Рішення № 135796320, 14.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/21369/23

Провадження № 2/369/1015/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Мельник А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/21369/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - адвокат Васюк Микола Миколайович звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 22 травня 2020 року між ТОВ «УК «Одеський бульвар» та ОСОБА_1 було укладено договір № 145/26-2020 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком комунальних та додаткових послуг.

Відповідно до умов Договору, ТОВ «УК «Одеський бульвар» надає Відповідачу послуги з управлінням спільного майна багатоквартирного будинку тощо; послуг з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуг з централізованого опалення, компенсація вартості спожитої електроенергії; забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в Будинку та/або контрольно-пропускних постів до Будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в Будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю Сторін про отримання Споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.

На даний час, ОСОБА_1 користується житлово-комунальними послугами, які надаються на підставі Договору, який укладений з ТОВ «УК «Одеський бульвар». Виходячи з довідки від 16 грудня 2023 року, заборгованість Відповідача перед ТОВ «УК «Одеський бульвар» складає 15945,54 грн.

Позивачем неодноразово вживались заходи з метою оплати Відповідачем комунальних послуг, але будь-які заклики з метою погашення заборгованості в добровільному порядку залишились без задоволення та проігноровані Відповідачем.

Оскільки Відповідач не належним чином сплачує житлово-комунальні послуги, які надані Позивачем, борг ОСОБА_1 перед позивачем за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року складає 15945,54 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 15945,54 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи від 13 вересня 2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 вересня 2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2024 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував та просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 травня 2020 року між ТОВ «УК «Одеський бульвар» та ОСОБА_1 було укладено договір № 145/26-2020 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком комунальних та додаткових послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов Договору, ТОВ «УК «Одеський бульвар» надає відповідачу послуги з управлінням спільного майна багатоквартирного будинку тощо; послуги з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуги з централізованого опалення, компенсація вартості спожитої електроенергії; забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в Будинку та/або контрольно-пропускних постів до Будинку, контрольно- пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в Будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю Сторін про отримання Споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.

Вартість та порядок оплати послуг визначена у ст. 3 Договору, відповідно до якої розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі рахунку, виставленого Виконавцем. Рахунок надається Споживачу до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.1.). Розмір щомісячної плати Споживачем Виконавцю складається з: послуг з управління, що становить плату в розмірі 6,85 грн. з ПДВ за 1 кв.м загальної площі квартири; додаткових послуг, що становить плату в розмірі 211,78 грн. з ПДВ за квартиру; комунальних послуг, що оплачуються окремо згідно з умовами цього Договору (п. 3.2.). Вартість послуг (тарифи) визначена у п. 3.5. ст. 3 Договору.

Відповідно до пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Договору, Споживач зобов`язався оплачувати послуги в установлені цим договором та чинним законодавством України строки та порядку.

Згідно довідки про нарахування та сплату послуг за утримання житла та комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_1 за період 01 липня 2019 року по 16 грудня 2023 року виникла заборгованість у загальному розмірі 15945,54 грн.

Вказане свідчить про те, що користуючись усіма наданими житлово-комунальними послугами, відповідач неналежним чином не сплачує за їх споживання, що є порушенням прав позивача.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону, Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Частина 1 ст. 13 Закону передбачає, що Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Частина 1 ст. 9 Закону передбачає, що Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20, 21 Закону України від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до яких власник або споживач, зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) була висловлена позиція про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204св18)

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, п. п. 4, 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, споживачі зобов`язані своєчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та газопостачання) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно загальної площі квартири, згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869.

Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572», власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив.

Стаття 76 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі були порушені обов`язки щодо оплати вартості наданих житлово-комунальних послуг за період з 01 січня 2022 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 15945,54 грн.

Щодо витрат, пов`язаних із розглядом справи на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення ч. 5 ст. 137 ЦПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із судовим розглядом справи, не надходило.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано наступні докази: договір про надання правової допомоги №17 від 10 березня 2021 року, укладений між ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» та Адвокатським об`єднанням «ВР Партнерс», ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Васюком Миколою Миколайовичем серії АІ №1513320, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Васюка Миколи Миколайовича серії КС №9191/10, додаток №79 до Договору №17 про надання правової допомоги від 10 березня 2021 року, акт наданих послуг від 14 лютого 2024 року, звіт про обсяг наданих послуг згідно Договору №17 про надання правової допомоги від 10 березня 2021 року.

Таким чином, є документально підтвердженими витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 15945 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар», код ЄДРПОУ: 43012920, адреса місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, смт. Чабани, вул. Одеське шосе, 18, офіс 3.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Інна ФІНАГЕЄВА