Рішення № 135787181, 09.04.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2026 року № 520/33515/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Трунова М.В.,

за участі представників:

позивача - Ігнатенко О.О.,

відповідача - Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (вул. Соборності, буд. 68, с-ще Сахновщина, Берестинський р-н, Харківська обл., 64501, код ЄДРПОУ 00706332)

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Приватне сільськогосподарське підприємство "Маяк" (далі по тексту - позивач, ПСП «Маяк», підприємство) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС, контролюючий орган, суб`єкт владних повноважень) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 23.09.2025 № 00453310702, яким, з посиланнями на п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПКУ, ПК України), збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму три мільйони сто тридцять сім тисяч сто сімнадцять гривень 00 копійок та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі сімсот вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят дев`ять гривень 25 коп.;

- від 23.09.2025 № 00453400702, яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПКУ України та застосовано штраф у розмірі сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 75 копійок від 23.09.2025 № 00453440702, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту. 54.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі одна тисяча двадцять гривень;

- від 30.09.2025 № 00461302411, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем військовий збір на суму вісім тисяч триста двадцять дев`ять гривень 05 копійок та пені на суму триста тридцять одна гривня 74 копійки;

- від 30.09.2025 № 00461292411, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму шістдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві тисячі 85 копійок та пені на суму одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім гривень 83 копійки;

- від 30.09.2025 № 00461282411, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок три гривні 47 копійок та пені на суму одинадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні 90 копійок;

- від 30.09.2025 року № 00461272411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму одна тисяча сімсот вісімдесят гривень шістдесят три копійки.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що контролюючим органом прийнято неправомірні рішення про проведення документальних перевірок підприємства, а саме в порушення приписів ст. 102 ПК України поза межами 1095 днів. Вказує, що п.п. 78.1.5 ПКУ не надає контролюючому органу права повторно перевіряти той самий період, який вже був охоплений плановою перевіркою, з метою перегляду або уточнення її результатів, а така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження. Отже, друга - позапланова перевірка здійснена повторно та у повному обсязі, а не як того вимагають приписи п.п. 78.1.5 ПКУ та зробив відповідні неправомірні висновки про порушення підприємством норм Податкового кодексу.

Крім того, стверджує що наказ не містить передбачених ПКУ підстав для її проведення, оскільки наказ від 26.08.2025 року № 3837-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки прийнято з формальним посиланням на підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПКУ, однак без зазначення фактичних обставин, які б відповідали умовам застосування цієї норми. Єдиною підставою для призначення перевірки зазначено доповідну записку начальника управління податкового аудиту, яка є внутрішнім службовим документом контролюючого органу та не передбачена Податковим кодексом України як правова підстава для проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Також вважає, що відповідач помилково дійшов в акті перевірки висновку про незаконність списання, відповідно до даних субрахунку 207 «запасні частини», матеріалів на власний автотранспорт та спецтехніку та не підтвердження господарських операцій з використання запасних частин за період з лютий 2019 року по листопад 2022 року, через не надання до перевірки дефектних актів на встановлення запасних частин.

Також вважає, що перевіркою помилково не встановлено правомірності використання в господарській діяльності цукру на загальну суму 4552808,00 грн., в т.ч. за березень 2025 року в сумі 4552808,00 грн. та відсутністю його на балансі Підприємства, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 910562,00 грн, в т.ч. за березень 2025 року в сумі 910562,00 грн. в порушення п. 198.5 ст. 198 Кодексу.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказує, що перевіряючи ми зроблено хибний висновок про неможливість підтвердити факт використання ПММ та обґрунтування його списання, у зв`язку з чим вважають, що Підприємством занижено податкових зобов`язань на суму 1593531,00 грн. за період січень 2019 р.- грудень 2022 р., оскільки всі документи було надано у повному обсязі.

До перевірки були надані достатні та допустимі докази, що підтверджують перебування на балансі Підприємства 9 одиниць транспортних засобів та 59 одиниць сільськогосподарських машин та устаткування, а також підтвердження господарських операцій з використання ПММ, зокрема накази про затвердження норм витрат палива, посадові інструкції трактористів-машиністів, лімітно - заборні картки, подорожні листи, щомісячні акти списання пального, дані первинні документи містять, дату, відповідальних посадових осіб, кількість використаного пального, назву, марку техніки. Подорожні листи та акти списання цілком відповідають вимогам.

Крім того, вважає безпідставним висновок контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання на суму 125838,00 грн., через не відповідність фактичним обставинам та чинному законодавству взаємовідносин до договору поставки від 30.10.2020 року N? 301001 з ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» (за договором Постачальник), який взяв на себе обов`язки поставити ПСП «Маяк» (за договором Покупець) Товар - шрот соняшниковий, макуха соняшникова, шрот соєвий, макуха соєва. Відповідно до проведеного аналізу та наданих документів перевіркою встановлено, що протягом строку дії договору Постачальник здійснив поставки Товару на загальну суму 629187,09 грн без ПДВ, при цьому комісією досліджено надані до перевірки: договір, видаткові накладні, товарно- транспортні накладні, рахунки, податкові накладні, банківські виписки, сертифікати якості на товар.

Як зазначено в акті перевірки перевіряючими проводиться аналіз діяльності ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» та вбачається діяльність, спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а також вбачається обрив ланцюга на 1 ланці.

Вважає, що підприємством підтверджено реальність господарських операцій.

Також не погоджується з результатами перевірки повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки і майнові паї встановлено несвоєчасне перерахування податку в сумі 633225,29 грн. за період з 01.01.2019 по 31.03.2025. Також не погоджується з проведеним розрахунком, суми податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки і майнові паї, на час складання акту перевірки та спірних податкових повідомлень рішень сплачені в повному обсязі.

Результатами перевірки повноти сплати (перерахування) до бюджету військового збору із заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки і майнові паї встановлено несвоєчасне перерахування податку в сумі 33316, 21 грн. за період з 01.01.2019 по 31.03.2025. Проте ПСП «Маяк» не погоджується з проведеним розрахунком, суми військового збору із заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки і майнові паї, на час складання акту перевірки та спірних податкових повідомлень рішень сплачені в повному обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене ПСП «Маяк» вказало, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС є протиправним та таким, що підлягають до скасування.

У свою чергу представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Так, у відзиві на позовну заяву ГУ ДПС наполягає на тому, що доводи позивача про протиправність наказу ГУ ДПС у Харківській області від 26.08.2025 № 3837-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки є безпідставними, такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм Податкового кодексу України.

Вважає, що доводи позивача щодо нібито повторного охоплення перевіркою того самого періоду також є необґрунтованими. Податковий кодекс України не забороняє проведення документальної позапланової перевірки за період, який вже перевірявся, за умови наявності передбачених законом підстав та за умови, що предмет такої перевірки є іншим.

Отже, наказ ГУ ДПС у Харківській області від 26.08.2025 № 3837-п прийнято в межах повноважень контролюючого органу, на підставі та у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а тому підстави для визнання його протиправним відсутні. Відповідно, акт документальної позапланової виїзної перевірки та податкові повідомлення-рішення, прийняті за її результатами, є правомірними та такими, що породжують юридичні наслідки.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій вказано про те, що відповідач не довів, що подані заперечення містили субстантивні нові обставини чи документи, які не були досліджені під час планової перевірки або вимагали додаткової перевірки.

Так, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ передбачає, що документальна позапланова перевірка може бути призначена, зокрема, у разі: «…подання платником податків заперечень до акта перевірки … за умови, що в цих запереченнях містяться обставини, що не були досліджені». У позивача не було жодних нових документів або фактів, що належали б до категорії «обставини, які не були досліджені», - позивач лише відстоював законність своїх первинних документів та правовий статус господарських операцій, які вже досліджував контролюючий орган.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що доповідна записка начальника управління податкового аудиту стала підставою для проведення перевірки. Однак положення Податкового кодексу України не передбачає доповідну записку як юридичну підставу для проведення перевірки.

Відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПКУ, контролюючий орган має право призначати документальні позапланові перевірки виключно у випадках, прямо передбачених Кодексом.

Таким чином, за відсутності законних підстав для проведення перевірки акт перевірки є недопустимим доказом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, підлягають скасуванню.

У поданих письмових поясненнях представник відповідача вказано, що пунктом 52-2 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення, встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дiя карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України кopoнaвipycнoi хвороби (COVID_19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього кодексу.

Карантин встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України кopoнaвipycнoi хвороби (COVID_19) діяв з 18.03.2020 та скасовано з 01.07.2023 року (Постанова КМУ від 07.06.2023 № 651) та на весь цей період зупинено перебіг строків давності статті 102.

Підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу у зазначеній редакції почав діяти відповідно до Закону України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» з 01 серпня 2023 року та застосовується до перевірок, які зазначеним Законом дозволено проводити.

Разом з цим відповідно до підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Кодексу відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого, зокрема, контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Тобто обрахунок строків проведення перевірок та визначення грошових зобов`язань при проведенні документальних перевірок здійснюється з урахуванням мораторію на проведення перевірок прямо пропорційно строку зупинення, оскільки строки давності, визначені статтею 102 Кодексу, збільшено, починаючи з дати дії карантину до дати завершення мораторію на проведення відповідних видів перевірок.

Виходячи з вищезазначеного було визначено період перевірки з 01.01.2019 по 31.03.2025.

Просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів, що зазначені у позові, відповіді на відзив та поданих письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у документах по суті та додаткових письмових поясненнях.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПСП «Маяк» пройшло у встановленому чинним законодавством України державну реєстрацію та зареєстровано юридичною особою Берестинською районною державною адміністрацією Харківської області, реєстраційний номер № 24701200000000151 від 18.10.1994. Податковий номер платника податків: 00706332.

Перебуває на обліку в контролюючих органах 25.10.1994 року № 971 та станом на день розгляду справи перебуває на обліку в Південній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області як платник податків, є платником податку на додану вартість.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами господарської діяльності ПСП "Маяк" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; розведення свиней; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів.

План-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік оприлюднено на офіційному вебсайті ДПС України, в якому містяться відомості щодо включення ПСП «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332) до плану-графіка 2025 року.

Головним управлінням ДПС у Харківській області було видано наказ від 17.06.2025 № 2771 «Про проведення документальної планової перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (Код ЄДРПОУ 00706332)», згідно якого було вирішено провести документальну планову перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332, податкова адреса: вул. Соборності, буд. 68, селище Сахновщина, Берестинський район, Харківська область, 64501) із 04 липня 2025 року тривалістю 10 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2019 по 31.03.2025 з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62,підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого Державного податковою службою України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік та наказу Головного управління ДПС у Харківській від 17.06.2025 № 2771 «Про проведення документальної планової перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (Код ЄДРПОУ 00706332)» проведено документальну планову перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332) за період діяльності із 01.01.2019 по 31.03.2025 з метою контролю своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та складено акт документальної планової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 31.07.2025 № 32371/20-40-07-02-05/00706332 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (податковий номер 00706332)» (далі по тексту - акт перевірки № 32371).

Перевірка проводилась з 04.07.2025 по 17.07.2025.

Термін проведення перевірки продовжувався з 18.07.2025 по 24.07.2025 на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 09.07.2025 № 3161-п.

Згідно висновку зазначеного акту перевіркою встановлено порушення ПСП «МАЯК»:

- вимог п. 2921.1 ст. 291. пп. 295.9.5 п. 295.9 ст. 295 Кодексу, що призвело до заниження суми єдиного податку на загальну суму 6 957,88 грн, в тому числі І квартал 2023 року на суму 695,79 грн. ІІ квартал 2023 року на суму 695,79 грн, ІІІ квартал 2023 року на суму 3 478,95 грн, IV квартал 2023 року на суму 2 087,35 гривень.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 292 449 грн, в тому числі за січень 2019 року на суму 29 569 грн., за лютий 2019 року на суму 22 879 грн, за березень 2019 року на суму 22 357 грн, за квітень 2019 року на суму 118 529 грн, за травень 2019 року на суму 75 003 грн., за червень 2019 року на суму 20 286 грн, за липень 2019 року на суму 80 827 грн., за серпень 2019 року на суму 36 373 грн, за вересень 2019 року на суму 45 829 грн., за жовтень 2019 року на суму 97 779 грн, за листопад 2019 року на суму 3 157 грн., за грудень 2019 року на суму 49 046 грн., за січень 2020 року на суму 8 972 грн, за лютий 2020 року па суму 27 183 грн, за березень 2020 року па суму 101 866 грн, за квітень 2020 року на суму 31 101 грн, за травень 2020 року на суму 15 650 грн, за червень 2020 року на суму 19 739 грн, за липень 2020 року на суму 117 385 грн, за серпень 2020 року на суму 271 262 грн., за вересень 2020 року на суму 96 711 грн, за жовтень 2020 року па суму 54 805 грн, за листопад 2020 року на суму 64 369 грн, за грудень 2020 року на суму 81 054 грн., за січень 2021 року на суму 23 557 грн, за лютий 2021 року на суму 68 090 грн, за березень 2021 року на суму 125 402 грн, за квітень 2021 року на суму 39 059 грн. за травень 2021 року на суму 21 276 грн, за червень 2021 року на суму 23 104 грн, за липень 2021 року на суму 82 070 грн, за серпень 2021 року на суму 62 770 грн. за вересень 2021 року на суму 163 739 грн, за жовтень 2021 року на суму 66 307 грн. за листопад 2021 року на суму 59 355 грн. за грудень 2021 року на суму 42 613 грн, ча січень 2022 року на суму 26 427 грн, за лютий 2022 року на суму 50 509 грн, за березень 2022 року на суму 41 204 грн., за квітень 2022 року на суму 24 513 грн, за травень 2022 року на суму 50 526 грн., за червень 2022 року на суму 208 059 грн., за липень 2022 року на суму 244 327 грн, за серпень 2022 року на суму 43 533 грн, за вересень 2022 року на суму 65 772 грн., за жовтень 2022 року на суму 161 477 грн., за листопад 2022 року на суму 179 566 грн, за грудень 2022 року на суму 46 900 грн., за березень 2025 року на суму 910 562 грн.

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 89 підрозділу 2, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у періоді, що перевірявся, порушено строки реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 89 підрозділу 2, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, відсутня реєстрація податкових накладних (зведених податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 4 292 449 грн, в тому числі за січень 2019 року на суму 29 569 грн, за лютий 2019 року на суму 22 879 грн, за березень 2019 року на суму 22 357 грн, за квітень 2019 року на суму 118 529 грн, за травень 2019 року на суму 75 003 грн, за червень 2019 року на суму 20 286 грн, за липень 2019 року на суму 80 827 грн., за серпень 2019 року на суму 36 373 за вересень 2019 року па суму 45 829 грн., за жовтень 2019 року на суму 97 779 грн., за листопад 2019 року на суму 3 157 грн., за грудень 2019 року на суму 19 046 грн., за січень 2020 року на суму 8 972 грн., за лютий 2020 року на суму 27 183 грн., за березень 2020 року на суму 101 866 грн, за квітень 2020 року на суму 31 101 грн., за травень 2020 року на суму 15 650 грн., за червень 2020 року на суму 19 739 грн, за липень 2020 року на суму 117 385 грн., за серпень 2020 року на суму 271 262 грн., за вересень 2020 року на суму 96 711 грн., за жовтень 2020 року на суму 54 805 грн, за листопад 2020 року на суму 64 369 грн., за грудень 2020 року на суму 81 054 грн., за січень 2021 року на суму 23 557 грн, за лютий 2021 року на суму 68 090 грн, за березень 2021 року на суму 125 402 грн, за квітень 2021 року на суму 39 059 грн., за травень 2021 року на суму 21 276 грн, за червень 2021 року на суму 23 104 грн., за липень 2021 року на суму 82 070 грн, за серпень 2021 року на суму 62 770 грн., за вересень 2021 року на суму 163 739 грн, за жовтень 2021 року на суму 66 307 грн, за листопад 2021 року на суму 59 355 грн, за грудень 2021 року на суму 42 613 грн, за січень 2022 року на суму 26 427 грн., за лютий 2022 року на суму 50 509 грн, за березень 2022 року на суму 41 204 грн., за квітень 2022 року на суму 24 513 грн, за травень 2022 року на суму 50 526 грн, за червень 2022 року на суму 208 059 грн., за липень 2022 року на суму 244 327 грн, за серпень 2022 року на суму 43 533 грн., за вересень 2022 року на суму 65 772 грн, за жовтень 2022 року на суму 161 477 грн, за листопад 2022 року на суму 179 566 грн, за грудень 2022 року на суму 46 900 грн., за березень 2025 року на суму 910 562 грн.

- вимог п. 74 підрозділу 10 розділу XX, пп. 141.9.5 п. 141.9 ст. 141 Кодексу, в результаті чого встановлено заниження податку па прибуток в декларації за 2024 рік на загальну суму 11 918 гривень.

- вимог п. 287.3 сі. 287 Кодексу, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов`язання за землю, визначеного у податковій декларації за 2023 рік.

- вимог пп. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 Кодексу, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного у податковій декларації по строку 30.01.2025 року.

- пункту 44.5 статті 44. пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, в частині непадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

- п.п. б) п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-У1 від 02.12.2010 року з змінами та доповненнями, в результаті чого:

зазначення в розрахунках недостовірних даних (невідповідність даних бухгалтерського обліку по рахунку 661 «Заробітна плата» з даними зазначеними в податкових розрахунках за формою 4ДФ (раніше ІДФ) за ознакою доходів „101") за 3 квартал 2022 року та на момент перевірки помилки не виправлено;

не відображення в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форма 4 ДФ (раніше форма ІДФ) за 3 - 4 квартали 2023 року; 1,2,3,4 квартали 2024 року та січень, лютий, березень 2025 року доходів виплачених фізичним особам - підприємцям за надані послуги, продані товари, тощо за ознакою доходу « 157» та на момент перевірки помилки не виправлено;

- п. 167.1. ет. 167, п. п. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168, пп «а» п. 176.2. ст. 176 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого:

встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 861,60 грн по 5 особових рахунках за 2019 та 2020 роки;

-пп. 168.1.2. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України № 2755- УІ від 02.12.2010 року з змінами і доповненнями, в результаті чого:

встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 668875, 90 грн;

- п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2011 року з змінами і доповненнями, в результаті чого:

встановлено порушення в частині не своєчасного перерахування військового збору утриманого із заробітної плати найманих працівників та орендної плати фізичних осіб власників земельних (майнових) часток (паїв) в сумі 119 481,91 грн.

- н.1.2,4 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010 з змінами за доповненнями в частині неналежного ведення, в перевіряємому періоді з 01.01.2019 по 31.03.2025, бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок;

- пункт 1 частини 2 статті 6, абзац 2 частини 8, частина 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р. з змінами та доповненнями, абз. 3 частини 3 «порядку прийняття надавачами платіжних інструкцій на виплату заробітної плати» №291 від 16.09.2022 року в частині не перерахування перевіряемим підприємством за період перевірки з 01.01.2019р. по 31.03.2025р. єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу) на суму 9323, 35 грн.;

- пункт 1 частини 2 статті 6, абзац 1 частини 8 етапі 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями в частині несплати у встановлений законодавством термін єдиний внесок, нарахований за календарний місяць терміном сплати - не пізніше 20 числа наступного місяця, ПСП «Маяк» в перевірясмому періоді допущено несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на загальну суму 1215,43 грн.

Підприємство, не погодилось із висновками акта ГУ ДПС у Харківській області від 31.07.2025 N 32371720-40-07-02-05/00706332 та подало заперечення до ГУ ДПС у Харківській області від 14.08.2025 N 65 (вх. ГУ ДПС від 14.08.2025 N 65849/6).

У вказаних запереченнях ПСП «Маяк» виклало свої заперечення стосовно наступних відображених в акті перевірки обставин та висновків, як-от до п. 3.1.3.1. акту «Податкові зобов`язання» про їх заниження на суму 4 166 611 грн.; заперечення до п. 3.1.3.2 «Податковий кредит» стосовно висновку про заниження податкового зобов`язання на суму 125838,00 грн.; до п. 3.1.5.2. «Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати: (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб» щодо висновку про несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб у сумі 314302,01 грн. за період з 01.01.2019 по 31.03.2025; заперечення до п. 3.1.5.3.2. «Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету військового збору».

Головним управлінням ДПС у Харківській області було видано наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332) від 26.08.2025 року № 3837-п наступного змісту: «На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до затвердженого Державною податковою службою України плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік та наказу Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) від 17.06.2025 № 2771-п «Про проведення документальної планової перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332)» проведено документальну планову перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332) за період діяльності із 01.01.2019 по 31.03.2025 з мстою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено па контролюючі органи, та складено акт від 31.07.2025 № 32371/20-40-07-02-05/00706332.

Підприємство не погодилось із висновками акта ГУ ДПС у Харківській області від 31.07.2025 № 32371/20-40-07-02-05/00706332 та подало заперечення до ГУ ДПС у Харківській області від 14.08.2025 № 65 (вх. ГУ ДПС від 14.08.2025 №65849/6).

Враховуючи доповідну записку начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Гражевського Станіслава від 20.08.2025 № 620/20-40-07-02- 11 щодо необхідності проведення документальної виїзної перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332) та керуючись підпунктом 78.1.5. пунктом 78.1 статті 78 Кодексу, НАКАЗУЮ:

Провести документальну позапланову виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (код ЄДРПОУ 00706332), податкова адреса: вул. Соборності, буд. 68, селище Сахновщина, Берестинський район, Харківська область, 64501, з питань, що стали предметом оскарження.».

На підставі даного Наказу від 26.08.2025 року № 3837-п Головним управлінням ДПС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПСП «МАЯК» за результатами якої було сформовано акт документальної позапланової виїзної перевірки з питань визначених в запереченні платника податків від 14.08.2025 №65 (вх. Головного управління ДПС у Харківській області від 14.08.2025 № 65849/6) № 36244/20-40-07-05/00706332 від 09.09.2025 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного сільськогосподарського підприємства «МАЯК» (податковий номер 00706332) телефон: + 38(068)-878-55-55 e-mail: pspmajak@gmail.com» (далі - акт перевірки № 36244).

Перевіркою встановлено порушення ПСП «МАЯК»:

- вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість на загальну суму сумі 3 188 651 грн, в тому числі за січень 2019 року на суму 13 715 грн, за лютий 2019 року на суму 17 101 грн, за березень 2019 року на суму 20 628 грн, за травень 2019 року на суму 5 281 грн, за червень 2019 року на суму 101 681 грн., за липень 2019 року на суму 124 769 грн, за серпень 2019 року на суму 61 773 грн, за вересень 2019 року на суму 52 558 грн, за жовтень 2019 року на суму 69 015 грн, за листопад 2019 року на суму 3 364 грн, за грудень 2019 року на суму 23155 грн, за січень 2020 року на суму 9 625 грн, за лютий 2020 року на суму 22 419 грн., за липень 2020 року на суму 186 758 грн, за серпень 2020 року на суму 60 680 грн, за жовтень 2020 року на суму 145 328 грн, за січень 2021 року на суму 93 409 грн, за лютий 2021 року на суму 104 981 грн, за серпень 2021 року на суму 178 268 грн, за вересень 2021 року на суму 67 421 грн, за жовтень 2021 року на суму 86 930 грн, за грудень 2021 року на суму 234 011 грн, за січень 2022 року на суму 43 112 грн, за лютий 2022 року на суму 29 960 грн, за березень 2022 року на суму 6 827 грн, за квітень 2022 року на суму 19 272 грн, за травень 2022 року на суму 30 559 грн, за червень 2022 року на суму 40 564 грн, за липень 2022 року на суму 90 913 грн, за серпень 2022 року на суму 71 621 грн, за вересень 2022 року на суму 73 575 грн, за жовтень 2022 року на суму 85 353 грн, за листопад 2022 року на суму 65 682 грн, за грудень 2022 року на суму 37 691 грн, за березень 2025 року на суму 910 562 гривні.

- вимог пункту 201.10 статті 201 Кодексу, пункту 89 підрозділу 2, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, в результаті чого, в періоді, що перевірявся, відсутня реєстрація податкових накладних (зведених податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 3 062 723 грн, в тому числі за січень 2019 року на суму 13 715 грн, за лютий 2019 року на суму 17 101 грн, за березень 2019 року на суму 20 628 грн, за квітень 2019 року на суму 51 673 грн, за травень 2019 року на суму 98 485 грн, за червень 2019 року на суму 43 141 грн, за липень 2019 року на суму 38 432 грн, за серпень 2019 року на суму 61 773 грн., за вересень 2019 року на суму 52 558 грн, за жовтень 2019 року на суму 69 015 грн, за листопад 2019 року на суму 33 595 грн, за грудень 2019 року на суму 23 155 грн, за січень 2020 року на суму 11 888 грн, за лютий 2020 року на суму 20 156 грн, за березень 2020 року на суму 23 467 грн, за квітень 2020 року на суму 48 095 грн, за травень 2020 року на суму 23 021 грн, за червень 2020 року на суму 28 986 грн, за липень 2020 року на суму 63 189 грн, за серпень 2020 року на суму 60 680 грн, за вересень 2020 року на суму 62 739 грн, за жовтень 2020 року на суму 82 589 грн., за листопад 2020 року на суму 27 089 грн, за грудень 2020 року на суму 23 903 грн, за січень 2021 року на суму 8 813 грн, за лютий 2021 року на суму 12 747 грн., за березень 2021 року на суму 26 044 грн, за квітень 2021 року на суму 47 514 грн, за травень 2021 року на суму 44 053 грн, за червень 2021 року на суму 24 870 грн, за липень 2021 року на суму 83 100 грн, за серпень 2021 року на суму 70 298 грн, за вересень 2021 року на суму 67 421 грн, за жовтень 2021 року на суму 86 930 грн, за листопад 2021 року на суму 71 426 грн, за грудень 2021 року на суму 32 212 грн, за січень 2022 року на суму 10 899 грн, за лютий 2022 року на суму 29 960 грн, за березень 2022 року на суму 6 827 грн, за квітень 2022 року на суму 19 272 грн., за травень 2022 року на суму 30 559 грн, за червень 2022 року на суму 40 564 грн, за липень 2022 року на суму 90 913 грн, за серпень 2022 року на суму 86 365 грн, за вересень 2022 року на суму 73 575 грн, за жовтень 2022 року на суму 85 353 грн, за листопад 2022 року на суму 65 682 грн, за грудень 2022 року на суму 37 691 грн, за березень 2025 року на суму 910 562 гривні.

- вимог пункту 44.5 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

- вимог пункту 167.1, ст. 167, пункту 168.1.2. пункту 168.1. статті 168, пункту «а» пункту 176.2, статті 176 Кодексу, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 861,60 гривень по 5 особових рахунках за 2019 та 2020 роки;

- вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Кодексу, в результаті чого встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 633225, 29 гривень;

- вимог пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу, підпунктів 168.1.2. 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Кодексу, в результаті чого: встановлено порушення в частині не своєчасного перерахування військового збору утриманого із заробітної плати найманих працівників та орендної плати фізичних осіб - власників земельних (майнових) часток (паїв) в сумі 33 316, 21 гривень.

Контролюючим органом на підставі висновків акту перевірки було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 23.09.2025 № 00453310702 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 3921396, 25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 3137117, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 784279, 25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.09.2025 № 00453400702 щодо попередження про необхідність Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПКУ України та застосування штрафу у розмірі 72678, 75 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 23.09.2025 № 00453440702 про застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020, 00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 30.09.2025 № 00461302411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 8329, 05 грн. та пені на суму 331, 74 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 30.09.2025 № 00461292411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 69662, 85 грн. та пені на суму 1928, 83 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 30.09.2025 № 00461282411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 88643, 47 грн. та пені на суму 11182, 90 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 30.09.2025 року № 00461272411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму 1780, 63 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 861, 60 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 197, 16 грн. та пені на суму 721, 87 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями владного суб`єкта позивач звернувся до ДПС України зі скаргою, за результатами розгляду якої рішенням від 04.12.2025 р. № 34887/6/99-00-06-01-08-06 ДПС України про результати розгляду скарги було залишено без змін оскаржувані ППР, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями ГУ ДПС позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Стосовно тверджень представника позивача про відсутність права ГУ ДПС на призначення та проведення перевірок за період з 01.01.2019 по 31.02.2025 р. у зв`язку із перебуванням частини зазначеного періоду поза межами 1095-денного строку, встановленого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Саме, пропущення строку передбаченого статтею 102 Податкового кодексу України є однією з підстав, зазначеною позивачем для визнання протиправними наказів про призначення та проведення перевірок та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

В подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон № 2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Законом України від 3 листопада 2022 року № 2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п`ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім,

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;

строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;

строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

В подальшому Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (набрав чинності 01 серпня 2023 року, тобто вже навіть після ухвалення спірних у справі ППР) пункт 102.9 статті 102 виключено.

Так, у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 320/15639/23 Верховний Суд виснував, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупинявся:

- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;

- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;

- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених нормами Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.09.2025 року у справі 160/23946/23.

Водночас, за приписами абзацу другого пункту 77.4 статті 77 ПКУ право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як убачається з акту перевірки № 32371 копію наказу від 17.06.2025 р. про проведення документальної планової перевірки вручено 04.07.2025 року під розписку директору ПСП «Маяк». Доказів вручення позивачу письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки матеріали справи не містять, відповідачем до справи не надано. Крім того, дати та доказів направлення вищезазначеного наказу та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення перевірки в електронній формі до електронного кабінету платника податків ПСП «Маяк» акт перевірки не містить, а контролюючим органом до матеріалів справи не надано.

Отже, належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів набуття права на проведення планової виїзної перевірки позивача в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 77.4 статті 77 ПКУ відповідачем до суду не надано, а судом під час розгляду справи не добуто.

Як вже було зазначено вище документальна планова виїзна перевірка проводилась з 04.07.2025 по 17.07.2025 р.

Отже, кількість днів з 01.01.2019 по 18.03.2020 - 442 дні, з 01.08.2023 по 31.12.2023 - 153 дні, з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 366 днів, з 01.01.2025 по 04.07.2025 - 185 днів, що разом становить 1146 днів та перевищує встановлені п. 102. 1 ст. 102 ПКУ України встановлені строки давності.

Зворотнього матеріали справи не містять, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, на час початку проведення податкової перевірки 04.07.2025 р., ПСП «Маяк» перебувало на загальній системі оподаткування зі щоквартальною звітністю. Останнім звітним періодом, перед початком проведення перевірки було перше півріччя 2025 року (30.06.2025 ) для складання фінансової звітності малого підприємства та податкової декларації з податку на прибуток.

Стосовно тверджень позивача про порушення процедури призначення документальної позапланової виїзної перевірки та незаконності наказу ГУ ДПС у Харківській області від 26.08.2025 № 3837-п.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

При цьому, згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, обов`язковою інформацією, що має міститися у наказі про проведення документальної перевірки, є: дата видачі, найменування контролюючого органу, прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, яка перевіряється, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який перевірятиметься.

При цьому, положеннями пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України надано право контролюючому органу на проведення документальної позапланової перевірки, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Аналіз змісту зазначеного положення дозволяє дійти висновку, що перевірка на підставі зазначеної правової норми є додатковою (похідною) та нерозривно пов`язана з первинною перевіркою і є її невід`ємною частиною, оскільки під час такої повторної перевірки досліджуються не всі питання, які були предметом первинної перевірки, а лише ті, які були порушені платником податків у відповідній скарзі або запереченнях.

Таким чином, за загальним правилом під час проведення перевірки повинні бути повно та всебічно розглянуті усі питання, які слугували підставою для її проведення. Проте ймовірні неповнота, недостатність, невідповідність висновків акта перевірки, про які зазначає платник податків у своїх запереченнях чи скарзі, а також посилання платника на обставини, що не були досліджені під час перевірки, є правовою підставою для призначення повторної позапланової перевірки.

Тобто, додаткова (повторна) перевірка, призначена на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78 статті 78 ПК України, є своєрідним способом усунення недоліків, пов`язаних з недостатнім (неповним) дослідженням відповідних питань під час первинної перевірки.

Разом з тим, хоча перевірка на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України призначається окремим наказом, вона є похідною від первісної перевірки, адже її метою є додаткова перевірка висновків первісної перевірки.

Аналогічний висновок правозастосування вказаної норми міститься у постановах Верховного Суду від 26 червня 2024 року по справі № 280/3826/19, від 13 травня 2025 року по справі № 280/5768/24.

Відповідачем як у наказі від 26.08.2025 р. № 3837-п так і акті позапланової виїзної перевірки від 09.09.2025 р. № 36244 відсутні факти, котрі свідчать про наявність обставин, що не були досліджені під час документальної планової виїзної перевірки згідно акту перевірки від 31.07.2025 № 32371.

Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент проведення перевірки у 2020 році).

Пунктом 6 Порядку було встановлено, що у разі незгоди платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) з висновками документальної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному Податковим кодексом та Митним кодексом, до контролюючого органу, який проводив перевірку протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання (при проведенні документальної перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи - протягом 5 робочих днів з дня отримання) акта (довідки) документальної перевірки, які у разі їх подання стануть невід`ємною частиною (додатком) до акта (довідки) документальної перевірки.

Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом 7 робочих днів (для перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи - протягом п`яти робочих днів), що настають за днем їх отримання (днем завершення документальної перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях та/або додаткових документах), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення та/або додаткові документи можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 розділу V цього Порядку постійних комісій при відповідних контролюючих органах.

За результатами розгляду заперечень та/або додаткових документів складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення та/або додаткові документи платником податків, короткий зміст заперечень, перелік документів та їх зміст наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях та/або додаткових документах, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень та/або можливості врахування додаткових документів.

Наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 №470 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації, у редакції, чинній на момент проведення перевірки у 2020 році), пунктом 1.2.3 яких установлено особливості призначення позапланових документальних перевірок з окремих підстав.

Накази про проведення документальних позапланових перевірок, що здійснюються відповідно до підпунктів 78.1.5 та 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, з урахуванням визначених у них вимог видаються: у разі призначення такої перевірки (на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу) у зв`язку з розглядом заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів у порядку, визначеному Кодексом, - керівником (його заступником або уповноваженою особою) органу ДПС, який проводив перевірку. Пропозиції щодо необхідності призначення такої перевірки оформлюються доповідною запискою (висновком) у порядку, визначеному у підпункті 1.2.2 цього пункту. У випадку, якщо при реалізації матеріалів документальних перевірок, розпочатих після 01.01.2021, необхідність такої перевірки встановлена комісією контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (у порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 Кодексу та підпунктом 1.6.2 пункту 1.6 розділу I цих Методичних рекомендацій), підставою для видання наказу про проведення перевірки є відповідний протокол засідання зазначеної комісії.

При цьому, у разі якщо під час розгляду заперечень та матеріалів перевірки комісією з питань розгляду заперечень встановлена необхідність проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, про це зазначається у відповідному протоколі за результатами засідання комісії та органом ДПС вживаються невідкладні заходи з організації такої позапланової документальної перевірки з датою початку її проведення (зазначеною у наказі на перевірку) у межах терміну розгляду заперечень.

У вищезазначеному наказі від 26.08.2025 року № 3837-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фактично єдиною підставою для призначення перевірки зазначено доповідну записку начальника управління податкового аудиту від 20.08.2025 року, яка не передбачена ані Податковим кодексом України, ані наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 №470 як правова підстава для проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи вищевикладене суд погоджується із твердженням позивача про те, що подання платником заперечень до акта перевірки не є підставою, передбаченою п.п. 78.1.5 ПКУ, для призначення документальної позапланової перевірки, якщо їх об`єктивний розгляд неможливий без проведення перевірки. А контролюючим органом фактично було проведено повторну перевірку, що не передбачено приписами Податкового кодексу України та виключно за висновками акту позапланової виїзної перевірки від 09.09.2025 р. № 36244 відповідачем було винесено усі спірні податкові повідомлення - рішення.

В ході розгляду справи контролюючим органом не доведено наявність підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, застосовними є і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 ВС зазначив, що, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічні висновки містяться у постанові ВС від 22.10.2025 у справі № 420/17240/24.

Стосовно порушень, встановлених в ході проведеної перевірки по взаємовідносинам позивача із ТОВ «СТАРТ МК» не встановлення правомірності використання в господарській діяльності підприємства цукру, у зв`язку із втратою початкових характеристик (зіпсування) та відсутністю його на балансі ПСП «МАЯК» у сумі 4 552 808 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 910 562 гривні.

Як убачається з акту перевірки на балансі ПСП «МАЯК» (підтверджено регістром бухгалтерського обліку 28 «Сировина та матеріали») станом на 31.03.2025 обліковувалися залишки цукру у кількості 325,5 т. на загальну суму 5 463 370 грн (з ПДВ), які оприбутковані від контрагента ТОВ «СТАРТ МК» та враховані до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ПСП «Маяк» (Поклажедавець) та ТОВ «СТАРТ МК» (Зберігач) укладено Договір відповідального зберігання від 28.10.2020 №28/10-2020.

Предметом вказаного договору є, згідно з п. 1.1. договору, те, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Поклажедавець передає, Зберігач приймає на відповідальне зберігання цукор -пісок (надалі-товар).

Пунктами 1.2 - 1.4 зазначеного договору визначено наступне:

« 1.2 Асортимент, кількість, вартість Товару, який передається на відповідальне

зберігання, вказується у відповідних актах ириймання-передачі, що .с невід`ємною

частиною цього Договору.

1.3. Товар, який передається Поклажодавцем на відповідальне зберігання протягом

ДІЇ цього Договору є власністю Поклажодавця, Зберігай не має права користуватися

Товаром, переданим йому на відповідальне зберігання.

1.4. Вартість зберігання Товару переданого Поклажодавцем, включена в загальну вартість Товару.».

Розділом 2 договору передбачено, що:

2.1. Товар передається на зберігання Поклажодавцем на склад Зберігача, адреса якого визначається на розсуд Зберігача.

2.2. Факт передачі Товару на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується актом приймання- передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

2.3. Факт повернення Товару Поклажодавцю та його кількісно-якісні характеристики фіксується актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Розділом 3 договору передбачені права та обов`язки Зберігача, зокрема: Зберігач зобов`язаний:

3.1.1. Вживати всіх необхідних заходів для забезпечення збереження Товару протягом строку зберігання.

3.1.2.Зберігати Товар з. урахуішням санітарно-технічних та пожежних норм, з дотриманням усіх необхідних умов, які Забезпечують збереження Товару Поклажодавця.

3.1.3. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження Товару Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним законодавством України з моменту одержання Товару від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.

3.1.4. Повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

3.1.5. Пред`явити Товар для огляду у разі виникнення такої потреби.

Згідно з п. 3.3. - Зберігач не має права користуватись Товаром, крім випадків, узгоджених з Поклажодавцем, за умови, що таке узгодження оформлюється письмово.

Відповідно до підпункт 7.2. укладеного договору відповідального зберігання 28.10.2020 №28/10-2020, Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення Договору жодна зі сторін не заявить про протилежне.

На виконання умов зазначеного договору сторонами було складено - податкові накладні : від 29.10.2020 № 26, від 30.10.2020 № 28, від 01.11.2020 №1, від 02.11.2020 №2, від 03.11.2020 №3, від 04.11.2020 №8, від 05.11.2020 № 9, від 27.11.2020 №№ 13-20;

-видаткові накладні від 29.10.2020 № 108, від 30.10.2020 № 109, від 01.11.2020 № 110, від 02.11.2020 № 111, від 03.11.2020 № 112, від 04.11.2020 № 113, від 05.11.2020 № 114, від 27.11.2020 №№ 130-134;

Передача цукру - піску на зберігання здійснювалась за актами приймання- передачі на відповідальне зберігання: від 29.10.2020 № 1, від 30.10.2020 № 2, від 01.11.2020 № 3, від 02.11.2020 № 4, від 03.11.2020 № 5, від 04.11.2020 № 6, від 05.11.2020 № 7, від 27.11.2020 № 8.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно до платіжних інструкцій: від 29.10.2020 на суму 2 400 970 грн, в т.ч. ПДВ від 27.11.2020 на суму 3 062 400 грн, в т.ч. ПДВ.

На підтвердження наявності на зберіганні переданого цукру - піску ПСП «МАЯК» та ТОВ «СТАРТ МК» було складено інвентаризаційні описи №5 від 31.12.2023 та № 6 від 31.12.2024 згідно яких виконано зняття фактичних залишків запасів, які обліковуються на субрахунку 281 та зберігаються на відповідальному зберіганні ТОВ «Старт МК» станом на 31.12.2023 та 31.12.2024 відповідно - цукор- пісок 50 кг код УКТЗЕД 1701 у кількості 325, 5 т. на суму 4 552 808, 31 грн.

В акті перевірки висновки про порушення приписів Податкового кодексу України контролюючим органом були зроблені через наступне:

- станом на теперішній час первинних документів щодо подовження строків дії договору та первинних документів щодо повернення товару на користь Поклажодавця (ПСП «МАЯК») до перевірки не надано;

- є наступна інформація відносно постачальника з податкових АІС ДПС України «Податковий блок» ТОВ «СТАРТ МК»: анульовано свідоцтво платника ПДВ за неподання звітності 20.03.2023 р.; остання звітність з ПДВ - листопад 2021 року; відомості про об`єкти оподаткування: 1 об`єкт; відсутні трудові та матеріальні ресурси (складські приміщення) для зберігання цукру у кількості 325,5 т.; податкові накладні виписувалися за цінами однаковими цінами без націнки по ланцюгу постачання від ТОВ «Сігмент М» та ТОВ «СТАРТ МК» на користь ПСП «МАЯК».

Також у своєму відзиви відповідач зазначає, що у присутності фахівців ГУ ДПС у Харківській області 15.07.2025 та 16.07.2025 проводилась вибіркова інвентаризація основних засобів та залишків запасів, що знаходяться на обліку підприємства. За результатами проведеної інвентаризації залишків цукру у кількості 325,5 т. не виявлено.

З цього приводу суд зазначає, що Інвентаризація проводилася часткова та вибіркова, комісією була проведена інвентаризація та складені інвентаризаційні описи щодо основних засобів підприємства та частково щодо рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення та рахунку 209 Інші матеріали. Інвентаризація рахунків 28 «Сировина та матеріали» не проводилася. Нестач не встановлено.

Крім того, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів проведення перевірки, зустрічної звірки Зберігача, інвентаризації та визначення невідповідності показникам якості цукру-піску за його місцем зберігання у ТОВ «Старт МК».

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача, що станом на теперішній час первинних документів щодо подовження строків дії договору та первинних документів щодо повернення товару на користь Поклажодавця (ПСП «МАЯК») до перевірки надано не було, позаяк відповідно до підпункт 7.2. укладеного договору відповідального зберігання 28.10.2020 №28/10-2020 Договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення Договору жодна зі сторін не заявить про протилежне.

Щодо висновку контролюючого органу про безпідставність списання запасних частин на власний автотранспорт та спецтехніку.

Як убачається з акту перевірки під час перевірки також встановлено, що відповідно до даних субрахунку 207 «запасні частини» ПСП «МАЯК» було списано матеріали (запасні частини) на власний автотранспорт та спецтехніку.

До перевірки, на підтвердження здійснення господарських операцій було надано свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договори поставки, видаткові накладні, лімітно-забірні карти за формою ВЗСГ-2, акти списання ТМЦ, посадові інструкції працівників. Факти придбання та обліку запасних частин відповідачем не заперечується. Комісією вказані вище документи досліджено, наявність обов`язкових реквізитів первинних документів перевірено та не заперечується.

Надані до перевірки лімітно-забірні карти за формою ВЗСГ-2 та акти списання ТМЦ відображають дату операції, найменування техніки, запасних частин та робіт, а також посадових осіб відповідальних за здійснення господарської операції. Проте, до перевірки не надано дефектні акти на встановлення запасних частин, відповідно до чого перевіряючими зроблено неправомірні висновки, щодо повного не підтвердження господарських операцій з використання запасних частин за період з лютий 2019 року по листопад 2022 року.

Так, до перевірки надані лімітно-забірні карти за формою № ВЗСГ-2, що є підставою для отримання та списання зі складу запасних частин. Як стверджує відповідач, даний документ виписується на підставі «Відомості дефектів на ремонт машини» (форма № ВЗСГ-6). Тобто, перш ніж прийняти рішення про необхідність ремонту автотранспортного засобу, сільськогосподарської техніки слід провести діагностику його технічного стану, із відображенням результатів у Відомості дефектів на ремонт транспортних засобів.

За висновком перевіряючих, зазначене не дає можливості підтвердити, що придбані та списані активи (запасні частини) були використаній в господарській діяльності підприємства, а тому в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України ПСП «Маяк» занижено податкові зобов`язань на загальну суму 558 630 гривень.

При цьому суд зазначає, що посилання контролюючого органу на обов`язкове використання позивачем типових Відомостей дефектів на ремонт машини за формою №ВЗСГ-6 є необґрунтованим, адже така форма затверджена Методичними рекомендаціями щодо їх застосування наказом Міністерства аграрної політики України від 27.09.2007 №701, котрий не є нормативно-правовим актом та носить рекомендаційний характер.

Суд звертає увагу на те, що Методичні рекомендації створенні з метою надання рекомендацій для використання певного виду первинної документації. Використання документів, передбачених Методичними рекомендаціями, не є обов`язковим, і позивач має право використовувати вказані документи повністю або частково, а також використовувати інші форми документації.

Посилання відповідача на порушення приписів ПК України через відсутність дефектних актів у позивача є необгрунтованим, оскільки документальне оформлення щодо проведення заміни запасної частини не впливає на кваліфікацію та порядок відображення операції із заміни запасної частини для цілей бухгалтерського обліку та не може слугувати підставою для висновків про відсутність їх використання у господарській діяльності, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 дійшов висновку про те, що запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 № 826/1559/14 виснував, що відсутність окремих документів чи зауважень щодо їх форми не може бути єдиною підставою для зняття податкового кредиту чи невизнання витрат, якщо господарська операція фактично мала місце.

У постанові від 18.02.2021 у справі № 804/5564/17 Верховний Суд зазначає, що «Відсутність окремого типу первинних документів не може бути підставою для зняття податкового кредиту, якщо інші надані документи відповідають вимогам законодавства та підтверджують фактичне здійснення операцій».

Суд відзначає, що приписи Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», НП(С)БО 9 «Запаси» передбачають обов`язковості дефектних актів, лімітно-забірних карток за формами ВЗСГ.

В акті перевірки відповідач зазначає, що «після проведення ремонту автомеханіки, деякі замінені запчастини потребують утилізації (акумулятори, шини).

До перевірки не надано жодного документу щодо їх утилізації, а підтвердження, що такі запчастини знаходяться на балансі ПСП «МАЯК» відсутні (проведена інвентаризація у присутності фахівців ГУ ДПС у Харківській області 15.07.2025 та 16.07.2025).».

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, на субрахунку 207 рахунку 20 Запасні частини ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктом 3.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспортну України № 102 від 30.03.1998 р., передбачено, що операції щодо заміни на транспортних засобах шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення.

Згідно з п. 1.3 Положення № 102 технічне обслуговування (ТО) комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.

Таким чином, витрати на заміну шин є об`єктивно необхідними витратами для забезпечення можливості експлуатації транспортного засобу, а тому є безпідставним висновок про відсутність факту використання цих шин та акумуляторів у господарській діяльності позивача.

Аргументи відповідача про необхідність складання дефектних відомостей, карток про утилізацію шин могли б бути визнані доречними лише стосовно госпрозрахункових підприємств у межах здійснення контролю використання бюджетних коштів, а не стосовно комерційного підприємства, яке керується стандартами бухгалтерського обліку щодо формування витрат.

Як вказує позивач вибірковою інвентаризацією було встановлено та зафіксовано наявність відпрацьованих деталей, які обліковуються на 207 рахунку як металобрухт - в кількості 7200 кг, відповідно до інвентаризації товарів на складі №4 від 16.07.25 р. (рядок 27 опису).

У відповідності до висновку викладеного у Постанові Верховного суду № 821/1419/17 від 4 червня 2024 року, Верховний Суд підтримав позицію компанії з огляду на наступне:

1. Відповідно до П(С)БО, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

2. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта у робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

3. Відсутність певних документів, які не віднесені законодавством до первинних, а оформлення яких передбачено нормативно-правовими актами щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів і спеціальних машин, не може беззаперечно свідчити про наявність складу саме податкового правопорушення. Норми, на порушення яких посилається податковий орган, застосовуються саме для цілей списання пневматичних шин та акумуляторних батарей, проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, проте останні не визначають порядок й право платника податків на віднесення до складу витрат платежів, що здійснюються для підтримання об`єктів у робочому стані.

4. Списання запасних частин та інших матеріалів, належним чином відображено компанією в обліку на підставі актів про списання, які фіксують факти здійснення відповідних операцій та є первинними документами в розумінні законодавства.

Крім того, як убачається з акту перевірки в ході проведення перевірки згідно наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку: Журнал-ордер і Відомість по рахунку 23 «Виробництво» з подальшим записом 901 «готова продукція» встановлено, що відповідно до даних субрахунку 203 було списано паливно-мастильні матеріали на власний автотранспорт спецтехніку.

Так, перевіряючими зроблено висновок про неможливість підтвердити факт використання ПММ та обгрунтування його списання, у зв`язку з чим зроблено висновок про заниження податкових зобов`язань на суму 1593531,00 грн. за період січень 2019 р.- грудень 2022 р.

Як убачається з акту перевірки для підтвердження правомірності списання ПММ підприємством додатково були надані наступні документи:

- регістри бухгалтерського обліку 104 «машини та обладнання», 105 «транспортні

засоби»;

- наказ про затвердження норм витрат від 31.12.2018 №76;

- наказ про затвердження норм витрат від 17.01.2022 №1/1;

- посадові інструкції тракториста - машиніста сільськогосподарського виробництва;

- лімітно - забірні карти за формою 117 АПК;

- подорожні листи службового легкового автомобілю;

- щомісячні акти списання пального.

Водночас, висновок про податкове правопорушення здійснено через ненадання позивачем облікових листів тракториста - машиніста за Формою № 67-Б та подорожніх листів трактора за Формою № 68-Б (для оформлення роботи сільгосптехніки, що виконує сільгоспроботи (посів, посадка, внесення добрив тощо).

Як встановлено під час розгляду справи одним з видів діяльності підприємства є вирощування сільськогосподарської продукції для подальшої реалізації. Перевіряючими не заперечується факт вирощування продукції у перевіряє мий період, не заперечується належність та допустимість фактів використання та внесення мінеральних добрив, посівного матеріалу та засобів захисту рослин, збору урожаю та його подальша реалізація, в тому числі й експорт, усі операції з проведення посівної компанії та збору урожаю підприємство проводить виключно власними технічними засобами, джерелом живлення яких є виключно ПММ.

Як підтверджено матеріалами справи, зокрема копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 245а-246) та не заперечується його учасниками, на балансі Підприємства перебуває 9 одиниць транспортних засобів: Автомобіль ВАЗ 21214; Автомобіль ГА3-3110 101/2; Автомобіль ЗІЛ - НОМЕР_1 ; Автомобіль ІЖ - 2717; Автомобіль УА3 3163; Автомобіль УА3 3962; Вантажний автомобіль КАМАЗ 53215; Вантажний автомобіль КРАЗ АX1472EE; Вантажний автомобіль МАЗ - 650108, а також 59 одиниць сільськогосподарських машин та устаткування: Валкоутворювач роторний KRONE Swadro 35; Вивісна секція сівалки JD 7200; Вивісна секція сівалки JD 7200; Вивісна секція сівалки JD 7200; Вивісна секція сівалки JD 7200; Видувач соломи PRIMOR №5230; Гусениця Т- 70 шир.; Гусениця Т- 70 шир.; Диск-ріппер глибокорозпушувач John Deer 2700; Диск-ріппер глибокорозпушувач John Deer 2700; Дискова борона - лущильник; Дисковий чизель Sunfloer 4511-13; Дробарка молоткова А1-ДМ2Р-22-022 без двигуна; Екскаватор Борекс; Жатка силос ДОН-680 б/в; Жатка трав`яна ДОН-680 б/в; Жниварка John Deere 625 F б/в; Жниварка ЖНС-7,4 адаптована; Зернометач ЗМ-90У; Зернопогрузчик ЗМ-60; Каток КТП-7,8 КШ; Комбайн ДОН-680 б/в; Комбайн зернозбиральний John Deere STS 9570 б/в; Комбайн зернозбиральний ДОН - 1500; Комбайн КСК 100; Комбайн роторний КРП-2,0 "Рось-2"; Комплект системи точного землеробства EZ-Guide; Кормозмішувач горизонтальний; Кормороздатчик SEKO; Кормороздатчик КТУ-10; Косарка навісна KRONE Easy Cut 280; Культиватор КНСУМ-8; Культиватор КНСУМ-8; Культиватор КНСУМ-8; Культиватор причіпний КП-12; Мульчувач польовий ПН-2,0; Навантажувач телескопічний JCB-540-75; Навантажувач фронтальний швидкоз`ємний GENERAL» Обприскувач причіпний тракторний Traker 3200; Плуг з передплужником; Пневматична зернова сівалка Moduliner ML 2800; Подборщик до комбайну ДОН-680 б/в; Прес-підбирач CLAAS Quadrant 1200; Прес-підбирач рулонний; Причеп HTС-5; Причіп бортовий МА3 837810-042; Причіпний пристрій ПП НС; Протруювач ПНШ-5 "Господар"; Пульт контролю висіву ВИП-1 16 рядів; Розкидач мінеральних добрив; Сівалка причепна John Deere; Сівалка пропашна KINZE 3000; Сівалка точного висіву; Сіялка пневматична універсальна СПУ 6Д; Трактор Беларус 82.1; Трактор Беларус-892; Трактор колісний Massey Ferguson 7224; Трактор ХТ3-242К; Установка міні комбікормова МКУ-1,5 з шнеком Ш-160.

Як стверджує позивач вся перелічена техніка використовується у господарській діяльності підприємства, зворотнього матеріали справи не містять, відповідачем не таких доказів не надано, а судом під час розгляду справи не добуто.

Так, до перевірки позивачем були надані достатні та допустимі докази, що підтверджують господарські операції з використання ПММ, зокрема накази про затвердження норм витрат палива, посадові інструкції трактористів-машиністів, лімітно - заборні картки, подорожні листи, щомісячні акти списання пального, тобто первинні документи котрі містять, дату, відповідальних посадових осіб, кількість використаного пального, назву, марку техніки.

Щодо обов`язковості застосування облікових листів тракториста - машиніста за Формою № 67-Б та подорожніх листів трактора за Формою № 68-Б (для оформлення роботи сільгосптехніки, що виконує сільгоспроботи (посів, посадка, внесення добрив тощо), то суд зазначає, що вказані відповідачем форми затверджені наказом Міністерства сільського господарства СРСР від 13.12.77 р. №269-2.

Суд не погоджується із висновком ГУ ДПС про обов`язковість застосування позивачем зазначених форм у господарській діяльності підприємства, позаяк наказ Міністерства сільського господарства СРСР від 13.12.77 р. №269-2 не носить обов`язкового характеру та не є нормативно-правовим актом, створеним належним суб`єктом нормотворення та не є належним чином зареєстрованим в установленому чинним законодавством України порядку.

Так, згідно з пунктом 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Згідно з пунктом 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (із змінами та доповненнями) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 року № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Стосовно висновку контролюючого органу про нереальність господарської операції з ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» суд відзначає наступне.

Як встановлено судом зазначений висновок акту перевірки здійснено через відсутність у товарно-транспортній накладній заповнення вантажно-розвантажувальних операцій, а саме: навантаження, розвантаження, дата і час виїзду з підприємства - вантажовідправника, дата і час виїзду від вантажоодержувача, простою, вид перевезення, номер подорожнього листа (або іншого документу з відповідними даними).

Крім того у розпорядженні ГУ ДПС була податкова інформація щодо ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» та звітний період декларування ПДВ грудень 2020 р. від 15.04.2021 № 689/06-30-18-07, згідно якої вбачається неможливість здійснення ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» господарський операцій у лютому 2021 року по ланцюгу постачання у зв`язку з неможливістю встановлення кількісті працюючих осіб. Виходячи з викладеного ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з паданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Проведеним відповідачем аналізом бази даних АІС „Податковий блок" ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» встановлено відсутність достатніх трудових ресурсів для здійснення діяльності пов`язаної з купівлею/продажом кормів, у підприємства незначна кількість працівників у кількості 2 особи (в т.ч. директор) підприємства, тобто відсутній кваліфікований персонал (лаборанти хімічного аналізу, завідувач лабораторії, інші) для проведення лабораторних досліджень. До перевірки не надано сертифікації лабораторії (офіційне підтвердження показників для клієнтів).

На думку перевіряючих зазначені обставини призвели до заниження податкових зобов`язань на суму 125 838 грн, що призвело до завищення, а саме: на 39 668 грн. показника рядка 19 Декларації за листопад 2020 року та відповідно рядка 21 Декларації за листопад 2020 року на суму 39 668 грн, на 39 867 грн показника рядка 19 Декларації за грудень 2020 року та відповідно рядка 21 Декларації за грудень 2020 року на суму 39 867 грн, на 46 303 грн. показника рядка 19 Декларації за лютий 2021 року та відповідно рядка 21 Декларації за лютий 2021 року на суму 46 303 грн.

З матеріалів справи встановлено наступне.

Між ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» («Постачальник») та ПСП «МАЯК» («Покупець») було укладено договір поставки від 30.10.2020 № 301001 згідно якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар га оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування Товару: шрот соняшниковий, макуха соняшникова, шрот соєвий, макуха соєва.

Асортимент, кількість, вид упаковки.ціна Товару вказуються у видаткових накладних на Товар, складених на підставі заявок Покупця та/або Специфікації до цього Договору п. 1.3.).

Згідно з п. 1.4. договору ціна Товару вказується у рахунку-фактурі Постачальника і вказується у видаткових накладних на Товар, які с невід`ємною частиною Договору.

У п. 3.1 поставка Товару здійснюється на умовах - склад Покупця або склад Постачальника. Завантаження Товару на складі Постачальника здійснюється силами і та рахунок Постачальника, розвантаження Товару на складі Покупця здійснюється силами і за рахунок Покупця.

Відповідно до п 4.1. якість поставленого та даним Договором товару мас відповідати інформації про товар, зазначеної в супровідних документах і на упаковці. Товар поставляється в непошкодженій упаковці і супроводжується етикеткою, що містить інформацію про виробника, назву Товару, нормативний документ, за яким виготовлено Товар, дату виготовлення, умови і терміни його зберігання.

Відповідно до п. 8.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2021 р.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується копіями: рахунків на оплату № 31 від 10.11.2020, 68 від 15.12.2020 р., № 39 від 03.02.2021 р.; видаткових накладних № 37 від 10.11.2020 р. № 83 від 17.12.2020 р., № 46 від 04.02.2021 р.; товарно-транспортних накладних № р-83 від 17.12.2020, № Р-46 від 04.02.2021 р.; сертифікатами якості № 10/11 від 10.11.2020 нa шрот соняшниковий у кількості 25 320 кг, № 17/12 від 17.12.2020 на макуху соняшникову у кількості 23 000 кг, № 04/02 от 07.02.2021 на макуху соняшникову у кількості 22 960 кг.

ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні №7 від 10.11.2020, № 29 від 16.12.2020 та №6 від 04.02.2021 р. на загальну суму 7 550 24, 49 грн, в тому числі ПДВ на суму 125 837,41 грн. та включено позивачем до Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Як встановлено перевіряючими в ході проведеної перевірки Розрахунки між ПСП «МАЯК» та ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» за отриманий товар проводились через розрахунковий рахунок, до перевірки надано банківські виписки. Станом на 31.03.2025 року кредиторська або дебіторська заборгованість по взаємовідносннам з ТОВ «АЛЬЯНС КОРМА» відсутня.

Суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 520/223/20 зроблено правовий висновок про те, що документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

У постанові від 02.03.2023 по справі № 804/644/16 Верховний Суд виснував, що наявність або відсутність ТТН та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції з придбання або продажу ТМЦ, якщо інші дані свідчать про рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків. Крім того, ТТН є доказом факту перевезення (переміщення) товару, тому є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічні правові висновки Верховним Судом викладались зокрема, але не виключно у постановах від 12.06.2018 у справі № 826/16272/13, від 09.02.2023 по справі № 160/6571/20, від 26.01.2023 по справі № 280/5647/19 та інші, де ВС підтверджував, що ТТН не є первинним документом, що безумовно підтверджує здійснення господарської операції купівлі-продажу.

Отже, як помилки при складанні первинних документів, так і у товарно-транспортних накладних не свідчить про неправомірність формування податкових зобов`язань за договорами поставки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, згідно з п. 187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2. ст. 198 ПКУ).

Згідно з п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Згідно положень п.201.10 ст.201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996-ХІV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у взаємовідносинах, що склалися контролюючим органом не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. 73-76 КАС України доказів неправомірності та відсутності підстав для віднесення позивачем до податкових зобов`язань та складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за дослідженими господарськими операціями та були правомірно включені до податкових декларацій.

Відносно твердження представника відповідача щодо недобросовісності контрагентів платника податків, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 року у справі №802/3047/14-а дійшов наступного висновку: "Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними".

Суд також звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Вказана правова позиція в контексті дослідження і оцінки реальності господарських операцій є сталою і послідовно підтримана також Верховним Судом в постанові від 13 березня 2025 року у справі № 500/7072/23.

Більше того, в контексті наведеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 09.03.2026 р. № 500/3124/24, але не виключно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 також зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд), а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в п.38 рішення у справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Суд зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

В п. 23 рішення у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03) Суд вказав, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це не мало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника.

Таким чином, сумніви податкового органу у добросовісності контрагента позивача або постачальників по ланцюгу постачання під час придбання послуг не підтверджують порушення позивачем положень податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом.

Крім того, податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2025 № 00453440702 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1020, 00 грн. на підставі акта перевірки № 36244/20-40-07-02-05/00706332 від 09.09.2025 за невиконання вимог контролюючого органу (порушення вимог п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України), що зафіксовано актом від 02.09.2025 № 8268/20-40-07-02-05/00706332, а саме станом на 02.09.2025 посадовими особами ПСП «МАЯК» надано документи не в повному обсязі, що належать або пов`язанні з предметом перевірки:

- дефектні акти;

- акти виконаних робіт (ремонту, технічного обслуговування), підписані відповідальними особами;

- документи, де зазначено особу - працівника, що здійснювала ремонт та заміну запасних частин для автомобілів та сільгосптехніки;

- акти про надання послуг з утилізації замінених запчастин (акумулятори, шини, автомобільні мастила, цапфа та інше);

- документи, що підтверджують факт використання ПММ та обгрунтування його списання (обліковий лист тракториста-машиніста за Формою № 67-Б, подорожній лист трактора за Формою № 68-Б, або інші документи);

- маршрутні листи техніки;

- путівки;

- інші (з зазначенням № поля, кількість обробленої ділянки, вид робіт).

Водночас, оскільки в ході розгляду справи судом встановлена помилковість висновків контролюючого органу щодо порушень ПСП «Маяк» приписів ПК України щодо віднесення сум ПДВ за господарськими операціями до податкових зобов`язань та податкового кредиту, достатність документів, котрі підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ за встановленими операціями та відсутність обов`язку складання певних видів документів щодо окремих господарських операцій, то факт ненадання до перевірки перелічених у 02.09.2025 № 8268/20-40-07-02-05/00706332 документів у повному обсязі не є підтвердженим та таким, що становить склад податкового правопорушення.

За викладених обставин та, враховуючи перелік досліджених під час проведення перевірки документів підприємства, що стосуються проведення перевірки, а також враховуючи перелік документів, які не були надані, суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафної санкції за порушенням п. 85.2 ст. 85 ПКУ, наслідком чого є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2025 № 00453440702.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1ст. 168, п. 176.2 ст. 176 та п. 16' підрозд. 10 розд. XX ПК України, а саме за період з 01.01.2019 по 31.03.2025 встановлено:

- несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників в сумі 354 573,89 грн (код платежу 11010100)

- несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб утриманого з доходів фізичних осіб у вигляді орендної плати за земельні і майнові паї в сумі 278 651, 40 грн. (код платежу 11010400);

- несвоєчасне перерахування військового збору утриманого із заробітної плати найманих працівників та орендної плати фізичних осіб - власників земельних (майнових) часток (паїв) в сумі 33 316,21 гривень.

Відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п.18.1. ст.18 Кодексу, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (п.18.2 ст.18 Кодексу).

За змістом п. 167.1. ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Кодексу податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Кодексу якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 Кодексу якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 Кодексу відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пп. 176.2.«а» п. 176.2 ст.176 Кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727).

Порядком №727 визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання.

Пунктом 2 Порядку №727 акт документальної перевірки визначено як документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати.

У відповідності до пункту 5 Розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Абзацами 1-5 підпункту 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, детальне відображення в Акті перевірки змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані належним чином в Акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду 11 жовтня 2023 року по справі № 420/13218/22.

Дослідивши акт перевірки, суд встановив, що виявлені порушення встановлено за рахунок не вірного застосування ставки податку на доходи фізичних осіб при нарахуванні заробітної плати працівникам підприємства по 5 особових рахунках, в тому числі: по 4 особових рахунках за 2019 рік та по 1 особовому рахунку за 2020 рік, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

ПСП «Маяк» за перевіряємий період використовувало в господарській діяльності орендовані земельні частки (паї) громадян власників земельних часток (паїв) та земельні ділянки, що надані громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Перевіркою нарахування і виплати доходів фізичним особам, за оренду земельних ділянок встановлено залишок не виплаченої орендної плати, станом на 01.01.2019 року складає 288 114,10 гривень (К-т оборотно-сальдової відомості по рахунку 6851). Згідно даних бухгалтерського обліку та відомостей по нарахуванню та виплаті орендної плати, за період з 01.01.2019 року по 31.03.2025 року підприємством нараховано орендної плати за земельні (майнові) частки (паї) та земельні ділянки громадян в сумі 17 086 385,78 грн.

Дані бухгалтерського обліку відповідають даним відомостей по нарахуванню та виплаті орендної плати за земельні частки (паї) громадян, за перевіряємий період.

За період з 01.01.2019 року по 31.03.2025 року підприємством виплачено орендної плати за земельні частки (паї) громадян в сумі 17 199 353,94 гривень. Перевіркою не встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб з даного виду доходу.

Перевіркою встановлено, що станом на 31.03.2025 року залишок не виплаченої орендної плати за земельні ділянки громадян складає 175 145, 94 гривень, який складається переважно із нарахованої та не виплаченої орендної плати громадянам, що померли на час виплати доходу, а спадкоємці ще не отримали право на спадщину.

В ході перевірки було встановлено, що підприємство за перевіряємий період розрахунки по орендній платі за паї проводило в готівковій формі. Перевіркою не встановлено виплату орендної плати громадянам - власникам земельних ділянок, за перевіряємий період, в натуральній формі.

Суд відзначає, що нарахування та виплату зарплати оформлюють за допомогою таких документів: 1) штатний розпис; 2) табель обліку використання робочого часу типової або довільної форми (Типова ф. № П-5 затверджена наказом Мінстату України від 05.12.2008 N 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»; 3) розрахунки, пов`язані із заробітною платою. Це, зокрема, може бути розрахунок відпускних, оплати днів перебування у відрядженні на підставі середньоденного заробітку, розрахунок премій тощо.; 4) відомість нарахування заробітної та відомість на виплату готівки (Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ 29.12.2017 № 148) або документи, що підтверджують безготівкову оплату (платіжні інструкції тощо); або розрахунково-платіжна відомість працівника (типова ф. № П-6 із наказу № 489) або розрахунковий листок про виплату зарплати та документи, що підтверджують виплату зарплати готівкою чи безготівково.

Водночас акт перевірки, в порушення приписів пункту 5 Розділу ІІ, підпункту 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №727 не містить посилання на первинні документи, фінансової та іншої звітності, що підтверджують наявність фактів нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства та не вірного застосування ставки податку на доходи фізичних осіб при її виплаті.

Щодо епізоду нарахування і виплати доходів фізичним особам, за оренду земельних ділянок, то суд відзначає, що в порушення приписів пункту 5 Розділу ІІ, підпункту 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №727 акт перевірки не містить посилання на первинні документи, котрі би свідчили про залишок не виплаченої орендної плати за земельні ділянки, перелік таких орендодавців та сум, граничний строк виплати згідно договорів оренди, термін прострочення тощо.

Водночас на спростування висновків контролюючого органу позивачем до матеріалів справи долучено копії, котрі підтверджують в повному обсязі сплату на час складання акту перевірки та спірних податкових повідомлень - рішень, сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та орендної плати за земельні ділянки і майнові паї: Договори оренди землі та додаткові угода про внесення змін та доповнень, видаткові касові ордери, податкові розрахунки, квитанції №2, додатки 4ДФ, банківські виписки (а.с. 53-250 т.5, т. 6, а.с.1-151 т. 7).

Отже, доказів порушення позивачем правил нарахування та декларування ПДФО за вказаний період, випадків не нарахування, некоректного нарахування, заниження або спотворення в іншій спосіб сум нарахованого податку, матеріали справи не містять.

Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі №813/5787/15, від 14.05.2019 у справі №813/1632/16 викладено правову позицію, відповідно до якої контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку, тобто не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб. У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум податку на доходи фізичних осіб у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначити такому платнику суму основного зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб.

Зазначена позиція у подальшому підтримана Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2022 року, справа № 520/10904/19.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Суд не погоджується з висновками відповідача про заниження суми військового збору, оскільки докази сплати у повному обсязі підтверджуються дослідженими вище доказами, що містяться у матеріалах справи. Нарахування податковим органом платнику сум грошових зобов`язань з військового збору ґрунтується на тих же висновках податкового органу, що й при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки правильність нарахування сум військового збору та про застосування до позивача штрафних санкцій є похідними від правильності обчислення та сплати податку на доходи з фізичних осіб, то вказані податкові повідомлення - рішення також підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2025 № 00453310702 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 3921396, 25 грн. (три мільйони дев`ятсот двадцять одна тисяча триста дев`яносто шість гривень 25 копійок), у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 3137117, 00 грн. (три мільйони сто тридцять сім тисяч сто сімнадцять гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 784279, 25 грн. (сімсот вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят дев`ять гривень 25 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2025 № 00453400702 щодо попередження про необхідність Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПКУ України та застосування штрафу у розмірі 72678, 75 грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят вісім гривень 75 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.09.2025 № 00453440702 про застосування до Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1020, 00 грн. (одна тисяча двадцять гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2025 № 00461302411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 8329, 05 грн. (вісім тисяч триста двадцять дев`ять гривень 05 копійок) та пені на суму 331, 74 грн. (триста тридцять одна гривня 74 копійки).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2025 № 00461292411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 69662, 85 грн. (шістдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 85 копійок) та пені на суму 1928, 83 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім гривень 83 копійки).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2025 № 00461282411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 88643, 47 грн. (вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок три гривні 47 копійок) та пені на суму 11182, 90 грн. (одинадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні 90 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.2025 року № 00461272411 про збільшення Приватному сільськогосподарському підприємству "Маяк" суми грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму 1780, 63 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 63 копійки), у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 861, 60 грн. (вісімсот шістдесят одна гривня 60 копійок), штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 197, 16 грн. (сто дев`яносто сім гривень 16 копійок) та пені на суму 721, 87 грн. (сімсот двадцять одна гривня 87 копійок).

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Маяк" (вул. Соборності, буд. 68, с-ще Сахновщина, Берестинський р-н, Харківська обл., 64501, код ЄДРПОУ 00706332) сплачену суму судового збору в розмірі 24224, 00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17.04.2026 р.

Суддя Бадюков Ю.В.