Рішення № 135783197, 14.04.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1816/25

Провадження № 2/379/84/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Карпової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: загальну суму заборгованості за кредитним договором № 00-9847487 від 09.07.2024 в розмірі 10 134,00 грн, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Представник позивача в обґрунтування позовної заяви зазначає, що 09.07.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 00-9847487 на суму 5 175,00 грн. На виконання умов кредитного договору, 09.07.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. 20.01.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 20.01.2025 до договору факторингу 1 та акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача. При укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договорам. Враховуючи зазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 10 134,00 грн, яка складається з: 5175,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4 959,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідач у встановлений судом строк правом подати відзив на позовну заяву не скористався. Разом з тим, представником відповідача подано клопотання (а.с.129-134), в якому він просить суд застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшити розмір нарахованих процентів та інших платежів до розумного та співмірного розміру, з урахуванням суми фактично отриманого кредиту. В обґрунтування клопотання зазначив, що сума нарахованих процентів більш ніж утричі перевищує суму отриманого кредиту. Нарахування здійснене за надвисокою процентною ставкою 1,5% на день, що є економічно необґрунтованим. Також, позивач не довів реальних збитків у заявленому розмірі. Такий розмір нарахувань суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності відповідальності.

У поданих запереченнях на клопотання (а.с.139-152) представник позивача зазначає, що до позовної заяви долучено належну копію розрахунку заборгованості, який відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Позивач заперечує щодо доводів відповідача, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, що, на його переконання, є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення нарахованих відсотків. Проте, матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальник діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти і протягом певного часу виконував умови кредитного договору. Крім того, відповідачем не надано належних доказів, які саме пункти кредитного договору є несправедливими та в чому виражена ця несправедливість по відношенню до споживача фінансових послуг, не на підставі яких ознак, зазначених у ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», представник кваліфікував умови договору несправедливими. Разом з тим, відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Процесуальній дії у справі

21.10.2025 судом, з відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради, на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 19.11.2025. Також, задоволено клопотання представника позивачу про витребування в банка-емітента АТ «А-БАНК» інформації, що становить банківську таємницю.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2025 судове засідання відкладено до 12.01.2026 за клопотанням відповідача з метою отримання правової допомоги.

Відповідно до наказу голови суду від 07.11.2025 № 25-В, головуючий суддя Зінкін В.І. з 24.11.2025 по 03.12.2025 перебував у щорічні відпустці.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.02.2026 у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 22.10.2025 в частині витребування доказів.

30.01.2026 до суду надійшов лист АТ «Акцент-Банк» від 23.01.2026 з додатками.

Протокольною ухвалою суду від 04.02.2026 судове засідання відкладено до 06.03.2026 за клопотанням представника відповідача у зв`язку з необхідністю його підготовки до судового процесу.

Протокольною ухвалою суду від 06.03.2026 судове засідання відкладено до 26.03.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 26.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків. Судове засідання відкладено до 14.04.2026.

01.04.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про усунення недоліків.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. У позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник адвокат Кочин С.С. у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки в судове засідання не повідомили. 06.03.2026 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про проведення судового слухання за відсутності відповідача та його представника. Крім того, в даному клопотанні представник відповідача повідомляє, що відповідно до ст. 141 ЦПК України, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення судового рішення з метою їх подальшого розподілу.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09.07.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 00-9847487, підписаний останнім одноразовим ідентифікатором 36707 (а.с.9-13).

Договір укладено у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п.2.2 кредитного договору).

Невід`ємною частиною цього договору є графік платежів таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (п.7.1 кредитного договору).

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.1).

Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає: 4500,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби (п.1.2).

Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 04 липня 2025 року згідно умов пункту 3.5 цього договору (п.1.3).

Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 24 липня 2024 року та на кожний 15 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування) (п.1.4).

Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 1,45% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки). Знижена процентна ставка становить 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту) (п.1.5).

Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає: 675,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього договору (п.1.6).

Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1.5% (один цілих 5 десятих) та розраховується в процентах з використанням такої формули ДПС = (ЗВСК/ЗРК)А х 100% = (24165,00/4500.00)/360 х 100%.

Денна процентна ставка за цим договором у разі використання позичальником права на знижену процентну ставку з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1.5% (один цілих 5 десятих) та розраховується в процентах з використанням такої формули: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)Л х 100% = (23861,25/4500.00)/360 х 100%

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 11985,72% (п.1.8).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 9472,53%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 28665,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 28361,25 грн (п.1.9).

Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту: 09 липня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4500,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п.2.8).

Позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме: 04 липня 2025 року (п.3.5).

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором (п. 4.3.1).

Згідно п. 5.6 кредитного договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим договором, сума кредиту за яким не перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, кредитодавець має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку: на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 225,00 грн.; на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 450,00 грн.; на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 675,00 грн.; на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1350,00 грн.; на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 1800,00 грн.; на п`ятдесятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 2250,00 грн.; на шістдесятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 2250,00 грн.

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши відповідачу на картку № НОМЕР_2 кредитні кошти, що підтверджується інформаційним листом ТОВ «Платежі Онлайн» № 173/02 від 06.02.2025, відповідно до якого ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічним оператором платіжних послуг на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції, які подано у додатку 1. Згідно з даними вказаного додатку, за порядковим номером 995 вказано про переказ ОСОБА_1 09.07.2024 в сумі 4 500,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , банк-емітент A-BANK, номер транзакції 42052-13559-79024 (а.с.23-26).

Крім того, згідно інформаційного листа АТ «А-БАНК» від 23.01.2026, наданого на виконання ухвали суду від 23.10.2025, картка № 4323347398906708 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Інші карти клієнта НОМЕР_3 . Фінансовий номер на який відправляється інформація НОМЕР_4 . Номер знаходиться в анкетних даних клієнта. З виписки про рух коштів по рахунку вбачається факт зарахування коштів в сумі 4 500,00 грн. Разом з тим, банком надано платіжну інструкцію від 09.07.2024 про перерахування ОСОБА_1 4 500,00 грн надавачем платіжних послуг (а.с.97-116).

Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконав, порушивши умови кредитного договору, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором № 00-9847487 від 09.07.2024, яка згідно виписки з особового рахунку станом на 01.10.2025 становить 10 134,00 грн, з яких: 5 175,00 грн прострочене тіло, 4 959,00 грн прострочені відсотки (а.с.43).

Водночас, згідно детального розрахунку заборгованості сума загальної заборгованості 10 134,00 грн, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням 4 500,00 грн, сума заборгованості за нарахованими процентами 4 959,00 грн, сума за нарахованими комісіями 675,00 грн. Штрафні санкції згідно умов договору 2 250,00 грн (а.с.42).

Згідно із п. 4.2.5 кредитного договору кредитодавець має право відступити право вимоги за договором із заміною кредитора в зобов`язанні відповідно до норм ЦК України (у т. ч. ч. 1 ст. 516 ЦКУ) без згоди позичальника, а також обов`язково повідомити позичальника про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення в спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту.

Так, 20.01.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» і ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно з умовами якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило за плату, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права вимоги, зазначені в реєстрах боржників (а.с.32-40).

Згідно платіжних інструкцій № 1 від 27.01.2025, № 2 від 31.01.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» здійснило на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» оплату за відступлення прав вимог згідно вказаного договору факторингу (а.с.41).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право вимоги заборгованості до відповідача за кредитним договором № 00-9847487 від 09.07.2024 у розмірі 10 134,00 грн, з яких: 5 175,00 грн - залишок заборгованості за тілом кредиту, 4 959,00 грн - залишок заборгованості по звичайним відсоткам. Штрафні санкції згідно умов договору 2 250,00 грн (а.с.38-39).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII).

Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір № 00-9847487 від 09.07.2024 між кредитодавцем та відповідачем підписано останнім одноразовим ідентифікатором 36707, який було надіслано на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації.

У кредитному договорі, зазначені всі необхідні дані про особу відповідача необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер особистого електронного платіжного засобу позичальника, адреси електронної пошти, номер телефону.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підтвердив умови таких, після чого позикодавець надіслав йому за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону (зазначений при реєстрації) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Також відповідачем не надано належних доказів укладення договорів від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження №61-6066св23).

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Частинами 1 та 2 статті 1083 ЦК України передбачено, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» доведено набуття права вимоги за кредитним договором № 00-9847487 від 09.07.2024, укладеним між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем.

Крім того, договір факторингу відповідачем у судовому порядку не оскаржувався.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року справа № 415/160/17.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

За обставин цієї справи, сторони в кредитному договорі № 00-9847487 від 09.07.2024 погодили строк його дії 360 календарних днів, останній день строку кредитування 04 липня 2025 року (п.1.3 кредитного договору).

В свою чергу, в п. 5.6 кредитного договору кредитодавець та відповідач узгодили, що наслідком прострочення виконання позичальником грошових зобов`язань за договором, у тому числі внесення суми грошового зобов`язання після останнього дня строку надання кредиту є необхідність сплати штрафу у розмірі та в порядку, визначеному договором.

У випадку встановлення законодавством України обмежень (заборон/мораторіїв) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого обмеження (заборони/мораторію) не нараховується та позичальником не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування відповідних законодавчих обмежень (заборон/мораторіїв) (п.6.4.1 кредитного договору).

Оцінюючи обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, зокрема щодо нарахування процентів за користування кредитом, суд приходить до наступних висновків.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.42, 162-169), кредитодавцем було нараховано:

09.07.2024 комісію в загальному розмірі 675,00 гривень відповідно до п.6.4 кредитного договору;

з 09.07.2024 по 23.07.2024 року нарахування процентів за зниженою процентною ставкою 1%, тобто 4500,00 х 1% = 45,00 гривень на день, в сумі 675,00 грн;

26.07.2024 штрафні санкції згідно умов договору в загальному розмірі 225,00 гривень відповідно до п.6.4 кредитного договору; донарахування відсотків за пільговий період в загальному розмірі 303,75 гривень;

з 26.07.2024 по 22.09.2024 нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,45% , тобто 4500,00 х 1,45% = 65,25 гривень на день;

29.07.2024 нараховано штрафні санкції згідно умов договору в загальному розмірі 450,00 гривень відповідно до п.6.4 кредитного договору, 03.08.2024 в загальному розмірі 675,00 гривень, 14.08.2024 - 1350,00 гривень, 02.09.2024 - 1800,00 гривень, 12.09.2024 2250, 00 гривень, 22.09.2024 2250,00 гривень, 30.09.2024 6750,00 гривень.

Всього сума заборгованості за основним зобов`язанням 4 500,00 грн, нарахованими процентами 4 959,00 грн, комісіями 675,00 грн, штрафні санкції згідно умов договору 2 250,00 грн (а.с.42).

Разом з тим, підпунктом 6 пункту 5 Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Закон України № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже, норма закону, якою обмежується нарахування процентів розміром 2,5 % на день діє за період з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року, а норма, якою обмежується нарахування процентів розміром 1,5% на день, діє за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року. Починаючи з 21 серпня 2024 року граничний розмір процентів обмежується 1% на день.

В даному випадку кредитний договір укладений 09.07.2024, тобто в той період, коли діяло обмеження щодо максимальної денної процентної ставки в розмірі 1,5%, тому встановлення в договорі (пункт 1.7 договору) саме такого розміру процентної ставки є правомірним та не суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, починаючи з 21.08.2024 по 22.09.2024 розмір денної процентної ставки мав бути приведений до закріпленого в Законі України «Про споживче кредитування» обмеження в розмірі в розмірі 1% в день.

Проте, визначена в пункті 1.7 договору денна процентна ставка, починаючи з 21.08.2024 в розмірі 1,5% перевищує встановлений законодавчий максимум, а як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пер війни кредитор продовжував до 22.09.2024 здійснювати нарахування за ставкою 1,5 %, що суперечить приписам Закону.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд визначає розрахунок заборгованості за процентами:

1) за період з 09.07.2024 по 23.07.2024 675,00 грн (4 500,00 х 1% х 15 днів);

2) донарахування відсотків за пільговий період в загальному розмірі 303,75 гривень;

3) за період з 26.07.2024 по 28.07.2024 195,75 грн (4 500,00 х 1,45% х 3 дні);

4) за період з 29.07.2024 по 02.08.2024 326,25 грн (4 500,00 х 1,45% х 5 днів);

5) за період з 03.08.2024 по 13.08.2024 717,45 грн (4 500,00 х 1,45% х 11 днів);

6) за період з 14.08.2024 по 20.08.2024 456,75 грн (4 500,00 х 1,45% х 7 днів);

7) за період з 21.08.2024 по 01.09.2024 540,00, грн (4 500,00 х 1% х 12 днів);

8) за період з 02.09.2024 по 22.09.2024 945,00 грн (4 500,00 х 1% х 21 день);

а всього 4 160,25 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, 09.07.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідачем був укладений договір кредитної лінії № 00-9847487 на суму у розмірі 4 500,00 грн і на виконання вимог вказаного договору первісний кредитор перерахував відповідачу на картку кредитні кошти у розмірі 4 500,00 гривень. Водночас, позивачем заявлено до стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 5 175,00 грн, до якої помилково включено суму комісії у розмірі 675,00 грн, при цьому позовні вимоги та їх обґрунтування не містить вимоги про стягнення суми комісії у розмірі 675,00 грн.

Враховуючи викладене, суд висновує про часткове задоволення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9847487 від 09.07.2024 у розмірі 8 660,25 грн, яка складається із: 4 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 4 160,25 грн заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 27852 від 13.10.2025 (а.с.6).

Однак, враховуючи те, що суд виснував про часткове задоволення позовної вимоги на загальну суму 8 660,25 грн, що становить 85,46% від заявленої вимоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 070,18 грн (2 422,40х85,46%).

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень, долучивши (електронні копії):

договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с.44-45);

додаткову угоду № 25770856974 від 11.09.2025 (а.с.46);

акт прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025, відповідно до якого сторони погодили надання послуг на загальну вартість 7 000,00 грн (а.с.47);

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.49), довіреність (а.с.50).

З урахуванням того, що суд виснував про часткове задоволення позовної вимоги на загальну суму 8 660,25 грн, що становить 85,46% від заявленої вимоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 982,20 грн (7 000,00х85,46%).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625-629, 638, 1048, 1054, 1066, 1077-1083 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 247, 263-265, 273-279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9847487 від 09.07.2024 у розмірі 8 660,25 грн (вісім тисяч шістсот шістдесят гривень двадцять п`ять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати понесені у зв`язку із сплатою судового збору у розмірі 2 070,18 грн (дві тисячі сімдесят гривень вісімнадцять копійок) та витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі 5 982,20 грн (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві гривні двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310 а, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін