин до літаків (надалі за Договором - кожен окремо товар, а разом товари) на умовах експорту за номенклатурою, у кількості та за цінами згідно з Додатком №1 до цього договору. Товар експортується для потреб Ухуського державного машинобудівного заводу (Wuhu State-owned Factory of Machining).

Відповідно до розділу 3 Договору, комісіонер, серед іншого, зобов`язався:

виконати переддоговірну роботу, укласти з покупцем контракт в якому визначити умови поставки товару СІР Пекін відповідно до "Інкотермс-2010", публікації Міжнародної торговельної палати, Париж, № 715, 2010 р. (п.п.3.1.1 Договору);

після укладення контракту надати комітенту звіт комісіонера проміжний та/або остаточний за кожний звітний період, в якому відбувалися фінансові операції у зв`язку з виконанням договору, разом з копіями документів, що підтверджують здійснені комісіонером витрати. Звіт надається комісіонером не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Якщо комітент має заперечення щодо звіту, він зобов`язаний повідомити про них комісіонера протягом 30 (тридцяти) днів з дня одержання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим. Разом із звітом комісіонер направляє комітенту акт наданих комісіонером послуг (п.п.3.1.4 Договору);

вжити заходи щодо оформлення дозволу ДСЕК України на експорт товару покупцю (п.п.3.1.5 Договору);

у випадку виникнення непередбачених обставин, що перешкоджають укладенню правочинів на умовах комітента, протягом 3-х діб повідомити про це комітента з дати їх виникнення (п.п.3.1.7 Договору).

За цим договором комітент, серед іншого, зобов`язався:

передати відповідно до умов цього договору товар в упаковці згідно із розділом 8 цього договору (п.п.3.2.1 Договору);

відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 цього договору, в тому числі: витрати згідно з пунктом 3.1.1, витрати на відрядження фахівців комісіонера; витрати пов`язані з передачею товару у відповідності з розділом 4, банківські витрати (витрати на відкриття та авізування акредитиву; витрати на декларування та митне оформлення, а також витрати пов`язані із наданням послуг вантажними митними терміналами; витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади; втрати на легалізацію документів, витрати на завантаження, розвантаження, перевалку, транспортування, страхування, охорону; поштово-телеграфні витрати, представницькі витрати, інші фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного доручення, погоджені Комітентом (п.п.3.2.3 Договору);

сплатити комісіонеру комісійну плату на умовах, визначених розділом 5 цього договору (п.п.3.2.4 Договору);

надати комісіонеру достовірні документи та відомості, визначені Митним кодексом України, для здійснення митного оформлення товару (п.п.3.2.6 Договору).

Передача комісіонеру товару здійснюється на підприємстві комітента, м.Красилів, вул.Щаслива, 1, повноважними представниками комітента та комісіонера (п.4.1 Договору).

Пунктом п.4.2 Договору визначено, що комітент передає товар не пізніше 6 (шести) місяців від дня отримання авансового платежу згідно з п.5.6.1 Договору. Допускається дострокова передача товару.

Передача товару буде здійснюватися однією партією протягом 3-х робочих днів з дня настання останньої з подій: - отримання письмового повідомлення від комісіонера про оплату авансового платежу та відкриття акредитиву на товар, що відвантажується; - прибуття повноважних представників комісіонера для приймання товару (п.4.3 Договору).

Передача товару по кількості і номенклатурі буде здійснюватися на підприємстві комітента повноважними представниками сторін з подальшим підписанням акту передачі товару за формою Договору №6 до Договору (п.4.4 Договору).

Ціна продажу товару за контрактом встановлюється комісіонером в розмірі погодженої комітентом ціни товару (п.5.1 Договору).

Погоджені комітентом ціни виробів за одиницю та загальна погоджена комітентом ціна виробів наведені у Додатку №1 до цього договору. Загальна погоджена комітентом ціна виробів складає 229 820 дол. США 00 центів та включає безпосередньо ціну товару, а також: витрати на пакування, маркування, консервацію товару; вартість супровідної документації; вартість завантаження/розвантаження та транспортування товару до місця передачі; витрати на виконання гарантійних обов`язків; витрати комісіонера, визначені у підпункті 3.2.3 пункту 3.2 цього договору; комісійну плату комісіонера разом з нарахованим податком на додану вартість (п.5.2 Договору).

Згідно п.5.3 Договору за виконання комісіонером обов`язків за цим Договором йому встановлюється плата (комісійна плата), яка складається з двох частин. Розмір першої частини комісійної плати разом з нарахованим податком на додану вартість (ПДВ) становить 11,12% від загальної погодженої комітентом ціни товару, що складає гривневий еквівалент 25 555,98 доларів США. Розмір другої частини комісійної плати разом з нарахованим податком на додану вартість (ПДВ) становить різницю між розміром погодженої комітентом суми витрат комісіонера згідно з п.5.4 Договору та розміром суми фактично понесених комісіонером витрат на виконання доручення комітента за цим Договором.

Відповідно до п.5.4 Договору комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за цим договором та обумовлених у підпункті 3.2.3 пункту 3.2 цього договору. Погоджений комітентом загальний розмір таких витрат комісіонера, які він має право зробити без додаткового погодження з комітентом, що становить гривневий еквівалент 7 700 доларів США. Усі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається та передається комітенту в письмовій формі з дотриманням режиму конфіденційності та відповідно до умов, визначених у підпункті 3.1.4 пункту 3.1 цього договору.

Комісіонер має переважне право перед іншими кредиторами відраховувати з дотриманням законодавства належні йому згідно з цим договором суми комісійної плати разом з нарахованим ПДВ та суми коштів, які необхідні комісіонеру для здійснення запланованих витрат у зв`язку з виконанням його обов`язків за цим договором, а також для відшкодування вже зроблених комісіонером витрат, з усіх сум коштів в іноземній валюті, що надійшла до комісіонера для комітента від покупця за контрактом, частинами та пропорційно сумі кожного здійсненого покупцем платежу. З цією метою комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов`язується здійснювати від свого імені продаж на міжбанківському валютному ринку України відповідної частини коштів в іноземній валюті, що надійшли до комісіонера для комітента від покупця за контрактом, в межах сум, що визначені в пунктах 5.3 та 5.4 цього договору, у порядку та строки, визначені чинним законодавством, що діє на день такого продажу, та зараховувати отримані від такого продажу суми коштів в гривнях на поточний рахунок комітента (п.5.5 Договору).

Комітент доручає комісіонеру визначити в контракті з покупцем наступний порядок здійснення платежів, зокрема 15% загальної ціни товару сплачується покупцем в якості авансового платежу протягом 30 календарних днів після отримання комісіонером дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару та отримання покупцем відповідного рахунку-фактури (п.5.6.1 Договору).

Отримані від покупця кошти в іноземній валюті переказуються комісіонером комітенту протягом 7 робочих днів з дня їх зарахування на поточний рахунок комісіонера, за винятком нарахованих комісіонером сум згідно з п.5.5 Договору (п.5.7 Договору).

Якщо комітент, який одержав суму попередньої оплати товару за цим договором, не передав товар у встановлений цим договором строк або допустив інші істотні порушення цього договору, покупець має право вимагати від комісіонера, а комісіонер відповідно має право вимагати від комітента передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (п.5.8 Договору).

У разі пред`явлення комісіонером вимоги про повернення комітентом суми отриманої оплати у випадках, визначеному у пункті 2.5 цього договору, комітент зобов`язаний повернути (сплатити) комісіонеру відповідну суму коштів протягом 30 (тридцять) днів від дня отримання такої вимоги комісіонера (п.5.9 Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором у разі зміни чинного законодавства України, що призводить до повного або часткового унеможливлення належного виконання таких зобов`язань (п.9.7 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань і повних взаєморозрахунків по цьому договору (п.12.2 Договору).

Згідно п.12.3 Договору зобов`язання сторін за цим договором припиняються за взаємною згодою сторін.

У пункті 12.5 Договору сторонами узгоджено, що для оформлення дозволу на експорт товару, а також для митного оформлення, комітент в 10-ти денний строк після підписання цього договору надає комісіонеру документи згідно визначеного переліку.

Про отримання дозволу ДСЕК України на реалізацію контракту з покупцем комісіонер письмово повідомляє комітента протягом 3-х днів з дня його отримання. Неотримання згаданого дозволу є підставою для припинення зобов`язань сторін за цим договором (п.12.6 Договору).

Комітент зобов`язаний утримуватись від укладення договору комісії з іншими особами стосовно визначеного цим договором товару (п.12.11 Договору).

Якщо комітент має заперечення по звіту (п.3.1.4), він зобов`язаний повідомити про них комісіонера протягом 30 днів з дня одержання звіту. В протилежному випадку звіт, при відсутності іншої угоди, вважається прийнятим (п.12.12 Договору).

Додатки №1-6 є невід`ємною частиною цього договору (п.13.6 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

У Додатку №1 до Договору "Специфікація товару" визначено найменування товару, шифр, кількість, вартість за одиницю в доларах США, погоджену комітентом та загальну ціну в доларах США, а саме: корпус 470.8710-121 в кількості 30 шт. вартістю 209 дол. США за 1 шт., а всього на суму 6 270 дол. США; механізм затвору БДЗ-УТ.8700-170 в кількості 5 шт. вартістю 645 дол. США за 1 шт., а всього на суму 3 225 дол. США; важіль Д3-УМ.8700-02 в кількості 10 шт. вартістю 48 дол. США за 1 шт., а всього на суму 480 дол. США; втулка Д3-УМ.8700-05 в кількості 10 шт. вартістю 20 дол. США за 1 шт., а всього на суму 200 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-10 в кількості 40 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 147 920 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-80 в кількості 10 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 36 980 дол. США; блок вимикача БД3-УСК.8701-30 в кількості 15 шт. вартістю 2 295 дол. США за 1 шт., а всього на суму 34 425 дол. США; ізолятор 470.8710-025 в кількості 10 шт. вартістю 32 дол. США за 1 шт., а всього на суму 320 дол. США; загальна ціна продажу товару складає 229 820 доларів США та 00 центів.

У Додатку №2 визначено форму Сертифікату якості, у Додатку №3 Акт прийому-передачі товару, у Додатку №4 рекламаційний лист, у Додатку №5 акт задоволення рекламації, у Додатку №6 акт передачі товару.

06.05.2021 Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт", як постачальником, укладено з компанією "China Taly Aviation Technologies Corp." м.Пекін (далі Іноземна компанія), як покупцем, контракт №USE-16.4-36-K/KE-21 (далі Контракт), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити запасні частини до літаків (надалі за текстом Контракту товар).

Згідно п.2.1 Контракту найменування й кількість товару, який буде поставлятися за цим контрактом, зазначено в Специфікації товару (Додаток №1 до цього контракту).

У пунктах 3.1, 3.2 Контракту визначено, що поставка товару покупцю проводиться постачальником на умовах поставки СІР, аеропорт Пекін, Китай, відповідно до Incoterms, у редакції 2010 р. Датою поставки товару вважається дата оформлення авіанакладної в аеропорту України. Товар поставляється двома партіями, про що зазначено в специфікації товару (додаток №1 до цього контракту).

Поставка першої партії товару здійснюється протягом чотирьох місяців від дня перерахування покупцем авансового платежу відповідно до п.5.2 цього контракту. Поставка другої партії товару здійснюється протягом шести місяців від дня перерахування покупцем авансового платежу відповідно до п.5.2 цього контракту (п.3.3 Контракту).

Ціна одиниці товару, що поставляється за цим контрактом, установлюється в доларах США, зазначена в Специфікації товару (Додаток № 1 до цього контракту) і включає вартість товару, транспортування, страхування, маркування, упакування й тару (п.4.1 Контракту).

Згідно п.4.4 Контракту загальна вартість цього Контракту становить 1 495 094 доларів США.

Платежі за товар, що поставляється за цим контрактом, здійснюються в доларах США. Покупець перерахує постачальнику авансовий платіж у розмірі 15% від загальної вартості контракту прямим платежем на рахунок постачальника в строк не більш 15-ти календарних днів від дня набрання контрактом чинності проти наступних документів: комерційного рахунку (2 оригінали), виписаного постачальником покупцеві англійською мовою, із вказівкою підлягаючої до оплати суми, номера контракту (п.5.1, 5.2 Контракту).

У випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: війни, воєнних дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, інших дій держав і т.п., які роблять неможливими виконання сторонами своїх зобов`язань, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха або природніх сезонних явищ, зокрема таких, як замерзання моря, проток, портів і т.п., закриття шляхів, проток, каналів, перевалів, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань, на час дії зазначених обставин. У випадку якщо дія зазначених обставин триває більш ніж 60 днів, кожна зі сторін має право на розірвання контракту й не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше, чим за 15 днів до розірвання. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою сторони, яка піддалася форс-мажорним обставинам. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від плати за поставлений постачальником товар до їхнього виникнення (п.9.1, 9.2 Контракту).

Контракт набуває чинності від дня настання останньої з подій: 1) отримання покупцем повідомлення про отримання постачальником дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару; 2) отримання постачальником повідомлення про отримання покупцем дозволу на виконання цього контракту. Сторони письмово повідомляють один одного про настання вищевказаних подій протягом трьох днів від дня їх настання (п.13.1 Контракту).

У пунктах 13.2-13.4 Контракту сторони визначили, що для отримання дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару за цим контрактом, покупець передає постачальнику протягом 60-ти днів від дня підписання цього контракту такі документи: оригінал Сертифікату кінцевого споживача, із зобов`язанням про кінцеве використання товару із зазначенням найменування й кількості товару, а також із зазначенням не реекспортувати та не передавати товар, отриманий за цим контрактом кому-небудь без письмової згоди Державної компанії "Укрспецекспорт" і Державної служби експортного контролю України; оригінал гарантійного листа покупця із зобов`язанням про передачу товару винятково кінцевому споживачу. Кінцевим споживачем товару, що поставляється за цим контрактом є Ухуський державний машинобудівний завод (Wuhu State-owned Factory of Machining). Покупець зобов`язується не реекспортувати й не передавати придбаний за цим контрактом товар кому-небудь крім кінцевого користувача без письмової згоди постачальника й Державної служби експортного контролю України.

Додатки №№1-6 до цього контракту є його невід`ємною частиною (п.13.13 Контракту).

До Контракту сторони узгодили Додаток №1 Специфікація товару, Додаток №2 Сертифікат якості (зразок), Додаток №3 Акт приймання-передачі товару (зразок), Додаток №4 Рекламаційний акт (зразок), Додаток №5 Акт задоволення рекламації (зразок), Додаток №6 Сертифікат підтвердження доставки товару (зразок).

У Специфікації товару (додаток №1 до Контракту) такі товари: корпус 470.8710-121 в кількості 30 шт. вартістю 209 дол. США за 1 шт., а всього на суму 6 270 дол. США; механізм затвору БДЗ-УТ.8700-170 в кількості 5 шт. вартістю 645 дол. США за 1 шт., а всього на суму 3 225 дол. США; важіль Д3-УМ.8700-02 в кількості 10 шт. вартістю 48 дол. США за 1 шт., а всього на суму 480 дол. США; втулка Д3-УМ.8700-05 в кількості 10 шт. вартістю 20 дол. США за 1 шт., а всього на суму 200 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-10 в кількості 40 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 147 920 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-80 в кількості 10 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 36 980 дол. США; блок вимикача БД3-УСК.8701-30 в кількості 15 шт. вартістю 2 295 дол. США за 1 шт., а всього на суму 34 425 дол. США; ізолятор 470.8710-025 в кількості 10 шт. вартістю 32 дол. США за 1 шт., а всього на суму 320 дол. США., визначено серед другої партії товару (порядкові номери найменувань товарів 55-62).

На доданих до матеріалів справи примірниках Контракту та Додатках до нього наявна відмітка працівника постачальника про автентичність їх перекладу.

09.09.2021 відповідач звернувся до позивача із листом №72-03/771, в якому просив здійснити авансування на користь комітента у розмірі 50% від загальної суми вартості продукції відповідно до умов Договору.

16.09.2021 сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, якою узгодили таке:

комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов`язується вчинити необхідні фактичні та/чи юридичні дії (правочини), спрямовані на виникнення у покупця за контрактом обов`язку сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287,00 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021 (п.1);

комісіонер поручається перед комітентом за виконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п.1 цієї Угоди. У разі невиконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п.1 цієї Угоди, комісіонер перераховує комітенту відповідну суму коштів в гривнях в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів, що визначені у п.1 цієї Угоди, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день перерахування (п.2);

кошти, що перераховані комісіонером комітенту згідно з п.2 цієї Угоди, обліковуються комітентом як грошові надходження від виконання обов`язку комісіонера, що визначений в п.5.7 Договору (п.3);

комітент зобов`язується повернути (сплатити) комісіонеру грошові кошти в обсязі отриманих від комісіонера коштів згідно з п.2 цієї угоди, у разі: 1) зміни чи розірвання контракту з причин, що пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням комітентом зобов`язань за договором; 2) ненадходження коштів від покупця, зазначених у п.1 цієї угоди, з причин, що пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням комітентом зобов`язань за договором; 3) настання та дії обставин форс-мажору, що унеможливлюють належне виконання комітентом зобов`язань за договором; 4) неотримання, відмови у наданні, скасування чи зупинення дії дозволу Державної служби експортного контролю України на здійснення міжнародної передачі товару, що стало підставою для припинення обов`язків сторін за договором (п.4);

у випадках, передбачених в п.4 цієї додаткової угоди, комітент зобов`язується повернути (сплатити) комісіонеру зазначені вище кошти протягом 30 днів від дня отримання вимоги комісіонера про повернення (сплату) коштів або передати комісіонеру у власність на його вимогу відповідну частину товару (п.п.4.1 п.4);

комітент погоджується з тим, що невиконання чи неналежне виконання ним зобов`язання, що зазначене у п.4 цієї Угоди, є його заборгованістю за договором (п.5);

за період від дня отримання комітентом вимоги комісіонера про повернення (сплату) коштів, що зазначена у п.4 цієї Угоди, до дня фактичного повернення (сплати) комітентом комісіонеру відповідної суми коштів комітент зобов`язаний сплатити комісіонеру проценти за користування зазначеними коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений вище період часу, від суми коштів, яку комітент зобов`язаний сплатити на вимогу комісіонера (п.6);

за надання поруки комітенту щодо виконання покупцем обов`язку, що визначена в п.2 цієї угоди, комісіонеру встановлюється додаткова комісійна плата, розмір якої разом з нарахованим ПДВ складає гривневий еквівалент 1 479,14 (одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять дол. США та 14 центів) дол. США. Комісіонер має переважне право відраховувати належну йому суму додаткової комісійної плати разом з нарахованим ПДВ з усіх коштів в іноземній валюті, що надходять до комісіонера для комітента. З цією метою комітент доручає, а комісіонер зобов`язується здійснювати від свого імені та за рахунок комітента продаж на міжбанківському валютному ринку України відповідної частини коштів в іноземній валюті, що надійшли до комісіонера для комітента, в межах суми, що визначена у абзаці першому п.7 цієї Угоди, у порядку та строки, визначені чинним законодавством, що діє на день такого продажу, та зараховувати отримані від такого продажу суми коштів в гривнях на поточний рахунок комісіонера. У разі ненадходження коштів від покупця та неможливості відрахування комісіонером належної йому суми додаткової комісійної плати разом з нарахованим ПДВ з усіх коштів, що надходять до комісіонера для комітента, комітент зобов`язується сплатити комісіонеру грошові кошти в обсязі, визначеному п.7 цієї угоди, протягом 30 днів від дня отримання вимоги комісіонера про сплату коштів (п.7);

у всьому іншому, що не передбачено цією Угодою, сторони керуються умовами Договору (п.9).

Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, скріплення печатками сторін і діє до припинення зобов`язань, що виникли з цієї Угоди та Договору (п.10).

Додаткова угода №1 від 16.09.2021 підписана представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток.

27.09.2021 ДП "Укрспецекспорт" перерахував відповідачу 2 618 581,91 грн. з призначенням платежу: "оплата за спецмайно (екв.вал.виручки) зг.ДУ 1 15.09.21р. до дог. коміс. USE-16/1-90-D/K-21 від 11.03.21. Без ПДВ.", що стверджується платіжним дорученням №3743 від 27.09.2021. Перерахування цієї суми коштів також відображено у банківській виписці по рахунку позивача в АТ "Укрексімбанк" від 27.09.2021.

Позивачем до матеріалів справи подано документи ДП "Красилівський агрегатний завод": довідку щодо попередньої ідентифікації товарів від 19.10.2021 №72-03/900, довідку про походження від 19.10.2021 №72-03/901, довідку щодо належності (неналежності) товарів (груп товарів) до матеріальних носіїв інформації (матеріальних носіїв інформації, що містять державну таємницю) та ступеня секретності цієї інформації від 27.09.2021 №72-03/827.

За наслідками виконання своїх зобов`язань за Договором комісіонер склав односторонній звіт №1 від 31.12.2021 про виконання умов Договору, у якому комісіонер зазначив про виконання ним 06.05.2021 доручення комітента. Комісіонер уклав Контракт з Іноземною компанією на поставку запасних частин до літаків типу СУ (надалі за текстом майно). На виконання умов додаткової угоди №1 до Договору комісіонер платіжним дорученням №3743 від 27.09.2021 перерахував на рахунок комітента кошти в сумі 2 618 581,91 грн., що за курсом НБУ на дату перерахування еквівалентно 98 287 доларів США. Кошти у сумі 98 287 доларів США обліковуються комітентом як грошові надходження від виконання обов`язку комісіонера, що визначений у п.5.7 Договору. Заборгованість комітента стосовно передачі майна Іноземній компанії за Договором визначено в розмірі 98 287,00 доларів США.

Вказаний звіт скеровано 18.02.2022 ДП "Красилівський агрегатний завод", що підтверджується наданим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 25.02.2022.

12.01.2022 Іноземна компанія надала позивачу сертифікат кінцевого користувача - Ухуського державного машинобудівного заводу №03/2022 від 12.01.2022 з додатком.

25.05.2022 позивачем скеровано на адресу відповідача лист від 24.05.2022 №ВихUSE-12.2-2632, за змістом якого позивач звернувся до відповідача з проханням підписати та повернути по одному примірнику додані акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2022 та звіт комісіонера №2 від 29.04.2021.

Вказаний лист вручено ДП "Красилівський агрегатний завод", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 01.06.2022.

За змістом підписаного сторонами акта звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2022 дебет ДП "Укрспецекспорт" по Договору визначено у розмірі 2 880 072,36 грн (98 447,52 доларів США), кредит ДП "Красилівський агрегатний завод" 2 880 072,36 грн (98 447,52 доларів США).

У звіті комісіонера №2 від 29.04.2022 про виконання умов Договору комісіонером визначено витрати на виконання доручення за Договором загалом на суму 160,52 доларів США як витрати на відрядження спеціалістів 14.02.2022. Заборгованість комітента стосовно передачі майна Іноземній компанії за Договором складає 98 447,52 доларів США.

До матеріалів справи додано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №97 та №100 від 14.02.2022 на суму 2 084 грн. та на суму 2 416 грн. відповідно, посвідчення про відрядження № 96, № 97 від 09.02.2022 з 11.02.2022 по 12.02.2022, копії фіскальних чеків від 11.02.2022 на суму 1 484 грн та на суму 1 814 грн, рахунки на оплату № 6578369 від 11.02.2022 на суму 1 484 грн та № 6578628 від 11.02.2022 на суму 1 814 грн.

23.07.2022 позивач, як постачальник, уклав з Іноземною компанією, як покупцем, додаткову угоду №1 до Контракту, за змістом якої пункти 3.2, 3.3 та розділи 5 та 13 Контракту викладено в нових редакціях, зокрема згідно п.3.2 датою поставки товару вважається дата оформлення авіанакладної, товар поставляється трьома партіями, що вказано у Специфікації товару (додаток №1 до Контракту); згідно п.3.3 поставка першої партії товару здійснюється протягом трьох місяців з дня відкриття акредитиву на першу партію товару згідно п.5.2 Контракту, поставка другої партії товару здійснюється протягом чотирьох місяців з дня перерахування покупцем авансового платежу відповідно до п.5.4 Контракту, поставка третьої партії товару здійснюється протягом шести місяців з дня перерахування покупцем авансового платежу відповідно до п.5.4 Контракту за умови виконання п.5.6 Контракту; згідно п.5.4 покупець перерахує постачальнику авансовий платіж в розмірі 15% вартості другої і третьої партій товарів прямим платежем на рахунок постачальника в строк не більше 15 календарних днів з дня отримання повідомлення постачальника про отримання дозволу Державної служби експортного контролю України згідно п.13.4 Контракту; згідно п.13.1 цей контракт набирає чинності з дати його підписання сторонами; згідно п.13.2 для отримання дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару за цим контрактом, покупець передає постачальнику протягом 60-ти днів від дня підписання цього контракту такі документи: оригінали Сертифікатів кінцевого споживача, із зобов`язанням про кінцеве використання товару із зазначенням найменування й кількості товару, а також із зазначенням не реекспортувати та не передавати товар, отриманий за цим контрактом кому-небудь без письмової згоди Державної компанії "Укрспецекспорт" і Державної служби експортного контролю України; оригінал гарантійного листа покупця із зобов`язанням про передачу товару винятково кінцевому споживачу; згідно п.13.3 Кінцевим споживачем товару, що поставляється за цим контрактом є Ухуський державний машинобудівний завод (Wuhu State-owned Factory of Machining); згідно п.13.4 протягом трьох робочих днів з моменту отримання дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару постачальник повідомляє про це покупця. Згідно п.5 додаткової угоди №1 до Контракту сторони домовились додаток №1 до Контракту викласти в редакції додатку №1 до цієї додаткової угоди.

У Специфікації товару (додаток №1 до додаткової угоди №1 до Контракту) такі товари: корпус 470.8710-121 в кількості 30 шт. вартістю 209 дол. США за 1 шт., а всього на суму 6 270 дол. США; механізм затвору БДЗ-УТ.8700-170 в кількості 5 шт. вартістю 645 дол. США за 1 шт., а всього на суму 3 225 дол. США; важіль Д3-УМ.8700-02 в кількості 10 шт. вартістю 48 дол. США за 1 шт., а всього на суму 480 дол. США; втулка Д3-УМ.8700-05 в кількості 10 шт. вартістю 20 дол. США за 1 шт., а всього на суму 200 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-10 в кількості 40 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 147 920 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-80 в кількості 10 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 36 980 дол. США; блок вимикача БД3-УСК.8701-30 в кількості 15 шт. вартістю 2 295 дол. США за 1 шт., а всього на суму 34 425 дол. США; ізолятор 470.8710-025 в кількості 10 шт. вартістю 32 дол. США за 1 шт., а всього на суму 320 дол. США., визначені серед третьої партії товару (порядкові номери найменувань товарів 55-62).

У Додатковій угоді №2 від 19.08.2022 до Контракту сторонами узгоджено нові редакції пунктів 3.2, 3.3, 3.4 та розділу 5 Контракту, зокрема згідно п.3.2 датою поставки товару вважається дата оформлення авіанакладної, товар поставляється чотирма партіями, що вказано у Специфікації товару (додаток №1 до Контракту); згідно п.3.3 поставка першої партії товару здійснюється протягом трьох місяців з дня відкриття акредитиву на першу партію товару згідно п.5.2 Контракту, поставка другої партії товару здійснюється протягом трьох місяців з дня отримання покупцем повідомлення постачальника згідно п.3.5 Контракту, поставка третьої партії товару здійснюється протягом чотирьох місяців з дня отримання повідомлення покупцем від постачальника згідно п.13.1 Контракту, поставка четвертої партії товару здійснюється протягом шести місяців з дня отримання повідомлення покупцем від постачальника згідно п.13.1 Контракту; згідно п.5.7 за другу, третю та четверту партії товару покупець перерахує постачальнику платежі в розмірі 100% від вартості кожної партії товару прямим платежем на рахунок постачальника в строк не більше 10 робочих днів з дня підписання акта прийому-передачі товару. Згідно п.5 додаткової угоди №1 до Контракту сторони домовились додаток №1 до Контракту викласти в редакції додатку №1 до цієї додаткової угоди.

У Специфікації товару (додаток №1 до додаткової угоди №1 до Контракту) такі товари: корпус 470.8710-121 в кількості 30 шт. вартістю 209 дол. США за 1 шт., а всього на суму 6 270 дол. США; механізм затвору БДЗ-УТ.8700-170 в кількості 5 шт. вартістю 645 дол. США за 1 шт., а всього на суму 3 225 дол. США; важіль Д3-УМ.8700-02 в кількості 10 шт. вартістю 48 дол. США за 1 шт., а всього на суму 480 дол. США; втулка Д3-УМ.8700-05 в кількості 10 шт. вартістю 20 дол. США за 1 шт., а всього на суму 200 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-10 в кількості 40 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 147 920 дол. США; джгут БД3-УСК.8700-80 в кількості 10 шт. вартістю 3 698 дол. США за 1 шт., а всього на суму 36 980 дол. США; блок вимикача БД3-УСК.8701-30 в кількості 15 шт. вартістю 2 295 дол. США за 1 шт., а всього на суму 34 425 дол. США; ізолятор 470.8710-025 в кількості 10 шт. вартістю 32 дол. США за 1 шт., а всього на суму 320 дол., США., визначено серед четвертої партії товару (порядкові номери найменувань товарів 55-62).

Листом №ВихUSE-16.1-6678 від 06.10.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням проінформувати про виробничі можливості, доцільність та важливість відновлення виконання зовнішньоекономічних проєктів для належного функціонування підприємства в умовах воєнного стану, з урахуванням пріоритету виробництва продукції для потреб ЗСУ.

Відповідач листом від 02.11.2022 №73-03/926 проінформував позивача про виготовлення продукції за договором комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 та її готовність до відвантаження.

13.10.2022 позивачем скеровано до ДСЕК України лист з проханням вирішити питання про надання йому дозволу на експорт до Китаю запасних частин до літаків Су-27 відповідно до умов Контракту для потреб Ухуського державного машинобудівного заводу. У листі визначено вартість Контракту 1 495 094,00 доларів США.

Листом від 11.11.2022 ДСЕК України проінформував позивача, що за результатами розгляду, на підставі положення абзацу 2 ч.7 ст.16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", з метою забезпечення національних інтересів України, йому відмовлено у наданні запитуваного дозволу.

13.01.2023 позивач повідомив відповідача про отримання відмови ДСЕК України у наданні дозволу з посиланням на положення абзацу 2 ч.7 ст.16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового та подвійного використання", з метою забезпечення національних інтересів України.

06.07.2023 позивач листом №ВихUSE-23.1-6051 звернувся до відповідача з прохання надати документи згідно переліку задля повторного звернення до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт продукції за Договором.

Листом за №72-03/895 від 18.07.2023 відповідачем запитувані документи скеровані позивачу.

29.08.2023 сторони підписали додаткову угоду №2 до Договору, за змістом п.1 якої пункти 4.2, 4.3 та 5.6 Договору викладено в новій редакції:

"4.2 Комітент передає товар не пізніше 6 (шести) місяців від дня отримання повідомлення комісіонера згідно п.12.6 Договору. Допускається дострокова передача товару.

4.3 Передача товару буде здійснюватися однією партією протягом 3-х робочих днів з дня прибуття повноважних представників комісіонера для прийняття товару".

Узгоджена сторонами редакція пункту 5.6 Договору передбачає: "Комітент доручає комісіонеру визначити в контракті з покупцем наступний порядок здійснення платежів: 5.6.1. 100% (сто) загальної ціни товару сплачується покупцем на підставі оригіналу Акта приймання-передачі (Додатку № 3 цього договору) та комерційного рахунка".

У всьому іншому, що не передбачено цією Угодою, сторони керуються умовами Договору (п.4).

Додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами, скріплення печатками сторін і діє до припинення зобов`язань, що виникли з цієї Угоди та Договору (п.5).

Додаткова угода №2 від 29.08.2023 підписана представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток.

07.09.2023 позивач звернувся до Іноземної компанії з листом №ВихUSE-23.1-7861 з проханням про внесення змін у сертифікат кінцевого споживача в частині внесення гарантій, що імпортовані товари не будуть призначені для потреб російської федерації й Республіки Білорусь.

19.12.2023 позивачем та Іноземною компанією укладено додаткову угоду №3 до Контракту, за змістом п.1 якої, оскільки покупець внесений в санкційний список OFAC, у зв`язку з чим у сторін відсутня можливість проведення платежів по Контракту за поставлений раніше товар (другу партію) згідно зі Специфікацією до Контракту, сторони домовились, що покупець поверне зазначений товар постачальнику на умовах СІР Україна, на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з дати підписання сторонами цієї додаткової угоди.

Іноземна компанія 08.03.2024 надіслала позивачу лист №2024-43 з переліком необхідних товарів по Контракту та вимогою визначити якнайшвидше дату їх відвантаження, а у випадку неможливості поставки товару надати проєкт додатку про закриття Контракту.

Позивач листом №ВихUSE-23.1-2822 від 29.03.2024 повідомив відповідача про зазначені вимоги Іноземної компанії та, з огляду на відмову ДСЕК України у наданні дозволу на експорт майна за Контрактом та внесення замовника до санкційного списку OFAC, запропонував надати вказівку комісіонеру щодо подальших дій за Договором. Відповідач своєю чергою листом №72-03/608 від 07.04.2024 категорично заперечив проти розірвання Договору та ствердив про готовність до відвантаження готової продукції.

У листі №ВихUSE-23.1-3343 від 15.04.2024, адресованому відповідачу, позивач вказав, що Контракт не набрав чинності у зв`язку з відмовою у наданні дозволу ДСЕК України, при цьому Іноземну компанію внесено до санаційного списку OFAC, що робить неможливим подальше виконання Контракту, та запропонував заводу припинити зобов`язання за Договором шляхом підписання додаткової угоди з подальшим проведення взаєморозрахунків.

Відповідач у листі до позивача №72-10/781 від 29.04.2024 зауважив на зволіканні позивача у отриманні дозволу ДСЕК України понад 9 місяців, хоча Контракт підписано до того, як Україна зазнала повномасштабного наступу агресора, у зв`язку з чим готовий розглянути пропозицію щодо розірвання Договору виключно після повної оплати виготовленої продукції.

На вищевказаний лист позивачем листом від 15.05.2024 скеровано відповідачу заперечення, зокрема, щодо затримки у передачі необхідних для отримання дозволу документів заводом та покупцем, яка не залежала від дій позивача.

Позивачем листом від 24.05.2024 у відповідь на лист №2024-43 від 08.03.2024 проінформовано Іноземну компанію про неотримання дозволу ДСЕК України на експорт майна згідно умов Контракту, а відтак про неможливість відвантаження запитуваних у листі виробів.

Компанія отримала лист від Іноземної компанії за №2024-117 від 13.06.2024 про розірвання Контракту на підставі пункту 9.1, про що листом від 04.07.2024 повідомила відповідача та зазначила про наявність заборгованості комітента перед комісіонером у розмірі 98 447,52 доларів США, сплачених згідно з додатковою угодою №1 до Договору, та витрат, понесених комісіонером у зв`язку з виконанням обов`язків за Договором, на суму 160,52 доларів США. До листа від 04.07.2024 Компанія додала проєкт додаткової угоди № 3 до Договору та копію листа Іноземної компанії від 13.06.2024.

Відповідач у листі до позивача від 23.07.2024 №72-18/1280 повідомив про повне виконання зобов`язань за Договором та вказав на неспроможність позивача у отриманні дозволу ДСЕК України, що унеможливило виконання Договору, а відтак про заперечення щодо розірвання Договору та прохання розрахуватись за виготовлену продукцію.

Листом від 02.08.2024 №Вих.USE-23.1-6332 позивач вказав на об`єктивну неможливість у отриманні дозволу ДСЕК України, в т.ч. через несвоєчасне надання необхідних документів відповідачем та Іноземною компанією, на надання власних обігових коштів згідно Додаткової угоди №1 до Договору задля виконання Договору та прохання підписати проєкт додаткової угоди до договору, доданий до листа від 04.07.2024.

Позивач 04.10.2024 листом від 03.10.2024 за №Вих.USE-13.3-7594 скерував відповідачу письмову вимогу щодо повернення грошових коштів в розмірі гривневого еквіваленту 99 926,66 доларів США, з яких 98 287,00 доларів США складають заборгованість з повернення коштів, отриманих за додатковою угодою № 1 до Договору, 160,52 доларів США є заборгованістю з відшкодування витрат комісіонера у зв`язку з виконанням Договору, а 1 479,14 доларів США заборгованістю зі сплати додаткової комісійної плати з ПДВ за додатковою угодою № 1 до Договору.

Вказана вимога надіслана відповідачу цінним листом з описом вкладення та вручена відповідачу 11.10.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення АТ «Укрпошта».

Відповідач у листах від 12.08.2024, від 12.11.2024, від 17.12.2024 заперечив щодо розірвання Договору та просив повністю розрахуватись за вироблену продукцію.

Інших доказів, що стосуються предмета спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Згідно зі ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.2007, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас, зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц).

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

Суд враховує, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Красилівський агрегатний завод" на користь ДК "Укрспецекспорт" 98 287,00 доларів США заборгованості за курсом Національного банку України на день виконання рішення, 1479,14 доларів США додаткової комісійної плати за курсом Національного банку України на дату виконання рішення, 3877,25 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, 4500,00 грн. відшкодування витрат за договором комісії та 54 545,75 грн. судового збору. У стягненні 383 847,33 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування коштами відмовлено.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Красилівський агрегатний завод" задоволено частково; рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 скасовано частково. Абзац 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Щаслива, буд. 1, код ЄДРПОУ 14307831) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, код ЄДРПОУ 21655998) 2 618 581,91 грн, 1479,14 доларів США додаткової комісійної плати за курсом Національного банку України на дату виконання рішення, 3877,25 грн заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, 4500 грн відшкодування витрат за договором комісії та 36 868,59 грн судового збору. В стягненні 1 473 096,07 грн попередньої оплати відмовлено." В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" 55 302,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд погодився із висновком місцевого господарського суду щодо виникнення у відповідача обов`язку з повернення позивачу сплачених ним коштів у розмірі 50% від загальної суми вартості продукції, однак визнав помилковим висновок суду, що поверненню підлягає сума попередньої оплати в розмірі 98 287 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на день виконання рішення. За висновком суду апеляційної інстанції, у пункті 4, а також у підпункті 4.1 цього пункту Додаткової угоди №1 до Договору словосполучення "грошові кошти в обсязі отриманих від комісіонера коштів", а також "зазначені вище кошти" в розумінні додаткової угоди означають саме грошові кошти в розмірі 2 618 581,91 грн, які були отримані відповідачем згідно з платіжним дорученням від 27.09.2023 №3743, а не в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів 98 287 доларів США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день перерахування. Оскільки зобов`язання комітента щодо повернення комісіонеру грошових коштів в іноземній валюті не визначено, а лише визначено їх обсяг, при цьому, згідно з платіжним дорученням №3743 від 27.09.2021 заводу було перераховано 2 618 581,91 грн попередньої оплати, апеляційний суд виснував, що поверненню компанії підлягає саме ця сума.

У постанові від 04.12.2025 у цій справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги позивача на постанову апеляційного суду в частині, якою скасовано рішення суду першої інстанції, зазначив, що за результатами аналізу погоджених сторонами умов розрахунків за Додатковою угодою №1 до Договору, її пункту 4 та підпункту 4.1 пункту 4, зокрема у питанні повернення коштів авансу, апеляційний суд виснував погодження сторонами платежів саме у гривні, а не в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів 98 287,00 доларів США, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим НБУ на день перерахування. Тобто, апеляційний суд дослідив умови сплати та повернення коштів авансу, у тому числі із застосуванням аналізу морфології слів у відповідних положеннях Додаткової угоди №1 до Договору та з належним обґрунтуванням не погодився із висновком суду першої інстанції в цій частині, виснувавши відсутність (непогодження сторонами) валютного застереження у спірній ситуації. При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд надав оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду господарського спору в цій частині, у тому числі Додатковій угоді № 1 до Договору та її умовам, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може. Аргументи ж скаржника в цій частині в цілому зводяться до незгоди з тлумаченням апеляційним судом умов пункту 4 та підпункту 4.1 пункту 4 Додаткової угоди №1 до Договору та власного, довільного (на свою користь) їх тлумачення.

Заразом, Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 й постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 в частині задоволення позову та направляючи справу №924/181/25 в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області, у постанові від 04.12.2025 зазначив, що вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій, виснувавши неможливість виконання Контракту з об`єктивних причин, незалежних від Компанії, внаслідок неотримання дозволу ДСЕК України на експорт до Китаю запасних частин до літаків СУ-27 відповідно до умов цього правочину, поза увагою та оцінкою залишили заперечення відповідача та надані на їх підтвердження докази про те, що: за умовами Договору саме на Компанію покладався обов`язок вжиття заходів щодо отримання дозволу ДСЕК України на експорт товару Іноземній компанії і станом на 12.01.2022 у розпорядженні Компанії був наявний повний пакет документів, необхідних для такого звернення; натомість, Компанія звернулася до ДСЕК України лише 13.10.2022, тобто більш як через 9 місяців з дати укладення Контракту, внаслідок чого і не відбулося виконання Договору; Компанія, отримавши відмову ДСЕК України, не вжила усіх можливих заходів для належного виконання своїх договірних зобов`язань перед комітентом, зокрема, не оскаржила рішення ДСЕК України, не здійснила заходів щодо пошуку іншого покупця на виготовлену частину товару. У цьому контексті суди не надали оцінки доводам відповідача про те, що погоджуючись саме на пропозицію Компанії укласти Договір, укладаючи цей правочин та додаткову угоду № 1 до нього, Завод: розумно покладався на добросовісну поведінку комісіонера та мав обґрунтовані очікування на можливість передачі Компанії частини виготовленого товару в рахунок отриманого платежу або отримання повної суми згідно з умовами Договору на весь виготовлений товар; належним чином виконував взяті на себе договірні зобов`язання щодо виготовлення товару, який виготовлений та підходить лише для експортних варіантів літаків, в умовах, коли знайти іноземних покупців може лише позивач; незважаючи на недобросовісність дій самої Компанії, остання діє у найбільш несприятливий для Заводу спосіб (отримання коштів, а не товару), покладаючи на відповідача весь тягар збитків. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.04.2023 у справі №910/6474/20, для вирішення цього спору суди мали дослідити зміст вказівок комітента за укладеним сторонами Договором та чи відповідали дії комісіонера цим вказівкам, звичаям ділового обороту чи іншим вимогам, що як правило ставляться, з урахування встановлених обставин у цій справі та доводів відповідача про недобросовісність дій самої Компанії у спірних правовідносинах. З огляду на предмет та підстави позову, суть заперечень відповідача у справі № 924/181/25, надання оцінки наведеним запереченням відповідача, наданим на їх підтвердження доказам та з`ясування пов`язаних із ними обставин має істотне значення для вирішення цього спору.

Також, враховуючи правову природу Договору та відносин, які виникають за договорами комісії, судами не з`ясовано правову природу самої додаткової угоди №1 до Договору, за якою Компанія як комісіонер, зокрема: зобов`язалася вчинити необхідні фактичні та/чи юридичні дії (правочини), спрямовані на виникнення у покупця за контрактом обов`язку сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287,00 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021 (пункт 1); поручилася перед комітентом за виконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у пункті 1 цієї угоди; здійснила перерахування на користь комітента валютних коштів за поставку товару за Контрактом, який, як вбачається з пояснень самого позивача не набув чинності. Не встановили суди і правову природу коштів, сплачених Компанією Заводу (делькредере (порука) / аванс / завдаток / позика тощо), та на виконання якого саме правочину (Договору чи Контракту) спрямоване таке перерахування у контексті спірних правовідносин комісії, які склалися між сторонами, правомірність такого перерахування коштів комісіонером комітенту у правовідносинах комісії.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд виснував, що у порушення вимог статей 73-80, 86, 237, 238 ГПК України суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення цього спору, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладених у постанові від 25.04.2023 у справі №910/6474/20. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, об`єктивно та всебічно оцінити відповідні докази та доводи, в тому числі зазначені у цій постанові, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, суду в цій справі в частині, переданій Верховним Судом на новий розгляд, належить надати правову кваліфікацію відносинам сторін, встановити фактичні обставин справи, об`єктивно та всебічно оцінити докази та доводи сторін, а відтак наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача: заборгованості з повернення коштів в розмірі 2 618 581,91 грн. на підставі п.4, п.4.1 Додаткової угоди №1 до Договору; додаткової комісійної плати у розмірі 1 479,14 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на день виконання рішення, що на дату звернення з позовом до суду еквівалентно 61 576,45 грн на підставі абз.1 п.7 Додаткової угоди №1 до Договору та ст.1013 Цивільного кодексу України; заборгованості зі сплати процентів за користування коштами в розмірі 3 877,25 грн., що становить 1 (один) процент від суми 387 724,58 грн., обрахованої позивачем за період з 12.10.2024 по 18.02.2025 та заявленої до на підставі п.6 Додаткової угоди №1 до Договору та ст.536 Цивільного кодексу України; 4 500 грн відшкодування витрат, здійснених комісіонером у зв`язку з виконанням доручення за договором та визначених у звіті комісіонера №2 від 29.04.2022, заявлених на підставі п. 3.2.3 Договору та ст.1024 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З моменту, коли сторони досягнули усіх істотних умов договору, він вважається укладеним (ч.1 ст.638 ЦК України) та є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 11.03.2021 між ДК "Укрспецекспорт", як комісіонером, та ДП "Красилівський агрегатний завод", як комітентом, укладено договір комісії №USE-16.1-90-D/K-21, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого, комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату, від свого імені, але за рахунок комітента укласти зовнішньоекономічний контракт з "China Taly Aviation Technologies Corp.", КНР, про продаж запасних частин до літаків умовах експорту за номенклатурою, у кількості та за цінами згідно з Додатком №1 до цього договору. Товар експортується для потреб Ухуського державного машинобудівного заводу (Wuhu State-owned Factory of Machining).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором комісії.

Статтею 1011 ЦК України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії - один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків). Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Натомість особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/7149/21 та від 25.04.2023 у справі №910/6474/20).

Комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.1014 ЦК України).

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться (постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №910/6474/20).

Судом встановлено, що за змістом розділу 3 Договору, комісіонер, серед іншого, зобов`язався:

виконати переддоговірну роботу, укласти з покупцем контракт в якому визначити умови поставки товару СІР Пекін відповідно до "Інкотермс-2010", публікації Міжнародної торговельної палати, Париж, № 715, 2010 р. (п.п.3.1.1 Договору);

після укладення контракту надати комітенту звіт комісіонера проміжний та/або остаточний за кожний звітний період, в якому відбувалися фінансові операції у зв`язку з виконанням договору, разом з копіями документів, що підтверджують здійснені комісіонером витрати. Звіт надається комісіонером не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Якщо комітент має заперечення щодо звіту, він зобов`язаний повідомити про них комісіонера протягом 30 (тридцяти) днів з дня одержання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим. Разом із звітом комісіонер направляє комітенту акт наданих комісіонером послуг (п.п.3.1.4 Договору);

вжити заходи щодо оформлення дозволу ДСЕК України на експорт товару покупцю (п.п.3.1.5 Договору);

у випадку виникнення непередбачених обставин, що перешкоджають укладенню правочинів на умовах комітента, протягом 3-х діб повідомити про це комітента з дати їх виникнення (п.п.3.1.7 Договору).

За змістом 5.6.1 Договору комітент доручає комісіонеру визначити в контракті з покупцем наступний порядок здійснення платежів, зокрема 15% загальної ціни товару сплачується покупцем в якості авансового платежу протягом 30 календарних днів після отримання комісіонером дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару та отримання покупцем відповідного рахунку-фактури.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 06.05.2021 ДК "Укрспецекспорт", як постачальником, укладено з компанією "China Taly Aviation Technologies Corp." м.Пекін, як покупцем, контракт №USE-16.4-36-K/KE-21, за умовами п.1.1, 2.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити запасні частини до літаків (товар), найменування й кількість яких зазначено в Специфікації товару (додаток №1 до цього контракту) в узгоджені у п.3.3 строки поставки першої партії товару протягом чотирьох місяців від дня перерахування покупцем авансового платежу та другої партії товару - протягом шести місяців від дня перерахування покупцем авансового платежу відповідно до п.5.2 цього контракту.

За змістом пунктів 4.1, 4.4, 5.1 Контракту ціна одиниці товару, що поставляється за цим Контрактом, установлюється в доларах США, зазначена в Специфікації товару (додаток №1 до цього Контракту) і включає вартість товару, транспортування, страхування, маркування, упакування й тару; загальна вартість цього контракту становить 1 495 094,00 доларів США. Платежі за товар, що поставляється за цим контрактом, здійснюються в доларах США.

У п.5.2 Контракту сторони узгодили, що покупець перерахує постачальнику авансовий платіж у розмірі 15% від загальної вартості контракту прямим платежем на рахунок постачальника в строк не більш 15-ти календарних днів від дня набрання контрактом чинності проти наступних документів: комерційного рахунку (2 оригінали), виписаного постачальником покупцеві англійською мовою, із вказівкою підлягаючої до оплати суми, номера контракту.

Згідно п.13.1 Контракту він набуває чинності від дня настання останньої з подій: 1) отримання покупцем повідомлення про отримання постачальником дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару; 2) отримання постачальником повідомлення про отримання покупцем дозволу на виконання цього контракту. Сторони письмово повідомляють один одного про настання вищевказаних подій протягом трьох днів від дня їх настання.

У Специфікації товару (додаток №1 до Контракту) товари (запасні частини до літаків, визначені за номенклатурою, у кількості та за цінами згідно з Додатком №1 до Договору) зазначені серед другої партії товару (порядкові номери найменувань товарів 55-62).

Судом установлено та не оспорюється учасниками справи, що на прохання комітента, викладене у адресованому комісіонеру листі №72-03/771 від 09.09.2021, про здійснення авансування у розмірі 50% від загальної суми вартості продукції за Договором, 16.09.2021 комітент та комісіонер уклали Додаткову угоду №1 до Договору, якою узгодили таке:

комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов`язується вчинити необхідні фактичні та/чи юридичні дії (правочини), спрямовані на виникнення у покупця за контрактом обов`язку сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287,00 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021 (п.1);

комісіонер поручається перед комітентом за виконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п.1 цієї Угоди. У разі невиконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п.1 цієї Угоди, комісіонер перераховує комітенту відповідну суму коштів в гривнях в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів, що визначені у п.1 цієї Угоди, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день перерахування (п.2);

кошти, що перераховані комісіонером комітенту згідно з п.2 цієї Угоди, обліковуються комітентом як грошові надходження від виконання обов`язку комісіонера, що визначений в п. 5.7 договору (п.3);

На виконання умов Додаткової угоди №1 до Договору 27.09.2021 ДП "Укрспецекспорт" перерахував відповідачу 2 618 581,91 грн. з призначенням платежу: "оплата за спецмайно (екв.вал.виручки) зг.ДУ 1 15.09.21р. до дог. коміс. USE-16/1-90-D/K-21 від 11.03.21. Без ПДВ.", що стверджується платіжним дорученням №3743 від 27.09.2021. Перерахування цієї суми коштів також відображено у банківській виписці по рахунку позивача в АТ "Укрексімбанк" від 27.09.2021.

Статтею 1022 ЦК України унормовано, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Суд враховує, що чинним законодавством не передбачено форми та змісту звіту, його реквізити, сукупність та наповненість можуть узгоджуватися сторонами. Такий звіт може мати значення документу первинного обміну, передбаченого статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", але у будь-якому разі не змінює зміст правовідносин сторін, якщо сторони не надають такому звіту статус доповнень чи змін до договору, що відповідно має бути обумовлено сторонами з додержанням всіх необхідних умов для зміни або доповнення договору.

У п.12.12 Договору сторони визначили, якщо комітент має заперечення по звіту (п.3.1.4), він зобов`язаний повідомити про них комісіонера протягом 30 днів з дня одержання звіту. В протилежному випадку звіт, при відсутності іншої угоди, вважається прийнятим.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками виконання своїх зобов`язань за Договором комісіонер склав односторонній звіт №1 від 31.12.2021 про виконання умов Договору, у якому зазначив про виконання ним 06.05.2021 доручення комітента, а саме: комісіонер уклав Контракт з Іноземною компанією на поставку запасних частин до літаків типу СУ. На виконання умов Додаткової угоди №1 до Договору комісіонер платіжним дорученням №3743 від 27.09.2021 перерахував на рахунок комітента кошти в сумі 2 618 581,91 грн., що за курсом НБУ на дату перерахування еквівалентно 98 287 доларів США. Кошти у сумі 98 287 доларів США обліковуються комітентом як грошові надходження від виконання обов`язку комісіонера, що визначений у п.5.7 Договору. Заборгованість комітента стосовно передачі майна Іноземній компанії за Договором визначено в розмірі 98 287,00 доларів США.

Вказаний звіт скеровано 18.02.2022 ДП "Красилівський агрегатний завод", що підтверджується наданим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 25.02.2022.

Також 25.05.2022 позивач скерував відповідачу листом №ВихUSE-12.2-2632 від 24.05.2022 акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2022 та звіт комісіонера №2 від 29.04.2021, який вручено 01.06.2022 відповідачу згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За змістом підписаного сторонами акта звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2022 дебет ДП "Укрспецекспорт" по Договору визначено у розмірі 2 880 072,36 грн (98 447,52 доларів США), кредит ДП "Красилівський агрегатний завод" 2 880 072,36 грн (98 447,52 доларів США).

У звіті комісіонера №2 від 29.04.2022 про виконання умов Договору комісіонером визначено витрати на виконання доручення за Договором загалом на суму 160,52 доларів США як витрати на відрядження спеціалістів 14.02.2022. Заборгованість комітента стосовно передачі майна Іноземній компанії за Договором складає 98 447,52 доларів США.

До матеріалів справи додано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №97 та №100 від 14.02.2022 на суму 2 084 грн. та на суму 2 416 грн. відповідно, посвідчення про відрядження № 96, № 97 від 09.02.2022 з 11.02.2022 по 12.02.2022, копії фіскальних чеків від 11.02.2022 на суму 1 484 грн та на суму 1 814 грн, рахунки на оплату №6578369 від 11.02.2022 на суму 1 484 грн та № 6578628 від 11.02.2022 на суму 1 814 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність у комітента заперечень щодо звітів комісіонера №1 від 31.12.2021 та №2 від 29.04.2022 й повідомлення про них комісіонера в порядку та строки, визначені ст.1022 ЦК України та пунктами 3.1.4, 12.12 Договору.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що комісіонером виконано зобов`язання за Договором в частині укладення Контракту, визначення порядку оплати за Контрактом та формування звітів, а дії комісіонера в цій частині відповідають вказівкам комітента.

Заразом, за умовами п.3.1.5 Договору на позивача покладено обов`язок вжити заходів щодо оформлення дозволу ДСЕК України на експорт товару покупцю.

Суд звертає увагу, що умовами Договору не визначено строку, впродовж якого комісіонер мав виконати цей обов`язок.

У п.12.5 Договору сторони установили обов`язок комітента надати комісіонеру в 10-ти денний строк після підписання цього договору документи згідно визначеного переліку для оформлення дозволу на експорт товару, а також для митного оформлення.

Також, за змістом п.13.2 Контракту для отримання дозволу ДСЕК України на експорт товару за цим контрактом, покупець передає постачальнику протягом 60-ти днів від дня підписання цього контракту такі документи: оригінал Сертифікату кінцевого споживача, із зобов`язанням про кінцеве використання товару із зазначенням найменування й кількості товару, а також із зазначенням не реекспортувати та не передавати товар, отриманий за цим контрактом кому-небудь без письмової згоди Державної компанії "Укрспецекспорт" і Державної служби експортного контролю України; оригінал гарантійного листа покупця із зобов`язанням про передачу товару винятково кінцевому споживачу.

З поданих позивачем до матеріалів справи документів ДП "Красилівський агрегатний завод", а саме: довідки щодо попередньої ідентифікації товарів від 19.10.2021 №72-03/900, довідки про походження від 19.10.2021 №72-03/901, довідки щодо належності (неналежності) товарів (груп товарів) до матеріальних носіїв інформації (матеріальних носіїв інформації, що містять державну таємницю) та ступеня секретності цієї інформації від 27.09.2021 №72-03/827, вбачається виконання комітентом обов`язку, визначеного п.12.5 Договору, не раніше 19.10.2021.

12.01.2022 Іноземна компанія надала позивачу сертифікат кінцевого користувача - Ухуського державного машинобудівного заводу №03/2022 від 12.01.2022 з додатком.

13.10.2022 позивачем скеровано до ДСЕК України лист з проханням вирішити питання про надання йому дозволу на експорт до Китаю запасних частин до літаків СУ-27 відповідно до умов Контракту для потреб Ухуського державного машинобудівного заводу, за результатами розгляду якого листом від 11.11.2022 ДСЕК України проінформував позивача, що на підставі положення абзацу 2 ч.7 ст.16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", з метою забезпечення національних інтересів України, йому відмовлено у наданні запитуваного дозволу.

Листом №ВихUSE-16.1-510 від 13.01.2023 позивач повідомив відповідача про отримання відмови ДСЕК України у наданні дозволу з посиланням на положення абзацу 2 ч.7 ст.16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового та подвійного використання", з метою забезпечення національних інтересів України.

Отже, за наявності станом на 12.01.2022 у розпорядженні позивача усіх документів, необхідних для звернення до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт товарів за Договором, позивач звернувся до ДСЕК України лише 13.10.2022.

Суд враховує, що надання відповідачем 19.10.2021 та покупцем 12.01.2022 необхідних документів уможливило звернення позивача до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт товарів військового призначення до Китаю для потреб Ухуського державного машинобудівного заводу лише після 12.01.2022.

Суд відхиляє доводи позивача щодо ймовірного розгляду його звернення ДСЕК України до 26.02.2022 включно у разі звернення на наступний день після отримання документів (13.01.2022) з огляду на визначений ст.15 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" строк розгляду заяв та прийняття рішення про видачу або відмову у видачі дозволів щодо експорту (реекспорту) товарів військового призначення, який не може перевищувати 45 днів; ймовірного зупинення дії дозволу ДСЕК України на експорт товарів до КНР за Договором та Контрактом у разі його отримання до 24.02.2022 з огляду на близькість політичних режимів КНР та рф, як нічим не підтверджені припущення, а також твердження про ведення з 24.02.2022 по 30.04.2022 на території міста Києва активних бойових дій, що унеможливили звернення позивача до ДСЕК України до 13.10.2022 з огляду на їх безпідставність.

Факт звернення позивача до ДСЕК України 13.10.2022 для отримання дозволу на експорт товарів до КНР сам по собі не свідчить про добросовісне виконання ним обов`язку, визначеного у п.п.3.1.5 п.3.1 договору комісії.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неналежне виконання комісіонером свого обов`язку щодо отримання дозволу ДСЕК України на експорт товарів за Договором до КНР, а відтак і доручення комітента в цій частині, позаяк невизначеність у Договорі строку звернення до ДСЕК України для отримання дозволу не спростовує обов`язку комісіонера виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться. Бездіяльність комісіонера упродовж 9 місяців у зверненні до ДСЕК України після отримання необхідних для такого звернення документів позивачем належними доказами не спростована.

Також суд звертає увагу, що з огляду на положення пунктів 3.3, 5.2 та 13.1 Контракту (в редакції від 06.05.2021), за якими поставка другої партії товару здійснюється протягом 6 місяців від дня перерахування покупцем авансового платежу в розмірі 15% від загальної вартості контракту прямим платежем на рахунок постачальника в строк не більше 15 календарних днів від дня набрання контрактом чинності, тобто від дня настання останньої з подій: 1) отримання покупцем повідомлення про отримання постачальником дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару; 2) отримання постачальником повідомлення про отримання покупцем дозволу на виконання цього контракту; пунктів 3.3, 5.4, 13.1 та 13.4 Контракту (в редакції додаткової угоди №1 від 23.07.2022), за якими поставка третьої партії товару здійснюється протягом шести місяців з дня перерахування покупцем авансового платежу в розмірі 15% вартості другої і третьої партій товарів прямим платежем на рахунок постачальника в строк не більше 15 календарних днів з дня отримання повідомлення постачальника про отримання дозволу Державної служби експортного контролю України; пунктів 3.3 та 13.1 Контракту (в редакції додаткової угоди №2 від 19.08.2022) за якими поставка четвертої партії товару здійснюється протягом шести місяців з дня отримання повідомлення покупцем від постачальника згідно п.13.1 Контракту, саме неотримання позивачем дозволу ДСЕК України на експорт до Китаю запасних частин до літаків СУ-27 відповідно до умов Контракту унеможливило виконання цього правочину.

Крім того, суд враховує звернення позивача до Іноземної компанії з листом-проханням щодо внесення змін у сертифікат кінцевого споживача в частині внесення гарантій, що імпортовані товари не будуть призначені для потреб російської федерації й республіки білорусь, однак вказані документи йому надані не були, що унеможливило повторне звернення позивача до ДСЕК України для отримання дозволу на експорт продукції. Окрім того, згідно відомостей Державної служби експортного контролю України покупця внесено до санаційного списку OFAC. Вищевказані обставини свідчать про неможливість виконання Контракту з об`єктивних причин.

Заразом, твердження відповідача про невжиття позивачем, як комісіонером, усіх можливих заходів для належного виконання своїх договірних зобов`язань перед комітентом, зокрема, щодо оскарження рішення ДСЕК України про відмову у наданні дозволу на експорт товарів до КНР, здійснення пошуку іншого покупця на виготовлену частину товару, та аналогічні їм за змістом твердження третьої особи, суд оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Укладаючи Договір, сторони діяли на власний розсуд. Умовами Договору, в редакції наданій суду, не визначено доручення комітента та, відповідно, обов`язків комісіонера вживати заходів щодо оскарження рішень ДСЕК України та/або з урахуванням специфіки товару (запасних частин до літаків СУ-27), укласти зовнішньоекономічний контракт з іншим покупцем, аніж з "China Taly Aviation Technologies Corp.", КНР. Після отримання повідомлення позивача (лист №ВихUSE-16.1-510 від 13.01.2023) відповідач не був позбавлений можливості запропонувати позивачу зміни до Договору, зокрема й у частині оскарження рішення ДСЕК України та здійснення заходів щодо пошуку іншого покупця на виготовлену частину товару. Відсутність у законі обов`язку комітента давати комісіонеру детальні вказівки наведеного вище не спростовує.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з проханням пошуку іншого іноземного покупця та з пропозицією внесення змін до умов Договору, які б визначали можливість укладення позивачем зовнішньоекономічного контракту з іншим покупцем про поставку товарів, визначених у Договорі.

Пунктом 12.6 Договору визначено, що про отримання дозволу ДСЕК України на реалізацію контракту з покупцем комісіонер письмово повідомляє комітента протягом 3-х днів з дня його отримання. Неотримання згаданого дозволу є підставою для припинення зобов`язань сторін за цим договором.

У справі, що розглядається спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення позивачу коштів, отриманих згідно з п.2 Додаткової угоди №1 до Договору, а відтак сплати додаткової комісійної плати та процентів за користування такими коштами на підставі Додаткової угоди №1 до Договору, а також відшкодування витрат, здійснених комісіонером у зв`язку з виконанням доручення за Договором та визначених у звіті комісіонера №2 від 29.04.2022 на підставі п.3.2.3 Договору. Саме обставина неотримання дозволу ДСЕК України послугувала підставою для вимоги позивача про виконання відповідачем зобов`язань з повернення означених коштів.

Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 в частині задоволених позовних вимог у цій справі, у постанові від 04.12.2025 вказав, що враховуючи правову природу Договору та відносин, які виникають за договорами комісії, судами попередніх інстанцій не з`ясовано правової природи самої додаткової угоди №1 до Договору, за якою Компанія як комісіонер, зокрема: зобов`язалася вчинити необхідні фактичні та/чи юридичні дії (правочини), спрямовані на виникнення у покупця за контрактом обов`язку сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287,00 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021 (пункт 1); поручилася перед комітентом за виконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у пункті 1 цієї угоди; здійснила перерахування на користь комітента валютних коштів за поставку товару за Контрактом, який, як вбачається з пояснень самого позивача не набув чинності, а також не встановлено правової природи коштів, сплачених Компанією Заводу (делькредере (порука)/аванс/завдаток/позика тощо), та на виконання якого саме правочину (Договору чи Контракту) спрямоване таке перерахування у контексті спірних правовідносин комісії, які склалися між сторонами, правомірність такого перерахування коштів комісіонером комітенту у правовідносинах комісії.

Вирішуючи спір у даній справі, суд враховує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 30.03.2020 у справі №387/554/18 вказав, що правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору, застосувати відповідні норми права (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №905/342/23, від 09.05.2024 у справі №923/77/22, від 11.06.2024 у справі №916/3663/23).

Суд зазначає, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20, від 07.07.2022 у справі №910/1801/21).

Під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2 ст.628 ЦК України).

Слід відзначити, що у цивілістичній доктрині визначається, що "елементи різних договорів" можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов`язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів. Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (постанова Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №904/1664/19).

Проаналізувавши зміст Додаткової угоди №1 до Договору, судом встановлено, що укладений правочин містить елементи різних договорів та за своєю правовою природою є змішаним договором комісії з елементами поставки з огляду на таке.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК України).

Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату (ч.2 ст.1013 ЦК України).

Частиною 3 ст.1016 ЦК України визначено, що комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

За змістом наведених положень вбачається, що врегульовуючи правовідносини комісії законодавцем було передбачено можливість надання комісіонером поруки перед комітентом за виконання третьою особою укладеного з нею комісіонером договору в рамках виконання відповідного доручення комітента, назвавши такий вид поруки делькредере.

Поряд з цим, глава 69 ЦК України не містить жодних спеціальних норм, які б врегульовували питання надання такого виду поруки в рамках правовідносин комісії (делькредере), а тому її правове регулювання здійснюється за загальними нормами, закріпленими в §3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

Згідно із ст.556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним.

Статтею 558 ЦК України встановлено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

З огляду на викладені положення вбачається, що за своєю правовою природою порука як спосіб забезпечення виконання зобов`язання являє собою послугу, яку третя особа (поручитель) надає боржнику шляхом взяття на себе обов`язку виконання його зобов`язання перед кредитором у випадку неможливості його виконання самостійно боржником. Тобто, метою поруки є захист прав кредитора шляхом забезпечення виконання боржником своїх зобов`язань перед ним. При цьому, право кредитора на реалізацію поруки, якому кореспондується обов`язок поручителя виконати зобов`язання за боржника, виникає виключно з настанням факту порушення боржником забезпеченого порукою зобов`язання.

Виходячи з наведеного передбачену законодавцем в положеннях ч.2 ст.1013, ч.3 ст.1016 ЦК України поруку комісіонера (делькредере) слід розуміти як послугу комісіонера, надання якої обумовлено взяттям останнім на себе обов`язку виконання зобов`язання обраного ним покупця перед комітентом у випадку порушення таким покупцем укладеного з ним комісіонером договору.

Так, у п.1 Додаткової угоди №1 до Договору сторони узгодили, що комітент доручає комісіонеру, а комісіонер зобов`язується вчинити необхідні фактичні та/чи юридичні дії (правочини), спрямовані на виникнення у покупця за контрактом обов`язку сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021.

Комісіонер поручається перед комітентом за виконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п.1 цієї Угоди. У разі невиконання покупцем грошового обов`язку в обсязі та у строк, що визначені у п.1 цієї Угоди, комісіонер перераховує комітенту відповідну суму коштів в гривнях в розмірі гривневого еквіваленту суми валютних коштів, що визначені у п.1 цієї Угоди, за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день перерахування (п.2 Додаткової угоди №1 до Договору).

Отже, проаналізувавши зміст наведених умов Додаткової угоди №1 до Договору, суд відзначає, що за своєю правовою природою укладений правочин в цій частині є правочином поруки комісіонера (делькредере).

Заразом, у п.4 Додаткової угоди №1 до Договору сторони визначили, що комітент зобов`язується повернути (сплатити) комісіонеру грошові кошти в обсязі отриманих від комісіонера коштів згідно з п.2 цієї угоди, у разі: 1) зміни чи розірвання контракту з причин, що пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням комітентом зобов`язань за договором; 2) ненадходження коштів від покупця, зазначених у п.1 цієї угоди, з причин, що пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням комітентом зобов`язань за договором; 3) настання та дії обставин форс-мажору, що унеможливлюють належне виконання комітентом зобов`язань за договором; 4) неотримання, відмови у наданні, скасування чи зупинення дії дозволу Державної служби експортного контролю України на здійснення міжнародної передачі товару, що стало підставою для припинення обов`язків сторін за договором.

У випадках, передбачених в п.4 цієї додаткової угоди, комітент зобов`язується повернути (сплатити) комісіонеру зазначені вище кошти протягом 30 днів від дня отримання вимоги комісіонера про повернення (сплату) коштів або передати комісіонеру у власність на його вимогу відповідну частину товару (п.4.1 Додаткової угоди №1 до Договору).

Суд зауважує, що наведенні положення пов`язують виникнення обов`язку комітента повернути (сплатити) комісіонеру грошові кошти в обсязі отриманих від комісіонера коштів згідно з п.2 цієї угоди з підставами невиконання чи неналежного виконання зобов`язань за Договором, в т.ч. неотримання дозволу ДСЕК України на здійснення міжнародної передачі товару, тобто пов`язують можливість його виконання не в залежності від існування зобов`язання покупця за контрактом сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021, а тим більше його порушення.

Також, визначені у п.4.1 Додаткової угоди №1 до Договору умови щодо обов`язку комітента передати комісіонеру у власність на його вимогу частину товару за договором комісії, не підпадають під правове регулювання нормами глави 69 ЦК України, а тому правове регулювання наведених положень з огляду на їх зміст здійснюється за нормами глави 54 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.663, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Тлумачення наведених вище норм права дає підстави виснувати, що договір поставки товару за своєю правовою природою є двостороннім, консенсуальним, оплатним договором, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару кореспондує обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Сторонами договору поставки є суб`єкти підприємницької діяльності, а товар, який є предметом договору поставки, має передаватися у встановлений строк у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з побутовим (домашнім) використанням.

Відтак, за змістом наведених умов Додаткової угоди №1 до Договору, суд відзначає, що за своєю правовою природою укладений правочин в цій частині є договором поставки.

27.09.2021 ДП "Укрспецекспорт" перерахував відповідачу 2 618 581,91 грн. згідно платіжного дорученням №3743 від 27.09.2021.

Суд враховує, що позивачем не виконано доручення комітента та, відповідно, свого обов`язку, визначеного п.1 Додаткової угоди №1 за Договором, з вчинення необхідних фактичних та/чи юридичних дій (правочинів), спрямованих на виникнення у покупця за Контрактом обов`язку сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287 доларів США у строк не пізніше 22.09.2021. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відтак, у покупця за Контрактом (Іноземної компанії) не виник грошовий обов`язок сплатити комісіонеру валютні кошти за поставку товару за контрактом у розмірі 98 287 доларів США у строк до 22.09.2021.

З урахуванням встановлених обставин та наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд висновує, що відсутність у Іноземної компанії (покупця за Контрактом) зобов`язання зі сплати комісіонеру (постачальнику за Контрактом) валютних коштів за поставку товару за Контрактом у розмірі 98 287 доларів США у строк до 22.09.2021, унеможливлюють визначення грошових коштів в сумі 2 618 581,91 грн., сплачених позивачем відповідачу на виконання п.2 Додаткової угоди до Договору, як поруки комісіонера (делькредере).

Оскільки за своєю правовою природою спірні грошові кошти не є порукою (делькредере), доводи позивача в цій частині суд відхиляє.

Визначаючи правову природу грошових коштів в сумі 2 618 581,91 грн., перерахованих ДП "Укрспецекспорт" відповідачу згідно платіжного доручення №3743 від 27.09.2021, суд враховує, що за змістом п.3 Додаткової угоди №1 до Договору кошти, що перераховані комісіонером комітенту згідно з п.2 цієї Угоди, обліковуються комітентом як грошові надходження від виконання обов`язку комісіонера, що визначений в п.5.7 Договору.

Згідно з п.5.7 Договору отримані від покупця кошти в іноземній валюті переказуються комісіонером комітенту протягом 7 робочих днів з дня їх зарахування на поточний рахунок комісіонера, за винятком нарахованих комісіонером сум згідно з п.5.5 Договору.

Позаяк саме неотримання позивачем дозволу ДСЕК України на експорт до Китаю запасних частин до літаків СУ-27 відповідно до умов Контракту унеможливило виконання цього правочину, перераховані ДП "Укрспецекспорт" відповідачу грошові кошти в сумі 2 618 581,91 грн. не можуть вважатись такими, що перераховані на виконання Контракту.

В контексті спірних правовідносин сторін суд зауважує, що з огляду на відсутність у покупця за Контрактом зобов`язання зі сплати постачальнику за Контрактом валютних коштів за поставку товару за Контрактом, сплачені позивачем грошові кошти в сумі 2 618 581,91 грн. не є завдатком в розумінні ч.1 ст.570 ЦК України грошовою сумою, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Враховуючи, що спірні грошові кошти перераховані на виконання Додаткової угоди №1 до Договору, а не Контракту, при визначенні їх правової природи суд виходить з вільного волевиявлення та його відповідності внутрішній волі сторін, що спрямовані на настання певних наслідків.

Судом установлено та не оспорюється учасниками справи, що на прохання комітента, викладене у адресованому комісіонеру листі №72-03/771 від 09.09.2021, про здійснення авансування у розмірі 50% від загальної суми вартості продукції за Договором, 16.09.2021 комітент та комісіонер уклали Додаткову угоду №1 до Договору.

З урахуванням викладеного вище та виходячи зі змісту правового регулювання договорів позики, яке здійснюється нормами §1 глави 71 ЦК України та змісту договору позики, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах ознак договору позики, а відтак спірні грошові кошти за своєю правовою природою не є позикою.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 виснував, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Такого ж висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

У контексті спірних правовідносин за доводами відповідача суд відзначає, що відповідач розумів правову природу спірних правовідносин саме як правовідносини з поставки товару та свідомо реалізовував укладену угоду на свою користь у частині отримання та використання коштів від позивача як авансу (попередньої оплати) з метою забезпечення виконання власних зобов'язань комітента за Договором комісії. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Відтак, з урахуванням наведеного та правової природи Додаткової угоди №1 до Договору, яка є змішаним договором комісії з елементами договору поставки, суд висновує, що перераховані ДП "Укрспецекспорт" відповідачу 2 618 581,91 грн. є авасом, тобто грошовою сумою, сплаченою позивачем відповідачу у рахунок майбутніх розрахунків за Договором.

Наведене узгоджується з положенням ч.2 ст.570 ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з повернення перерахованих відповідачу коштів на підставі п.4, п.4.1 Додаткової угоди №1 до Договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як уже зазначав суд, у п.4 Додаткової угоди №1 до Договору сторони визначили, що комітент зобов`язується повернути (сплатити) комісіонеру грошові кошти в обсязі отриманих від комісіонера коштів згідно з п.2 цієї угоди, у разі, зокрема, неотримання, відмова у наданні, скасування чи зупинення дії дозволу Державної служби експортного контролю України на здійснення міжнародної передачі товару, що стало підставою для припинення обов`язків сторін за договором.

Листом від 11.11.2022 ДСЕК України проінформував позивача, що за результатами розгляду, на підставі положення абзацу 2 ч.7 ст.16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", з метою забезпечення національних інтересів України, йому відмовлено у наданні запитуваного дозволу.

Неотримання згаданого дозволу ДСЕК України на реалізацію контракту з покупцем є підставою для припинення зобов`язань сторін за цим договором (п.12.6 Договору).

У випадках, передбачених в п.4 цієї додаткової угоди, комітент зобов`язується повернути (сплатити) комісіонеру зазначені вище кошти протягом 30 днів від дня отримання вимоги комісіонера про повернення (сплату) коштів або передати комісіонеру у власність на його вимогу відповідну частину товару (п.4.1 Додаткової угоди №1 до Договору).

Позивач 04.10.2024 листом від 03.10.2024 за №Вих.USE-13.3-7594 скерував відповідачу письмову вимогу щодо повернення грошових коштів в розмірі гривневого еквіваленту 99 926,66 доларів США, з яких 98 287,00 доларів США складають заборгованість з повернення коштів, отриманих за додатковою угодою № 1 до Договору, 160,52 доларів США є заборгованістю з відшкодування витрат комісіонера у зв`язку з виконанням Договору, а 1 479,14 доларів США заборгованістю зі сплати додаткової комісійної плати з ПДВ за додатковою угодою № 1 до Договору. Вказана вимога вручена відповідачу 11.10.2024.

Доказів повернення відповідачем позивачу спірних грошових коштів матеріали справи не містять.

Згідно з п. 10 Додаткової угоди №1 остання діє до припинення зобов`язань, що виникли з цієї Угоди та договору.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч.1, 2 ст. 598 ЦК України).

Враховуючи вимогу покупця про розірвання Контракту у зв`язку з настанням обставин, які не залежать від волі сторін та унеможливлюють належне виконання позивачем та покупцем зобов`язань за Контрактом, на підставі п.4 Додаткової угоди №1 до Договору, у якому узгоджено можливість вибору комісіонером своєї поведінки щодо змісту пред`явленої вимоги, надіслання позивачем письмової вимоги від 03.10.2024, у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу сплачених ним коштів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги та її задоволення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 618 581,91 грн. заборгованості за додатковою угодою №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021.

Суд звертає увагу, що сторонами в силу положення п.4.1 Додаткової угоди №1 до Договору визначено право діяти альтернативно, а відтак на правомірність вимоги позивача про повернення сплачених відповідачу грошових коштів, а не виключно частини товару.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про недобросовісність дій позивача, який діє у найбільш несприятливий для заводу спосіб (отримання коштів, а не товару), покладаючи на відповідача весь тягар збитків.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про належне виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо виготовлення товару, позаяк отримавши передоплату та залучивши власні кошти, повністю виготовив продукцію згідно умов Договору на суму 229 820 доларів США, яка готова до передачі комісіонеру згідно п.4.1 Договору, та наявність обґрунтованих очікувань на можливість передачі позивачу частини виготовленого товару в рахунок отриманого платежу або отримання повної суми згідно з умовами Договору на весь виготовлений товар, суд враховує, що стаття 629 ЦК України проголошує принцип обов`язковості договору (pacta sunt servanda), тобто цивільне законодавство закріплює принцип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак закріплених у договорі відповідних умов.

Застосовуючи зазначений принцип Верховний Суд у справі №910/22752/17 звернув увагу, що, укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все, обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах між сторонами основним їх регулятором є договір, відтак на такі відносини поширюються правила статті 3 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 у справі № 904/8902/17 виснував, що пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Отже, добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Як зазначено вище, судом встановлено факт неналежного виконання комісіонером свого обов`язку щодо отримання дозволу ДСЕК України на експорт товарів за Договором до КНР, а відтак і доручення комітента в цій частині.

У п.4.2 Договору сторони узгодили, що комітент передає товар не пізніше 6 (шести) місяців від дня отримання авансового платежу згідно з п.5.6.1 Договору, за змістом якого комітент доручає комісіонеру визначити в контракті з покупцем наступний порядок здійснення платежів, зокрема 15% загальної ціни товару сплачується покупцем в якості авансового платежу протягом 30 календарних днів після отримання комісіонером дозволу Державної служби експортного контролю України на експорт товару та отримання покупцем відповідного рахунку-фактури.

Судом установлено, що неотримання позивачем дозволу ДСЕК України на експорт до Китаю запасних частин до літаків СУ-27 відповідно до умов Контракту унеможливило виконання Контракту, а відтак і зазначених умов Договору. Визначений Договором строк виконання комітентом свого зобов`язання з передачі товару комісіонеру за Договором не настав.

Статтею 531 ЦК України унормовано право боржника виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У п.4.2 Договору сторони визначили можливість дострокової передачі товару.

Разом з тим, у п.4.3 Договору сторони узгодили, що передача товару буде здійснюватися однією партією протягом 3-х робочих днів з дня настання останньої з подій: - отримання письмового повідомлення від комісіонера про оплату авансового платежу та відкриття акредитиву на товар, що відвантажується; - прибуття повноважних представників комісіонера для приймання товару (п.4.3 Договору).

Відповідач листом від 02.11.2022 №73-03/926 проінформував позивача про виготовлення продукції за договором комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 та її готовність до відвантаження.

Заразом, матеріали справи не містять відомостей щодо отримання письмового повідомлення від комісіонера про оплату авансового платежу та відкриття акредитиву на товар, що відвантажується.

Відмова 11.11.2022 ДСЕК України у наданні запитуваного дозволу на експорт товарів військового призначення до КНР, про що 13.01.2023 позивач повідомив відповідача, слугувала підставою для припинення зобов`язань сторін за Договором.

Поряд з тим, у пунктах 4.2, 4.3, 5.6 Договору у редакції Додаткової угоди №2 від 29.08.2023 сторони визначили, що комітент передає товар не пізніше 6 місяців від дня отримання повідомлення комісіонера згідно п.12.6 Договору. Допускається дострокова передача товару. Передача товару буде здійснюватися однією партією протягом 3-х робочих днів з дня прибуття повноважних представників комісіонера для прийняття товару. Комітент доручає комісіонеру визначити в контракті з покупцем наступний порядок здійснення платежів: 5.6.1. 100% (сто) загальної ціни товару сплачується покупцем на підставі оригіналу Акта приймання-передачі (Додатку № 3 цього договору) та комерційного рахунка.

Отже, за результатами аналізу наведених узгоджених сторонами умов Договору, як в редакції від 11.03.2021, так і в редакції Додаткової угоди №2 від 29.08.2023, суд дійшов висновку про те, що обов`язки сторін з передачі комітентом та, відповідно, приймання комісіонером товару, в т.ч. достроково, не настали.

Враховуючи наведене, суд відхиляє твердження третьої особи про те, що сплачені позивачем кошти як аванс підлягають поверненню лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс.

Також суд відхиляє доводи відповідача про добросовісне виконання своїх зобов`язань та наявність обґрунтованих очікувань на можливість передачі позивачу частини виготовленого товару в рахунок отриманого платежу або отримання повної суми згідно з умовами Договору на весь виготовлений товар, позаяк відповідачем товар виготовлено до отримання від комісіонера повідомлення в порядку, визначеному п.12.6 Договору, про отримання дозволу ДСЕК України про надання дозволу на експорт товару до КНР покупцеві за Контрактом, що не узгоджується з наведеними вище положенням Договору.

Щодо стягнення з відповідача додаткової комісійної плати у розмірі 1 479,14 доларів США за курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на день виконання рішення, що на дату звернення з позовом до суду еквівалентно 61 576,45 грн. на підставі абз.1 п.7 Додаткової угоди №1 до Договору та ст.1013 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до п.7 Додаткової угоди №1 до Договору за надання поруки комітенту щодо виконання покупцем обов`язку, що визначена в п.2 цієї угоди, комісіонеру встановлюється додаткова комісійна плата, розмір якої разом з нарахованим ПДВ складає гривневий еквівалент 1 479,14 (одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять дол. США та 14 центів) дол. США. Комісіонер має переважне право відраховувати належну йому суму додаткової комісійної плати разом з нарахованим ПДВ з усіх коштів в іноземній валюті, що надходять до комісіонера для комітента. З цією метою комітент доручає, а комісіонер зобов`язується здійснювати від свого імені та за рахунок комітента продаж на міжбанківському валютному ринку України відповідної частини коштів в іноземній валюті, що надійшли до комісіонера для комітента, в межах суми, що визначена у абзаці першому п.7 цієї Угоди, у порядку та строки, визначені чинним законодавством, що діє на день такого продажу, та зараховувати отримані від такого продажу суми коштів в гривнях на поточний рахунок комісіонера. У разі ненадходження коштів від покупця та неможливості відрахування комісіонером належної йому суми додаткової комісійної плати разом з нарахованим ПДВ з усіх коштів, що надходять до комісіонера для комітента, комітент зобов`язується сплатити комісіонеру грошові кошти в обсязі, визначеному п.7 цієї угоди, протягом 30 днів від дня отримання вимоги комісіонера про сплату коштів.

Позаяк судом встановлено, що грошові кошти в сумі 2 618 581,91 грн., сплачені позивачем відповідачу на виконання п.2 Додаткової угоди до Договору, не є порукою комісіонера (делькредере) щодо виконання покупцем обов`язку, визначеного п.1 Додаткової угоди до Договору, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача додаткової комісійна плати за надання поруки комітенту, розмір якої разом з нарахованим ПДВ складає гривневий еквівалент 1 479,14 дол. США, а відтак про відмову у її задоволенні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, обрахованої позивачем за період з 12.10.2024 по 18.02.2025, на підставі п.6 Додаткової угоди №1 до Договору та ст.536 ЦК України, суд зазначає та враховує таке.

Згідно постанови Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №924/181/25, суд касаційної інстанції скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 лише в частині задоволених, згідно вказаних судових рішень, позовних вимог.

Оскільки, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.06.2025 у справі №924/181/25 зменшено заявлену до стягнення суму процентів на 99% та відмовлено у стягненні 383 847,33 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування коштами, вказане рішення в цій частині є чинним, у зв`язку з чим ця вимога не підлягає новому розгляду.

За змістом ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Відповідно до п.6 Додаткової угоди №1 до Договору за період від дня отримання комітентом вимоги комісіонера про повернення (сплату) коштів, що зазначена у п.4 цієї Угоди, до дня фактичного повернення (сплати) комітентом комісіонеру відповідної суми коштів комітент зобов`язаний сплатити комісіонеру проценти за користування зазначеними коштами у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у зазначений вище період часу, від суми коштів, яку комітент зобов`язаний сплатити на вимогу комісіонера.

Відповідно до ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 вказав, що частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України. Системний аналіз частини 2 ст.536, частини 2 ст.625 та ст.627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2 ст.625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Згідно ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 6 Додаткової угоди №1 до Договору підлягають нарахуванню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла до дня фактичного повернення (сплати) комітентом комісіонеру відповідної суми коштів, за своєю правовою природою є пенею.

Вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування коштами в розмірі 3 877,25 грн., що становить 1 (один) процент від заявленої до стягнення суми 387 724,58 грн. за період з 12.10.2024 по 18.02.2025, суд враховує правомірність стягнення з відповідача 2 618 581,91 грн. заборгованості за додатковою угодою №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку процентів від суми, що підлягає стягненню, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що заявлена позивачем сума до стягнення 387 724,58 грн., більша суми, допустимої до стягнення 250 680,36 грн., тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню в межах 1% суми, допустимої до стягнення 2 506,80 грн. У стягненні 1370,45 грн. процентів за користування коштами за Додатковою угодою №1 до Договору належить відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 500 грн. відшкодування витрат, здійснених комісіонером у зв`язку з виконанням доручення за договором та визначених у звіті комісіонера №2 від 29.04.2022, суд враховує таке.

Згідно ст.1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв`язку з виконанням своїх обов`язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

За змістом п.3.2.3 Договору комітент зобов`язався відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер в забезпечення виконання доручення на умовах, визначених розділом 5 цього договору, в тому числі: витрати згідно з пунктом 3.1.1, витрати на відрядження фахівців комісіонера; витрати пов`язані з передачею товару у відповідності з розділом 4, банківські витрати (витрати на відкриття та авізування акредитиву; витрати на декларування та митне оформлення, а також витрати пов`язані із наданням послуг вантажними митними терміналами; витрати на оформлення відповідних дозволів державних органів влади; втрати на легалізацію документів, витрати на завантаження, розвантаження, перевалку, транспортування, страхування, охорону; поштово-телеграфні витрати, представницькі витрати, інші фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного доручення, погоджені комітентом.

Як уже встановлено судом, у звіті комісіонера №2 від 29.04.2022 про виконання умов Договору комісіонером визначено витрати на виконання доручення за Договором загалом на суму 160,52 доларів США як витрати на відрядження спеціалістів 14.02.2022. Заборгованість комітента стосовно передачі майна Іноземній компанії за Договором складає 98 447,52 доларів США.

До матеріалів справи додано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №97 та №100 від 14.02.2022 на суму 2 084 грн. та на суму 2 416 грн. відповідно, посвідчення про відрядження № 96, № 97 від 09.02.2022 з 11.02.2022 по 12.02.2022, копії фіскальних чеків від 11.02.2022 на суму 1 484 грн та на суму 1 814 грн, рахунки на оплату № 6578369 від 11.02.2022 на суму 1 484 грн та № 6578628 від 11.02.2022 на суму 1 814 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про наявність у комітента заперечень щодо звіту комісіонера №2 від 29.04.2022 й повідомлення про них комісіонера в порядку та строки, визначені ст.1022 ЦК України та пунктами 3.1.4, 12.12 Договору. Відтак, звіт комісіонера №2 від 29.04.2022 вважається прийнятим комітентом.

З огляду на правомірність вимоги про стягнення з відповідача 4500 грн. відшкодування витрат за договором комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021, підтвердження їх понесення позивачем належними та достатніми доказами, суд дійшов до висновку про задоволення вказаної позовної вимоги.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із положеннями ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин. Інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги ДК "Укрспецекспорт" задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 2 618 581,91 грн. заборгованості та 2 506,80 коп. процентів за користування коштами за додатковою угодою №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021, 4 500 грн. відшкодування витрат за договором комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021.

В стягненні 1479,14 доларів США додаткової комісійної плати за курсом Національного банку України на дату виконання рішення та 1370,45 грн. процентів за користування коштами за додатковою угодою №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021 належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки згідно положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а позовну заяву у справі №924/181/25 подано до суду в електронній формі, то визначення суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача відбувається із застосуванням коефіцієнту 0,8.

При поданні позову ДК "Укрспецекспорт" сплачено судовий збір в сумі 54 545,75 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №506 від 18.02.2025.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34 485,15 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

За результатами нового розгляду справи господарський суд, який приймає рішення по суті спору, вирішує питання про розподіл судового збору за апеляційною та касаційною скаргами з урахуванням положень ст.129 ГПК України та керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №756/8056/19, Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 925/1280/21 та ін.).

У справі, що розглядається, відповідачем сплачено 81 818,63 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що стверджується платіжною інструкцією А-1050 від 06.07.2025 та 109 091,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що стверджується платіжною інструкцією №899 від 08.09.2025.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 51 725,74 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 68 967,65 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 29, 73, 74, 86, 123, 129, 231-233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" (31000, Хмельницька обл., м.Красилів, вул.Щаслива, буд.1, ідентифікаційний код 14307831) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, місто Київ, вул.Дегтярівська, буд.36, ідентифікаційний код 21655998) 2 618 581 (два мільйони шістсот вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 91 коп. заборгованості та 2 506 (дві тисячі п`ятсот шість) гривень 80 коп. процентів за користування коштами за додатковою угодою №1 від 16.09.2021 до договору комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021, 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень відшкодування витрат за договором комісії №USE-16.1-90-D/K-21 від 11.03.2021, а також 34 485 (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят п`ять) гривень 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, ідентифікаційний код 21655998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Щаслива, буд.1, ідентифікаційний код 14307831) 51 725 (п`ятдесят одну тисячу сімсот двадцять п`ять) гривень 74 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, ідентифікаційний код 21655998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський агрегатний завод" (31000, Хмельницька обл., м.Красилів, вул. Щаслива, буд.1, ідентифікаційний код 14307831) 68 967 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят сім) гривень 65 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.04.2026.

Суддя О.І. Шевчук