Рішення № 135786702, 17.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1530/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне підприємство "АФ "КОМАГРО" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2026 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач), відповідно до якого просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23 квітня 2025 року №46726-2411-1620-UA53060030000045288 на суму 45153,41 грн.

зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області привести у відповідність індивідуальну картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про податкові зобов`язання, нараховані на підставі податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2025 року №46726-2411-1620-UA53060030000045288 на суму 45153,41 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що земельна ділянка площею 26,9200 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:1106, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди землі, укладеного з Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області, передана ним в суборенду Приватному підприємству "АФ "Комагро" та саме останнім в повному обсязі сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку до бюджету.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Приватне підприємство "АФ "КОМАГРО" (ідентифікаційний код 03772186).

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

До суду надійшли пояснення представника третьої особи, відповідно до яких зазначено, що ПП «АФ «КОМАГРО» є суборендарем земельної ділянки площею 26,9200 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:1106, на підставі договору суборенди від 15.12.2020. Відповідно до умов договору суборенди орендна плата сплачується підприємством безпосередньо до бюджету. У 2025 році: зазначена земельна ділянка включена до податкової декларації ПП «АФ «КОМАГРО» з плати за землю; нарахування орендної плати здійснювалося у складі загального розрахунку підприємства; орендна плата сплачувалася щомісячно. Річна сума орендної плати ПП «АФ «КОМАГРО» за 2025 рік за орендовані нею земельні ділянки, у тому числі і ділянки, яку отримано в суборенду від позивача, склала 3476459,40 грн. Сума сплачених орендних платежів до бюджету відповідає сумі зобов`язань. Таким чином, у 2025 році бюджет отримував орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою /а.с. 35-36/.

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с.53-55/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість оспорюваного податкового повідомлення-рішення, зазначивши, що сплата суборендарем орендної плати не звільняє позивача від обов`язку сплатити орендну плату за цю ж земельну ділянку до бюджету, незважаючи на передачу її позивачем в суборенду ПП «АФ «КОМАГРО».

У відповіді на відзив представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов /а.с. 60-61/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності невирішених клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 зареєстрована як платник орендної плати з фізичних осіб перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області.

14.03.2003 між Великобагачанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування на 49 років земельну ділянку державної власності, розташовану на території Степанівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, за межами населеного пункту, площею 26,920 га ріллі /а.с. 11-12/.

Рішенням Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 16.12.2019 надано гр. ОСОБА_1 згоду на передачу в суборенду земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 /зв.а.с. 57/.

15.12.2020 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «АФ «КОМАГРО» укладено договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1106, підпунктом 2.3.1. якого передбачено, що плата за суборенду земельної ділянки (суборендна плата) встановлюється на рівні орендної плати, яка розраховується Орендарем відповідно до Договору оренди у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі розрахованої за даними всеукраїнської нормативної оцінки землі сільськогосподарського призначення з урахуванням індексації відповідно до законодавства та не може бути нижчою ніж 37860,47 грн. У розмір орендної плати входить плата за землю /а.с. 13-15/. Право суборенди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, підпунктом 2.3.2. вказаного Договору суборенди земельної ділянки передбачено, плата за суборенду земельної ділянки вноситься Суборендарем виключно у грошовій формі (гривня), на розрахунковий рахунок Орендодавця у строки визначені Податковим кодексом України.

23.04.2025 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 46726-2411-1620-UA53060030000045288, яким повідомлено ОСОБА_1 про обов`язок сплатити суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 45153,41 грн /а.с. 9/.

Податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 №46726-2411-1620-UA53060030000045288 надіслане ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 рекомендованим листом, що повернувся до відправника з відміткою поштової організації від 09.09.2025 про причину не вручення поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою" /а.с. 58/.

Зі слів представника позивача, фактично спірне податкове повідомлення-рішення отримане позивачем у грудні 2025 року поштовим відправленням /а.с. 10/.

Не погодившись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків, це - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України унормовує, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У силу статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За приписами підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Як визначено підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об`єктами оподаткування платою за землю є: об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Базу оподаткування встановлює підпункт 271.1.1. пункту 271.1 статті 271 та зазначає, що це нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Згідно з пунктом 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області про визначення суми податкового зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб на 2025 рік.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з таких міркувань.

Суд встановив, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб на 2025 рік за земельну ділянку площею 26,9200 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:1106, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди землі, укладеного 14.03.2003 з Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області.

Водночас, як зазначив позивач, відповідна земельна ділянка передана ним в суборенду Приватному підприємству "АФ "Комагро" та саме останнім в повному обсязі сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку до бюджету.

Факт передачі земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 в суборенду підтверджений договором суборенди від 15.12.2020 та не заперечувався відповідачем.

У матеріалах справи наявна копія податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) Приватного підприємства "АФ "Комагро" за 2025 рік /а.с. 39-40/, у якій відображена інформація про нарахування орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 (№ з/п 1.34) та визначено суму орендної плати за 2025 рік у розмірі 45143,40 грн /зв.а.с. 39/.

Загалом Приватне підприємство "АФ "Комагро" у податковій декларації визначено податкове зобов`язання на 2025 рік у розмірі 1484276,61 грн зі сплатою щомісячно протягом січня - листопада 2025 року по 123689,72 грн, а у грудні 2025 року - 123689,69 грн /а.с. 40/.

Суд враховує, що розмір орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 у договорі оренди від 14.03.2003 та договорі суборенди від 15.12.2020 визначений виходячи з 5% нормативної грошової оцінки землі на рік.

За повідомленням Великобагачанської селищної ради нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 з урахуванням її індексації станом на 01.02.2025 складала 903068,17 грн /а.с. 57/.

Таким чином, визначена третьою особою у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) сума орендної плати у розмірі 45153,41 грн (903068,17 грн х 5%) відповідає вимогам договору оренди та не суперечить приписам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Факт сплати третьою особою протягом 2025 року до місцевого бюджету Великобагачанської територіальної громади орендної плати за земельні ділянки підтверджений залученими до матеріалів справи платіжними інструкціями та не заперечувався відповідачем.

За наведених обставин, суд встановив, що орендна плата за земельну ділянку площею 26,9200 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 у 2025 році сплачена до бюджету у повному розмірі суборендарем - Приватним підприємством "АФ "Комагро".

Відповідач, не заперечуючи та не спростовуючи факту сплати орендної плати у розмірі 45153,40 грн третьою особою, стверджував про те, що наведене не звільняє ОСОБА_1 , як орендаря земельної ділянки, від обов`язку сплатити орендної плати за 2025 рік до бюджету, оскільки за приписами ПК України платником орендної плати визначено орендаря, а не суборендаря.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує такі обставини.

Згідно з частинами першою - третьою статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах.

Отож чинним законодавством передбачено можливість передачі орендованої земельної ділянки в суборенду.

Водночас ПК України не урегульовує порядок внесення до бюджету плати за землю (зокрема орендної плати за земельні ділянки державної та /або комунальної власності) у разі передачі орендованої земельної ділянки в суборенду.

Буквальне тлумачення наведених вище приписів ПК України свідчить про те, що особою, відповідальною за сплату орендної плати до бюджету, у разі передачі земельної ділянки в суборенду, залишається орендар.

Поряд з цим, суд зауважує, що об`єктом оподаткування за договором оренди землі є відповідна земельна ділянка, тоді як обов`язок внесення до бюджету плати за землю у разі передачі земельної ділянки в суборенду ПК України не передбачений.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України.

А відповідно до частини другої згаданої статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), взявши на себе зобов?язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов?язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зауважує, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

У цій справі позивач оспорює рішення податкового органу про визначення йому податкового зобов`язання зі сплати орендної плати, а тому на спірні відносини поширюються положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

З урахуванням наведеного, суд у контексті даного спору переконаний, що відсутність у чинному національному законодавстві чітко визначеного правового регулювання питання порядку виконання податкового обов`язку у разі передачі земельної ділянки в суборенду унеможливлює корегування суб`єктами цих суспільних відносин своєї поведінки на підставі принципу "дозволено все, що прямо не заборонено законом".

Поряд з цим, суд зауважує, що виконання податкового обов`язку зі сплати податкового зобов`язання з орендної плати суборендарем не суперечить наведеним вище приписам ПК України, оскільки не призводить до недоотримання податкових надходжень відповідним місцевим бюджетом.

Своєю чергою, визначення податкового зобов`язання позивачу, як орендарю земельної ділянки, призводить до фактичного подвійного оподаткування одного й того самого об`єкта сплати податку, внаслідок чого не відповідає принципу верховенства права, не забезпечує дотримання справедливого балансу між виконанням податкового обов`язку та правами конкретної особи.

Отож, зважаючи на встановлений у ході розгляду справи факт сплати орендної плати до місцевого бюджету у повному обсязі третьою особою, як суборендарем, суд дійшов висновку про безпідставність визначення податкового зобов`язання зі сплати орендної плати на 2025 рік ОСОБА_1 , як орендарю цієї ж земельної ділянки.

У контексті наведеного суд також визнає слушним довід представника позивача про те, що ГУ ДПС у Полтавській області раніше формувала податкове повідомлення-рішення зі сплати ОСОБА_1 орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 на 2021 рік, що було скасоване ДПС України (рішення від 17.08.2021 №7010/К/99-00-06-01-04-09) саме з підстав фактичної сплати податку суборендарем /а.с. 17-18/.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність визначення податкового зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1106 на 2025 рік у розмірі 45153,40 грн.

А тому спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області належить визнати протиправним та скасувати, а позов в цій частині - задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Полтавській області привести у відповідність індивідуальну картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про податкові зобов`язання, нараховані на підставі вказаного вище податкового повідомлення-рішення, то суд визнає такі позовні вимоги передчасними та відмовляє в їх задоволенні.

При цьому суд враховує, що відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з пунктом 60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.

Відповідно до підпункту 2 пункту 13 розділу IV названого Порядку інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до ІКС ДПС працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо її виключення.

У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення первинних показників оперативного обліку щодо поновлення такої суми не проводиться.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн /а.с. 8/.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору слугував факт формування відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування якого задоволена, суд визнав за можливе розподілити судові витрати позивача шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП:44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23 квітня 2025 року №46726-2411-1620-UA53060030000045288.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновський