Рішення № 135800475, 20.04.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/133/26

Провадження 2/438/220/2026

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 квітня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

у складі судді Дудар О.В.,

за участі секретаря Валькович Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулось до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 3 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 528034-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», за умовами якого позивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (вказану при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 528034-КС-001 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за на загальну суму 19499,12 грн, у зв`язку з чим станом на 7 січня 2026 року утворилась заборгованість в розмірі 31432,12 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 12734,72 грн; суми прострочених платежів по процентах 10697,40 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України - 8000,00 грн. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2026 року вказана позовна заява (справа № 438/133/26) передана судді Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В.

Ухвалою від 5 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 438/133/26. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 19 лютого 2026 року.

У позовній заяві представник позивача просить розгляд справи здійснювати без його участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання 19 лютого, 12 та 31 березня, 20 квітня 2026 року не з`явивсяпро дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Конверти з рекомендованими повідомленнями та судовими повістками з повідомленням про судові засідання, направлені на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 повернулись до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року у справі № 443/3142/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17) є достатніми для того, щоб вважати повідомлення належним.

Відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 3 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 528034-КС-001 про надання кредиту, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 16000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Пунктом 2.3 договору передбачено: строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентноїставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (пункт 2.4 договору).

Пунктом 2.5 визначено, що комісія за видачу кредиту - 3200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Згідно з пунктом 2.8 договору строк дії договору: до 18 серпня 2025 року.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 39571,57 грн. Загальні витрати за кредитом: 23 571,57 грн.

Денна процентна ставка: 0,87 процентів (пункт 2.12 договору).

Пунктом 4.2.2 договору встановлено графік платежів.

Згідно з пунктом 11.3.1 договору позичальник підтверджує, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та Правилами, а також отримав відк інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною 2 та 5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» з використанням одноразового ідентифікатора UA-9349.

3 березня 2025 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 16000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний останнім в особистому кабінеті, згідно з витягом з анкети клієнта, та підтверджується повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» про те, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів від 4 листопада 2020 року № ПГ-5 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:«Платник:ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ 4108423.Номер транзакції:44101-21840-04553. Дата / час здійснення переказу:03.03.2025 16:29. Сума переказу, грн:16000.00. Номер платіжної картки отримувача:НОМЕР_2 . Емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK).Призначення переказу: Перерах. коштiв Закутний А. О. ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №528034- КС-001 від 03.03.2025 Без ПДВ».

Згідно інформації, наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_1 , на яку перераховано 16000,00 грн 3 березня 2025 року, що підтверджується рухом коштів по картці за період з 3 березня 2025 року по 18 серпня 2025 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За приписами частини 1,2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 4 статті 11 вказаного Закону встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому стпттею12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У відповідності до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за договором від 3 березня 2025 року № 528034-КС-001.

Згідно розрахунку заборгованість відповідача за вказаним договором становить 31432,12 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 12734,72 грн; суми прострочених платежів по процентах 10697,40 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України - 8000,00 грн.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Як наголошено у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16), від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року (справа № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується до частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що до змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Бізнес Позика», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними.

Оскільки відповідач сплатив 25 березня 2025 року - 3 280,00 грн, з яких 880,00 грн зараховано на погашення комісії, 30 березня 2025 року - 3 256,00 грн, з яких 880,00 грн зараховано на погашення комісії, 14 квітня 2025 року - 3 257,60 грн, з яких 1040,00 грн зараховано на погашення комісії та 28 квітня 2025 року - 3 257,60 грн з яких 400,00 грн зараховано на погашення комісії, щодо якої встановлено нікчемність, а тому сплачені 3200,00 грн належить зарахувати в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 8000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також пункт 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), постанова Верховного Суду від 12 лютого 2025 року № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Зокрема, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Договір про надання кредиту сторонами укладено 30 березня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування відсотків на підставі статті 625 ЦК України є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 3 березня 2025 року № 528034-КС-001 підлягають частковому задоволенню у розмірі 20232,12 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 12734,72 грн; суми прострочених платежів по процентах 7497,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: на 64,37 % (розрахунок 20232,12 грн (задоволена частинна вимог): 31432,12 грн (ціна позову)) х 100 = 64,37 %) з позивача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1713,79 грн (64,37% від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором 3 березня 2025 року № 528034-КС-001 у розмірі 20232 (двадцять тисяч двісті тридцять дві) гривні 12 копійок, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 12734,72 гривень; суми прострочених платежів по процентах 7497,40 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1713,79 гривень сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ДУДАР