Ухвала суду № 135794645, 17.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/893/26

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 3297 від 16.04.2026) у справі № 911/893/26

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1

до Підприємства споживчої кооперації «Рубін»

08500, Київська область, Фастівський район, місто Фастів, вулиця Київська, будинок 34, код ЄДРПОУ 45399134

про зобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. № 9556 від 30.03.2026) до Підприємства споживчої кооперації «Рубін» про зобов`язання скликати загальні збори і розглянути вимогу та про визнання недійсним пункту рішення загальних зборів членів підприємства.

Ухвалою Господарського суду Київської області позов (вх. № 9556 від 30.03.2026) прийнято до розгляду позовну заяву (вх. №9556/26 від 30.03.2026) ОСОБА_1 до Підприємства споживчої кооперації «Рубін» про зобов`язання вчинити дії, розглянути вимогу та визнання недійсним пункту рішення загальних зборів членів підприємства та відкрито провадження у справі № 911/893/26 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 05.05.2026 о 15:20.

Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подана заява про забезпечення позову (вх. № 3297 від 16.04.2026) шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення юридичної особи Підприємства споживчої кооперації «Рубін». Тобто позивач заявляє не про тимчасове врегулювання конкретної процесуальної ситуації в межах предмета спору, а фактично про блокування завершальної стадії реорганізації відповідача шляхом встановлення загальної заборони для невизначеного кола суб`єктів державної реєстрації.

Забезпечення позову обґрунтовано тим, що, на думку позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист її прав та інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки Підприємство споживчої кооперації «Рубін» перебуває у стані припинення внаслідок реорганізації шляхом перетворення, а до вирішення спору по суті може бути завершено процедуру припинення юридичної особи та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру.

Позивач посилається на те, що вона є членом Підприємства споживчої кооперації «Рубін» з часткою 22,47 %, 17.11.2025 подала заяву про вихід зі складу членів підприємства, яку зареєстровано за вхідним № 8 від 17.11.2025, однак питання про її вихід не було включено до порядку денного загальних зборів 21.11.2025, натомість цими зборами прийнято рішення про припинення Підприємства споживчої кооперації «Рубін» шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю та створено комісію з реорганізації.

Надалі, 27.12.2025, позивачем складена нотаріально посвідчена заява про вихід з Підприємства споживчої кооперації «Рубін», яку вручено комісії з реорганізації 29.12.2025 за вхідним № 1, однак, листом № 3 від 28.01.2026 їй повідомлено, що комісія з реорганізації не має повноважень вирішувати питання про вихід зі складу учасників підприємства.

Окрім того, 26.01.2026 позивач подала до комісії з реорганізації вимогу про виплату вартості частки у зв`язку з виходом з Підприємства споживчої кооперації «Рубін», яка, за твердженням позивача, отримана адресатом 30.01.2026, однак відповіді на неї не надано, а відповідні вимоги не включені до передавального акту.

За позицією заявниці, у разі завершення державної реєстрації припинення Підприємства споживчої кооперації «Рубін» без вирішення питання про її вихід, без визначення вартості частки та без розгляду кредиторської вимоги, виконання можливого рішення суду у цій справі буде істотно ускладнене або стане неможливим, що і стало підставою для звернення із заявою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо припинення відповідача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оцінка матеріалів заяви та висновки суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

З урахуванням позиції, що викладена у пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процессу.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач зазначає, що Підприємство споживчої кооперації «Рубін» перебуває у стані припинення та до вирішення спору по суті може бути завершено процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи, що унеможливить захист її прав.

Суд дослідив витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та встановив, що, станом на 17.04.2026, Підприємство споживчої кооперації «Рубін» перебуває у стані припинення, державну реєстрацію припинення юридичної особи не завершено.

Судом також враховано, що позивачем не надано жодного доказу того, що: передавальний акт вже складений та затверджений; документи для завершення реєстрації припинення подані державному реєстратору; визначено дату проведення реєстраційної дії; будь-який державний реєстратор розпочав процедуру завершення припинення.

Позивач зазначає, що у разі завершення припинення Підприємства споживчої кооперації «Рубін» вона втратить можливість отримати вартість своєї частки.

Суд дослідив лист № 9 від 16.12.2025 Підприємства споживчої кооперації «Рубін», в якому відповідач повідомив позивача, що її заява від 17.11.2025 не може бути розглянута директором у зв`язку з припиненням Підприємства споживчої кооперації «Рубін» шляхом реорганізації, а подальші питання роботи підприємства вирішує комісія з реорганізації.

Отже, вже цим листом відповідач сформулював свою правову позицію: директор вважає, що після прийняття рішення про реорганізацію та створення комісії він не є належним органом для вирішення питання виходу учасника. Цей документ свідчить не про втрату права позивача, а лише про наявність між сторонами спору щодо належного органу, уповноваженого розглядати заяву про вихід.

Судом досліджено лист № 3 від 28.01.2026 Підприємства споживчої кооперації «Рубін», яким відповідач повідомив позивача що після прийняття рішення про реорганізацію та внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство споживчої кооперації «Рубін» перебуває у стані припинення, а чинне законодавство України, на думку відповідача, не визначає повноважень комісії з реорганізації на вирішення питання про вихід зі складу учасників Підприємства споживчої кооперації «Рубін».

Саме цей лист позивач покладає в основу доводу про бездіяльність комісії з реорганізації. Разом із тим, зазначений лист за своєю правовою природою є письмовим викладом правової позиції відповідача щодо тлумачення норм законодавства і статуту, а не доказом реального завершення процедури припинення чи втрати позивачем можливості захисту свого права.

Суд дослідив нотаріально посвідчену заяву позивача від 27.12.2025 про вихід з Підприємства споживчої кооперації «Рубін», адресовану комісії з реорганізації.

У цій заяві позивач знову повідомила про добровільний вихід із Підприємства споживчої кооперації «Рубін», зазначила, що комісія з реорганізації, на дату складання заяви, здійснює всі повноваження виконавчого органу управління, які належали директору, просила вжити всіх необхідних заходів для одержання нею свого паю або викупу частки при виході з Підприємства споживчої кооперації «Рубін», повторно повідомила про попередню пропозицію іншим учасникам придбати частку за 12600000,00 грн і просила, у разі їхньої відмови, викупити її частку на тих самих умовах.

З документа вбачається, що справжність підпису посвідчена приватним нотаріусом Мачковським В.С., документ зареєстровано в реєстрі за № 2334, а на першій сторінці наявна рукописна відмітка про отримання цієї заяви комісією з реорганізації за вх. № 1 від 29.12.2025.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відтак, сама по собі реорганізація юридичної особи не припиняє прав вимоги позивача, а тому не свідчить про неможливість їх судового захисту.

Суд дійшов висновку, що доводи заявниці про повну втрату можливості захисту прав є перебільшеними та не відповідають положенням чинного законодавства.

Суд насамперед виходить із того, що предметом позову у цій справі є виключно три немайнові корпоративні вимоги: зобов`язання скликати загальні збори, зобов`язання розглянути вимогу від 26.01.2026 та визнання недійсним пункту рішення загальних зборів від 21.11.2025.

Натомість у заяві про забезпечення позову заявлено про заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо державної реєстрації припинення Підприємства споживчої кооперації «Рубін». Отже, між предметом позову і заявленим заходом забезпечення відсутній прямий зв`язок: а обраний позивачем захід забезпечення спрямований не на забезпечення можливості задоволення немайнових позовних вимог, в разі задоволення позову, а на повне блокування реєстраційного завершення припинення юридичної особи шляхом реорганізації (зміни організаційно-правової форми). Такий захід виходить за межі спору про скликання зборів, розгляд кредиторської вимоги та дійсність окремого пункту рішення загальних зборів, а, отже, є ширшим за той спір, який передано на вирішення суду.

Суд окремо зазначає, що заявлений позивачем захід сформульований як універсальна заборона невизначеному колу суб`єктів державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо припинення Підприємства споживчої кооперації «Рубін».

Суд не приймає довід заявниці про те, що невжиття запропонованого заходу призведе до безумовної втрати нею права на вихід з юридичної особи та отримання вартості частки.

За статтями 104, 107, 108 Цивільного кодексу України у разі реорганізації шляхом перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи, а передавальний акт має містити положення про правонаступництво стосовно всіх кредиторів та боржників, у тому числі щодо оспорюваних зобов`язань.

Отже, саме по собі завершення перетворення не означатиме втрати прав позивача - спірних позовних вимог, а закон прямо передбачає механізм їх переходу до правонаступника.

Більше того, сама логіка заяви про забезпечення позову спростовує довід про неможливість виконання рішення суду за відсутності заявлених заходів забезпечення позову. Позивач посилається на частини другу і четверту статті 107 Цивільного кодексу України і прямо зазначає, що якщо вимоги кредитора не розглянуті, а передавальний акт не містить положень щодо них, це є підставою для відмови у внесенні запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації правонаступника. Отже, сам позивач посилається на законодавчий механізм, який вже існує для захисту кредитора на стадії припинення юридичної особи. За таких умов запропонований позивачем захід не є єдиним можливим способом захисту, а лише дублює законодавчо встановлені запобіжники, але в набагато ширшому та більш обтяжливому для відповідача вигляді.

Отже, довід заявниці про те, що без заборони реєстраційних дій вона остаточно втратить можливість захисту свого права, є перебільшеним. У даній справі йдеться не про фізичне знищення спірного майна і не про незворотнє відчуження об`єкта, а про корпоративний спір щодо належного порядку виходу з підприємства, розгляду кредиторської вимоги і правомірності окремого пункту рішення загальних зборів. Навіть у випадку подальшого руху процедури припинення, можливість судового захисту не зникає.

Суд також не приймає як належний доказ безспірності суми 12600000 грн ті довідки про оціночну вартість окремих об`єктів нерухомого майна, на які посилається позивач. Зі статуту Підприємства споживчої кооперації «Рубін», на який позивач посилається в позові, вбачається, що при наявності основних засобів за рішенням загальних зборів призначається незалежна експертна оцінка для визначення дійсної ринкової вартості майна підприємства на день виходу члена та для визначення розміру частки, яка підлягає виплаті.

Отже, розмір частки за статутом пов`язаний не з одностороннім визначенням ціни та не з технічними довідками про оцінку окремих об`єктів, а з процедурою, яка передбачає відповідне корпоративне рішення і визначення дійсної ринкової вартості майна підприємства. Таким чином, позивачем заявлено про захист не безспірного вже встановленого права, а спірний майновий інтерес, розмір якого ще належить з`ясувати.

Суд зазначає, що сукупність наданих позивачем доказів підтверджує наявність між сторонами корпоративного спору щодо порядку її виходу зі складу членів Підприємства споживчої кооперації "Рубін", розгляду її кредиторської вимоги та правомірності окремого пункту рішення загальних зборів, однак, не підтверджує існування такої реальної, безпосередньої і невідворотної загрози невиконання рішення суду або значного ускладнення його виконання, що б виправдовувало застосування суттєвого заходу у вигляді загальної заборони вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації припинення відповідача у вигляді реорганізації шляхом перетворення, що здійснюється на підставі вимог Закону, у зв`язку зі зміною чинного законодавства. Заявлений захід не є прямо пов`язаним із предметом позову, є явно ширшим за межі спору, не є співмірним із заявленими немайновими вимогами та істотно зачіпає права інших осіб, які не є учасниками процесу, а також сферу здійснення повноважень членів Підприємства споживчої кооперації "Рубін" з управління підприємством.

Верховний Суд у своїй усталеній практиці виходить з того, що заходи забезпечення позову мають застосовуватись із дотриманням принципу співмірності та балансу інтересів сторін, а суд зобов`язаний враховувати можливі наслідки їх застосування для відповідача.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 зазначила, що забезпечення позову є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності обґрунтованих підстав і за умови дотримання балансу інтересів сторін, при цьому суд повинен оцінити наслідки такого заходу для відповідача.

Відповідно, твердження позивача про відсутність негативних наслідків для відповідача не є доведеними, а застосування заявлених заходів забезпечення позову без належного обґрунтування може призвести до непропорційного обмеження прав відповідача, що суперечить завданню господарського судочинства та принципу рівності сторін.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист її прав, за захистом яких вона звернулась до суду, тоді як вжиття такого заходу призведе до невиправданого та непропорційного втручання у процедуру припинення юридичної особи і права інших членів підприємства. Тому правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Щодо судового збору.

Матеріали справи містять доказ сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у встановленому законом порядку та розмірі, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у задоволенні заяви про забезпечення позову судом відмовлено, сплачений судовий збір поверненню не підлягає та покладається на позивача.

За результатами дослідження та оцінки матеріалів справи щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову, оскільки заявником не доведено належними доводами і доказами імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі у разі невжиття таких заходів забезпечення позову, та, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також зважаючи на неспівмірність заходів до забезпечення позову заявленим позивачем вимогам та збалансованості інтересів обох сторін.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову (вх. № 3297 від 16.04.2026) - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 17.04.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук