Ухвала суду № 135789035, 15.04.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

15 квітня 2026 року Справа № 580/6236/22 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління ДФС у Черкаській області про виконання рішення суду в адміністративній справі № 580/6236/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 580/6236/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням від 23.02.2023, що набрало законної сили 16.05.2023, в адміністративній справі № 580/6236/22, Черкаський окружний адміністративний суд, зокрема, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 2 000 (дві тисячі) грн.

Позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 580/6236/22, в частині стягнення судового збору в сумі 992 грн 40 коп та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2 000 грн.

Ухвалою від 23.09.2025 суд встановив судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2023 року шляхом зобов`язання Головного управління ДФС у Черкаській області подати до Черкаського окружного адміністративного суду протягом трьох місяців з дати отримання копії даної ухвали, звіт про виконання судового рішення, в частині стягнення судового збору в сумі 992 грн 40 коп та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2 000 грн.

На адресу Черкаського окружного адміністративного суду надійшов звіт від Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.12.2025 про виконання рішення суду від 23.02.2023 у справі № 580/6236/22, в якому відповідач просить продовжити строк на виконання ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2025. Зазначив, що ГУ ДФС у Черкаській області повідомило Комісію з реорганізації про неможливість виконання судового рішення у справі № 580/6236/22 в частині стягнення коштів через повну відсутність бюджетного фінансування з 2022 року, у зв`язку з чим подано запит до ДФС України на виділення необхідних кошторисних асигнувань.

02.01.2026 позивач подав до суду заяву про накладення штрафу, в якій просить відмовити ГУ ДФС у Черкаській області у прийнятті звіту про виконання судового рішення; накласти на керівника суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Черкаській області, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що станом на теперішній час рішення суду залишається невиконаним, попри винесення судом ухвали від 23.09.2025 про встановлення судового контролю.

07.01.2026 відповідач подав до суду заперечення на клопотання (заяву) позивача, в якому вказав, що Комісія з реорганізації ГУ ДФС у Черкаській області неодноразово, зокрема у звіті від 01.05.2025 № 3 повідомляла Комісію з реорганізації ДФС про критичну необхідність виділення кошторисних асигнувань для виконання рішення суду у справі № 580/6236/22 щодо стягнення судових витрат. Також ГУ ДФС у Черкаській області у листі від 11.12.2025 № 268/23-06 наголошували перед ДФС України на необхідності виділення кошторисних асигнувань. Просить відмовити в задоволенні заяви про накладення штрафу та продовжити строк на виконання ухвали суду від 23.09.2025 у справі № 580/6236/22.

Дослідивши надані відповідачем документи, суд встановив таке.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 04.12.2025 № 06.1-16-06/12868 за даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за кодом ЄДРПОУ 39392109 зареєстрована установа Головне управління ДФС у Черкаській області, як розпорядник бюджетних коштів. Натомість в мережі розпорядників та одержувачів коштів державному бюджету в період з 2022 року по 2025 рік включно, вказана вище установа відсутня. Протягом зазначеного періоду у ГУ ДФС у Черкаській області кошторисні призначення відсутні.

Листом від 11.12.2025 № 268/23-06 ГУ ДФС у Черкаській області звернулось до голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, в якому просило з метою виконання рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу та недопущення накладення штрафу розглянути питання щодо виділення кошторисних асигнувань на 2025 рік.

Розглянувши звіт відповідача, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, з а її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частини 1-4 статті 382-3 КАС України встановлює, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, виходячи з положень статті 382-3 КАС України судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду, або ж розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання, за умови належного повідомлення державного органу про таке судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 01.12.2010 № 2735-VI органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування утворення, реорганізації та ліквідації органів державної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на утримання органів державної влади Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік або (у разі недостатності такого фінансування) після внесення відповідних змін до такого Закону.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, комісія утримується за рахунок і в межах коштів, передбачених на утримання органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.

Фінансування заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією органів виконавчої влади або територіальних органів, здійснюється в межах коштів, передбачених на їх утримання законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розписами Державного бюджету України на 2022, 2023, 2024, 2025 роки не передбачено видатків у 2022 - 2025 роках на утримання ДФС та її територіальних підрозділів, у тому числі для виконання рішень суду в частині стягнення грошових коштів.

Як вбачається зі звіту відповідача та матеріалів справи, рішення суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат ГУ ДФС у Черкаській області не виконано. Причиною невиконання зазначено відсутність відповідних бюджетних асигнувань (кошторисних призначень), оскільки фінансування установи здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд врахував, що ГУ ДФС у Черкаській області є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, але починаючи з 2022 року кошторисні призначення на рахунках відсутні, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області від 04.12.2025 № 06.1-16-06/12868.

ГУ ДФС у Черкаській області листом від 11.12.2025 № 268/23-06 звернулось до голови комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, в якому просило з метою виконання рішення суду в частині стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу та недопущення накладення штрафу розглянути питання щодо виділення кошторисних асигнувань на 2025 рік.

Таким чином, відповідачем вжито належних заходів, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення шляхом ініціювання питання про виділення необхідного фінансування.

Тобто, стягнуті на користь позивача судові витрати будуть виплачені після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Головне управління ДФС у Черкаській області в особі свого керівництва вживає можливі заходи з метою повного виконання судового рішення у цій справі, а фактична невиплата заборгованості зумовлена відсутністю відповідного фінансування. Тому, за умови дотримання відповідачем встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року № 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі № 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі N405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі N 611/26/17.

Як зазначив Верховний Суд у своїх ухвалах від 04.07.2023, від 12.12.2023 у справі №200/3958/19-а, де предметом розгляду також був звіт органу Пенсійного фонду України щодо виконання судового рішення, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.

У відповідності до абз. 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Таким чином, зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, а також правових позицій Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в діях керівника Головного управління ДФС у Черкаській області відсутня вина у формі умислу щодо невиконання судового рішення та виплати позивачу існуючої заборгованості по судовим витратам. Тому, невиконання судового рішення в частині стягнення судових витрат за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин з боку відповідача.

З огляду на це, суд не вбачає підстав для накладення на керівника Головного управління ДФС у Черкаській області штрафу за невиконання судового рішення.

Суд в цьому випадку вважає за необхідне зазначити, що покладені судом зобов`язання на Головне управління ДФС у Черкаській області можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління ДФС у Черкаській області лише після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.

Отже, враховуючи викладені обставини, фактичні дані та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про можливість звільнення керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, від накладення штрафу.

Разом із тим, наведені вище обставини, а саме відсутність фінансування Головного управління ДФС у Черкаській області на виплату коштів позивачу, невиділення коштів на такі цілі не свідчить про виконання в повному обсязі рішення суду, а лише є підтвердженням того, що невиконання судового рішення об`єктивно не залежить лише від дій посадових осіб вказаного Управління.

Зважаючи на це, суд вважає, що Головне управління ДФС у Черкаській області у поданому звіті не підтвердило документально повне виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат.

Тому, за наслідками розгляду поданого Головним управлінням ДФС у Черкаській області звіту та доданих до нього матеріалів, зважаючи на обов`язковість виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо відмови у його прийнятті.

Водночас, як зазначалось судом вище, частиною 3 статті 382-3 КАС України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд, зокрема, може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що відповідачем вчинено дії з метою виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 580/6236/22, тому суд дійшов висновку відмовити у прийнятті поданого звіту, однак звільнити відповідача від сплати штрафу за невиконання у повному обсязі рішення суду.

На підставі викладеного, враховуючи, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області не надано доказів повного виконання рішення, у суду відсутні підстави для прийняття звіту від 22.12.2025 у справі № 580/6236/22 та завершення процедури судового контролю, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті звіту Головного управління ДФС у Черкаській області про виконання рішення суду в адміністративній справі № 580/6236/22 відмовити.

Звільнити керівника Головного управління ДФС у Черкаській області від сплати штрафу за невиконання судового рішення.

Встановити новий строк для подання звіту про виконання у повному обсязі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 580/6236/22 та зобов`язати Головне управління ДФС у Черкаській області подати до Черкаського окружного адміністративного суду звіт у 90-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВалентин ГАРАЩЕНКО