Ухвала суду № 135784873, 15.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 квітня 2026 року Справа №200/1763/26

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася із позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії ОСОБА_2 недоотриманої суми пенсії за життя, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала пенсіонерці ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю за період з 01.04 2024 року по 30.03.2024 року у розмірі щомісячної пенсії 4007,59 грн. на момент смерті.

На обґрунтування позову Позивач вказує, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2025 є спадкоємицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що у зв`язку із смертю ОСОБА_2 . Позивачу повинна бути виплачена пенсія, яка нею не отримана за життя у розмірі 4007,59 грн, а всього за два місяці 8015,18 грн. Також вказує, що на рахунку банку на ім`я померлої ОСОБА_2 знаходились 83 430,81 грн, які були повернуті банком у зв`язку з їх незатребуваності.

16.01.2026 Позивач звернулась до Відповідача із заявою про виплату недоотриманих сум пенсії ОСОБА_2 , проте, Відповідач листом відмовив у такій виплаті.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де викладено незгоду із доводами позивача та прохання у позові відмовити повністю, з огляду на таке.

На підставі заяви № 4851 від 02.11.2018 ОСОБА_2 було взято на облік Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією в м. Лиман, як внутрішньо переміщену особу, у зв`язку зі зміною місця реєстрації. Виплату пенсії у місячному розмірі розпочато з 01.03.2019. Заборгованість за період з 01.09.2014 по 28.02.2019 складала 79820,11 грн.

Вказує, що зазначені суми пенсії ОСОБА_2 за минулий період обліковані Головним управлінням та включені до переліку отримувачів станом на 1 січня 2022 року.

У зв`язку з непроходженням пенсіонером фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи, виплата пенсії ОСОБА_2 з 01.02.2024 автоматично призупинена відповідно до пункту 41 частини 1 статті 49 Закону №1058 (форма рішення територіального органу Пенсійного фонду про припинення пенсії чинним законодавством не затверджена). ОСОБА_2 із заявою щодо поновлення виплати пенсії на контрольованій українською владою території у встановленому порядку до органів Пенсійного фонду України не зверталася. Інформація про проходження ОСОБА_2 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах Пенсійного фонду України відсутня. Пенсійна справа знята з обліку з 01.04.2024 у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За даними ІКІС ПФУ: Підсистеми «Звернення» 08.12.2025 із заявою №8839 щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_1 . За результатом розгляду наданих документів винесено рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 від 30.12.2025 у зв`язку з відсутністю недоотриманої пенсії відповідно до вимог статті 52 Закону №1058 з урахуванням вимог пункту 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Зінченко О.В. від 12 березня 2026 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_3 з посади, 14 квітня 2026 року адміністративну справу передано до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Крилову М.М. для розгляду адміністративної справи № 200/1763/26.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року прийнято до провадження адміністративну справу № 200/1763/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фактичні обставини встановлені судом у справі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 .

Свідоцтвом про смерть від 29.03.2025 серії НОМЕР_2 посвідчується, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про спадщину за законом від 06.11.2025, спадкова справа № 130/2025, зареєстровано в реєстрі за № 3-499 та посвідчено державним нотаріусом Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа О.М.

Листом від 28.04.2025 № 0500-0206-8/408687 Відповідач повідомив державного нотаріуса Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори Вовкожа О.М., що залишок недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 складає 4007,59 грн.

16.01.2026 Позивач звернулась до Відповідача із заявою в якій просила нарахувати та виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємцю за заповітом, яка належним чином прийняла спадщину.

Листом від 20.02.2026 № 11896-6181/Б-02/8-0500/26 Відповідач повідомив про відсутність суми недоотриманої пенсії ОСОБА_4 за період з 01.02.2024 по 31.03.2024.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, Велика Палата Верховного Суду (зокрема у справах № 1840/2727/18, № 552/2232/18, № 816/1604/17 та інших) неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.".

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Так, порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера унормований статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст положень частини третьої статті 52 Закону № 1058-IV також узгоджується зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже з наведених норм права вбачається, що законодавець передбачив випадок, за якого особа може звернутись до пенсійного органу у позасудовому порядку в межах адміністративної процедури за виплатою нарахованих, але невиплачених сум пенсії, за умови, якщо така особа звернулась не пізніше шести місяців з дня смерті пенсіонера. Тобто, невиплачені суми пенсії не повинні бути включені до складу спадщини. В протилежному випадку невиплачені суми пенсії будуть успадковані та матимуть іншу правову природу.

Суд зазначає, що Верховним Судом вже розглядались справи в яких поставало питання юрисдикційної підсудності спорів, коли спадкоємцями прийнято спадщину (недоодержані суми пенсії).

Так, у справі № 286/3516/16-ц позивач зверталася за захистом саме спадкових прав на недоотримані спадкодавцем за життя пенсійні виплати. Суди встановили, що до складу спадкового майна входила доплата до пенсії померлого у сумі 14979,52 грн. спадкоємцем якого є його дружина. Позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на доплату до пенсії у сумі 14979,52 грн. яка була нарахована, але не виплачена померлому, позивач набула право на отримання нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії. У цій справі Велика Палата Верховного Суду (постанова від 27.03.2019) погодилася із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.04.2022 у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 у справі № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера).

Суд вважає правозастосовними зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду до справи, що розглядається.

Аналіз змісту вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідача нарахувати та виплатити недоотриману пенсію, яка належала ОСОБА_2 , свідчить про те, що адміністративні правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні та наявний майновий інтерес, оскільки позивач звернулася за захистом права на спадщину.

Отже, суд зазначає, що позовні вимоги позивача до пенсійного органу фактично направлені на поновлення порушеного відповідачем права позивача на отримання грошових коштів, набутих у порядку спадкування, а тому цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері цивільних правовідносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31.01.2025 у справі № 360/1008/24.

Суд наголошує, що відповідач, хоч і є суб`єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції.

Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача, як спадкоємці щодо визнання права на отримання грошових коштів належних спадкодавцеві. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зважаючи на те, що у цій справі спір виник відносно набуття позивачем права на пенсійні кошти, що входять до складу спадщини, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, оскільки цей спір виник про право цивільне, предметом якого є майнова вимога позивача про визнання за нею в порядку спадкування права власності на майно - грошові кошти.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 160/10395/23.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Суд роз`яснює, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 143 238, 239, 287, КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Крилова