Ухвала суду № 135787210, 17.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

17 квітня 2026 року Справа № 520/5206/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові заяву представника відповідача та заяву позивача у справі щодо вирішення питання строку звернення до суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо включення до складу місячного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, визначивши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.

Ухвалою судді від 16.03.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. У заяві відповідач вказує, що позивач звільнений зі служби в поліції наказом ГУНП в Харківській області від 08.12.2022 № 100 о/с (п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію) з 21.12.2022. Позов подано 10.03.2026, тобто, на думку відповідача, з порушенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ч. 5 ст. 122 КАС України та ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022). Відповідач вважає, що щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік строк звернення закінчився 30.09.2023, а позивач не подав разом із позовом заяви про поновлення пропущеного строку. На підставі ст. 122, 123 КАС України відповідач просить залишити позов без розгляду.

07.04.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

У встановлений строк до суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку. Позивач зазначає, що предметом спору є стягнення належної йому частини грошового забезпечення (заробітної плати) у вигляді матеріальної допомоги, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 233 КЗпП України, а не виключно норми ч. 5 ст. 122 КАС України. Позивач посилається на правові позиції Конституційного Суду України (рішення від 07.05.2002 № 8-рп/2002), Верховного Суду (постанови від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, від 11.07.2024 Великої Палати у справі № 990/156/23, від 12.12.2025 у справі № 460/7194/24, від 03.03.2026 у справі № 600/3655/25-а та інші).

Позивач наголошує, що детальну інформацію про складові грошового забезпечення, використані для розрахунку матеріальної допомоги (довідки від 03.02.2026 № 156, 157, 158 та лист ГУНП від 23.02.2026 № 91105-2026), він отримав лише у лютому 2026 року. До цього моменту відповідач не виконав обов`язок, передбачений ст. ст. 47, 110, 116 КЗпП України, щодо надання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні з детальним розрахунком. Позивач також звертає увагу на продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на період дії карантину до 01.07.2023 (п. 1 розділу XIX КЗпП України, постанова КМУ № 1236).

Суд вирішує питання про залишення позовної заяви без розгляду та питання про поновлення процесуального строку у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частину другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є, зоркма, протиправна бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо не включення до складу місячного розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , застосованого для визначення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, сум індексації грошового забезпечення.

Позивач звільнений зі служби в поліції 21.12.2022, а відтак застосовуються приписи діючої норми ст. 233 КЗпП України.

Отже, за період з 2020 до 19.07.2022 строк звернення до суду не пропущений; стосовно періоду з 19.07.2022 до 21.12.2022 строк звернення до суду із цим адміністративним позовом пропущений.

Разом з тим слід врахувати, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: "1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23 та від 29.01.2025 у справі №500/6880/23.

Відтак, після 30 червня 2023 року у позивача була можливість протягом трьох місяців звернутися до суду за захистом своїх прав в частині позивних вимог з 19.07.2022 до 21.12.2022 щодо матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, яка отримана позивачем у листопаді 2022 року, оскільки строки, визначені статтею 233 КЗпП України. Однак, такою можливістю до 01 жовтня 2023 року, з урахуванням тримісячного строку позивач не скористався.

Позивач звернувся до суду з цим позовом стостовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, 10.03.2026.

Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24.

Будь-яких доказів вручення позивачу грошового атестата при звільненні, розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми суду не надано.

Відповідно до довідок від 03.02.2026 № 156, 157, 158 та листа ГУНП від 23.02.2026 № 91105-2026) позивач дізнався про складові грошового забезпечення, використані для розрахунку матеріальної допомоги.

Будь-яких інших даних, які б підтверджували ознайомлення позивача про нараховані та виплачені суми на день виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача не надано та із поданих доказів таких даних суд не установив.

З огляду на викладене приходжу до переконання про те, що причини, які наведені позивачем, підтверджені відповідними доказами, а відтак такі визнаються судом поважними, а тому строк звернення до суду із адміністративним позовом слід поновити, а клопотання позивача задовольнити, у зв`язку із чим у заяві сторони відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити .

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання, що заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, а заява позивача про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника Головного управління Національної поліції в Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 520/5206/26 - відмовити.

Заяву позивача про поновлення процесуального строку - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із адміністративним позовом, у справі № 520/5206/26, за період з 19.07.2022 до 21.12.2022.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 17.04.2026.

Суддя М. І. Садова