Рішення № 135794619, 16.04.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2191/25

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення 3% річних у розмірі 1 593,43 грн. та інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3% річних у розмірі 1 593,43 грн та інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/2191/25 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі -послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Позивач зазначає, що у серпні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 72405,00 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі №904/3583/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024, позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 68293,56 грн плати за користування спірними вагонами та 4111,44 грн збору за зберігання вантажу.

Як стверджує позивач, у ході розгляду вказаної вище справи судами встановлено факт затримки вагонів з вини відповідача та факт правомірного нарахування позивачем відповідачу за весь період затримки плати за користування вагонами по відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 №16039237.

За твердженнями позивача, платіжним дорученням № 4500028485 від 23.12.2024 Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" було перераховано на рахунок залізниці 72405,00 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Позивач зазначає, що вказані неправомірні дії відповідача призвели до порушення з його боку строку виконання грошового зобов`язання по договору, а тому він має сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 1593,43 грн та інфляційні втрати в розмірі 7704,29 грн, що і стало причиною виникнення спору.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідач вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, стягнення з Відповідача, як з вантажоодержувача, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням договору перевезення (несвоєчасною сплатою плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу) суперечить вимогам законодавства, а саме приписам ч. 5 ст. 307 ГК України, ч. 2 ст. 908, ст. 920 ЦК України, ст. 105 Статуту залізниць України.

Таким чином, на думку відповідача позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними і не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач вважає, що позивач помилково ототожнює строк підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами (два робочі дні від дня надання послуг) із строком здійснення оплати, змішуючи при цьому строк оплати та строк списання коштів з особового рахунку відповідача. На думку відповідача, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов`язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов`язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі № 904/3583/24, яке набрало законної сили 13.12.2024 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24). За розрахунком відповідача прострочення виконання відповідачем зобов`язання тривало 9 днів, а тому інфляційні втрати за грудень 2024 року у даній ситуації нарахуванню не підлягають, оскільки прострочення існувало менше 1 місяця, а розмір 3% річних за 9 днів прострочення складають 53,41 грн.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про 3% річних у розмірі 1 593,43 грн та інфляційних втрат в сумі 7 704,29 грн за прострочення відповідачем виконання зобов`язань з сплати плати за користування спірними вагонами та збору за зберігання вантажу.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи підтверджується затримка вагонів належними та допустимими доказами), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи наявна вина відповідача у затримці вагонів), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи правильно залізницею розраховано розміри 3% річних та інфляційної складової).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 5347; 2. платника 2558012 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером. Код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

За таких обставин 30.06.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" як перевізником та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" як замовником шляхом приєднання останнього укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі договір про надання послуг, договір).

Пунктом 1.1 цього договору встановлено, що предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних із цим послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі №904/3583/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024, позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 68293,56 грн плати за користування спірними вагонами та 4111,44 грн збору за зберігання вантажу.

Під час розгляду справи №904/3583/24 судами було встановлено, що у березні 2024 року залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача ПрАТ "Інгулецький ГЗК" порожні власні вагони (далі вагони, спірні вагони). У перевізних документах станцією призначення вказано станцію Інгулець Придніпровської залізниці.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 р за № 165/3458, дані вагони було затримано за пактами №№ 32, 33 від 23.03.2024, №№ 33,34 від 24.03.2024 через зайнятість колій на станції призначення Інгулець з вини одержувача ПрАТ "Інгулецький ГЗК".

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№26039136, 26039137, 26039139, 26039142, 26039143, 26039144, 27039150, 28039155, 28039156, 28039157, 30039164, 30039163 та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №№ 28039006, 19049041 в загальній сумі 72 405 грн (з ПДВ).

Платіжним дорученням № 4500028485 від 23.12.2024 Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" було перераховано на рахунок залізниці 72405,00 грн плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

За прострочення сплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1 593,43 грн за загальний період з 26.03.2024 по 22.12.2024 та інфляційні втрати в розмірі 7 704,29 грн з квітня по грудень 2024 року.

Позивач зазначає, що відповідач нараховані 3% річних та інфляційні втрати не оплатив, що і стало причиною виникнення спору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 174 Господарського кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які відповідають положенням частин першої, сьомої статті 194 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 передбачений обов`язок відповідача як замовника здійснювати оплату послуг перевізника та інших платежів, належних перевізнику за договором, із сум внесеної попередньої оплати за кодом платника (пп. 2.1.4 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Проте договором не визначено строку виконання відповідачем обов`язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.

Обставини, встановлені у справах № 904/3583/24 свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92. Тому, стягнення платежів за вказаними документами здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.

Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).

Так, пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п. 2.5 Правил).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Згідно з пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строк виконання замовником (вантажовласником) обов`язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.

Облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі № 904/2543/22 (п. 50), у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 року у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

При цьому настання строку виконання зобов`язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.

Як зазначено вище, між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами за відомістю ф. ГУ-46 та збору за зберігання вантажу за накопичувальною картками форми ФДУ-92.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі №904/3583/24 стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збір за зберігання вантажу у розмірі 4 111,44 грн, плата за користування вагонами у розмірі 68 293,56 грн, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Після набрання судовим рішенням законної сили відповідач у добровільному порядку платіжною інструкцією № 4500028485 від 23.12.2024 сплатив борг у розмірі 72 405,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, виникнення у відповідача (замовника) обов`язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов`язано з рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі № 904/3583/24 яке набрало законної сили 13.12.2024.

Аналогічні висновки викладені у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24 та від 01.08.2025 у справі № 904/1561/25 (щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат з дня набрання чинності рішенням про стягнення плати за користування вагонами).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень статті 625 Цивільного кодексу України позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 7 704,29 грн та 3% річних у сумі 1 593,43 грн, розраховані за період з 26.03.2024 по 22.12.2024 із заборгованості в сумі 72 405,00 грн з урахуванням здійснених відповідачем платежів.

Разом з тим, оскільки обов`язок з оплати спірних сум за цими документами виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 року у справі № 904/3583/24, обґрунтованим періодом нарахування інфляційних втрат і 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 14.12.2024 по 22.12.2024.

Оскільки прострочення існувало всього 9 днів (з 14.12.2024 по 22.12.2024) інфляційні втрати за квітень-грудень 2024 року нарахуванню не підлягають.

За результатом здійсненого судом перерахунку 3% річних за період з 14.12.2024 по 22.12.2024 розмір 3% річних становить 53,41 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 53,41 грн. 3% річних.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн та 3% річних у розмірі 1 540,02 грн слід відмовити.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться реєстром документів зі спеціальним режимом використання від 23.12.2024 (т.1 а.с.18), відомостями плати за користування вагонами (т.1, а.с. 19-47), накопичувальними картками (т.1, а.с. 48-49), договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом з повідомленням про укладення договору №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 (т. 1 а.с.50-70), рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі №904/3583/24 (т.1, а.с. 76-88), постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2024 у справі №904/3583/24 (т.1, а.с. 89-106).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53,41 грн 3% річних.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн та 3% річних у розмірі 1 540,02 грн - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (місце реєстрації: 50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47; ідентифікаційний код: 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місце реєстрації: 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108; ідентифікаційний код: 40081237) 3% річних у розмірі 53,41 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 17,39 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційної складової у розмірі 7 704,29 грн. та 3% річних у розмірі 1 540,02 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 16.04.2026.

Суддя М.О. Ніколенко