Ухвала суду № 135784595, 17.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення

17 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/451/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025, яке набрало законної сили 07.05.2025, у цій справі позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 76 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

12.09.2025 до суду надійшла заява представника позивача про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 16.09.2025 заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено та зобов`язано відповідача (боржника) Військову частину НОМЕР_1 в строк 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №140/451/25.

За наслідками розгляду заяви про прийняття звіту ухвалою суду від 22.10.2025 відмовлено у її прийнятті. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк - три місяці з дня вручення цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 12.03.2025 у справі №140/451/25, який має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України, а у разі невиконання рішення суду - надання повних відомостей про керівника Військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім`я, по батькові, посада, РНОКПП). Попереджено керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, у вигляді накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27.01.2026 через підсистему Електронний суд надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду.

За наслідками розгляду заяви про прийняття звіту ухвалою суду від 11.02.2026 відмовлено у його прийнятті. Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк 45 днів з дня вручення цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 12.03.2025 у справі №140/451/25, який має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України, а у разі невиконання рішення суду - надання повних відомостей про керівника Військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім`я, по батькові, посада, РНОКПП). Попереджено керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, у вигляді накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 13.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про накладення штрафу.

31.03.2026 через підсистему Електронний суд надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду. У поданому звіті відповідач вказав, що механізм та умови нарахування і виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, в тому числі і грошової компенсації за невикористані дні відпусток при звільненні з військової служби), визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі -Порядок №260). Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (як спеціальна норма) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (в редакції на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби). Тобто, для визначення суми такої грошової компенсації необхідно визначити грошове забезпечення, включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яку ОСОБА_1 отримав за останні 30 календарних днів перед звільненням з військової служби.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , при звільненні з військової служби, не використано 76 днів щорічної та додаткової відпусток, йому нараховано 60065,46 гривень (790,335 гривень * 76 дів).

При цьому, за останні 30 календарних днів ОСОБА_1 додаткова винагорода (будь-яка) не нараховувалась, оскільки:

- з 27.03.2024 по 14.05.2024 перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою;

- 29.03.2024, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2024 №91, ОСОБА_1 виведений у розпорядження командира і перебував у даному статусі до дня звільнення (військовослужбовець, виведений у розпорядження, не може виконувати бойові (спеціальні) завдання, що є обов`язковою підставою для нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168).

Підставою для виведення у розпорядження ОСОБА_1 є директива командира НОМЕР_2 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.02.2024 №Д-6дск, якою з 29.03.2024 військова частина НОМЕР_3 ліквідована шляхом переформування у військову частину НОМЕР_1 (тобто, ОСОБА_1 нову посаду у військовій частині НОМЕР_1 на момент реорганізації не прийняв).

Зауважує, що останнім місяцем виконання ОСОБА_1 бойових завдань є березень 2024 року, коли він отримав поранення, проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я. Додаткова винагорода в розмірі 100000,00 гривень, передбачена Постановою №168, за березень 2024 року, нарахована та виплачена уже у квітні 2024 року, як цього вимагає пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260. Таким чином, і грошове забезпечення, і додаткова винагорода ОСОБА_1 в квітні 2024 року виплачувалась за період з 01.03.2024 до 26.03.2024 (дана обставина суттєво контрастує з порядком нарахування та виплати заробітної плати, яка нараховується і виплачується в місяць виконання посадових обов`язків). З картки грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за 2024 рік, з врахуванням дати звільнення з військової служби, в травні 2024 року додаткова винагорода не виплачувалась (тобто, за квітень 2024 року така не нараховувалась). Аналогічно, при повному розрахунку ОСОБА_1 при звільненні з військової служби, додаткова винагорода йому не виплачувалась (тобто, в травні 2024 року вона не нараховувалась). В даному випадку, обов`язковою вимогою для розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток є саме нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди за 30 календарних днів перед звільненням, а не виплати.

Розглянувши звіт Військової частини НОМЕР_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття звіту з огляду на таке.

Як установлено статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до частини десятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що суд може застосувати заходи реагування у порядку судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду (керівника суб`єкта владних повноважень). Такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

У поданих до суду звітах про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №140/451/25 відповідач (боржник) повідомив, що на виконання зазначеного судового рішення Військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 76 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та проведено її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 0 (нуль) грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про нараховану і виплачену індексацію грошового забезпечення.

Зауважує, що грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 76 днів нарахована ОСОБА_1 у відповідності до вимог підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Зокрема, ОСОБА_1 за останні 2 місяці перед звільненням не отримував додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», тому, відповідно сума донарахування грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 76 днів становить 0,00 грн.

Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі № 140/451/25 виконано.

Поряд з цим суд зауважує, що підпунктом 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Верховний Суд в постанові від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23 визначив, що за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.

Відтак, враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558, грошова компенсація за невикористані дні відпустки обчислюється виходячи з місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу, з урахуванням усіх складових такого забезпечення, включаючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Отже, наведена норма передбачає врахування усіх складових грошового забезпечення, які належать військовослужбовцю за останньою займаною посадою, і не обмежує їх лише тими виплатами, що фактично нараховувалися безпосередньо у місяці звільнення.

Крім того, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 та від 02.12.2024 у справі № 200/6708/24, додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця як розрахункова величина та підлягає врахуванню при обчисленні компенсації за невикористані дні відпустки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначення відповідачем у розрахунку компенсації значення додаткової винагороди у розмірі «0» свідчить про неврахування обов`язкової складової грошового забезпечення та є неналежним виконанням рішення суду, оскільки фактично змінює його зміст та не забезпечує досягнення мети судового захисту.

Крім суд зауважує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Зазначений підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано апеляційним судом зокрема й у справі № 489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат.

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі з урахуванням наведених позицій Верховного Суду підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Також, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як зазначив представник відповідача (боржник) позивач безперервно отримував грошове забезпечення, при цьому за останні 30 календарних днів перед звільненням, вона становить 23710,05 грн (тобто, 790,335 гривень за один календарний день). Враховуючи, що ОСОБА_1 , при звільненні з військової служби, не використано 76 днів щорічної та додаткової відпусток, йому нараховано 60065,46 гривень (790,335 грн * 76 дів). При цьому, за останні 30 календарних днів ОСОБА_1 додаткова винагорода (будь-яка) не нараховувалась, оскільки:- з 27.03.2024 по 14.05.2024 перебував у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою;

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

При цьому поданий Військовою частиною НОМЕР_1 звіт не містить доказів виплати позивачу грошових сум, визначених рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025, а також не підтверджує виконання зазначеного рішення саме у спосіб, встановлений його резолютивною частиною.

Учасники справи відповідно до пунктів 1 та 7 частини п`ятої статті 44 КАС України зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Довготривале невиконання рішення суду, що набрало законної сили, є неповагою як до учасника, так і до суду, порушенням процесуальних обов`язків, що тягне за собою відповідну відповідальність.

Суд ураховує, що Збройні Сили України, в тому числі й військові частини, на цей час залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, а також до виконання завдань територіальної оборони.

Водночас, суд також враховує, що невиконання рішення суду в частині перерахунку та виплаті грошового забезпечення пов`язане з і об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Державного бюджету України.

Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв`язок невиконання в повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.

Схожу позицію викладено Верховним Судом в ухвалі від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24, при розгляді звіту за подібних причин невиконання судового рішення.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що судове рішення в цій справі залишається невиконаним, водночас зважаючи, що для виконання судового рішення в цій справі в повному обсязі необхідне серед іншого отримання відповідачем відповідних бюджетних призначень за рахунок Державного бюджету України що, враховуючи складність бюджетного законодавства та обставини воєнного стану в Україні, може зайняти тривалий час, з метою надання відповідачу додаткового часу для виконання судового рішення, суд встановлює відповідачу новий строк для подання звіту, - 30 днів з дня постановлення цієї ухвали.

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що за приписами статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту, на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, накладається штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 248, 382-2, 382-3 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 у справі №140/451/25.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк 30 днів з дня вручення цієї ухвали для подання звіту про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 12.03.2025 у справі №140/451/25, який має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України, а у разі невиконання рішення суду - надання повних відомостей про керівника Військової частини НОМЕР_1 , відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім`я, по батькові, посада, РНОКПП).

Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 про відповідальність, передбачену статтею 382-3 КАС України, у вигляді накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський