Рішення № 135789064, 15.04.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року справа № 580/4952/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача адвоката Шилова Владислава Юрійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 580/4952/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 580/4952/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 позов задоволено частково.

Представник позивача адвокат Шилов В. Ю. отримав копію рішення в Електронному суді 21.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

26.01.2026 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 580/4952/25 у сумі 10 000,00 грн.

27.01.2026 представник відповідача подав до суду заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якому просить відмовити у задоволенні заяви. Вказує що заявник пропустив п`ятиденний строк подання такої заяви, встановлений ч. 7 ст. 139 КАС України. Також зазначає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн не підлягають стягненню, адже сума є неспівмірною та необґрунтованою, оскільки справа № 580/4952/25 є типовою справою про перерахунок грошового забезпечення, розглядалася у спрощеному провадженні без виклику сторін чи складних процесуальних дій.

Перевіривши матеріали справи, суд врахував таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами другою-п`ятою статті 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч. 9 ст. 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 520/6161/19.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналіз наведених вище положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн у справі № 580/4952/25 представник позивача надав суду: ордер на надання правничої допомоги; договір про надання правничої допомоги № 53 від 16.04.2025, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 53 від 16.04.2025, акт про надані послуги від 22.01.2026, платіжними інструкціями № 242970769 від 18.04.2025, № 281025782 від 24.01.2026.

Так, згідно з п. 2 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги № 53 від 16.04.2025 сторони домовились, що вартість послуг адвоката щодо складання позову та супроводження його в суді складає 10 000 грн.

Відповідно до акта про надані послуги від 22.01.2026 адвокат Шилов В. Ю. надав позивачу такі послуги: ознайомлення із законодавством, що стосується виплати грошового забезпечення; ознайомлення та аналіз судової практики в ЄДРСР, зокрема, рішень Верховного Суду, Європейського суду з прав людини; підготовка позовної заяви проти військової частини НОМЕР_1 ; направлення запиту до військової частини НОМЕР_1 ; супроводження судової справи № 580/4952/25. За наслідками послуги (виконані дії), визначені у цьому акті, клієнт сплатив адвокату першу частину вартості в розмірі 5 000 гривень згідно квитанції № 242970769 від 18.04.2025. Другу частину вартості у розмірі 5 000 гривень клієнт має сплатити відповідно до умов угоди, за реквізитами, що вказані в цьому акті.

Платіжними інструкціями № 242970769 від 18.04.2025 та № 281025782 від 24.01.2026 підтверджується оплата вартості послуг адвоката у загальній сумі 10 000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що ця справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Також слід врахувати, що представник позивача не брав участі шляхом представництва інтересів клієнта у суді.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також суд вважає, що такі види робіт як ознайомлення із законодавством та аналіз судової практики в ЄДРСР за своєю суттю є складниками процесу підготовки адвокатом правової позиції та складання процесуальних документів, а тому не можуть бути виділені як окремі види правової допомоги для стягнення їх вартості. Таким чином, правові підстави для стягнення витрат за наведені послуги відсутні.

Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, розглядається у спрощеному провадженні), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем було надано незначну кількість письмових доказів, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв`язку з чим заявлені витрати є частково обґрунтованими.

Враховуючи викладене у сукупності, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу відповідачем, у розмірі 3 000,00 грн.

Щодо посилання відповідача на пропуск строку, встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України, суд зазначає таке. Рішення суду ухвалено 20.01.2026. Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку розпочався наступного дня 21.01.2026. П`ятиденний строк для подання доказів тривав до 25.01.2026 включно. Оскільки 25.01.2026 припало на вихідний день (неділю), то згідно з ч. 6 ст. 120 КАС України останнім днем строку є перший після нього робочий день 26.01.2026. Отже, подавши заяву 26.01.2026, представник позивача дотримався встановленого законом строку. Оскільки в позовній заяві також містилося клопотання про розподіл витрат, процесуальний порядок, передбачений ч. 7 ст. 139 КАС України, порушено не було.

Твердження відповідача про те, що подання заяви на п`ятий день "межує з пропуском строку", є суб`єктивним та юридично неспроможним. Чинне процесуальне законодавство (ст. 120 КАС України) чітко визначає межі строку, а реалізація особою свого права в останній день такого строку є законною та правомірною. Оскільки заява подана в межах п`ятиденного терміну, передбаченого ч. 7 ст. 139 КАС України, строк вважається дотриманим у повному обсязі, незалежно від того, у перший чи останній день строку відбулося звернення.

За ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 132, 133, 134, 139, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача адвоката Шилова Владислава Юрійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 580/4952/25 задовольнити частково.

В адміністративній справі № 580/4952/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ухвалити додаткове судове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО