Рішення № 135794613, 15.04.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2026 року Справа № 903/250/26

Господарський суд Волинської області складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від позивача: Марчук В. Р.- адвокат (ордер серія АВ №1209501 від 11.06.2025),

від відповідача: н/з,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал Плюс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю « Інвестор Груп Про», м. Луцьк

про стягнення 292170,27 грн,

в с т а н о в и в:

11.03.2026 сформовано в системі «Електронний суд», а 12.03.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал Плюс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор Груп Про» 292170,27 грн, з них: 127957,70 грн заборгованості за переданий товар на підставі договору №ІГП311022-1 поставки скрапленого газу від 31.10.2022, 25655,97 грн збитків, завданих інфляцією, 68057,45 грн пені, 70499,15 грн процентів річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі 3506,04 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначено на 15.04.2026; запропонувано сторонам подати суду: позивачу - будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу - в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

15.04.2026 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 15.04.2026 не з`явився, повноважного представника не направив. Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується довідкою про доставку електронного листа, згідно з якою ухвалу суду від 16.03.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача 16.03.2026 о 18:24.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки відповідач належним чином шляхом доставки ухвали суду від 16.03.2026 до його електронного кабінету був повідомлений про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

У процесі судового розгляду встановлено, що 31.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал Плюс» (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестор Груп Про» (надалі покупець) був укладений договір № ІГП311022-1 поставки, за умовами якого постачальник зобов`язався передати та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити скраплений газ (надалі товар) в асортименті, кількості і за цінами відповідно до умов цього договору (надалі договір) (а.с.59-61).

Пунктом 1.2. договору визначено, що загальна кількість товару по цьому договору визначається відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до п. 1.3. договору кількість товару, найменування та вартість кожної окремої партії товару вказується у видаткових накладних, які видаються постачальником покупцю, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін (за наявності) і є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, або за окремою письмовою домовленістю сторін, на умовах відстрочки платежу. У випадках, коли за домовленістю сторін розрахунок проводиться на умовах відстрочки платежу повний розрахунок з постачальником проводиться не пізніше 2 (двох) банківських днів з дня отримання покупцем товару, що підтверджується видатковою накладною.

Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Датою поставки товару (партії товару) вважається дата фактичної передачі товару покупцю/перевізнику покупця, яка зазначається у видаткових накладних. Партія товару поставляється протягом 2 (двох) робочих днів з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника, якщо сторони не домовились про постачання товару (всього або певної партії) на умовах відстрочення платежу. Остаточна кількість товару, що поставляється відповідно до цього договору, визначається на підставі видаткових накладних (п.3.6-3.8 договору).

Згідно з п. 4.6. договору у випадку прострочення оплати за поставлений товар покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4.7. договору сторони погодили, що за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті поставленого товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30,0% (тридцять відсотків) річних від простроченої суми заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 4.13. договору сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором продовжують нараховуватися до дати повного виконання винною стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором. Сторони цим договором встановлюють строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 8.1. договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, а у частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами умов цього договору. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про небажання продовжувати строк дії договору за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Як зазначає позивач у позовній заяві та пояснював представник позивача у судовому засіданні, на виконання умов вказаного договору постачальник у період з 01.11.2022 (дата першої поставки за договором) по 26.04.2024 (дата останньої поставки за договором) передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 3 449 979,00 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками (а.с.13-58).

Відповідно до довідки АТ «ОТП Банк» № і270262 від 04.03.2026 за період з 31.10.2022 по 03.03.2026 від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор Груп Про» (покупця) на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал Плюс» (постачальника) надійшли грошові кошти в загальній сумі 3 322 021,30 грн з призначенням платежу «за скраплений газ» (а.с.10-11).

Враховуючи вищевикладене відповідач, за період з 31.10.2022 по 12.02.2024, товар оплатив частково на загальну суму 3 322 021,30 грн, а тому заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар на час розгляду справи становить 127 957,70 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 127 957,70 грн, або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі продажу.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару у повному обсязі підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 127 957,70 грн заборгованості за переданий товар.

Також у зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості товару позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 25 655,97 грн збитків, завданих інфляцією за період з травня 2024 року по січень 2026 року та 70 499,15 грн процентів річних за період з 01.05.2024 по 02.03.2026.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач відповідно до поданого розрахунку нарахував відповідачу 70499,15 грн 30% річних (розмір відсотків річних визначено п. 4.7 договору) та 25655,97 грн збитків, завданих інфляцією.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про правильність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 25 655,97 грн збитків, завданих інфляцією, за період з травня 2024 року по січень 2026 року та 70 499,15 грн 30 % річних за період з 01.05.2024 по 02.03.2026 річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, які слід стягнути з відповідача.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, визначеного договором поставки, позивач просить також стягнути з відповідача 68 057,45 грн пені.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як роз`яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 2.5. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві, позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з 01.05.2024 по 02.03.2026.

Пунктом 4.13. договору сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором продовжують нараховуватися до дати повного виконання винною стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором. Сторони цим договором встановлюють строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю 3 (три) роки.

Таким чином, враховуючи те, що сторони у п.4.13. договору продовжили період нарахування штрафних санкцій та строк позовної давності, позивач не пропустив строк позовної давності за вимогою про стягнення пені.

Судом встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті за товар згідно із розрахунком позивач нарахував і заявив до стягнення пеню у розмірі 68 057,45 грн, яка є арифметично правильно обчисленою, у зв`язку із порушенням строку виконання зобов`язання з оплати підлягає до стягнення з відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 3506,04 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестор Груп Про» (проспект Соборності,6, кв.4, м.Луцьк, Волинська область, 43020, код ЄДРПОУ 44055551) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Глобал Плюс» (проспект Оболонський,1, корпус 2, офіс 191, кімната 5, м.Київ, 04205, код ЄДРПОУ 43097810):

- 127 957 грн 70 коп. заборгованості за поставлений товар;

- 70 499 грн 15 коп. процентів річних;

- 25 655 грн 97 коп. збитків, завданих інфляцією;

- 68 057 грн 45 коп. пені;

- 3 506 грн 04 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду продовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено підписано 17.04.2026.

Суддя І. О. Якушева