Рішення № 135794897, 17.04.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/16044/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.07.2024 №043250 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн на ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню зокрема через те, що позивач не є перевізником, оскільки здійснював перевезення власного вантажу, тобто використовував автомобіль для власних потреб, а не для комерційної діяльності.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

05.11.2024 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву вх. №60849/24. Відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказав, що перевіркою було встановлено відсутність у водія ОСОБА_1 протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти за 10.06.2024 та попередні 28 днів або бланк підтвердження діяльності водія за той же період.

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.06.2024 на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок (а.с.50) та направлення від 07.06.2024 №002462 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , під керуванням позивача на автомобільній дорозі М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський 250 км на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час здійснення перевірки документів було встановлено, що водій здійснює перевезення вантажу без документів передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема в акті №036632 від 10.06.2024 зазначено про те, що у водія автомобіля ОСОБА_1 відсутні: протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти за 10.06.2024 та попередні 28 днів або бланк підтвердження діяльності водія за той же період.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.06.2024 №036632 в якому вказано, що під час надання послуг з вантажних перевезень встановлено порушення абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти за 10.06.2024 та попередні 28 днів або бланк підтвердження діяльності водія за той же період (а.с.51).

Під час проведення перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки транспортного засобу VOLVO FH 12, реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнаного не повіреним контрольним пристроєм - аналоговим тахографом, було виявлено здійснення перевезення вантажу.

Під час перевірки водієм окрім свідоцтва про реєстрацію ТЗ (а.с.53) та посвідчення водія водієм було надано протокол перевірки технічного стану ТЗ від 27.12.2022, тобто на момент перевірки нечинний.

Також було надано тахокарту, із зовнішнього вигляду якої було видно, що вона не змінювалася у тахографі довгий час.

Відповідач вказує, що позивачем не заперечується відсутність визначених статтею 48 Закону №2344-ІІІ документів на момент перевірки.

Перевезення вантажу здійснювалося згідно товарно-транспортної накладної від 10.06.2024 №10, автомобільним перевізником в якій визначено ОСОБА_1 , тобто позивача у справі (а.с.54).

За результатами розгляду акта від 10.06.2024 №036632 відповідачем винесено постанову №043250 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст.48 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-ІІІ), відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме: до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ (а.с.57).

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону №2344-ІІІ).

Статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39, 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною 2 ст.48 Закону №2344-III, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів передбачає належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі - Положення №340), затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графік змінності водіїв.

Отже, згідно положень наведених норм, автомобіль з повного масою понад 3,5 тон має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, і лише у разі якщо такий автомобіль не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку або має копію графіку змінності водіїв.

При цьому документи про повірку тахографа або індивідуальна контрольна книжка водія є в розумінні статті 48 Закону №2344-III іншими документами, передбаченими законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) водій транспортного засобу обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Згідно з пунктом 3.5 Інструкції №340 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, та протоколи перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Абзацом третім частини 1 статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відсутність документів для здійснення перевезень вантажів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є підставою для застосовування адміністративно-господарського штрафу.

Відтак, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у наданні послуг з перевезення вантажів за відсутності документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є саме автомобільний перевізник.

Як вже зазначалось, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-III автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Транспортний засіб VOLVO FH-12, державний номерний знак НОМЕР_1 є власністю громадянина ОСОБА_2 (а.с. 52).

Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою, та здійснював перевезення вантажу особисто для власних потреб, що підтверджується ТТН від 10.06.2024 №10 (а.с.54), тому на нього не поширюються норми Положення №340 та Інструкції №385.

До позивача застосовано штраф 17000,00 грн за відсутність протоколу повірки тахографа (а.с.12, 51).

Однак у п.1.4 Положення №340 вказано, що воно не поширюється на фізичних осіб які перевозять вантаж за власний рахунок, для власних потреб.

Тобто, п.6.1 Положення №340 у даному випадку не застосовується.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №440/5873/23.

Зокрема у п.43-45 постанови зазначено, що обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням №340. При цьому, пунктом 1.4 Положення №340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови від 30.07.2024 №043250 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 , тому суд задовольняє позовні вимоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан ім.С.П.Корольова, 12, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 30.07.2024 №043250 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 1211,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

17.04.26