Рішення № 135786631, 17.04.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7972/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/7972/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06.06.2025 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.04.2025 №104850010646 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язати ГУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Позов обґрунтований обставинами протиправності рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного терміну проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, підтвердженого в установленому законодавством порядку. З указаним рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що наявне у неї посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Зазначав, що для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідна наявність одночасно трьох факторів: досягнення особою необхідного віку, наявність у особи необхідного стажу, проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. За матеріалами електронної пенсійної справи позивача, станом на 01.01.1993 термін проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить лише 2 роки 1 місяць 23 дні. При цьому при розгляді заяви та доданих документів було з`ясовано, що позивачем не додано документів на підтвердження періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення під час навчання в Широколанівському СПТУ №33 у період з 01.09.1986 по 07.07.1989. За відсутності ж хоча б одного з обов`язкових факторів для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону (необхідний термін проживання в зоні гарантованого добровільного відселення) відсутні й підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Розгляд справи судом, відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 (в дівоцтві ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в с. Кам`янка Олевського району Житомирської обл асті (а.с.7), має статус особи, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 (категорія 3), виданим 26.03.1993 Київською обласною державною адміністрацією (а.с.12).

Відповідно до копії диплому серія НОМЕР_2 від 07.07.1989 (а.с. 34), позивачка у період з 01.09.1986 по 07.07.1989 навчалася в Широколанівському середньому профтехучилищі №33 і 07.07.1989 закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища за професією лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу.

Довідкою Кам`янського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області №393 від 17.03.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 03.09.1987, з 05.05.1989 по 24.04.1992 була зареєстрована та постійно проживала в с. Лісове Коростенського (Олевського) району Житомирської області.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, с. Кам`янка Олевського району відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №807-ІХ від 17.07.2020, територія ліквідованого Олевського району увійшла до Коростенського району Житомирської області (а.с. 13).

27.03.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу з письмовою заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 25).

Заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності відповідачем, який прийняв рішення №104850010646 від 04.04.2025 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю необхідного терміну проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, підтвердженого в установленому законодавством порядку (3 роки). Аналіз наданих документів показав, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 30 років 01 місяць 7 днів, якого достатньо для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. До періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю не враховано період навчання в Широколанівському СПТУ №33 з 01.09.1986 по 08.07.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 07.07.1989, оскільки відсутня довідка з навчального закладу про проживання в гуртожитку та відсутня інформація про місце проживання в період навчання (а.с.26).

Не погоджуючись із правомірністю мотивів відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ст. 49 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-XII), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Положеннями ст. 15 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 статті 55 Закону №796-XII, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Тож право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17.

При цьому суд визнає безпідставними доводи позивача з приводу того, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст. 55 Закону №796-XII, оскільки визначальним фактором у такому спорі є саме факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 23.07.1991 №106 с.Камянка, Коростенського (Олевського) району Житомирської області відносилося до зони гарантованого добровільного відселення.

Аналізуючи доводи відповідача щодо відсутності у позивача підтвердження щодо періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки №393 від 17.03.2025, виданої старостою Кам`янського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області, ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 03.09.1987, з 05.05.1989 по 24.04.1991 була зареєстрована та постійно проживала в с. Камянка Коростенського (Олевського) району Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106.

Суд враховує обставини того, що позивач, з 01.09.1986 по 07.07.1989 навчалася в Широколанівському середньому профтехучилищі №33 і 07.07.1989 закінчила повний курс середнього професійно-технічного училища за професією лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, як видно з копії диплому серії НОМЕР_2 від 07.07.1989 (а.с. 34).

Вказані обставини не спростовують факту проживання позивача у вказаний період за місцем реєстрації у с. Камянка Коростенського (Олевського) району Житомирської області, оскільки згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18), факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Отже, довідка №393 від 17.03.2025, видана старостою Кам`янського старостинського округу Олевської міської ради Житомирської області, є належним доказом перебування (проживання чи роботи) позивача з моменту аварії з 26.04.1986 по 03.09.1987 та з 05.05.1989 по 24.04.1991 (що в сукупності становить більше 3 років) в зоні радіоактивного забруднення.

За таких обставин виконується така обов`язкова умова наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як факт проживання та/або праці у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років у період з 26.04.1986 до 01.01.1993.

За викладених обставин рішення ГУПФ від 04.04.2025 №104850010646 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд визнає протиправним та скасовує його у зв`язку з цим.

З приводу вимог позивача щодо зобов`язання ГУПФ призначити пенсію суд зазначає, що уповноваженим органом з цих питань є відповідний орган пенсійного фонду, до виключної компетенції якого входить розгляд документів, у тому числі і поданих вперше.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про наявність підстав для призначення пенсії відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, який здійснював розгляд заяви, у даному випадку - до повноважень ГУПФ.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, який зазначав, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Тому позов у частині вимог щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком суд залишає без задоволення.

Натомість, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язує ГУПФ здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 04.04.2025 про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновку суду про наявність необхідного терміну проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, підтвердженого в установленому законодавством порядку (3 роки).

Тож позов у цілому слід задовольнити частково.

З урахуванням приписів ст. 139 КАС України суд констатує право позивача на половину судових витрат, які складаються лише із сум сплаченого судового збору за звернення до суду з позовом у розмірі 1211,20 грн, які слід стягнути у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/7972/25 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №104850010646 від 04.04.2025 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 04.04.2025 про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням висновку суду про наявність необхідного терміну проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, підтвердженого в установленому законодавством порядку (3 роки).

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 частину судових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927; вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36600).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун