Ухвала суду № 135796166, 14.04.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4084/26

Провадження № 2/369/10175/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про залишення позовної заяви без руху)

14.04.2026 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання дискримінації, встановлення створення небезпечних умов проживання та факту вимушеного виїзду за кордон для пошуку безпечного місця проживання, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання дискримінації, встановлення створення небезпечних умов проживання та факту вимушеного виїзду за кордон для пошуку безпечного місця проживання та просив суд:

1. Визнати ДИСКРИМІНАЦІЇ з боку Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» за ознаками інвалідності, віку та особливого статусу під час воєнного стану;

2. Визнати факту створення небезпечних для життя та здоров`ю умов проживання шляхом невиконання судових рішень по відновлення газопостачання в умовах енергетичної кризи під час війни Акціонерним Товориством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»;

3. Визнати факт неправомірного стягнення коштів за разподіл природного газу Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», від позивача як інваліда війни, якому належить 100% пільга на оплату разподіл природного газу;

4. Визнання Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» в порушені публічного договору разподілу природного газу споживачу;

5. Встановлення факту вимушеного виезду за кордон ОСОБА_1 , інвалід війни 2 групи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії для пошуку безпечного місця проживання внаслідок створених Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» неможливих умов існування;

6. Визнати факт порушення ст. 3, 28, 46 Конституції України Акціонерним Товариством «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» у час військових дій на Україні.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.

Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем у поданій позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, в роз`ясненнях, викладених у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

У частині 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Виходячи з принципу змагальності, за яким кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, позивач у заяві повинен на підтвердження підстав позову подати докази, які підтверджують кожну обставину, яка входить у предмет доказування.

У прохальній частині позову має бути викладений предмет позову, тобто позивач повинен конкретно сформулювати ту матеріально-правову вимогу, яку він адресує відповідачеві та з приводу вирішення якої просить суд ухвалити судове рішення.

У контексті наведеного вище суд наголошує, що позовна заява (заява, скарга) повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані вимоги.

Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» визначено, що резолютивна частина рішення суду повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. У ній, зокрема, має бути зазначено, конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення у його резолютивній частині зазначається точне та повне найменування юридичної особи, прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, відносно яких суд вирішив питання.

Однак, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить конкретно сформульованих та спрямованих конкретній особі позовних вимог, не зрозуміло які права позивача були порушені, не зроблено посилання на відповідний спосіб захисту, та яким чином встановлення та визнання визначених у прохальній частині позову фактів відновить ті права позивача, які він вважає порушеними, що у свою чергу, позбавляє суд можливості однозначного трактування позовних вимог, встановлення дійсних обставин справи та визначення, чи дійсно мало місце порушення прав позивача.

Більше того, суд вважає за необхідне зауважити, що саме по собі встановлення та визнання судом фактів, які просить визнати та встановити позивач, не породжує для останнього юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Таким чином, звертаючись до суду із вимогою про ухвалення рішення про встановлення та визнання фактів, позивачу необхідно обґрунтувати обраний спосіб захисту з позиції норм матеріального права, шляхом приведення юридичних підстав позову (норми матеріального права) у відповідність фактичним підстав позову (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) та надати суду уточнену позовну заяву у межах, зокрема, ЦПК України та ЦК України.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина визначено Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Одночасно з цим, матеріали позовної заяви не містять доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, та не зазначена ситуація, за якої позивач за ознаками віку, інвалідності, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнав обмежень у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі.

Вказане позбавляє суд можливості встановити дійсні обставини справи та визначити, чи дійсно мало місце порушення прав позивача. Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки, без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про визнання дискримінації, встановлення створення небезпечних умов проживання та факту вимушеного виїзду за кордон для пошуку безпечного місця проживання, - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків п`ять днів з дня вручення позивачу ухвали, та роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА