Рішення № 135786421, 17.04.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2526/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 02.02.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача - в\ч НОМЕР_1 . щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмо, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які я отримав 09.11.2024 року;

2. Зобов`язати відповідача - в ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову грошову винагороду у розмірі 100000 (ста тисяч) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмо, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які я отримав 09.11.2024 року;

3. Визнати протиправною бездіяльність відповідача - в/ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням мною 09.11.2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;

4. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку із отриманням мною 09.11.2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;

5. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в зв`язку 3 частковою 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, отриманою мною 09.11.2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн.; (3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн.);

6. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в зв`язку з частковою 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, отриманою 09.11.2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн.; (3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 x 15:100=31794 грн.);

7. Визнати протиправною бездіяльність відповідача - в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

8. Зобов`язати відповідача - в\ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру мого місячного грошового забезпечення за кожен, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

9. Визнати протиправною бездіяльність відповідача - в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

10. Зобов`язати відповідача - в\ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

11. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025 та Припису від 30.10.2025 року № 1364/8249 про направлення ОСОБА_1 , для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

12. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , внести зміни до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025 та Припису від 30.10.2025 року № 1364/8249 про направлення ОСОБА_1 , для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

13. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до ОСОБА_1 , військовому квитку на сторінці 8 (п.17) із зазначенням що я проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ; а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року - у в/ч НОМЕР_1 ;

14. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , внести зміни до ОСОБА_1 , військового квитка на сторінці 8 (п.17) із зазначенням що я проходив військову службу за мобілізацією з 13.08. 2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ; а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року у в/ч НОМЕР_1 ;

15. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в/ч НОМЕР_1 , щодо ненадання ОСОБА_1 , фінансового атестату на ім`я за весь період моєї служби, тобто з 13.08.2022 року по 30.10.2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 15.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ); а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року у в/ч НОМЕР_1 );

16. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , надати ОСОБА_1 , фінансового атестату на моє ім`я за весь період моєї служби, тобто з 13.08.2022 року по 30.10.2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у в ч НОМЕР_2 ); а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року - у в/ч НОМЕР_1 ).

Ухвалою судді від 05.02.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду

- позовної заяви з вимогами викладеними у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України, шляхом визначення в ній, які саме протиправні, рішення, дії та бездіяльність, кожного з відповідачів призвели до порушення прав та оскаржуються ним до суду.

11.02.2026 від представника позивача надійшла позовна заява в новій редакції (вх. №15246/26) до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмо, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які отримав 09.11.2024 року;

2. Зобов`язати відповідача Міністерство оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову грошову винагороду у розмірі 100000 (ста тисяч) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмо, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які я отримав 09.11.2024 року;

3. Визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривені, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням мною 09.11.2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;

4. Зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову грошову винагороду у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривні, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку із отриманням мною 09.11.2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні;

5. Визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в зв`язку з частковою 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, отриманою мною 09.11.2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн.; (3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн.);

6. Зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в зв`язку з частковою 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, отриманою мною 09.11.2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн.; (3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн.);

7. Визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

8. Зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, 3 послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

9. Визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, 3 послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

10. Зобов`язати відповідача - Міністерство оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

11. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмо, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які я отримав 09.11.2024 року;

12. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в зв`язку 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, отриманою мною 09.11.2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн.; (3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн.);

13. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу в зв`язку з частковою 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, отриманою 09.11.2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн.; (3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) * 70 * 15 / 100 = 31794 грн.);

14. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, 3 послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

15. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру місячного грошового забезпечення за кожен, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

16. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

17. Зобов`язати відповідача - в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , матеріальну допомогу для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, 3 послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

18. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025 та Припису від 30.10.2025 року № 1364/8249 про направлення мене позивача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

19. Зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , внести зміни до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025 та Припису від 30.10.2025 року № 1364/8249 про направлення ОСОБА_1 , для зарахування військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

20. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до ОСОБА_1 , військовому квитку на сторінці 8 (п.17) із зазначенням що проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ; а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року - у в/ч НОМЕР_1 ;

21. Зобов`язати відповідача в\ч НОМЕР_1 , внести зміни до військового квитка ОСОБА_1 , на сторінці 8 (п.17) із зазначенням, що проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ; а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року у в/ч НОМЕР_1 ;

22. Визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненадання ОСОБА_1 , фінансового атестату на моє ім`я за весь період служби, тобто з 13.08.2022 року по 30.10.2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 15.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ); а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року у в/ч НОМЕР_1 );

23. Зобов`язати відповідача в\ч НОМЕР_1 , надати ОСОБА_1 , фінансового атестату на ім`я за весь період служби, тобто з 13.08.2022 року по 30.10.2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у віч НОМЕР_2 ); а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року - у в/ч НОМЕР_1 ).

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з метою отримання інформації про в/ч НОМЕР_2 , звернувся із запитом до Міністерства оборони України та отримав 04 жовтня 2025 року відповідь про те, що відповідно до Директиви Міністерства оборони України від 24.11.2024 №Д-321/109/дск, військову частину НОМЕР_2 було переформовано, номер анульовано. Будь-яких відомостей щодо правонаступництва в/ч НОМЕР_2 , код НОМЕР_4 , не отримав. Таким чином в зв`язку з тим що в/ч НОМЕР_2 , код НОМЕР_4 , перестала існувати як суб`єкт владних повноважень визнати її відповідачем за позовом неможливо.

13 серпня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 був мобілізований для проходження військової служби в ЗСУ (військова частина НОМЕР_2 ). 09 листопада 2024 року на підставі Бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 при виконанні бойового завдання у складі в/ч НОМЕР_2 , на лівому березі р. Дніпро (м. Херсон Херсонської області), під час захисту Батьківщини, здійсненні заходів пов`язаних з національною безпекою і обороною, відсічі і стримування збройної агресії рф, одержав поранення: ВТ, Дотичні множинні ВОСП обличчя; акуботравму з ураженням обох вух з пошкодженням барабанної перетинки лівого вуха та інші від яких лікувався до 13 серпня 2025 року.

Довідка ВЛК від 30.07.2025 № 2025-0730-1455-0992-3 свідчить про те що виявлені у захворювання та травми, ТАК, пов`язані з проходженням служби, пов`язані із захистом Батьківщини. Травма відноситься до тяжких. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 195/25/678/В, дата прийняття рішення 18.08.2025, даною з якої визначено відсоток втрати ОСОБА_1 15%, працездатності, встановлено з 13.08.2025 року, поранення, ТАК, пов`язане із захистом встановлено з 30.07.2025, ЗСУ, поранення (контузія, травма, контузія) ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини.

Станом на момент отримання вище вказаних поранень, а саме: на 09 листопада 2024 року, ОСОБА_1 , являвся військовослужбовцем в\ч НОМЕР_2 , що засвідчується довідкою форми 5 за №1184 від 15.11.2024. На підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) № 10-РС від 30.01.2025 матроса ОСОБА_1 , водія протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки в/ч НОМЕР_2 , з 01.02.2025 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 34 від 01.02.2025.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік; 2023 рік; 2024 рік; 2025 рік не отримував.

В подальшому, відповідно до наказу командира в\ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025 ОСОБА_1 , звільнений наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу ) від 09 жовтня 2025 року № 138-РС у запас за підпунктом «г» ( через сімейні обставини), відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу.

Однак, при звільненні посадовими особами в/ч НОМЕР_1 , були допущені неточності, а саме:

1) після звільнення позивач обрав місце проживання с. Степанівка, Роздільнянського району Одеської області. Однак в наказі про звільнення а також у Приписі від 30.10.2025 року № 1364/8249 зазначається, що останній направлений для зарахування на військовий облік не до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до ІНФОРМАЦІЯ_2 що унеможливлює постановку на військовий облік за місцем мешкання;

2) в військовому квитку на сторінці 8 (п.17) зазначено, що проходив військову службу за мобілізацією з 01.07.2024 року в той час як став проходити службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у в\ч НОМЕР_2 ;

3) при звільнені зі служби не отримав фінансовий атестат;

4) при проходженні та під час звільнення з військової служби не отримав додаткову грошову винагороду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн, за поранення які отримав 09.11.2024, пов`язані із захистом Батьківщини при виконанні бойових завдань по БР від 01.11.2024 року,

5) при проходженні та під час звільнення з військової служби не отримав додаткової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень за кожен місяць перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, тобто мав право на отримання вказаної додаткової винагороди за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року - за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні, тобто в розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) грн;

6) при проходженні та під час звільнення з військової служби не отримав одноразової грошової допомоги в зв`язку з частковою - 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, яка складає: 3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) X 70 X15:100-31794 грн.;

7) при проходженні та під час звільнення з військової служби не отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань яка дорівнює розміру місячного грошового забезпечення за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення;

8) при проходженні та під час звільнення з військової служби не отримав матеріальну допомогу для оздоровлення за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення.

04.12.2025 року представник - адвокат Панчошенко О.В. звернувся до командира в/ч НОМЕР_5 з адвокатським запитом в рамках якого просив усунути помилки при оформленні документів на звільнення з в/ч НОМЕР_5 , надати фінансовий атестат та виплатити і вище вказані грошові винагороди. Командир в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 листом від 17 грудня 2025 року за № 1364/733 відмовив в задоволені зазначених клопотань адвоката Панчошенко О.В.

Ухвалою судді від 16.02.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

13.03.2026 суд ухвалив у задоволенні заяви представника Міністерства оборони України про поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду відмовити; у задоволенні клопотання представника відповідача Міністерства оборони України (вх. №ЕС/25609/26 від 09.03.2026) про залишення позову без розгляду відмовити.

09.03.2026 до суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що підставою для виплати позивачу додаткової винагороди за час перебування на лікуванні є наказ командира військової частини НОМЕР_2 , яка ліквідована, а військова частина НОМЕР_1 не є правонаступником військової частини НОМЕР_2 .

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 2022, 2023 та 2024 рік, вказує, що у цей період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , більш того, докази звернення позивача із рапортом про виплату такої допомоги відсутні. Допомогу за 2025 рік позивач отримав.

Щодо одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності, відповідач вказує, що рішення про призначення такої допомоги здійснює головний розпорядник коштів.

09.03.2026 до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує також та вказує, що він не є належним відповідачем у справі.

10.03.2026 та 18.03.2026 до суду від представника позивача надійшли відповіді на відзив відповідачів, у яких заявник на позовних вимогах наполягає.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_6 (т.1 а.с.18-28), ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 01.07.2024 по 01.02.2025, а з 01.02.2025 по 09.10.2025 у військовій частині НОМЕР_1 .

Матеріали справи містять довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.11.2024 №1205, видана військової частиною НОМЕР_2 (т.1 а.с.37), відповідно до якої ОСОБА_1 09.11.2024 отримав поранення при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, здійснення заходів, пов`язаних з національною безпекою, обороною, відсічі і стримування збройної агресії рф, а саме виконанні бойових завдань.

Відповідно до медичної документації ОСОБА_1 (т.1 а.с.31- 53), позивач:

09.11.2024 поступив до лікарні з пораненням;

з 10.11.2024 по 12.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні (МВТ);

з 12.11.2024 по 22.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні (МВТ);

з 22.11.2024 по 02.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні (МВТ);

з 09.07.2025 по 31.07.2025 перебував на стаціонарному лікуванні (МВТ).

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 02.12.2024 №5313/6 (т.1 а.с.41), ОСОБА_1 02.12.2024 проведено медичний огляд ВЛК. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки від 31.03.2025 №326 (т.1 а.с.44), ОСОБА_1 31.03.2025 проведено медичний огляд ВЛК. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки від 30.04.2025 №326 (т.1 а.с.49), ОСОБА_1 30.04.2025 проведено медичний огляд ВЛК. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №195/25/678/8/в від 18.08.2025 (т.1 а.с.54-57), визначено ОСОБА_1 15% втрати професійної працездатності з причин «поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини» одноразово.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.2025 №314 (т.1 а.с.16), матроса ОСОБА_1 з 30.10.2025 виключено зі списків особового складу у зв`язку із звільненням у запас через сімейні обставини.

У наказі від 30.10.2025 №314 зазначено, що ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав, за 2023 рік використано 20 діб, за 2024 рік використав 17 діб. Наказано виплатити грошову компенсацію за 39 дні невикористаної щорічної основної відпустки (за 2022 рік 08 діб, за 2023 рік 10 діб, за 2024 рік 15 діб, за 2025 рік 06 діб).

Додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки не надавалась. Наказано виплатити грошову компенсацію за 42 дні додаткової відпустки (в тому числі: 14 днів за 2023 рік, 14 днів за 2024 рік, 14 днів за 2025 рік).

Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік в розмірі місячного грошового забезпечення отримав.

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримував.

Матеріали справи містять припис військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2025 №1364/8249 (т.1 а.с.17), яким ОСОБА_1 запропоновано 30.10.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для зарахування на військовий облік.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 07.01.2026 (т.1 а.с.74-79), у якому просив внести зміни до наказу №314 від 30.10.2025 та припису від 30.10.2025 №1364/8249 про направлення для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до військового квитка щодо періоду проходження військової служби (з 15.08.2022); надати фінансовий атестат за весь період проходження служби; виплатити додаткову грошову допомогу у розмірі 100000,00 грн за поранення, яке отримав 09.11.2024; виплатити додаткову грошову винагороду у розмірі 30000,00 грн за час перебування на лікуванні, реабілітації та перебуванні у відпустці після тяжкого поранення 09.11.2024; виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки; виплатити 100000,00 грн за січень 2023 року за виконання бойових завдань у військовій частині НОМЕР_2 ; виплатити 400000,00 грн за період з 15.02.2023 по 28.05.2023 за виконання бойових завдань у військовій частині НОМЕР_2 ; виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 45000,00 грн за втрату професійної працездатності у розмірі 15%.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмо, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які отримав 09.11.2024 року;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з пораненнями (контузією, травмо, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які я отримав 09.11.2024 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , додаткової грошової винагороди у розмірі 913333 (дев`ятсот тринадцять тисяч триста тридцять три) гривені, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за кожен місяць мого перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням мною 09.11.2024 року, пов`язаним із захистом Батьківщини, тяжкого поранення за висновками (постановами) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за період з 09 листопада 2024 року по 13 серпня 2025 року, тобто за (09 (дев`ять) місяців 04 (чотири) дні та похідних вимог, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі Порядок №260), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування саме на стаціонарному лікуванні виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та власне зазначено позивачем, що на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після тяжкого поранення він перебував у період з 10.11.2024 по 02.12.2024, а відтак саме має право на про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн саме за цей період лікування.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з абз. 5 п. 8 Порядку № 260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджені наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (далі Правила № 280).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Правил № 280 ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі військова частина), що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

За визначенням, наведеним в п. 1.2 розділу І Правил № 280, фінансове забезпечення система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.

Відповідно до п. 1.3 Правил № 280 розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є:

Міністр оборони України головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).

Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином:

головний розпорядник через Департамент фінансів Міністерства оборони України;

розпорядники коштів другого рівня через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту;

розпорядники коштів третього рівня через фінансові органи військових частин.

Згідно з п. 1.4 розділу І Правил № 280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) (далі служби забезпечення) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.

Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.

До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям та заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.

Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.

П. 1.5 розділу І Правил № 280 установлено, військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Пунктом 4.3 Правил № 280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Враховуючи вищевикладені положення Правил № 280, суд наголошує, що саме на військову частину НОМЕР_2 за спірний період з 10.11.2024 по 02.12.2024, покладена організація своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини, а тому саме він повинен нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами п. 2.23 Правил №280, військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, спеціального фонду, помісячного розпису асигнувань, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом за видатками надходжень, доведених органом ДКСУ, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України №333 від 12.03.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за №456/20769, (у редакції наказу від 21.03.2012 №754), затверджена Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (надалі - Інструкція №333)

Економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. (п. 1.1. гл. 1 Інструкції №333).

Відповідно до підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції №333, Код 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»:

1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;

2) заохочення, передбачені законодавством;

3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством;

4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Інструкції №333, Код 2800 «Інші поточні видатки», за цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі, окрім іншого:

9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:

відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;

інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;

відшкодування судових витрат.

Відповідно до підпункту 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 Інструкції №333, Код 2730 :Інші виплати населенню»:

27) виплати на виконання рішень, прийнятих національними судами на користь фізичних осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року №902 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду».

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду» (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, видатки державної установи, якою є військова частина в цій справі, за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» передбачають видатки саме на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу). Тому, незалежно від того, що саме було зобов`язано нарахувати та виплатити (економічна суть) за рішенням в цій справі, боржник таку виплату зобов`язаний здійснювати за рахунок коштів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», дотримуючись бюджетної дисципліни.

За таких обставин, суд зазначає, що оскільки відповідач перебував на момент звільнення на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , військову частину НОМЕР_2 розформовано, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку із отриманням травмою 09.11.2024, за період з 10.11.2024 по 02.12.2024.

Щодо періоду лікування в закладах охорони здоров`я після тяжкого поранення з 09.07.2025 по 31.07.2025, суд зазначає таке.

Суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийнятого на його підставі Порядку №260.

Абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.

Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК (ЛЛК) є змістом (суттю) постанови ВЛК (ЛЛК), яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК (ЛЛК) є формальним вираженням постанови ВЛК (ЛЛК), яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду.

При цьому повноваження командира військової частини щодо прийняття рішення (у формі наказу) про продовження виплати грошового забезпечення не є дискреційними.

Повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів (пункт 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення).

Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення, загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров`я (установи).

Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду ВЛК (ЛЛК), що оформлюється довідкою ВЛК (ЛЛК), на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК (ЛЛК) про потребу продовження відпустки за станом здоров`я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Відтак суд звертає свою увагу, що в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування після сплину чотирьохмісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260, військовою частиною правомірно не нараховано і не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду за період з 09.07.2025 по 31.07.2025.

Щодо нарахування додаткової грошової винагороди під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, суд зазначає, що відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону від 02.12.2024 №5313/6 (т.1 а.с.41), ОСОБА_1 02.12.2024 проведено медичний огляд ВЛК. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки від 31.03.2025 №326 (т.1 а.с.44), ОСОБА_1 31.03.2025 проведено медичний огляд ВЛК. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.

Відповідно до довідки від 30.04.2025 №326 (т.1 а.с.49), ОСОБА_1 30.04.2025 проведено медичний огляд ВЛК. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини та відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (травми) на 30 календарних днів.

Більш того, як зазначає позивач, з 30.04.2025 до 09.07.2025 від продовжував лікуватись амбулаторно, про що свідчить Консультативний висновок спеціаліста від 30.04.2025.

Пункт 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Згідно з пункту 13 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2018 № 260 (далі, - Порядок №260), керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Згідно з статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (в редакції чинній на момент виникнення спільних правовідносин,) начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.

Відповідно до п.1.1 гл.1 р.І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 6.11 гл.6 р.ІІ Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Згідно з п.6.15 гл.6 р.ІІ Положення №402, відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. При вибутті військовослужбовця у відпустку за станом здоров`я довідка ВЛК з постановою ВЛК видається йому на руки.

Таким чином, довідка ВЛК є документом для реалізації права на відпустку після лікування за станом здоров`я, який має бути реалізованим шляхом надання відпустки за станом здоров`я військовослужбовцю саме командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі зазначеної довідки ВЛК.

На переконання суду, сама по собі довідка ВЛК не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн за рекомендований період відпустки для лікування після поранення.

Позивач у позовній заяві зазначив, що у зв`язку з отриманням бойового поранення він перебував у відпустці для лікування тяжкого поранення.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що відпустка для лікування позивачу надавалась та про те, що документи про надання позивачу відпустки для лікування на адресу військової частини надходили, чи від позивача документи та рапорти із проханням про надання відпустки для лікування.

Своєю чергою, суд враховує, що з боку позивача також не надано доказів щодо звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та відповідача із відповідними рапортами для надання йому відпустки за рекомендацією ВЛК, що відповідно до статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є правом позивача.

Згідно з п. 8.11. Інструкції «Про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженої наказом Наказ Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170), про вибуття військовослужбовців у відпустку, відкликання із щорічних основних відпусток у випадках, визначених пунктом 192-1 Положення, та їх повернення з відпустки оголошується в наказі командира військової частини по стройовій частині.

В свою чергу, предметом розгляду даної адміністративної справи не є вирішення питання надання / не надання позивачу відпустки за станом здоров`я для лікування отриманого поранення.

Підсумовуючи наведене, оскільки позивачем не було надано доказів, що він перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення, підстави для нарахування додаткової винагороди у спірних правовідносинах відсутні.

Щодо позовних вимог в частині:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги в зв`язку з частковою 15%, втратою моєї працездатності без встановлення інвалідності, отриманою мною 09.11.2024 року у зв`язку з пораненнями (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаними із захистом Батьківщини, передбаченою постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», в розмірі 31794 грн.; (3028 грн. (прожитковий мінімум для працездатних на 01 січня 2025 року) х 70 х 15:100-31794 грн.) та похідної вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 975 - військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

Згідно із пунктом 22 Порядку № 975 - призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 975 - керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Суд при вирішенні спору враховує, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Люди покладаються на органи публічної влади у різних сферах повсякденного життя. У багатьох випадках рішення, ухвалені органом публічної влади, суттєво впливають на економічний і соціальний добробут кожної людини. Тому важливо, щоб правові системи передбачали та застосовували принципи, які є ефективними для встановлення та підтримки довіри населення до справедливого й належного функціонування органів публічної влади.

Ефективне публічне адміністрування та зважене ухвалення рішень суб`єктами владних повноважень - основа належного врядування та його складової - концепції належної адміністрації, яким притаманні такі елементи верховенства права, як законність, підзвітність, прозорість, співучасть, об`єктивність, неупередженість, а також демократизм та інституційність.

Принципи належного врядування повинні застосовуватися суб`єктами владних повноважень у їхній діяльності під час вирішення питань щодо виникнення, зміни і припинення суб`єктивних прав та інтересів особи.

Повертаючи до обставин даної справи, суд, не заперечуючи право позивача на призначення та отримання спірної призначення одноразової грошової допомоги, вказує, що така допомога, виходячи з наведених норм, уповноваженим органом призначається на підставі поданих заявником у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг таких документів: заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завіреної копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до уповноваженого органу з відповідними документами, а відтак й заявлені позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, яка дорівнює розміру мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, 3 послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та похідних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1-2 Розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Згідно з пунктом 7 Розділу XXIV Порядку розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Пунктом 9 Розділу XXIV Порядку виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Крім того, Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення; право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

Із наведеного вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за рапортом військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивач протягом 2022-2024 років і до моменту звільнення з військової служби, звертався до командира військової частини із відповідним рапортом та наданням необхідних доказів про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

З такою заявою він звернувся лише після звільнення зі служби.

Суд враховує, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується військовослужбовцю, тобто громадянину України, які проходять дійсну військову службу, виключно за наявності бюджетних асигнувань та за їх заявою (рапортом), що подається в період проходження служби.

Верховний Суд у постанові від 4 листопада 2021 року у справі № 380/757/20 зазначив, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця у разі наявності фонду грошового забезпечення

Зважаючи на факт звільнення позивача з військової служби відбулось у 2025 році, та, як наслідок, припинення статусу військовослужбовця, то доводи позивача щодо наявності права на отримання такої допомоги за 2022-2024 роки, є необґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, 3 послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для оздоровлення, у розмірі мого місячного грошового забезпечення за кожен рік, а саме: за 2022 рік; 2023 рік; за 2024 рік; за 2025 рік, а всього у розмірі мого чотирьохмісячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, з послідуючими змінами, «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та похідних вимог, суд виходить з такого.

Виплата грошової допомоги для оздоровлення встановлена розділом XXIII Порядку №260, пунктами 1 та 2 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Відтак, грошова допомога для оздоровлення належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та надається військовослужбовцям, які набули право на отримання щорічної основної відпустки, на підставі наказу командира військової частини.

При цьому грошова допомога на оздоровлення може надаватися військовослужбовцю без вибуття у відпустку. Саме в такому випадку грошова допомога на оздоровлення надається за рапортом військовослужбовця протягом поточного року.

У наказі від 30.10.2025 №314 зазначено, що ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2022 рік не використав, за 2023 рік використано 20 діб, за 2024 рік використав 17 діб. Наказано виплатити грошову компенсацію за 39 дні невикористаної щорічної основної відпустки (за 2022 рік 08 діб, за 2023 рік 10 діб, за 2024 рік 15 діб, за 2025 рік 06 діб).

Будь-яких доказів подання рапорту про виплату додаткової грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 рік, чи то наявності наказу командира військової частини щодо виплати такої допомоги, позивачем до позовної заяви не додано, а відтак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, така допомога виплачена була.

Щодо позовної вимоги в частині:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025 та Припису від 30.10.2025 року № 1364/8249 про направлення ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , внести зміни до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025 та Припису від 30.10.2025 року № 1364/8249 про направлення ОСОБА_1 , для зарахування військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо невнесення змін до ОСОБА_1 , військовому квитку на сторінці 8 (п.17) із зазначенням що проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ; а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року - у в/ч НОМЕР_1 ;

-зобов`язати відповідача в\ч НОМЕР_1 , внести зміни до військового квитка ОСОБА_1 , на сторінці 8 (п.17) із зазначенням, що проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ; а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року у в/ч НОМЕР_1 , суд виходить з такого.

-визнати протиправною бездіяльність відповідача в\ч НОМЕР_1 , щодо ненадання ОСОБА_1 , фінансового атестату на моє ім`я за весь період служби, тобто з 13.08.2022 року по 30.10.2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 15.08.2022 року по 01.02.2025 року у в/ч НОМЕР_2 ); а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року у в/ч НОМЕР_1 );

-зобов`язати відповідача в\ч НОМЕР_1 , надати ОСОБА_1 , фінансового атестату на ім`я за весь період служби, тобто з 13.08.2022 року по 30.10.2025 року (проходив військову службу за мобілізацією з 13.08.2022 року по 01.02.2025 року у віч НОМЕР_2 ); а з 01.02.2025 року по 30.10.2025 року - у в/ч НОМЕР_1 ), суд виходить з такого.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 07.01.2026 (т.1 а.с.74-79), у якому просив, окрім іншого, внести зміни до наказу №314 від 30.10.2025 та припису від 30.10.2025 №1364/8249 про направлення для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до військового квитка щодо періоду проходження військової служби (з 15.08.2022); надати фінансовий атестат за весь період проходження служби.

Доказів розгляду такого рапорту матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Отже, суд зауважує, що в межах розгляду даної справи є обставини що свідчать про протиправну бездіяльність відповідача щодо розгляду рапорту позивача, що у свою чергу відповідачем не спростовано, а відтак у цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача розглянути рапорт від 07.01.2026 у зазначеній частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку із отриманням травмою 09.11.2024, за період з 10.11.2024 по 02.12.2024.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 07.01.2026 в частині несення змін до військового квитка; внесення змін до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025; внесення змін до припису від 30.10.2025 № 1364/8249 та надання фінансового атестату.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.01.2026 в частині несення змін до військового квитка; внесення змін до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 314 від 30.10.2025; внесення змін до припису від 30.10.2025 № 1364/8249 та надання фінансового атестату.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідачі:

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );

-Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА