Рішення № 135786549, 17.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32570/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 25.09.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування обмеження граничного розміру виплати пенсії та застосування з 01.03.2025 коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.03.2025 виплату пенсії без обмеження граничного розміру та без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 17.11.2006 він перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років довічно, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII у розмірі 82% від суми щомісячного заробітку. Основний розмір пенсії розраховувався з 82% грошового забезпечення. Зазначена позиція щодо відсоткового розрахунку підтверджена постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/16558/15-а від 18 вересня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду. Вказаним рішенням Управління пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії з 11 лютого 2015 року відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) та довідки Прокуратури Одеської області №325 від 30 березня 2015 року, виходячи з розрахунку 82% від середнього заробітку від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років. Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/6432/16-а від 18 травня 2016 року, яка набрала законної сили Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси повторно зобов`язано провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 82% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.

У позові також зазначено, що на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7185/21 та Виконавчого листа від 19.07.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відділом з питань перерахунку пенсії мені було проведено перерахунок пенсії виходячи із розрахунку 82% суми місячної заробітної плати (на підставі довідки №325 від 19.10.2020) та встановлена довічно пенсія у сумі 50 675.02 гривен.

Як стверджує позивач, 25 серпня 2025 року в особистому кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області йому стало відомо проте, що 25.02.2025 року рішенням ПФУ №951050843377 проведено знову перерахунок пенсії та встановлена пенсія з 01.03.2025 вдруге довічно у максимальному розмірі 23 610.00 грн. у зв`язку з застосуванням коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025. Позивач вказує, що відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7185/21 від 19.07.2021 судом визнано протиправним та скасовано Рішення №951050843377 від 22.12.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України відділу з питань перерахунку пенсії щодо відсоткового розміру та обмеження її граничного розміру. У резолютивній частині рішення суд вказав, що є помилковим посилання пенсійного органу на обмеження максимального розміру пенсії відповідної категорії громадян встановлене ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», так як частина вказаних обмежень діяла до 31.12.2017 року. При цьому суд висловився, що варто врахувати, що пенсію позивачу було призначено за Законом України «Про прокуратуру» № 1697 VII, тобто до набрання чинності зазначених обмежень ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», які мають тимчасовий характер. Окрім того, суд звернув увагу на те, що вперше обмеження максимального розміру пенсії були введені в дію Законом України Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI, тоді як пенсія позивачу була призначена у 2006 році. В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7185/21 від 28 грудня 2021 року суд зазначив, що в рішенні у справі №420/7185/21 від 19 липня 2021 року сформовано висновки щодо задоволення позову та в мотивувальній частині наведено обґрунтовані мотиви та підстави з посиланням на норми матеріального законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду в справі №420/7185/21 від 28 січня 2022 року зазначено, що в резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/7185/21 від 19 липня 2021 року та у виконавчому листі від 19 липня 2021 року вказано зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.12.2020 року позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розрахунку 82% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Одеської обласної прокуратури №325 від 19.10.2020 року про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. Далі в ухвалі суду зазначено, що з листа заступника начальника Головного управління обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.12.2021 вбачається, що рішення виконано відповідно до його резолютивної частини. Але у дійсності лист від 07.12.2021 заступника начальника Головного управління обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Одеській області має недостовірну інформацію.

У позові вказано, що судове рішення у справі №420/7185/21 від 19.07.2021, яке набрало законної сили та видано виконавчий лист від 19.07.2021 зобов`язального характеру, виконано не у повному обсязі, а вибірково, тобто здійснено лише відповідний перерахунок пенсії, а фактично видачу пенсії видавали з обмеженнями. Із електронної пенсійної справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щоб придати рішенню про обмеження розміру пенсії законної форми вносить не вірну інформацію до справи та вказує «пенсію призначено на строк з 01.06.2016 (довічно)», що не відповідає дійсності. Фактично пенсія була призначена довічно з 17.11.2006 року. Відповідно до перерахунку за рішенням суду з 01.12.2020 розмір пенсії складав від середнього заробітку у сумі 50 675.02 грн.

Позивач зазначає, що він звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ПФУ) щодо надання роз`яснення на підставі яких законодавчих актів прийнято рішення (розпорядження) від 01.03.2025 про встановлення йому вдруге довічно пенсію у розмірі 23610 грн. замість уже встановленої на підставі рішення суду від 82% середнього заробітку та перерахованої, яка складає у сумі 50 675.02 грн. Зазначена заява була підписана електронним підписом та 26.08.2025 р. відправлена на електронну пошту ПФУ. Листом від 22.09.2025 №1700-0202-8/5047 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на запит повідомило, що на виконання судового рішення суду, пенсію перераховано з 01.12.2020 та її розмір до виплати встановлено відповідно до частини 3 стаття 27 Закону України «Про прокуратуру». Позивач вважає відповідь не конкретною і не зрозумілою, ч.3 ст.27 Закону України «Про прокуратуру» ніякого відношення до перерахунку пенсії та розмір її виплати немає. Окрім того, у відповіді ПФУ зазначено, що у судовому рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 по справі №420/7185/21 відсутні зобов`язання щодо проведення розрахунку пенсії без обмеження максимального розміру. Позивач вважає, що до вказаного необхідно віднестись критично, ПФУ недостатньо усвідомило та розуміє рішення суду і тлумачить його не вірно на свій розсуд, чим порушує його Конституційні права.

Вважаючи порушеним право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся позовом до суду.

Ухвалою від 30.09.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.

14.10.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Головне управління заперечує щодо вимог позовної заяви, вважає їх незаконними та безпідставними.

У відзиві вказано, що враховуючи, що стаття 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік та постанова № 1 є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов`язковими до застосування, Головне управління Фонду діяло відповідно до вимог статті 19 Конституції України.

Відповідач вказує, що використання коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), вжито для забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави шляхом справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами із забезпеченням збалансованості бюджету

Зважаючи на вищевказане, відповідач просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

14.10.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у адміністративній справі № 420/32570/25 до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/2229/25.

14.10.2025 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Міністерства соціальної політики України.

15.10.2025 року від представника відповідача до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

20.10.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалами суду від 16.04.2026 року:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії;

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, відповіддю на відзив, дослідивши обставини на які посилаються сторони, та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером та знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, отримує пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.2011 №1789ХІІ в розмірі 82% починаючи з 17.11.2006 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/16558/15-а від 18 вересня 2015 року. яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок та виплату пенсії з 11 лютого 2015 року відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) та довідки Прокуратури Одеської області №325 від 30 березня 2015року. виходячи з розрахунку 82% від середнього заробітку від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/6432/16-а від 18 травня 2016 року. яка набрала законної сили - Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси зобов`язано провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакцiї вiд 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру в розмірі 82 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.

Прокуратурою Одеської області на звернення позивача, надано довідку №325 від 19.10.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 , відповідно до якої розмір заробітної плати (грошового забезпечення), за нормами чинними на 11.09.2020 за відповідною (прирівняною) посадою слідчого з ОВС становить: посадовий оклад 37836,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) 15134,40 грн., матеріальна допомога (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) 4414,20 грн., 4414,20 грн. Всього 61798,80 грн.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі вище зазначеної довідки.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951050843377 від 22.12.2020 р. здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 60% від середньомісячного заробітку у сумі 61798.80 грн. та призначили основний розмір пенсії від цього середнього заробітку у сумі 37079,28 грн. Та максимальний розмір пенсійної виплати встановлено з 01.01.2021 року - довічно у сумі 17690.00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 року по справі № 420/7185/21, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення № 951050843377 від 22.12.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України відділу з питань перерахунку пенсій про перерахунок пенсії щодо відсоткового розміру та обмеження її граничного розміру; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Ніщинського,28,кв.85, м.Одеса, 65029, РНОКПП 2152514579) здійснити з 01.12.2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з розрахунку 82% від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Одеської обласної прокуратури № 325 від y 19.10.2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, з урахуванням раніше проведених виплат; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією з урахуванням довідки від № 325 від 19.10.2020 р. про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій;

Відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та її підсумок склав 50675,02 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що виплата пенсії ОСОБА_1 проводилась з урахуванням законодавчо встановленого максимального розміру 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Так, зокрема, судом встановлено, розмір пенсії позивача з 01.03.2025 року склав 23610,00 грн.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування обмеження граничного розміру виплати пенсії та застосування з 01.03.2025 коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Так, відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. (частина 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ).

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії, Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII було передбачено право осіб, яким призначена пенсія за цим Законом, на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 08.07.2011 р. № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ з 1 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14 жовтня 2014 року ухвалений Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), який набув чинності 15.07.2015, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури в якому регламентовані статтею 86.

У свою чергу, питання перерахунку пенсії у первісній редакції (тобто в редакції прийняття Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII) було врегульовано частиною 20 цієї статті (86), якою передбачалось: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, первинна редакція частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина 17 (з 1 жовтня 2011 року - 18) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у тому числі й стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28.12.2014 р. № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) та частину 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру".

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20.иПризначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні (пункт 2.3 мотивувальної частини) Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 13.12.2019 Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Таким чином, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови КМУ № 657 та ухваленням Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії.

Предметом спору у даній справі є дії відповідача під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року із обмеженням максимальним розміром.

При цьому позивач помилково зазначає, що пенсійним органом застосовано з 01.03.2025 коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Наданими доказами не підтверджено, що при перерахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року було застосовано коефіцієнт, визначений постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

За змістом статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому, абзацом 1 пункту 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом 2 цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

На думку суду, положення пункту 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20 сформував наступний правовий висновок:

«…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.»

«… внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги (..) у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.».

Суд звертає увагу, що правовідносини у цій справі за обставинами тотожні справі № 580/5962/20 і суд не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків.

Згодом зазначений висновок підтриманий Верховним Судом у низці інших постанова, зокрема: від 29.06.2023 у справі № 140/2530/21, від 22.08.2023 у справі №140/7066/21, від 19.12.2023 у справі № 340/1053/21 та від 28.02.2024 у справі №240/20830/21.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).

Хоча виплати соціального страхування є "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та надані матеріали до позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя O.A. Вовченко

.