Ухвала суду № 135790753, 13.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17119/26-а

пр. № 2-а-152/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва (виконавчий орган Київської міської ради) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

25 березня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, подана в адміністративному порядку, визначено суддю та передано 27 березня 2026 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 27 березня 2026 року позовна заява залишена без руху з підстав невідповідності вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, у зв`язку із тим, що позовна заява не містила відомості, передбачені п. 2 ч. 5 ст. 161 КАС України, такі як:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти,

- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- у відповідності до ч. 1 ст. 161 КАС України, позивачем не було надано копії позовної заяви з додатками або доказів їх направлення відповідачу;

- у відповідності до ч. 3 ст . 161 КАС України, позивачем не було надано підтвердження сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду або доказів звільнення його від його сплати;

- не надано доказів підписання позовної заяви кваліфікованим електронним підписом.

10 квітня 2026 року позивач через Електронний суд подав до суду заяву про усунення недоліків, в якій виконав вимоги п. 2 ч. 5 ст. 161 КАС України частково, а саме зазначив повне найменування відповідача, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відомі номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти.

В іншій частині вимог ухвали, позивачем недоліки усунуті не були, а саме: не були зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не було надано копії позовної заяви з додатками або доказів їх направлення відповідачу; не надано доказів підписання позовної заяви кваліфікованим електронним підписом.

Крім того, позивач не надав до суду підтвердження сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Натомість подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що зазначена заява не є майновим спором.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки ним не було надано належних доказів, які б підтверджували скрутне майнове становище заявника, що б давали підстави для його звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин, вбачається, що позивачем не усунута і вимога про сплату судового збору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до вимог частини 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на те, що судове рішення про залишення позовної заяви без руху, залишено не виконаним стороною заявника в повному обсязі, за таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 169 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва (виконавчий орган Київської міської ради) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, повернути позивачеві.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова