Рішення № 135798320, 14.04.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/1177/25

Провадження № 2/483/63/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

14 квітня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

25 серпня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з зазначеним позовом до ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 104142554 від 14 серпня 2021 року за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 15000 грн. (п. 1.2. Договору). Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 2.1 Договору кредит було надано строком на 30 днів з 14 серпня 2021 року, шляхом переказу на картковий рахунок, з терміном (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 13 вересня 2021 року. Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 Договору, комісія за надання кредиту становила 2850 грн., яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом становили 9000 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 Договору було передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався на строк, визначений пунктом 2.1 Договору, надати позичальнику грошові кошти шляхом переказу на картковий рахунок, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.5.1-1.5.2. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем були перераховані грошові кошти у розмірі 15000 грн. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 Договору). Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Термін повернення грошових коштів за договором наступив, однак відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує. 30 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позичальників, в тому числі й за договором про споживчий кредит № 104142554 від 14 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . В подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 104142554 від 14 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , сума заборгованості за яким станом на 25 серпня 2025 року становила 114150 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 15000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 96300 грн., заборгованість за комісією - 2850 грн. Посилаючись на викладене позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 104142554 від 14 серпня 2021 року в розмірі 114150 грн., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Ухвалою від 27 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

13 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволені позову повністю, крім того, зазначив, що позивачем не надано повідомлення про відступлення права вимоги, а також що позивачем не доведено розмір боргу і не надано документи, що підтверджують перерахування коштів на його користь.

19 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій щодо доказів отримання коштів відповідачем представником зазначено, що ТОВ «Мілоан» не є банком, а тому операція про переказ коштів була здійснена оператором платіжних послуг на підставі укладеного між сторонами договору, який є частиною господарської діяльності товариства, що підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого 14 серпня 2021 року було перераховано грошові кошти у розмірі 15000 грн на картку № НОМЕР_1 . Щодо повідомлення про заміну кредитора представником зазначено, що повідомлення боржника про заміну кредитора здійснювалось первісними кредиторами відповідно до умов договорів факторингу, а також, що відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Повідомлення про заміну кредитора не є обов`язковим при укладанні договорів відступлення прав вимоги. Щодо строку позовної давності представником зазначено, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Разом з тим, перебіг таких строків було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому - воєнного стану. Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину . Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинного на момент звернення із позовом ) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Цивільний кодекс України, який існував станом на момент звернення до суду з позовом у справі, містив п. 19 Перехідних та прикінцевих положень та передбачав можливість зупинення строку позовної давності на період воєнного стану. При цьому, за змістом пункту 2 Закону України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень вказаного Закону у часі - тобто перехід до регулювання згідно із цим Законом здійснюється через 3 місяці після його опублікування, тобто з 04 вересня 2025 року, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону. Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності позивачем не були пропущені, тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні, а посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і його заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 22 грудня 2025 року було витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»:- ідентифікаційні дані власника карток НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; - докази зарахування на картку НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 15 000 грн., які 14 серпня 2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки НОМЕР_1 за період з 14 серпня 2021 року по 14 вересня 2021 року; - інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер картки; - інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою НОМЕР_1 за період із 14 серпня 2021 по року 14 вересня 2021 року; - інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1

28 січня 2026 року ухвалу суду було виконано.

Ухвалою від 02 березня 2026 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій крім того, просила ухвалити рішення яким задовольнити заявлені вимоги, а також зазначила, що звертає увагу суду, що матеріали справи містять докази перерахування коштів.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та комісії. Крім того, просив зменшити стягнення з нього витрат на правову допомогу та при винесенні рішення просив врахувати, що він був військовослужбовцем та на нього розповсюджується вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 104142554 від 14 серпня 2021 року за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 15000 грн. (п. 1.2. Договору). Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 2.1 Договору кредит було надано строком на 30 днів з 14 серпня 2021 року, шляхом переказу на картковий рахунок, з терміном (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 13 вересня 2021 року. Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2 Договору, комісія за надання кредиту становила 2850 грн., яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом становили 9000 грн., які нараховуються за ставкою 2 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 Договору було передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався на строк, визначений пунктом 2.1 Договору, надати позичальнику грошові кошти шляхом переказу на картковий рахунок, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.5.1-1.5.2 (а.с. 59-72).

14 серпня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало кошти в розмірі 15000 грн. згідно договору № 104142554 на картку НОМЕР_4 , одержувач ОСОБА_1 (а.с. 72).

Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-251230/46952-БТ від 31 грудня 2025 року та випискою про рух коштів за договором № б/н за період з 14 серпня 2021 року та 14 вересня 2021 року від 31 грудня 2025 року підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 та 14 серпня 2021 року на вказану картку було перераховано 15000 грн. (а.с. 156-158).

30 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 30-11-65, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право грошової вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до позичальників, в тому числі й за договором про споживчий кредит № 104142554 від 14 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 31-47).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до позичальників, в тому числі за договором про споживчий кредит № 104142554 від 14 серпня 2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 (а.с. 12-30).

Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості за вказаним вище договором № 104142554 від 14 серпня 2021 року становить 114150 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 15000 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 96300 грн., заборгованість за комісією - 2850 грн. (а.с. 8-11).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у справі № 6-2129 цс16 від 19 жовтня 2016 року щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наданої до суду відповідачем військового квитка НОМЕР_5 від 24 травня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі за мобілізацією з 19 травня 2015 року по 06 листопада 2025 року (а.с. 172-173).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 травня 2014 року № 1275-VII (зі змінами) передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З аналізу змісту вказаної вище норми законодавства та наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, як військовослужбовець, який проходив службу з 19 травня 2015 року, звільнений від виконання перед своїм кредитором зобов`язань, зокрема, по сплаті відсотків та неустойки за користування кредитними коштами. Відтак, нарахування до стягнення з відповідача відсотків по кредиту, є таким, що суперечитиме приписам ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов`язок доказування виконав - довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів та наявності у відповідача заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) та комісією, суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь заборгованості за кредитним договором в розмірі 17850 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 15000 грн.; заборгованість за комісією - 2850 грн., тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 378 грн. 80 коп. (а.с. 1).

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу в сумі 25000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін., документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача надано договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та АО «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 116 від 01 липня 2025 року на надання юридичної допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в сумі 25000 грн., витяг з акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31 липня 2025 року (а.с. 52-58).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу розмірі 5000 грн., саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 в рахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 104142554 від 14 серпня 2021 року - 17850 (сімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 15000 грн.; заборгованість за комісією - 2850 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 - 378 (триста сімдесят вісім) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу, а всього 5378 (п`ять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 80 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: