Рішення № 135800464, 20.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 333/7746/25

Провадження №: 2/336/982/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» Берега Т.М. звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовна заява обґрунтована тим, що в березні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до державної установи «Ценр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: начальник філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 25.01.2024 ухвалено рішення у справі №331/1807/23, згідно з яким було частково задоволено позовні вимоги позивачки, а саме визнано незаконним та скасовано наказ № 61-19/к-тм від 26.06.2019 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_2 . Визнано незаконним та скасовано наказ № 35-19/к-тр від 26.06.2019 про звільнення ОСОБА_2 з посади фельдшера медичної частини № 77 філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичної частини № 77 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби в Запорізькій області» від 27.06.2019. Рішенням суду ухвалено стягнути одноразово з державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219, 92 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів. На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2024 у справі № 331/1807/23 було видано виконавчий лист № 331/1807/23, щодо стягнення одноразово з ЦОЗ ДКВС України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219, 92 грн. за вирахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. ЦОЗ ДКВС України 30.04.2024, 14.09.2024, 18.09.2024 було сплачено на користь ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 460 219, 92 грн. Таким чином, ЦОЗ ДКВС України було сплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі - 460 219, 92 грн. з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Відповідач, ОСОБА_1 працює на посаді начальника філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області. Через дії відповідача державний бюджет в особі ЦОЗ ДКВС України поніс матеріальні збитки у вигляді грошових коштів в сумі 460 219,92 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану позивачу в порядку регресу в сумі 460 219,92 грн. та судовий збір.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2025 цивільну справу Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу передано за підсудністю до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 28.11.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 30.03.2026 закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи здійснювати без його участі, про що до суду подав письмову заяву.

21.01.2026 до суду надав відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позовних вимог просив відмовити у зв`язку з тим, що рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/1807/23 набрало чинності 16.04.2024, проте позивач звернувся до суду лише 20.08.2025, із пропущенням строків, визначених ч.3,4 ст.233 КЗпП. Крім того не доведено вину відповідача у незаконному звільненні працівника та відсутні підстави для стягнення з нього матеріальної шкоди в порядку регресу.

Представник позивача ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в судове засідання не з`явився, просив справу розглянути без його участі, про що до суду подав письмову заяву.

10.02.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що вважає зазначені у відзиві твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2024 справі №331/1807/23 частково задоволено позовні вимоги позивачки ОСОБА_2 , а саме визнано незаконним та скасовано наказ № 61-19/к-тм від 26.06.2019 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_2 .. Визнано незаконним та скасовано наказ № 35-19/к-тр від 26.06.2019 про звільнення ОСОБА_2 з посади фельдшера медичної частини № 77 філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області. Поновлено ОСОБА_2 на посаді фельдшера медичної частини № 77 філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби в Запорізькій області» від 27.06.2019. Стягнуто одноразово з ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 460 219, 92 грн. за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2024 у справі № 331/1807/23 було видано виконавчий лист № 331/1807/23.

На користь ОСОБА_2 ЦОЗ ДКВС України сплачено 460 219,92 грн. на виконання рішення суду.

ОСОБА_1 перебуває на посаді начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області з 08.05.2018, про що свідчить наказ № 30/к-тр від 07.05.2018.

Судом досліджено долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву письмові докази щодо сімейного та матеріального стану відповідача.

Суд ,вивчивши Положення про Філію Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області від 28.09.2018 зазначає, що Філія є відокремленим структурним підрозділом Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» не є самостійною юридичною особою, а діє виключно в межах зазначеного Положення відповідно до якого Начальник Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області не несе персональної відповідальності за завдану установі шкоду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Стаття 138 КЗпП України передбачає, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу, в якій вказано, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Статтею 137 КЗпП України зазначено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Частиною 4 ст. 1191 ЦК України передбачено, що держава, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

З досліджених матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду достатніх доказів вини відповідача та підстав для стягнення з нього матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 460 219,92 грн., відсутній договір про повну матеріальну відповідальність Начальника Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області Шульги О.П..

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову слід відмовити.

Суд звертає увагу, що національне законодавство України не містить однозначності в питанні стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу з керівників установ, організацій та закладів, які діють у формі філій та не є самостійними юридичними особами та на яких не покладена окрема персональна відповідальність за незаконне звільнення або переведення працівника на іншу роботу.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018року № 812/292/18 вказано, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення завжди трактується на користь особи.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23 суд виснував, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у п. 52, 56 рішення від14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06)зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися втому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводять до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення у світлі практики суду.

На думку ЄСПЛ відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачено Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння Документ сформований в системі рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати в даній справі на Державну установу «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 223, 247, 265, 273,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Савеленко

20.04.26