Рішення № 135784497, 16.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3039/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення №046750006419 від 13.01.2026 щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2) зобов`язати призначити з 05.01.2026 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування до пільгового стажу роботи період з 21.09.1999 по 30.07.2002, відповідно до довідки, виданої Відкритим акціонерним товариством «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» від 02.01.2026 №1/26 «а».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі -Закон №1058). Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ у Волинській області, яке рішенням № 046750006419 від 13.01.2026 відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивач не має необхідного пільгового стажу роботи. До пільгового стажу роботи не зараховано з 21.09.1999 по 30.07.2002 згідно довідки про пільговий характер роботи №1/26 «а» від 02.01.2026 року, яка видана ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки не вказано дільницю, яка підлягала атестації робочих місць від 25.08.1999 №172.

Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним, оскільки Для призначення пенсії на підставі ст. 114 Закону України № 1058 позивачем було надано необхідні пільгові довідки, які підтверджують, що на момент подання заяви про призначення пенсії його стаж роботи за Списком №2 складає 12 років 9 місяців 12 днів, відтак, має право на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком за кожні 2 роки роботи на 1 рік зниження пенсійного віку.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення.

Представник відповідача в поданому до суду відзиві на позовну заяву від 03.04.2026 позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з огляду на те, що розглянувши заяву позивача рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 13.01.2026 № 046750006419 ОСОБА_1 відмовлено призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає прийняте рішення правомірним, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.01.2026 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, яка відповідно до вимог пункту 4.2. Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Волинській області.

Рішенням від 13.01.2026 № 046750006419 ГУ ПФУ у Волинській області відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивач не має необхідного пільгового стажу роботи.

У спірному рішенні ГУ ПФУ у Волинській області вказано, що до пільгового стажу роботи не зараховано з 21.09.1999 по 30.07.2002 згідно довідки про пільговий характер роботи №1/26 «а» від 02.01.2026, яка видана ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки не вказано дільницю, яка підлягала атестації робочих місць від 25.08.1999 №172.

Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

За приписами частини першої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 01.10.1969 по 31.12.1970.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31.12.2021.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VIII (набрав чинності 01.04.2015) стаття 13 Закону №1788-ХІІ була викладена в новій редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020):

визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII;

стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788 у редакції до прийняття Закону №213 та частина 2 статті 114 Закону №1058 у редакції Закону №2148.

За вказаних обставин, такі обов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, в якій вказано, що оскільки норми Закону України №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, та Закону України №1058-ІV регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону України №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Отже, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1/-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відтак, з врахуванням вказаних норм законодавства, суд зазначає, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії він досягнув віку 55 років, що відповідає приписам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

При цьому, пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Списки № 1, 2, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах», застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення»; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.01.2026 №046750006419 страховий стаж позивача становить 32 роки 01 місяць 4 дні, пільговий стаж становить 9 років 10 місяців 3 дні.

Проте, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» від 01.10.2025 №16/25 «а», у період з 21.01.1999 по 15.01.2003 ОСОБА_1 займав посаду слюсаря з ремонту устаткування, що передбачена Списком №2 розділом ІІ підрозділом «а» позицією «2030000а-19931» затвердженого постановою КМУ №162 від 11.03.1994. В період з 21.01.1999 по 15.01.2003 за Списком №2 відпрацьовано 3 роки 11 місяців 26 днів. Атестація робочого місця проведена: наказ №123-к від 25.08.1994, наказ №172 від 25.08.1999, наказ №120а від 31.07.2002 (а.с.18).

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача у спірному рішенні та у відзиві на позовну заяву про те, що не вказано дільницю, яка підлягала атестації робочих місць від 25.08.1999 №172, оскільки у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 також зазначено, що у спірний період з 21.09.1999 по 30.07.2002 він працював на посаді, що передбачена Списком № 2.

Суд зазначає, що пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці, та лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17).

Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи довідках з місця роботи. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на зарахування стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, спірний період роботи ОСОБА_1 з 21.09.1999 по 30.07.2002 відносився до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах « 2030000а-19931».

У постанові по справі від 06.03.2018 №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16- а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Проте, орган Пенсійного фонду не скористався наданим йому правом на перевірку відомостей, зазначених у вказаній довідці, а переклав тягар відповідальності на заявника, та відмовив у зарахуванні пільгового стажу, без законодавчо встановлених на те причин.

Водночас, суд зазначає, що відповідач не заперечує факт роботи позивача на підприємстві, проте вважає, що цього недостатньо для врахування стажу такої роботи до пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах.

Виконання позивачем робіт на посаді, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у період з 21.09.1999 по 30.07.2002 на посаді «слюсара з ремонту устаткування в фабриці мокрого збагачення каоліну», підтверджено наявними в матеріалах доказами, отже підстави для відмови у зарахуванні спірного періоду трудового стажу позивача до пільгового, у відповідача відсутні.

З матеріалів справи встановлено, що позивач має пільговий стаж роботи за списком №2 9 років 10 місяців 3 дні.

З наявного у матеріалах справи паспорту позивача серії НОМЕР_2 встановлено, що датою його народження є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на час звернення до відповідача із заявою від 05.01.2026 про призначення пенсії позивачу виповнилося 55 років.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Тобто, на момент подання заяви про призначення пенсії, позивачу виповнилось 55 років, він має необхідний пільговий і страховий стаж, позивач має право на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком за кожні 2 роки роботи на 1 рік зниження пенсійного віку.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивач на час звернення за призначенням пенсії досягнув необхідного віку та мав необхідний страховий стаж, що, згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, є обов`язковими необхідними умовами для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2.

Враховуючи той факт, що позивачем досягнуто віку, який надає право для призначення пільгової пенсії та має необхідний стаж роботи, як загальний так і пільговий, суд робить висновок, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №046750006419 від 13.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Суд зауважує, що питання призначення та перерахунок пенсії на підставі того чи іншого закону (з урахуванням наявного в особи загального та пільгового страхового стажу), є повноваженнями пенсійного органу.

Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб`єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов`язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб`єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб`єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

За правилами абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, наявність права на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний орган визначатиме після зарахування позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду роботи з 21.09.1999 по 30.07.2002.

Таким чином, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №046750006419 від 13.01.2026 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоду роботи з 21.09.1999 по 30.07.2002 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.01.2026 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

При цьому суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено ГУ ПФУ у Волинській області, то саме цей орган і має повторно розглянути заяву позивача від 05.01.2026, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №046750006419 від 13.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи період роботи з 21.09.1999 по 30.07.2002 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 05.01.2026 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя В. В. Дмитрук