Рішення № 135783295, 16.04.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 541/2167/25

Провадження № 2/526/88/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 рокуГадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 541/2167/25 за позовом ТОВ "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

03 червня 2025 року ТОВ "Алекскредит" звернулося до Миргородського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4060953 від 13.10.2020 року у розмірі 41 926,5 грн та судових витрат у розмірі 12 422,40 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 09.06.2025 вказану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Гадяцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою судді від 02 липня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Ухвалою суду від 02.07.2026 за клопотанням позивача витребувано докази у АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів.

Позивач ТОВ "Алекскредит" та представник позивача адвокат Колеснікова І.О. копію ухвали про відкриття провадження отримали 04.07.2025, яка була надіслана до їх електронних кабінетів.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала особисто в приміщенні суду 02.07.2025, що підтверджується її розпискою, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за яким вона отримала копію ухвали суду 10.07.2025.

31 липня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сідько С. І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги ТОВ "Алекскредит" не визнала з тих підстав, що за вказаним кредитним договором позивачем нараховані відсотки в спеціальному періоді з 29.10.2020 року до 26.04.2021 року (включно) за ставкою 3% в день, що становить 34 020 грн, а не за відсотковою ставкою 1,70%, як у базовий період з 13.10.2020 по 28.10.2021, що є неправомірним та безпідставним. Нарахування відсотків ТОВ «Алекскредит» відповідно до договору повинно було здійснюватися на загальних умовах, які погоджені між сторонами. Також, заперечила щодо отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки дані щодо їх отримання, згідно виписки з карткового рахунку відповідача, у вказаний у договорі період відсутні. Щодо стягнення з відповідача судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн заперечила, оскільки позивачем не надано доказів понесення таких витрат, не надано розрахунку представника позивача з описом наданих послуг, вказала, що заявлені витрати не співмірні зі складністю справи. З цих підстав просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

05 серпня 2025 року від представника позивача ТОВ "Алекскредит" Колеснікової І. О. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги позивача з підстав, зазначених у позові, зазначила, що проценти за користування кредитними коштами за вказаним кредитним договором нараховані в межах строку їх дії та в розмірі, зазначеному в договорі. Кредитні кошти були отримані відповідачем від ТОВ "Алекскредит" на платіжну карту № НОМЕР_1 в сумі 6300 грн, що підтверджується випискою з цієї карти, наданої суду на його запит АТ КБ «ПриватБанк», а не на платіжну карту НОМЕР_2 , виписку з якої надала відповідач, чим вводить суд в оману. Витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи.

11 серпня 2025 року від представника відповідача адвоката Сідько С. І. надійшло заперечення на відзив, в якому вказується, що нарахування відсотків за кредитним договором у більшому розмірі виходячи з 3% в день є лише змогою позивача стягнути більше коштів з позичальника. До того ж, п. 1.7.3 договору, також, передбачено орієнтовну загальну вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування, про що позивачем не надано жодних пояснень. З огляду на вищевикладене, вважає, що нарахування відсотків у більшому розмірі не відповідає умовам договору, зокрема п.1.7.3 яким, також, встановлена та погоджена сплата відсотків за користування кредитними коштами, в орієнтовній загальній вартості кредиту при використанні загальних умов кредитування. Щодо стягнення судових витрат, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн., вважає, що вказана сума позивачем належним чином необґрунтована та завищена.

У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 13.10.2020 ОСОБА_1 було підписано пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту з ТОВ "Алекскредит" № 4060953 на суму 6300 грн, яку підписано позичальником одноразовим ідентифікатором PS4060953.

Цього ж дня 13.10.2020 між ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №4060953, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора PS4060953.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "Алекскредит" надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 6300 грн. (п. 1.3 кредитного договору), зі строком дії договору до 26.04.2021 (п. 3.1 кредитного договору).

Згідно п.1.7 договору за користування кредитом ОСОБА_1 сплачує ТОВ "Алекскредит" проценти. У випадку використання кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту. У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 15 календарних днів з 13.10.2020 року до 28.10.2020 року (включно) (базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,45% (акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 7 670,25 грн., у тому числі основна сума кредиту 6 300,00 грн., проценти за користування кредитом 1 370,25 грн.

При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 13.10.2020 року до 28.10.2020 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 29.10.2020 року до 26.04.2021 року (включно) - 3 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил) (п.1.7.3 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7 911,90 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за програмою лояльності 529,25%, у спеціальний період 1095,00%.

Згідно п. 3.1 договору, сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з дати укладення договору (п. 2.9. Правил) 13.10.2020 року до кінцевої дати виконання договору 26.04.2021 року (включно). Вказані умови, також відображені у паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором PS4060953. Сторонами було погоджено графік платежів (додаток №1), який є невід`ємною частиною договору. Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит» розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua. (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору кредит надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Згідно п.1.2 договору, за договором кредитодавець надав відповідачу кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов договору.

Відповідно до п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст. 15 Закону «Про споживче кредитування», у випадку, якщо вважала умови кредитування для себе неприйнятними мала змогу і після підписання кредитного договору відмовитись від нього протягом 14 днів з моменту укладення договору та протягом ще 7 днів повернути кредит та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит.

Такі ж умови містяться й в самому договорі (п.4.8.).

Посилання представника відповідача на те, що нарахування відсотків за кредитним договором у більшому розмірі у спеціальний період, виходячи з 3% в день, а не 1,70% в день за користування кредитом не відповідає умовам договору, зокрема п.1.7.3 і є неспроможними, оскільки судом встановлено, що сторонами були погоджені вказані умови у кредитному договорі та на момент його підписання ОСОБА_1 додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляла, що свідчить про свідоме визнання нею умов договору, в тому числі й тих, які заперечуються її представником.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не зверталась до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, фактично погодилась зі всіма умовами такого договору.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема:

договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;

загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;

загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

На підтвердження виконання ТОВ "Алекскредит" зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором, позивачем суду надано довідку ФК «Елаєнс» від 03.04.2025, з якої вбачається, що на підставі договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ФК «Елаєнс» та ТОВ "Алекскредит" платежі успішно проведені в системі. Деталі операції: дата платежу 13.10.2020, призначення платежу: transfer_funds, сума платежу 6300 грн, номер картки: 5168755443656356, банк картки отримувача PRIVATBANK.

Окрім того, 04.08.2026 на виконання ухвали суду від 02.07.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) АТ КБ «ПриватБанк» було емітовано карту № НОМЕР_1 . Згідно виписки по цій картці 13.10.2020 на неї надійшли кошти в сумі 6300 грн.

Також, позивачем надано фото відповідача з паспортом на підтвердження її ідентифікації та того, що вказаний кредитний договір було укладено саме з відповідачем ОСОБА_1 .

Отже ТОВ "Алекскредит" умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку ОСОБА_1 не виконала умов кредитного договору.

З детального розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №4060953 від 13.10.2020, виконаним ТОВ "Алекскредит" вбачається, що проценти нараховувались за вказаним кредитним договором відповідно до його мов та у межах строку дії договору з 13.10.2020 по 26.04.2021 включно.

З вказаного розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 30.04.2021 становить 41 926,50 грн., з яких: 6300 грн. тіло кредиту; 35 626,50 грн. нараховані відсотки.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за Допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір про надання кредиту, є укладеним з додержанням письмової форми визначеної законом, оскільки укладений з додержанням процедури визначеної законом України «Про електронну комерцію», та підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, у порядку визначеному ст. 12 Закону та умов кредитного договору.

На підтвердження факту укладення даного договору відповідачем свідчить зазначення в договорі її особистих даних, таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, а також існування самого тексту договору у позивача, який згідно зі ст. 11 Закону є оригіналом такого договору.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання:, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що відповідач підписала кредитний договір № 4060953 від 13.10.2020 одноразовим ідентифікатором PS4060953, що не було нею спростовано.

Без отримання листів на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету вказаний кредитний договір не був би укладеним.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій їх надано, строк та умови кредитування, зокрема розмір відсотків за користування кредитними коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язується вчасно повернути позику, сплатити відсотки за користування позикою в порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також ч.3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з наданих позивачем доказів, фінансова установа виконала свій обов`язок своєчасно та у повному обсязі, а ОСОБА_1 порушила умови договору та зобов`язання по погашенню кредиту.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів (відомостей) на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять і відповідач не надала.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. В зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання по кредитному договору, за якими кредитодавець виконав умови повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови та правила договору, не повернувши кредитні кошти, порушено майнові права ТОВ "Алекскредит", тому з відповідача слід стягти заборгованість за кредитним договором та задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат з судового збору в сумі 2422,40 грн., сплачений ним при подачі позову, тому, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Також, стороною позивача заявлено про стягнення судових витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача адвокатом Колесніковою І.О. на підтвердження витрат ТОВ "Алекскредит" з правничої допомоги в сумі 10 000 грн було надано лише ордер №1305315 від 30.05.2025 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Інших документів, зокрема договору про надання правничої допомоги ТОВ "Алекскредит", детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги, доказів оплати понесення позивачем таких витрат, у відповідності до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, позивачем суду надано не було. За наведених обставин неможливо визначитися з фактом безпосереднього надання правової допомоги адвокатом товариству, тому за відсутності доказів надання правової допомоги та понесення витрат на правову допомогу вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 509, 526, 527 ч.1, 530, 536, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 12, 81, 141, 137, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги ТОВ "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованість за договором про надання кредиту №4060953 від 13.10.2020 у розмірі 41 926 (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) грн. 50 коп.

Стягти з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" судові витрати, понесені на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн.

Відмовити ТОВ "Алекскредит" у задоволенні вимог до ОСОБА_1 у частині стягнення судових витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12-а, код ЄДРПОУ 41346335.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_3 .

Головуюча: Л. В. Максименко