Постанова № 135783335, 17.04.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/303/26

номер провадження 3/531/108/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Герцова О. М.,

за участі секретаря судового засідання Капленко Є. С.,

захисника Максименко Ю. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

До Карлівського районного суду Полтавської області з ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №590898 від 14.02.2026 року вбачається, що 14.02.2026 року о 01 год 05 хв за адресою: м. Карлівка, по вул. Симоненка, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки BMW 5300, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, не чітка мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Здійснювалася безперервна відеофіксація на нагрудну бодікамеру сер. 907869. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Максименко Ю. П. до судового засідання надала клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, клопотання про залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення, клопотання про призначення адміністративного стягнення з урахуванням принципу індивідуалізації.

У клопотанні про закриття справи про адміністративне правопорушення просили закрити провадження у справі за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , у зв?язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивовано тим, що працівниками поліції незаконно зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а також порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп?яніння чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час складання Акту на стан алкогольного сп?яніння.

В клопотанні про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації захисник Максименко Ю.П. вказала, що чинний кодекс не передбачає призначення більш м`якого стягнення чи звільнення від стягнення, яке визначене в санкції статті як обов`язкове основне чи додаткове. Поряд з цим у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Оскільки інші кодекси України, зокрема, Кримінальний процесуальний кодекс України, містить відповідні правові норми, тому при розгляді даного питання підлягає застосуванню аналогія закону. Зазначає, що вважає за можливе застосувати у вказаній справі про адміністративне правопорушення аналогію закону ст. 69 КК України щодо ненакладення додаткового стягнення. З врахуванням викладеного, просила не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, обґрунтовуючи це тим. що ОСОБА_1 військовослужбовець та для виконання службових обов`язків йому необхідно керувати транспортним засобом.

В обґрунтування клопотання про залучення прокурора до участі в справі про адміністративне правопорушення зазначила, що враховуючи обставини даної справи та те, що у справи відсутня сторона обвинувачення, а також враховуючи той факт, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечуються обставини події, а суд не може взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, та з урахуванням рішень ЄСПЛ, вважає, що в даному випадку вбачається необхідним для неупередженого, повного та всебічного розгляду справи залучити до участі у справі прокурора.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 12.03.2026 адвокатом Максименко Ю.П. надано клопотання, в якому просила долучити до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_1 . Проти протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 має заперечення, які викладені в письмових поясненнях, оскільки вважає, що такий складено безпідставно та з порушенням закону.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Максименко Ю.П. приймає участь в режимі відеоконференції. В судовому засіданні адвокат підтримала аргументи, які викладені у вищенаведених клопотаннях та письмових поясненнях.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання захисника про залучення прокурора до участі в справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.п. 21, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 (справа №208/712/19), згідно із законодавством України керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння є адміністративним правопорушенням. Відтак процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП. На сьогодні Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими законодавчими актами не наділено прокуратуру повноваженнями щодо «підтримання обвинувачення» у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Верховний Суд у своєму рішенні від 11.03.2022 № 826/7176/17 (п. 93-95)з цього приводу зазначив, що суб`єкт владних повноважень повинен бути створеним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Наявність рішення ЄСПЛ не стає автоматично підставою для залучення прокурора у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП (так само й інших, у яких йдеться про позбавлення спеціального права, адміністративний арешт тощо). До законодавчого врегулювання повноважень прокурора в КУпАП, які мають кореспондуватися із конституційними функціями прокуратури (визначення повноважень, способу та форми їх реалізації), його участь у розгляді справ про адміністративні правопорушення, крім передбачених Кодексом, порушуватиме приписи ст. 19 Конституції України.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Для реалізації такого нагляду прокурору надаються повноваження, передбачені ч. 1 ст. 250 Кодексу. Крім того, за приписами ст. 250 КУпАП, при розгляді судом справ про адміністративні правопорушення, передбачені виключно ст. ст. 172-1729 172-9-2 Кодексу, участь прокурора є обов`язковою. З огляду на викладене, органи прокуратури не наділені повноваженнями щодо участі у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. ст. 130 КУПАП, тому суд відмовляє у залученні прокурора до участі в цій справі.

Дослідивши докази по справі, оцінивши їх у сукупності суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №5909898 від 14.02.2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів та DVD-диском з відеозаписом.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з явними ознаками стану алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Дії ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 КУпАП кваліфіковані правильно.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.

Стосовно тверджень захисника щодо безпідставності зупинки транспортного засобу зазначаю наступне. Законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП. Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи. Предметом доказування у справі є фактичні дані щодо керування водієм транспортного засобу у стані сп`яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкція).

Відеозапис дає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозаписи є належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється відповідно ст.ст. 251, 266 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про національну поліцію»та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейських вбачається, що поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд для визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, про те останній від проходження огляду відмовився.

Суд відкидає твердження захисника ОСОБА_1 адвоката Максименко Ю.П. щодо допущених порушеннь працівниками поліції в частині пропозиції пройти огляд на стан сп?яніння в м. Полтаві, а не в м. Карлівці, так як відповідно до Перелік лікувально-профілактичних закладів області, яким надається право проведення медичних оглядів з метою виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом директора Департаменту охорони здоров?я Полтавської облдержадміністрації від 15.12.2000 №301 в КНП «Карлівська центральна районна лікарня ім. Л. В. Радевича» огляд проводиться лише у робочі дні з 8.00 год до 15 год. В той же час, з матеріали справи вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 01 год. 05 хв 14.02.26, що виключало можливість проведення медичного огляду в м. Карлівка.

Стосовно доводів захисника про складання протоколу з порушенням вимог ст. 266 1 КУпАП та за відсутності представника Військової служби правопорядку, слід зазначити, що правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, відноситься до правопорушень на транспорті.

Статтею 255 КУпАП визначено органи, які мають право складати протоколи. Зокрема, органи Національної поліції складають протоколи за статтею 130 КУпАП, а управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по правопорушенням, вчиненим військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов`язків, - стаття 44, частини друга і третя статті 123, статті 172-10 - 172-20, 173, 174, 178, 182, 184-1, 185 і 185-7 КУпАП.

Крім того, Наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 затверджено Інструкцію зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, якою визначено, що органи Військової служби правопорядку (ВСП) здійснюють оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбаченні статей 172-10-172-20 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Однак, ОСОБА_1 під час огляду на стан сп`яніння не надано доказів виконання ним службових обов`язків, отже він підпадає під загальний порядок огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, працівниками поліції дотримані вимоги ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858.

Суддя, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, повністю доведена.

З приовду клопотання адвоката Максименко Ю.П. про призначення адмінітсраитвного стягнення з урахувнням принципу індивідуалізації суд приходить до наступних висновків.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативну санкцію щодо водіїв у виді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Разом з тим, відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Статтею34 КУпАП передбачені обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, серед яких зокрема є: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою, яка має дитину віком до одного року.

В КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

За таких обставин при розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті).

Разом з тим, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 за анагією закону на підставаі ст. 69 КК Українги, оскільки останній свою вину не визнав, обставин які б пом`якшували покарання не встановлено, відомості про проходження ОСОБА_1 військової служби у ЗСУ та неможливість позбавлення його права керування транспортним засобом, з огляду на неможливість подальшого несення ним військової служби та інших військовослужбовців, не є підставою для задоволення вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи вищезазначене, а також тяжкість скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено ст.130 ч. 1 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 278, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови суду виготовлено 17 квітня 2026 року.

Суддя О.М. Герцов