Ухвала суду № 135800460, 16.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/3229/26

Пр. 1-кп/336/1083/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в режимі відеоконференцзв`язку матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080100004956 від 21.06.2024, яке надійшло до суду на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лисичанськ Луганської області, який отримав середню спеціальну освіту, не одруженого, дітей та інших осіб на утриманні не має, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, солдата, начальника польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання перед затриманням: АДРЕСА_2 (зі слів),

за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисниці обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИЛА:

08.04.2026 перший заступник керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Справу 10.04.2025 передано в провадження визначеного головуючого судді після здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Ухвалою судді від 10.04.2025 призначено за матеріалами кримінального провадження підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.04.2026 призначено судовий розгляд кримінального провадження, постановлено справу розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.

15.04.2026 під час судового засідання прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, вручене стороні захисту завчасно, за підписом прокурора ОСОБА_7 , датоване 07.04.2026.

За змістом клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Під час проведення досудового розслідування встановлено відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування. Враховуючи наведене, а також положення ч.7 ст.176 КПК України (обмеження щодо застосування запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою із врахуванням кваліфікації правопорушення), абз.8 ч.4 ст.183 КПК України (право суду не визначати розмір застави в даному випадку), прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Обвинувачений та його захисниця просили задовольнити клопотання частково, визначивши альтернативний запобжний захід у вигляді застави у мінімально можливому розмірі, з урахуванням кваліфікації діяння ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, у спосіб продовження строку дії запобіжного заходу, який вже застосований до ОСОБА_3 , із одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у зв`язку із таким.

Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

За змістом ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/2214/26, пр.1-кс/333/1044/26 від 01.03.2026, яка набрала законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134670599), клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Мелітополі та місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_8 заявлене в межах кримінального провадження № 62024080100004956 від 21.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_3 , - задоволено. Застосовано до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 50 днів. Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з часу його фактичного затримання, а саме: 28.02.2026 р. з 18-00 год. Визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одночасно з обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120,00 грн. У разі внесення застави, покладено на ОСОБА_3 , обов`язки строком до 18.04.2026 р., включно, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, слідчого судді та суду, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження; - повідомляти слідчого, суд, в проваджені яких перебуває дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби); - утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Роз`яснено підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу. Виконання ухвали доручено Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор». Ухвала діє до 18.04.2026 р. включно. Дана ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржена.

Клопотань про скасування обраного запобіжного заходу згідно з ч.7 ст.176 КК України до суду не надходило.

При розгляді клопотання, суд враховує, що ч.1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно зі ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання певним ризикам.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тому суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти дійсно обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Слід наголосити, що за приписами ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто, тримання під вартою).

Відповідно до змісту ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Так, за результатами розгляду клопотання, з урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України, з 16.04.2026.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, тяжкості правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Під час розгляду клопотання суд враховує відсутність соціальних зв`язків, задовільну службову характеристику. Суд зауважує, що родинні зв`язки та склад сім`ї належними та допустимими доказами не доведено, особливості стану здоров`я до відома суду не доведено, виходячи з даних медичної характеристики.

Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Наявні достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, дійсно обґрунтовується тим, що на даний час свідки сторони обвинувачення судом не допитані, в разі наявності такої необхідності, обвинувачений об`єктивно може здійснювати тиск на них, що суттєво вплине на можливість уникнення кримінальної відповідальності (за умови доведеності провини) та перешкоджатиме здійсненню розгляду.

Суд може обґрунтувати свої висновки, за загальним правилом, на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Також відповідно до п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи воєнний стан, кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується вказана особа, відсутність доходу, дійсно можна засвідчити існування такого ризику як можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення, а також впливу на свідків.

Судом встановлено, що за станом здоров`я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).

У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.

На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується вказаній особі та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження, який до військової служби постійно мешкав на території іншої області.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть, цілодобового, не забезпечить, на переконання суду, належної процесуальної поведінки обвинуваченого та нормативно не передбачено (ч.8 ст.176 КПК України).

Крім того, на переконання суду, застосування цілодобового домашнього арешту, як і інших, більш м`яких, запобіжних заходів за наведених умов не є доцільним.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.178,182 КПК України та приходить до висновку про достатність розміру застави, яка дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, слід роз`яснити порядок її внесення, перелік обов`язків в разі її внесення та строк їх дії. Вказаний розмір є мінімально допустимим.

За змістом ч.5 ст.201 КПК України слід роз`яснити стороні захисту, що суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Відповідно до ст.205, ч.5 ст.331 КПК України ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 115, 176-178, 182-183, 193, 194, 196-197, 201, 205-206, 219, 309, 331, 369-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання сторони обвинувачення задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор" з 16.04.2026 до 14.06.2026 включно.

Строк дії ухвали визначити до 14.06.2026 включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_3 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити обвинуваченому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560,00 гривень (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі протягом строку її дії.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, ОСОБА_3 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Запоріжжя, в якому він перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту її внесення.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 цього Кодексу.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі "Запорізький слідчий ізолятор" для приєднання до особової справи обвинуваченого, а також для вручення обвинуваченому, вручити захиснику обвинуваченого та прокурору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку, передбаченому ст.135-139 КПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали суду складений та проголошений 16.04.2026 о 12-00 годині.

Суддя ОСОБА_1