Рішення № 135794624, 06.04.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/948/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Липська-Романченко Г.Д. - ордер серія АМ №1123029 від 04.08.2025;

від відповідача: Гуртовенко Р.М. - ордер серія АМ №1123029 від 04.08.2025,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд"

про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну формулювання звільнення та стягнення вихідної допомоги

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд", у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ №31/01 від 31.01.2025 про звільнення з посади директора ОСОБА_1 ;

- змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 , вказавши формулювання звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" ОСОБА_1 за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України згідно рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд", яке оформлено протоколом №31/01/25 від 31.01.2025;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 225903,54 грн.

Ухвалою від 31.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.09.2025 об 11:00.

06.08.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.08.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

02.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів справи заяви свідка.

Підготовче засідання, яке було призначено на 02.09.2025 об 11:00 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для його проведення (у період з 10:21 по 12:35) на території м. Житомира та Житомирської області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 02.09.2025 суд призначив підготовче засідання на 25.09.2025 о 12:00.

10.09.2025 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

У підготовчому засіданні 25.09.2025 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу заяви свідка. Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

Ухвалою від 25.09.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/948/25 до судового розгляду по суті на 27.10.2025, викликав для допиту в судове засідання з розгляду справи №906/948/25 по суті в якості свідка ОСОБА_2 , попередивши її про кримінальну відповідальність, передбачену ст.384-385 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві показання свідка та відмову свідка від давання показань.

06.10.2025 до суду повернулась копія ухвали від 25.09.2025 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", яка направлялась на адресу ОСОБА_2 .

Ухвалою від 17.10.2025 суд виправив допущену описку в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, вказавши правильний час призначеного судового засідання - об"11:00" замість "12:00".

24.10.2025 до суду через "Електронний суд" від представника відповідача надійшли:

- клопотання про долучення доказу до матеріалів справи (звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур) та поновлення процесуального строку;

- клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

27.10.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою від 27.10.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 25.11.2025.

10.11.2025 до суду повернулась копія ухвали від 27.10.2025 з відміткою "адресат відсутній", яка направлялась на адресу ОСОБА_2

24.11.2025 до суду через "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.11.2025 ОСОБА_2 була допитана як свідок та підтвердила викладені нею у заяві свідка від 29.08.2025 обставини. Також надала відповіді на поставлені їй питання.

Ухвалою від 25.11.2025 суд з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголосив перерву в судовому засіданні до 29.12.2025.

Протокольною ухвалою від 29.12.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 07.01.2026.

06.11.2026 до суду через "Електронний суд" від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

Ухвалою від 07.01.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 16.02.2026.

16.02.2026 до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в конференції у Львівській області, надання адвокату можливості ознайомитися з матеріалами справи та надання доступу до електронної справи в підсистемі "Електронний суд" у зв`язку з тим, що попередній представник позивача призваний до лав Збройних сил України, що унеможливлює подальше виконання ним професійних обов`язків у даній справі.

Протокольною ухвалою від 16.02.2026 суд на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відклав розгляд справи на 09.03.2026.

Протокольною ухвалою від 09.03.2026, зважаючи зокрема на усне клопотання представника позивача, суд з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголосив перерву до 25.03.2026.

Протокольною ухвалою від 25.03.2026 суд з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголосив перерву до 06.04.2026.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2025 позивачу стало відомо, що його звільнено з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд", яке оформлено протоколом №31/01/25 від 31.01.2025. Вказує, що учасники товариства, які прийняли рішення про звільнення позивача за угодою сторін, не повідомили позивачу про обставини його звільнення. Зазначає, що не писав заяву про звільнення, не заявляв в усній формі про намір звільнитися з посади директора товариства, а також позивачу не було відомо про скликання та проведення загальних зборів товариства 31.01.2025 щодо його звільнення з посади директора.

Пояснює, що на його звернення в телефонному режимі, головним бухгалтером товариства було надіслано позивачу у застосунок Вайбер фото його трудової книжки, де зазначено, що підставою звільнення є наказ №31/01 від 31.01.2025 за згодою сторін згідно пункту 1 ст. 36 КЗпП України. Вказує, що 28.02.2025 отримав копію наказу про звільнення, в якому зазначив, що не погоджується зі звільненням та буде оскаржувати його в суді.

У зв`язку з вказаним позивач звертався до господарського суду Житомирської області щодо протиправного звільнення з посади директора товариства на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. Наголошує, що врезультаті цього, докази звільнення позивача з посади директора на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП та копію рішення загальних зборів №31/01/25 від 31.01.2025 відповідач надав до суду лише під час розгляду судової справи №906/649/25. Тому лише в рамках судової справи №906/649/25 позивачу стало відомо про його звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, що призвело до залишення позову без розгляду, оскільки виникла необхідність одночасної зміни підстав та предмета позову.

Пояснює, що на адвокатський запит представника позивача від 21.07.2025 було отримано копію наказу про звільнення №01/02 від 01.02.2025. Однак, позивач вказує, що цей наказ не містить відомостей про повідомлення позивача про його звільнення, також відповідач не надав докази надсилання наказу позивачу для ознайомлення. Водночас стверджує, що відповідач не сплатив йому вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.

За вказаного, позивач вважає, що його було протиправно звільнено із формулюванням за угодою сторін з метою невиплати вихідної допомоги. Так, відповідач надав позивачу трудову книжку, де зазначено, що позивача звільнено за угодою сторін, вказаний запис зроблений діючим директором відповідача, також підпис директора засвідчений печаткою відповідача. Позивач вважає протиправним внесення формулювання про звільнення з посади директора на підставі ч.1 ст.36 КзпП України, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про звільнення, у тому числі про звільнення за угодою сторін. Крім того, звертає увагу, що рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом, не містить посилання на звільнення позивача за угодою сторін.

Під час розгляду справи по суті представники позивача підтвердили, що вимога про зміну формулювання звільнення ОСОБА_1 стосується саме виправлень у трудовій книзі.

У відзиві на позовну заяву (а.с.32-36) відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу та скасування наказу про звільнення та зміну формулювання підстав звільнення, закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення вихідної допомоги при звільненні. Відповідач стверджує, що:

- ТОВ "Техно Буд" ніколи не видавало наказ №31/01 від 31.01.2025 (без підпису) про припинення виконання позивачем повноважень директора ТОВ "Техно Буд", копія якого була надана позивачем в додатках до матеріалів позову та в якому міститься рукописний напис, начебто зроблений ОСОБА_1 про те, що позивач з наказом не згодний, буде оскаржувати його в суді, копію наказу отримав;

- копію наказу №31/01 від 31.01.2025 виготовив сам позивач, він і зазначений у цьому документі як підписант, тобто, цей наказ було подано до суду самим позивачем, у якому підписант - позивач, і сам підписант зазначає, що він відмовляється його підписувати;

- позивач надав до суду копію трудової книжки з записом №41, що датований 31.01.2025, в якому зазначена підстава звільнення з посади директора за згодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України і, начебто, директор відповідача - ОСОБА_3 підписався у трудовій книжці під цим підписом. Однак в дійсності директор ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_4 не підписувався під написом за №41 у трудовій книжці позивача, оскільки згідно рішень загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд", оформлених протоколом загальних зборів учасників №31/01/25 від 31.01.2025, ОСОБА_4 був призначений на посаду директора відповідача з 01.02.2025, тобто станом на 31.01.2025 він не мав повноважень директора і не міг ставити свій підпис у трудовій книжці.

Наголошує, що звільнення позивача відбулося на підставі, яка передбачена п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України - у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно рішення загальних зборів учасників, оформленого протоколом №31/01/25 від 31.01.2025, у зв`язку з численними порушеннями, що були допущені останнім, що відповідає положенням законодавства та вимогам статуту відповідача. Стверджує, що жодних порушень при звільненні ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Техно Буд" допущено не було, формулювання підстави звільнення визначене правильно. Відповідач зазначає, що наказ №31/01 від 31.01.2025 не був підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади директора відповідача та був виготовлений одноособово вже звільненим з посади директора позивачем. Щодо запису в трудовій книжці позивача за №41, відповідач вказує, що цей запис був підроблений позивачем та не має жодного впливу на прийняття рішення у цій справі, оскільки з 10.06.2021 після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі", було внесено зміни до ст.48 КЗпП України, тому ведення записів у трудовій книжці працівника щодо обліку трудової діяльності не є обов`язковим. Вказує, що позивач вважається звільненим за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України саме на підставі рішення учасників ТОВ "Техно Буд", оформленого протоколом №31/01/25 від 31.01.2025, тому зміна формулювання звільнення не має правового змісту. Також відповідач вважає, що позовна вимога про стягнення вихідної допомоги не належить до юрисдикції господарського суду, оскільки є трудовим спором. На переконання відповідача, вимога про стягнення вихідної допомоги на користь звільненого директора може вирішуватись господарським судом як похідна вимога від вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства. Звертає увагу суду, що заявлений позивачем до стягнення розмір вихідної допомоги у сумі 225903,54 грн, розрахований позивачем із суми середньомісячного заробітку - 37650,59 грн. Однак ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Техно Буд", всупереч вимогам закону та статуту відповідача без рішень загальних зборів самостійно встановив та виплачував розмір заробітної плати, який не був визначений для нього рішеннями загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд".

У відповіді на відзив (а.с.62-64) позивач зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження наявності порушень з боку позивача під час перебування на посаді директора, не надав документів, які б підтверджували правомірність підстав для звільнення, у протоколі загальних зборів відсутнє будь-яке посилання на конкретну підставу звільнення. Вказує, що твердження відповідача про внесення позивачем запису до трудової книжки та складення наказу є необґрунтованими, оскільки запис у трудовій книжці внесений бухгалтером підприємства та засвідчений новим директором підприємства 28.02.2025, тобто станом на день внесення запису у трудову книжку новий директор мав відповідні повноваження. При цьому наголошує, що наказ засвідчено печаткою підприємства. Також позивач зазначив, що виплата вихідної допомоги у випадку припинення повноважень директора, пов`язана з реалізацією учасниками товариства статутних (корпоративних) повноважень, тому спір в цій частині підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Зважаючи на наведене позивачем обгрунтування позову, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з приписами ч.1 та ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи протоколу №31/10/23 від 31.10.2023 (а.с. 43), загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" прийнято наступні рішення:

- звільнити ОСОБА_5 з посади директора товариства 02.11.2023 згідно поданої заяви за згодою сторін та виключити його з 02.11.2023 з переліку осіб, уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

- призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 з 03.11.2023 та включити його з 03.11.2023 до переліку осіб, уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до наказу №3 від 02.11.2023 (а.с.42 (на звороті)) ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ "Техно Буд" з 03.11.2023 на підставі протоколу №31/10/2023 від 31.10.2023 загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд".

У подальшому загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" (протокол №31/01/25 від 31.01.2025 (а.с.39)) прийнято, зокрема наступні рішення:

- звільнити ОСОБА_1 з посади директора товариства 31.01.2025 та виключити його з переліку осіб уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори;

- призначити на посаду директора товариства ОСОБА_4 з 01.02.2025 та включити його до переліку осіб, уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

При цьому суд встановив, що позивачем долучено до матеріалів справи два накази, а саме:

- №31/01 від 31.01.2025 про припинення ОСОБА_1 виконання обов`язків директора ТОВ "Техно Буд" з 31.01.2025 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд" №31/01/25 від 31.01.2025 (а.с.16), на якому міститься відбиток печатки ТОВ "Техно Буд", однак відсутній підпис ОСОБА_1 . На цьому наказі міститься запис, датований 28.02.2025, у якому ОСОБА_1 вказує, що з наказом не згодний, буде оскаржувати в суді, копію отримав.

- №01/02 від 01.02.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Техно Буд" за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд", оформлене протоколом загальних зборів учасників №31/01/2025 від 31.01.2025 (а.с.7), на якому міститься відбиток печатки ТОВ "Техно Буд" та який підписаний директором ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_4 .

Також позивач долучив до матеріалів справи копію сторінок трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.11), до якої внесено запис №41 від 31.01.2025 про звільнення з посади директора ТОВ "Техно Буд" за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України відповідно до наказу №31/01 від 31.01.2025, під яким міститься підпис та прізвище і ініціали підписанта - директора ОСОБА_4 .

За вказаного суд враховує, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства (ч.2 ст.97 ЦК України).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.98 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно зі ст.28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства (ч.1 ст.29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (п.7 ч.2 ст.30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Згідно із ч.1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Частиною 4 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Згідно із ст.11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості, зокрема, про органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень.

Суд встановив, що відповідно до п.10.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" у новій редакції, затвердженого загальними зборами учасників (протокол №06/11/24 від 06.11.2024) вищим органом товариства є загальні збори учасників.

До компетенції загальних зборів учасників товариства належить створення та відкликання виконавчого органу товариства (пп.10.3.7 п.10.3 статуту).

Частиною 3 статті 99 ЦК України визначено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У той же час, відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 36 КЗпП визначено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін, розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

При цьому припинення повноважень одноособового виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи на підставі положень Кодексу законів про працю України, та відбувається на підставі прийняття загальними зборами учасників товариства відповідного рішення про припинення повноважень директора.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

При цьому передбачена п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Як було зазначено вище, 31.01.2025 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" прийнято, зокрема рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства 31.01.2025 та виключення його з переліку осіб уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, що підтверджується протоколом №31/01/25 від 31.01.2025.

Вказане рішення на час вирішення спору є чинним.

Водночас суд встановив, що у наказі №31/01 від 31.01.2025 про припинення виконання обов`язків директора ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_1 з 31.01.2025, який позивач просить визнати незаконним та скасувати, міститься відбиток печатки ТОВ "Техно Буд", однак відсутній підпис керівника ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_1 , який зазначений у цьому наказі як підписант. На цьому наказі ОСОБА_1 28.02.2025 здійснено наступний напис: "З наказом не згоден. Буду оскаржувати в суді. Копію отримав".

За вказаного суд враховує, що відповідно до п.10 глави 10 розділу IІ наказу Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 "Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях", розпорядчий документ набирає чинності з моменту його підписання і реєстрації, якщо в тексті не встановлено інші строки.

Разом з тим, сам по собі відбиток печатки без підпису уповноваженої особи не підтверджує належного оформлення такого наказу.

З огляду на наведене вище, відсутність підпису керівника нівелює сам факт існування наказу та припинення повноважень директора ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_1 згідно з цим наказом, такий наказ є неналежно оформленим, тому не набрав чинності та відповідно не має юридичної сили. За вказаного наказ №31/01 від 31.01.2025 про припинення виконання обов`язків директора ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_1 не може бути визнаний незаконним та скасований судом, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Також суд зауважує, що у вказаному наказі підставою звільнення зазначено протокол загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд" №31/01/25 від 31.01.2025, згідно з яким загальними зборами учасників ТОВ "Техно Буд" прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з посади директора товариства 31.01.2025 та виключити його з переліку осіб, уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. У вказаному наказі відсутнє посилання на п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, яким передбачено припинення трудового договору за угодою сторін.

Одночасно з цим, суд встановив, що відповідач не заперечує, а навпаки підтверджує те, що позивач був звільнений саме на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно рішення загальних зборів, що підтверджується наказом №01/02 від 01.02.2025.

При цьому доказів ознайомлення позивача з наказом №01/02 від 01.02.2025 про його звільнення з посади директора ТОВ "Техно Буд" за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України матеріали справи не містять.

Однак, зважаючи на право загальних зборів учасників товариства у будь-який час і з будь-яких підстав на звільнення його директора, враховуючи, що у спорах щодо розірвання трудового договору (контракту) за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством й установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, беручи до уваги, що передбачена п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, тощо, прийнявши рішення, оформлене протоколом №31/01/25 від 31.01.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства 31.01.2025 та виключення його з переліку осіб уповноважених представляти товариство у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, як члена виконавчого органу, відповідач реалізував своє відповідне корпоративне право на підставах, визначених статутом, КЗпП України, ч.3 ст.99 ЦК України та звільнив ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, дотримуючись процедури ухвалення такого рішення в межах наданих йому дискреційних повноважень.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що припинення трудового договору (контракту) за рішенням власника (п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України) не потребує заяви чи будь-якого волевиявлення працівника.

Водночас суд встановив, що до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 внесено запис №41 від 31.01.2025 про звільнення з посади директора ТОВ "Техно Буд" за згодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України відповідно до наказу №31/01 від 31.01.2025, під яким міститься підпис та зазначено прізвище і ініціали підписанта - директора ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 48 КЗпП України облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Так, Інструкцією "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (з відповідними змінами та доповненнями) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться:

- відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження;

- відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

- відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;

- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Суд встановив, що запис про звільнення позивача внесений до його трудової книжки на підставі наказу №31/01 від 31.01.2025, який, як встановлено вище, не містить підпису керівника підприємства, тому є неналежно оформленим та таким, що не має юридичної сили. Крім того вказана у ньому причина звільнення не відповідає зазначеній у трудовій книжці.

При цьому з матеріалів справи, які підтверджено доводами відповідача вбачається, що позивача звільнено з посади директора ТОВ "Техно Буд" за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України згідно з наказом №01/02 від 01.02.2025 на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд", яке оформлено протоколом №31/01/25 від 31.01.2025.

Таким чином, до трудової книжки позивача дійсно внесено неправильний запис.

Водночас суд враховує, що питання правильності оформлення та внесення записів до трудової книжки належить до компетенції роботодавця, тому відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису у трудовій книжці, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис, шляхом внесення відповідного запису про недійсність попереднього запису.

Натомість доказів звернення позивача до відповідача щодо внесення відповідних виправлень матеріали справи не містять, як не містять і відмови відповідача такі зміни внести.

При цьому представник відповідача у судових засіданнях також вказував, що позивач до відповідача стосовно внесення виправлень у трудову книжку не звертався, а також те, що у випадку звернення позивача відповідні виправлення будуть внесені.

Крім того суд зауважує, що відповідач позбавлений можливості виконати таке виправлення самостійно без звернення позивача та надяння останнім трудової книги.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду з позовною вимогою про зміну формулювання звільнення ОСОБА_1 , тому вказана позовна вимоги не підлягає задоволенню.

Поряд із цим, позивач, враховуючи виявлення неправильного запису в трудовій книжці, має право звернутися до відповідача з вимогою про внесення виправлень у трудову книжку у порядку, встановленому законодавством.

Також суд враховує, що згідно ст.44 КЗпП України, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Матеріалами справи підтверджується те, що позивача звільнено з посади директора ТОВ "Техно Буд" за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України згідно з наказом №01/02 від 01.02.2025 на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Техно Буд", яке оформлено протоколом №31/01/25 від 31.01.2025.

Таким чином, у день фактичного звільнення із займаної посади позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі шестимісячного середнього заробітку. При цьому відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованих законодавством коштів, зокрема і вихідної допомоги.

Суд встановив, що в порушення вимог ч.1 ст.116 КЗпП України, у день звільнення відповідачем не виплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі не менше шестимісячного заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України.

Також у матеріалах справи відсутні докази дотримання відповідачем обов`язків, визначених ч.1 ст.47 КЗпП України, щодо видачі роботодавцем у день звільнення працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, що, однак, жодним чином не впливає на обов`язок відповідача виплатити позивачу у день звільнення вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Суд враховує, що у довідці від 28.02.2025 №00БП-000013 (а.с.15), виданій ОСОБА_1 , зазначено, що він працював директором з 03.11.2023 по 31.01.2025, дохід за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 склав 225903,51 грн. Вказана довідка підписана директором ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_6 та головним бухгалтером ОСОБА_7 .

Відповідно до розрахунку позивача середньомісячний заробіток становить 37650,59 грн (225903,51 грн (сукупний дохід за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 згідно з довідкою від 28.02.2025 №00БП-000013) / 6 місяців), тому відповідно шестимісячний середній заробіток становить 225903,54 грн (37650,59 грн х 6 місяців), перевіривши який, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі 225903,54 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Водночас суд враховує, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22 реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством.

З огляду на викладене, а також на відсутність у позивача однозначного розуміння підстав звільнення станом на дату звернення з цим позовом до суду; зважаючи на існування двох наказів про звільнення та внесення до трудової книжки запису про звільнення - за згодою сторін; взявши до уваги з`ясовані у даній справі обставини щодо невідповідності позиції відповідача відносно підстав звільнення позивача діям відповідача в частині невиплати позивачу вихідної допомоги; враховуючи необхідність дослідження обставин та підстав звільнення згідно рішень загальних зборів участників товариства, підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України щодо жодної з позовних вимог, у тому числі похідної вимоги позивача до відповідача про стягнення вихідної допомоги при звільненні, суд не встановив.

Суд також зауважує, що хоч відповідач стверджує, що копію не підписаного наказу №31/01 від 31.01.2025 виготовив сам позивач, натомість врахування його номера вбачається під час визначення порядкового номера наказу від 31.01.2025 про призначення директором ОСОБА_4 - №31/01.2., який приступив до виконання обов`язків директора згідно цього наказу з 31 січня 2025.

Заперечення відповідача стосовно розміру вихідної допомоги, які ґрунтуються на тому, що розмір вихідної допомоги у сумі 225903,54 грн розрахований позивачем із суми середньомісячного заробітку - 37650,59 грн, однак, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Техно Буд" всупереч вимогам закону та статуту відповідача без рішень загальних зборів самостійно встановив та виплачував собі розмір заробітної плати, який не був визначений для нього рішеннями загальних зборів не впливають на результат вирішення спору з огляду на таке.

Так, дійсно згідно з п.10.3.16 статуту ТОВ "Техно Буд" у новій редакції, затвердженій загальними зборами (протокол №06/11/24 від 06.11.2024 (а.с.56-61), визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв відноситься до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Одночасно з цим відповідно до пп. б) пп.10.7.5 п.10.7 вказаного статуту, до компетенції директора товариства належить розробка штатного розпису та фонду оплати праці товариства.

При цьому у матеріалах справи містяться затверджені директором ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_1 штатні розписи ТОВ "Техно Буд" з 01.01.2024 та з 01.04.2024 з (а.с.37), у яких вказано, що посадовий оклад директора становить 36000,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази визначення загальними зборами учасників ТОВ "Техно Буд" умов оплати праці директора ОСОБА_1 та встановлення йому посадового окладу у іншому розмірі, ніж у штатних розписах.

Крім того, згідно з довідкою від 28.02.2025 №00БП-000013 (а.с.15), яка підписана головним бухгалтером та безпосередньо новим керівником ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_6 , відповідач підтвердив, що ОСОБА_1 працював у ТОВ "Техно Буд" з 03.11.2023 по 31.01.2025 на посаді директора та отримав дохід за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 у розмірі 225903,51 грн.

Суд враховує, що у ст.44 КЗпП України чітко, недвозначно та без будь-яких додаткових умов визначено, що розмір вихідної допомоги у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України залежить безпосередньо від розміру шестимісячного середнього заробітку працівника.

Доказів отримання іншого розміру доходу ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Техно Буд" у період з 01.08.2024 по 31.01.2025, ніж той, який зазначений у вказаній вище довідці, відповідач до суду не надав.

Також відповідач не надав до суду доказів вжиття учасниками ТОВ "Техно Буд" будь-яких заходів за період перебування ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Техно Буд" щодо врегулювання розміру посадового окладу директора, встановлення такого посадового окладу рішенням загальних зборів учасників, доказів вжиття заходів впливу на директора у зв`язку з отриманням заробітної плати у розмірі, який не погоджувався рішенням загальних зборів учасників товариства тощо.

Зокрема у заяві свідка ОСОБА_2 , яка працювала у ТОВ "Техно Буд" на посаді головного бухгалтера з 01.08.2017 по 31.03.2025 вказано, що офіс ТОВ "Техно Буд" знаходився у АДРЕСА_1 . У цьому ж приміщенні знаходились офіси інших підприємств співвласників ТОВ "Техно Буд". В одному із цих підприємств працював ОСОБА_4 , який був довіреною особою співвласників товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і який щотижнево та щомісячно контролював фінансово-господарську діяльність товариства, в тому числі рух грошових коштів ТОВ "Техно Буд".

З огляду на наведене, сумнівним є те, що учасники ТОВ "Техно Буд" могли бути не обізнані з розміром заробітної плати, який отримував ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора товариства, та маючи заперечення стосовно такого розміру не вжили жодних заходів для врегулювання цього питання.

У наданому представником відповідача до матеріалів справи звіті Аудиторської фірми "Фаворит" про фактичні результати виконання узгоджених процедур (а.с.97-102) також не вказано, який розмір заробітної плати підлягав виплаті директору ТОВ "Техно Буд" ОСОБА_1 , а лише підтверджено те, що у ТОВ "Техно Буд" відсутні протоколи загальних зборів учасників, якими затверджено посадовий оклад директора товариства ОСОБА_1 в період 2023-2025 років, а нарахування заробітної плати директору здійснювалося згідно з розміром, визначеним у штатних розписах.

Одночасно з цим, довідкою від 28.02.2025 №00БП-000013 підтверджено отримання ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Техно Буд" доходу за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 у розмірі 225903,51 грн, що підтверджує розмір шестимісячного середнього заробітку для визначення розміру вихідної допомоги згідно зі ст.44 КЗпП України.

При цьому суд зауважує, що дотримання імперативних приписів ст.44 КЗпП України щодо розміру вихідної допомоги не ставиться в залежність від жодних обставин, у тому числі і від фактичних результатів виконання бов`язків на посаді.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у частині стягнення 225903,54 грн вихідної допомоги. У решті позову суд відмовляє.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням коефіцієнту 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі, передбаченого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у сумі 2710,84 грн, який у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" підлягає стягненню в дохід державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" (10025, Житомирська область, місто Житомир, вул. Корольова, будинок 132, ід. код 41266538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 225903,54 грн вихідної допомоги.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд" (10025, Житомирська область, місто Житомир, вул. Корольова, будинок 132, ід. код 41266538) в дохід державного бюджету України 2710,84 грн витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.04.26

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

- представнику позивача та відповідачу - через систему "Електронний суд",