Рішення № 135795964, 10.03.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 175/9673/25

Провадження № 2/209/64/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Ковальової-Писаревої А.Б.,

за участю секретаря - Лушпай І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" адвокат Тараненко А.І. звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №348463165, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі кредитного ліміту 15250,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогу одноразового персонального ідентифікатора MNV5X34A. Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5X34A. Згідно умов Кредитного договору, позивач виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 15250,00 грн. 26 серпня 2021 року на банківську карту № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу були укладені Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №157 від 26 жовтня 2021 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 30 жовтня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №30/1023-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №2 від 20 грудня 2023 року до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" було укладено Договір факторингу №17-07-2024, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №17-07-2024 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 64744,55 грн. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, відповідно, визнавав свої зобов`язання за ним. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №348463165 від 26 серпня 2021 року, становить 64744,55 грн, яка складається з: 15250,00 грн - заборгованість по кредиту, 49494,55 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №348463165 від 26 серпня 2021 року у розмірі 64744 грн. 55 коп., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

17 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Донець В.В. через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача. На обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», відповідно та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». Кредитний договір нібито був укладений 26 серпня 2021 року, отже, набагато пізніше, ніж укладений Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», тому право вимоги до відповідача, який ще не укладав і не отримував кредит, взагалі було відсутнє. Зазначає, що не може відступатися вимога, яка на час укладання договору факторингу ще не існувала. Окрім того, відступлення право вимоги може відбуватися виключно за плату, а у договорі факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не зазначена ціна, за яку відбулося відступлення права вимоги, а також не зазначено розмір вимоги саме до відповідачки. У матеріалах справи відсутні докази сплати ціни за відступлення права вимоги. Одночасно, позивачем не надано Реєстру прав вимоги, підписаного сторонами договору факторингу. Крім того, за кредитним договором відповідачка нібито отримала кредит у розмірі 15250 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,98 % за день, тому, заборгованість за відсотками, в такому випадку, становить 9058 грн. 50 коп. (15 250 х 1,98 /100 = 301,95 грн.; 301,95 грн. х 30 (днів) = 9058 грн. 50 коп), однак, позивач за вказаним договором позики визначає заборгованість за відсотками у розмірі 49494 грн. 55 коп., при цьому, яким чином утворилася заборгованість саме у вказаному розмірі позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджує. Одночасно, вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. є завищеними, оскільки вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження. /а.с.115-117/.

Крім того, 17 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Донець В.В. через систему "Електронний суд" надійшла заява про застосування строку позовної давності. Зазначає, що термін дії кредитного договору №348463165, закінчився 25 вересня 2021 року, а отже, саме з цього часу розпочинався сплив строку позовної давності. Трирічний строк позовної давності сплинув 25 вересня 2024 р., проте, як було зазначено, позивач звернувся до суду лише 18 липня 2025 р. /а.с.120-121/.

21 жовтня 2025 року від представника позивача ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" Полякова О.В. через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник просить задовільнити позовну заяву в повному обсязі з урахуванням відзиву. На обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що з урахуванням визначених строків дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року. Зазначає, що відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Щодо оплати за договором факторингу, зазначає, що сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. Щодо нарахування відсотків зазначає, що всі нарахування відсотків відбувались в межах погоджених умов кредитного договору. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що відповідно до п.3.4 Договору про надання правничої допомоги №26\07\24-01 від 26 липня 2024 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже, робота адвоката виконана належним чином /а.с.130-138/.

22 жовтня 2024 року від представника позивача ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" Полякова О.В. через систему "Електронний суд" надійшла заява про залишення заяви про застосування строку позовної давності без задоволення /а.с.122-125/.

24 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Донець В.В. через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив, згідно якого адвокат просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що право вимоги від первісного кредитора до «Таліон плюс» перейшло відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (зазначає позивач). Проте, реєстр права вимоги, не свідчить про набуття права вимоги кредитора по відношенню до позичальника, а є додатками до договору та його невід`ємною частиною. Крім того, позивачем було надано лише витяг із реєстру права вимоги. До того ж, вказаний витяг надано в неналежному стані витяг сформований на окремих аркушах, більшість інформації є заблюреною, витяг не відповідає формі, встановленій у відповідному Додатку, тобто, з порушенням п.4.1 Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Посилання позивача на продовження строку дії Договору факторингу№28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додатковими угодами не відповідає нормам цивільного права та сталій судовій практиці. Нараховані відсотки не підлягають стягненню відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження №61-19719св21) /а.с.146-148/.

Представник позивача адвокат Тараненко А.І. в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС".

Відповідач ОСОБА_1 та її представник Донець В.В. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник в запереченні на відповідь на відзив просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з наведеного, суд ухвалив провести судове засідання за відсутності сторін згідно вимог ч.3 ст.211 ЦПК України, на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі ст.ст.76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику які є невід`ємною частиною кредитного договору /а.с.57-64/. Після чого добровільно підписала Договір кредитної лінії №348463165 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV5X34A, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 15250,00 гривень, а відповідач зобов`язався протягом 30 днів до 25 вересня 2021 року повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 1,65 % в день від суми кредиту (дисконтна процентна ставка) та в розмірі 1,98 % в день від суми кредиту (базова процентна ставка), що підтверджується копією договору, паспортом споживчого кредиту продукту "СМАРТ" до договору", правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СМАРТ", заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 26 серпня 2021 року, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі, алгоритмом дій /а.с.41 оберт - 44, 40-41, 57-64, 67, 68, 69-75, 75а-76/.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 15250,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням від 26 серпня 2021 року, довідкою ПАТ КБ "ПриватБанк" № 07_1/2024 про здійснення платежів через платіжний сервис LiqPay /а.с.77, 78-79/.

Відповідач не надавав первісному кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по поверненню кредиту, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а.с.45/.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року /а.с.10-15/.

У подальшому, до Договору факторингу №28/1118-01 укладалися Додаткові угоди: №19 від 28 листопада 2019 року /а.с.16/, №26 від 31 грудня 2020 року /а.с.17-21/, №27 від 31 грудня 2021 року /а.с.22/, у тому числі, щодо продовження терміну дії Договору факторингу №28/1118-01. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу №28/1118-01 підписали Реєстр прав вимоги №157 від 26 жовтня 2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №348463165 у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги /а.с.23-24/.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №30/1023-01 /а.с.25-29/. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №2 від 10 грудня 2023 року до Договору факторингу №30/1023-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №348463165 у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги /а.с.30-31/.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 уклавши договір факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Судом досліджений Договір факторингу №17/07/24 від 17 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги /а.с.32-36/.

При цьому, в якості доказів позивач надав копію форми Реєстру прав вимог №б/н від 17 липня 2024 року з переліком інформації вимоги і одним боржником /а.с.37-38/ та копію акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу /а.с.39/.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк ... зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

26 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №348463165 на суму 15250,00 гривень. На виконання умов кредитного договору первісний кредитор здійснив безготівковий переказ коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , договір був укладений в електронній формі шляхом підписання такого електронним підписом відповідача, відповідно до положень ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Ст.512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п.1 ч.1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст.514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

В даному випадку, в матеріалах справи відсутні відомості щодо існування повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором кредитної лінії №348463165 від 26 серпня 2021 року та будь-яке підтвердження про направлення позичальнику такого повідомлення за подальшими Договорами факторингу.

Ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Таким чином, судом встановлено, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №348463165, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові позику на суму 15250,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Договір факторингу №28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс", датований 28 листопада 2018 року, тобто, він укладений за три роки до підписання договору кредитної лінії №348463165 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

З доданих позивачем доказів, зокрема з копії Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року вбачається, що його сторонами фактично здійснено передачу одній від одної невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, яка існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо відповідача ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року в цьому договорі не вказано.

Отже, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, та договір факторингу (відступлення права вимоги) є похідним від кредитного договору, тому він не може бути укладений раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Разом з тим, з аналізу матеріалів справи вбачається, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, починаючи ще з 28 листопада 2018 року, а сам договір кредитної лінії №348463165 був укладений 26 серпня 2021 року, що є взаємовиключаючими, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору та не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Наведене свідчить про передачу невизначених вимог, оскільки жодної визначеної вимоги, яка існувала б у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в Договорі не вказано.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 міститься висновок, що, відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто, якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч.1 ст.203 ЦК України встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України, у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та чи існували ці права на момент їх переходу.

Суд також звертає увагу на те, що доказів на підтвердження оплати (платіжних інструкцій) за договором факторингу №28/1118-01, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон Плюс", стороною позивача не надано.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №348463165 від 26 серпня 2021 року, від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ "Таліон Плюс", яке в подальшому було відступлено позивачу ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак, у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс".

Окрім цього, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ "Таліон Плюс", а в подальшому до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та далі до ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", відповідно ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" взагалі не є належним позивачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Ст.80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Жодних належних та достовірних доказів, які б вказували на існування у ОСОБА_1 перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованості за зазначеним договором, матеріали справи не містять.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 до 30 червня 2023 року.

Отже, приймаючи до уваги вищевказані положення Постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п.19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

П.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08 листопада 2023 року) встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Виходячи з наведених положень Закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.

Строк позовної давності за вимогами, які виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що позовні вимоги пред`явлені за період з серпня 2021 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання права грошової вимоги до відповідача, а подання позову особою, яка не набула права вимоги, є самостійною підставою відмови в позові, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 279, 258-259, 264, 265, 268, 273,280-284, 354-355, 365 ЦПК України, ст.ст.202, 208, 509, 526, 610, 611, 626, 634, 639, 1054, ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м.Київ, вул.Алматинська, буд.8, офіс 310) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10 березня 2025 року.

Суддя А.Б.Ковальова-Писарева