Ухвала суду № 135787158, 17.04.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/1911/26

17 квітня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

визнати протиправними дії головного державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобзар Оксани Петрівни щодо незупинення виконавчого провадження №80529030 у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження № А/857/11478/26;

скасувати постанову про арешт майна від 18.03.2026;

скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату від 18.03.2026;

зобов`язати Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зупинити виконавче провадження №80529030 до завершення апеляційного розгляду.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), призначено судове засідання.

16.04.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити такі заходи забезпечення позову:

зупинити стягнення на підставі постанови головного державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кобзар О.П. від 18.03.2026 про звернення стягнення на заробітну плату позивача до набрання законної сили рішенням суду у справі № 500/1911/26;

зобов`язати Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з банківських рахунків позивача, накладений постановою державного виконавця Кобзар О.П. від 08.08.2025, та повідомити банківські установи про зняття арешту;

заборонити Збаразькому відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти будь-які виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні № 80529030 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що оскаржувані постанови винесені з порушенням частини четвертої статті 34 Закону України Про виконавче провадження, оскільки на момент їх винесення у справі № 607/15789/25 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 відкрито апеляційне провадження, зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.01.2026 до завершення апеляційного розгляду. Позивач письмово повідомив відповідача про апеляційне провадження 17.03.2026. Незважаючи на це, 18.03.2026 державний виконавець винесла оскаржувані постанови.

Заявник вказує, що згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату відрахування з доходу (20% щомісяця) можуть розпочатися вже з квітня 2026 року. Позивач має на утриманні трьох дітей, двох неповнолітніх і одна дитина досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 . Незаконне стягнення коштів призведе до неможливості забезпечувати дітей необхідним харчуванням, одягом та навчальним приладдям. Арешт коштів позбавив доступу до власних доходів, необхідних для оплати лікування та придбання ліків. Позивач був змушений позичати кошти у знайомих, що спричинило додаткові душевні страждання та приниження.

Зазначає, що заходи забезпечення позову (зупинення стягнення на заробітну плату та зняття арешту з рахунків) є тимчасовими і не завдають шкоди відповідачу, оскільки лише зберігають існуючий стан до вирішення спору.

Вирішуючи питання наявності підстав для забезпечення позову, суд враховує таке.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.

Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність дій державного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження №80529030 у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження у справі № 607/15789/25, а також правомірність винесення державним виконавцем постанови про арешт майна від 18.03.2026 та постанови про звернення стягнення на заробітну плату від 18.03.2026.

Так, державним виконавцем винесено, зокрема:

постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 17.03.2026 ВП №78804471 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №3/143 від 15.05.2025, якою об`єднано виконавчі провадження №78804373, №78804471, №78804569 у зведене виконавче провадження №80529030;

постанову про арешт майна боржника від 18.03.2026 ВП №78804471 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №3/143 від 15.05.2025, якою накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 102 000,00 грн;

постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18.03.2026 ВП №78804471 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №3/144 від 15.05.2025, якою звернено стягнення на доходи ОСОБА_1 у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 102 000,00 грн, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведення виконавчих дій.

Вказані постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення штрафу є виконавчими документами у розумінні Закону України Про виконавче провадження та предметом оскарження у справі № 607/15789/25, яка розглядалася Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2025 у задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку відмовлено; адміністративний позов ОСОБА_1 від 28.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/143, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/144, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/145 - повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2025 про повернення позовної заяви у справі №607/15789/25 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.01.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 від 28.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/143, від 15.05.2025 №3/144, від 15.05.2025 №3/145 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) задоволено частково;

скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення №3/144 від 15.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн, а провадження у справі закрито;

у задоволенні позову ОСОБА_1 від 28.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/143 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП відмовлено;

у задоволенні позову ОСОБА_1 від 28.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 15.05.2025 №3/145 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 визнано поважними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_1 від 11.03.2026; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.01.2026 у справі №607/15789/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.01.2026 у справі №607/15789/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанов; зупинено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.01.2026 у справі №607/15789/25.

За наведеним визначенням у Законі України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів - постанов про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , які є предметом судового оскарження в справі №607/15789/25 (незалежно від судового оскарження), зумовлює вжиття органами виконавчої служби заходів примусового стягнення та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом України Про виконавче провадження.

Виходячи з доданих документів до заяви про забезпечення позову та позовної заяви, вбачається, що питання зупинення відповідним судом стягнення на підставі виконавчих документів не розглядалося.

У цій справі заявлено забезпечення позову шляхом зупинення рішень та дій державного виконавця, які вчиняються в межах виконавчого провадження по виконанню постанов про накладення на ОСОБА_1 трьох штрафів, правомірність накладення яких ще перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції.

При цьому предметом оскарження у цій справі є дії державного виконавця щодо незупинення виконавчого провадження №80529030 у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження у справі № 607/15789/25 та скасування постанов державного виконавця про арешт майна від 18.03.2026 та про звернення стягнення на заробітну плату від 18.03.2026.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Суд зазначає, що за змістом оскаржуваної постанови державного виконавця від 18.03.2026 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує в Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради. Вказана постанова направлена для виконання до Управління освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради і цією постановою зобов`язано здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20% до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 102 000 грн, у тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є зокрема звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Згідно зі статтею 68 цього Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про виконавче провадження" підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Суд враховує, що звернення стягнення на доходи позивача згідно з оскаржуваною у цій справі постановою державного виконавця від 18.03.2026 тягне негативні фінансові наслідки для позивача у вигляді утримання з його доходів (зокрема із заробітної плати) загальної заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, яка складає чималу суму як для фізичної особи - 102 000 грн (у тому числі виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій), що є втручанням у право власності на майно.

Тому суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в цій частині може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскаржуючи дії та постанови відповідача.

При цьому, зупинення дії постанови про звернення стягнення на доходи позивача носить тимчасовий характер, не скасовує виконавчого провадження, а спрямоване на недопущення настання негативних наслідків для позивача.

За наведеного правового регулювання та вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість зупинити дію постанови державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.03.2026 ВП №78804471 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Такий спосіб забезпечення позову відповідає пункту 1 частини першої статті 151 КАС України.

Поряд з цим, заявник у заяві про забезпечення позову ще просить зобов`язати Збаразький відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з банківських рахунків позивача, накладений постановою державного виконавця Кобзар О.П. від 08.08.2025, та повідомити банківські установи про зняття арешту, що не відповідає видам забезпечення позову, визначеним у частині першій статті 151 КАС України. Нормами КАС України не передбачено забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії. У даному випадку заявник фактично просить не про застосування заходу забезпечення позову, а заявляє позовну вимогу зобов`язального характеру. Тоді як накладення державним виконавцем арешту на майно позивача гарантує забезпечення стягнення штрафу у випадку, якщо суд дійде висновку про безпідставність позовних вимог. В цій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Інший запропонований позивачем забезпечувальний захід в виді заборонити Збаразькому відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчиняти будь-які виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні № 80529030 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі не може бути застосований, бо законність дій щодо не зупинення державним виконавцем має бути перевірена судом при розгляді справи по суті, а очевидна протиправність таких дій відсутня. Щодо вжиття інших дій державним виконавцем, які можуть мати суттєві негативні наслідки для боржника, будь-які докази відсутні.

Натомість забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника стосується предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та достатнім заходом для захисту інтересів боржника без суттєвої шкоди для стягувача.

У даному випадку судом встановлено існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України, які будуть діяти тимчасово, до набрання законної сили судовим рішенням. Зазначений спосіб забезпечення позову матиме належний та дієвий засіб, яким досягається та мета на досягнення якої, такий спосіб був спрямований.

Вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданням адміністративного судочинства, яке відповідно до статті 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про доведеність передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, заява про забезпечення позову підлягає до задоволення частково.

Відповідно до статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вулиця Шолом-Алейхема, 19, місто Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область, 47302, код ЄДРПОУ 40342612) про визнання протиправними дій та скасування постанов задовольнити частково.

Зупинити дію постанови державного виконавця Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 18.03.2026 ВП №78804471 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі № 500/1911/26.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи та Управлінню освіти, молоді та спорту Збаразької міської ради - для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 17 квітня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.