Рішення № 135782998, 09.04.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/34/26

2/368/595/26

Рішення

Іменем України

"09" квітня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кириченка В.І.

при секретарі Марчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику в порядку загального позовного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"(ЄДРПОУ:14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1 Д) заборгованість станом на 30.12.2025 року за кредитним договором № б/н від 10.07.2019 року у розмірі 92539,22 грн., що складається із: - 74580,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17958,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Мотивував позов тим, що 10.07.2019 року ОСОБА_1 (далі-Відповідач) ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту.

10.07.2019 року, шляхом підписання власноруч на планшеті Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

З моменту підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, між Банком та відповідачем був укладений договір № б/н від 10.07.2019 в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.

10.07.2019 року відповідач отримав кредитну картку "Універсальна" зі строком дії до 03/23.

В процесі користування рахунком та видачі кредитної картки іншого класу,

25.10.2019 відповідачем підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг - далі Заяви про приєднання, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком, зокрема і розмір процентної ставки. У Заяві про приєднання, яка підписана відповідачем викладений текст умов, до яких приєднався відповідач на момент підписання.

25.10.2019 року відповідач отримав кредитну картку "Універсальна GOLD" зі строком дії до 07/23.

З 25.10.2019 року сторонами погоджена процентна ставка у розмірі 42,00% річних (п. 1.3), тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія 75 000 грн. для картки Універсальна GOLD (п.1.2. Договору), Строк кредитування 20 років (п. 1.2 договору).

З 08.12.2021 року на підставі Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг сторонами погоджена процентна ставка у розмірі 40,8% річних (п. 1.3), тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія 200 000 грн. для картки Універсальна GOLD (п.1.2. Договору), Строк кредитування 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 договору).

Відповідно до висновку Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 373/212/16 судом зазначено: "Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору".

Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг від 25.10.2019 року та 08.12.2021 року є частинами договору б/н від 10.07.2019 року та

відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України має силу письмової домовленості сторін про зміну/встановлення умов кредитування по вже існуючим кредитним правовідносинам.

На підставі укладеного Договору від 10.07.2019 року Відповідач отримав наступні платіжні інструменти:

10.07.2019 картка Універсальна № 4149439008520110, термін дії 03/23;

25.10.2019 картка Універсальна GOLD № 4149629386102123, термін дії 07/23;

25.04.2024 картка Універсальна GOLD № 4149629367703857, термін дії 01/28.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 29 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц: «.... Під схваленням правочину можуть розумітися будь- які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину».

Відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

З виписки по договору, яка додана до матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитну картку та користувався нею, здійснюючи зокрема платежі за кредитні кошти.

Отже, Відповідач визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на користування кредитними коштами та виконання умов кредитного договору, в тому числі щодо сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно п. 1.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.

Позивач виконав умови договору та надав Відповідачу кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, що підтверджується випискою по рахунку, проте відповідач зобов`язання за договором не виконав.

В процесі підготовки позовної заяви було встановлено, що Відповідач не визнає заборгованість перед банком посилаючись на "спірні" платіжні операції, які були проведені 30.05.2024 року по її кредитній картці 4149629367703857 і Позивачем здійснено перевірку та встановлена обставина встановлення додатку віддаленого доступу на мобільний пристрій, а також самостійний переказ коштів відповідачем Тобто, саме в результаті дій відповідача, а також виконанню вказівок третіх осіб, здійснено переказ грошових коштів та надано доступ до її Приват24, що виключає відповідальність банку та покладає відповідальність саме на відповідача.

Відповідно до п. 20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

В той же час, згідно із абзацом 7 п. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» регламентовано, що втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 235/2054/21 (провадження № 61-1725св22) зазначив, що «суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи Банку про те, що без розголошення з боку позивача номера банківських карток, ПІН-кодів банківських карток, особа, навіть перевипустивши Sim- карту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до системи «Приват24», ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову. Крім того, суд першої інстанції не здійснив аналіз доводів позивача про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків відповідно наведених вище алгоритмів реєстрації у системі «Приват 24».

Також вважаємо, що суд має враховувати висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, відповідно до яких суд зобов`язаний перевірити, чи власна бездіяльність відповідача щодо збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач своїми діями та бездіяльністю сприяла розповсюдженню індивідуальної облікової інформації та здійснила переказ коштів. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 31.03.2025 р. у справі № 591/8927/23.

Відповідачем не виконано вимоги закону про негайне повідомлення позивача про спірні транзакції, а відтак відповідно до п. 4 статті 87 ЗУ «Про платіжні послуги» відповідальність за спірні транзакції покладено на відповідача.

28.05.2024 та 30.05.2024 відбулися перекази грошових коштів з кредитної картки, проте відповідач повідомила банк про спірні транзакції 11.07.2024, тобто лише через півтора місяці після проведення платежів.

Відповідно до п. 20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно п. 2.1.1.3.5. Договору Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту.

Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.

30.05.2024 відповідачем здійснено платежі за рахунок кредитних коштів.

До 30.06.2024 року відповідач не вніс мінімальний обов`язковий платіж, який передбачено умовами договору, у зв`язку з чим з 01.07.2024 за кредитним договором виникла прострочена заборгованість.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала . Обгрунтувала тим, що кредит не брала і нарахування процентів під час війни не передбачено діючим законодавством. Після обговорення з чоловіком який сказав, що вони ще зароблять грошей , вона хотіла сплати 92000 грн. по вказаному кредитному договору на вимогу банку і приходила в банк , але працівник банку сказав, що її прізвище відсутнє в системі і слід почекати годину, але вона не стала чекати. Вона з банком не підписувала договорів.

Судом встановлено, що 10.07.2019 року ОСОБА_1 (далі-Відповідач) ознайомилася з умовами кредитування та підписала Паспорт кредиту.

10.07.2019 року, шляхом підписання власноруч на планшеті Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms.

З моменту підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, між Банком та відповідачем був укладений договір № б/н від 10.07.2019 в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.

10.07.2019 року відповідач отримав кредитну картку "Універсальна" зі строком дії до 03/23.

В процесі користування рахунком та видачі кредитної картки іншого класу, 25.10.2019 відповідачем підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг - далі Заяви про приєднання, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком, зокрема і розмір процентної ставки. У Заяві про приєднання, яка підписана відповідачем викладений текст умов, до яких приєднався відповідач на момент підписання.

25.10.2019 року відповідач отримав кредитну картку "Універсальна GOLD" зі строком дії до 07/23.

З 25.10.2019 року сторонами погоджена процентна ставка у розмірі 42,00% річних (п. 1.3), тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія 75 000 грн. для картки Універсальна GOLD (п.1.2. Договору), Строк кредитування 20 років (п. 1.2 договору).

З 08.12.2021 року на підставі Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг сторонами погоджена процентна ставка у розмірі 40,8% річних (п. 1.3), тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія 200 000 грн. для картки Універсальна GOLD (п.1.2. Договору), Строк кредитування 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 договору).

Відповідно до висновку Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 373/212/16 судом зазначено: "Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору".

Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг від 25.10.2019 року та 08.12.2021 року є частинами договору б/н від 10.07.2019 року та

відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України має силу письмової домовленості сторін про зміну/встановлення умов кредитування по вже існуючим кредитним правовідносинам.

На підставі укладеного Договору від 10.07.2019 року Відповідач отримав наступні платіжні інструменти:

10.07.2019 картка Універсальна № НОМЕР_2 , термін дії 03/23;

25.10.2019 картка Універсальна GOLD № 4149629386102123, термін дії 07/23;

25.04.2024 картка Універсальна GOLD № 4149629367703857, термін дії 01/28.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 29 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц: «.... Під схваленням правочину можуть розумітися будь- які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину».

Відповідно до Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 р., Відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

З виписки по договору, яка додана до матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитну картку та користувався нею, здійснюючи зокрема платежі за кредитні кошти.

Отже, Відповідач визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на користування кредитними коштами та виконання умов кредитного договору, в тому числі щодо сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, а саме згідно п. 1.4. шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.

Позивач виконав умови договору та надав Відповідачу кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом, що підтверджується випискою по рахунку, проте відповідач зобов`язання за договором не виконав.

Згідно висновку службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 від 29.12.2025 року позивачем здійснено перевірку та встановлено наступне:

Аналізом виписки по договору встановлено ряд операцій по переказу грошових коштів 30.05.2024 за рахунок кредитного ліміту.

30.05.2024 грошові кошти з кредитної картки НОМЕР_3 перераховані відповідачем на її ж карту для виплат НОМЕР_4 через додаток Приват24.

Відповідач зареєстрований в платіжному застосунку Приват24 з логіном, що відповідає її фінансовому мобільному номеру телефона НОМЕР_5 .

Змін фінансового номеру телефону напередодні або у період проведення оспорюваних фінансових операції не встановлено.

Аналізом логів входу в Приват24 відповідача нетипових входів не зафіксовано, входи відбувались лише з типового пристрою Phone, модель девайса SM-M215F|samsung, версія Android, 12, імеі 0f7680e115d8c8a5, ір 195.49.149.217, провайдер SLNET.

Змін логіну та паролю входу до Приват24 відповідача у період здійснення спірних платіжних операцій не виявлено.

Зафіксовані наступні звернення відповідача до позивача:

31.05.2024 відповідач зателефонувала на лінію підтримки 3700 та просила перевірити чому у неї на карті виник кредитний ліміт, оскільки їй мала надійти зарплата. Просила картки та додаток Приват24 не блокувати.

11.07.2024 відповідач знову зателефонувала на лінію підтримки 3700 та повідомила, що вона певний час працювала на платформі Автотрейдінг, додаток Анідекс, тобто вона вкладала кошти та отримувала певний час прибутки від такого роду занять. В травні відповідачу повідомили, що вона заробила гроші і їх можна виводити. Працівник вказаної платформи повідомив клієнту про збій в роботі системи, вони не змогли вивести всю суму на потрібний рахунок, розкидали її кошти на інші карти, з часом клієнтка зрозуміла, що стала жертвою шахрайської схеми.

Отже у розмові з оператором банку встановлено, що відповідач, встановивши додаток «AnyDesk», фактично надала можливість використовувати власний мобільний телефон третіми особами та створила невідомій особі безперешкодний доступ до мобільного додатку «Приват24», який був встановлений на мобільному пристрої.

AnyDesk (Анідеск) - це популярна програма для віддаленого доступу до комп`ютерів та інших пристроїв, що дозволяє керувати ними так, ніби ви сидите прямо перед ними, передавати файли, демонструвати екран, а також забезпечує безпечний доступ з різних платформ (Windows, macOS, Linux, Android, iOS) завдяки шифруванню та налаштовуваним функціям безпеки. Хоча це безпечний інструмент, проте дає можливість використання його шахраями для обману користувачів.

На підставі наведеного, перевіркою встановлено, що у спірний період входи в застосунок Приват24 здійснені з одного фінансового номеру, без будь-яких змін акаунтів та паролів. Тобто, за результатами службової перевірки Банку втручань в Приват24 відповідача не встановлено. Всі платежі здійснені з належною автентифікацією платіжних інструментів відповідача та її, як держателя карток Банку, що свідчить про те, що платіжні операції здійснені особисто відповідачем.

Обставина встановлення додатку віддаленого доступу на мобільний пристрій, а також самостійний переказ коштів відповідачем встановлено зокрема ухвалою слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 19.08.2024 року в якій є посилання на покази відповідача в якості потерпілої де вона зазначала , що кредитні кошти її знайомий ОСОБА_2 первів спочатку з її кредитного рахунку на інший її рахунок , а потім невідомо куди.

Тобто, саме в результаті дій відповідача, а також виконанню вказівок третіх осіб, здійснено переказ грошових коштів та надано доступ до її Приват24, що виключає відповідальність банку та покладає відповідальність саме на відповідача.

Відповідно до п. 20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

В той же час, згідно із абзацом 7 п. 19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» регламентовано, що втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 235/2054/21 (провадження № 61-1725св22) зазначив, що «суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи Банку про те, що без розголошення з боку позивача номера банківських карток, ПІН-кодів банківських карток, особа, навіть перевипустивши Sim- карту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до системи «Приват24», ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з рахунків клієнта, та дійшов передчасного висновку про задоволення позову. Крім того, суд першої інстанції не здійснив аналіз доводів позивача про те, що вона не втрачала банківських карток, їх ПІН-кодів і телефону та нікому їх не передавала, не вчиняла будь-яких інших дій, які б могли призвести до списання грошових коштів з її рахунків відповідно наведених вище алгоритмів реєстрації у системі «Приват 24».

Суд також враховує висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, відповідно до яких суд зобов`язаний перевірити, чи власна бездіяльність відповідача щодо збереження її фінансового номера телефону не сприяла тому, що сторонні особи могли використати її фінансовий номер телефону для здійснення несанкціонованих банківських переказів.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач своїми діями та бездіяльністю сприяла розповсюдженню індивідуальної облікової інформації та здійснила переказ коштів. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладений у постанові від 31.03.2025 р. у справі № 591/8927/23.

Відповідачем не виконано вимоги закону про негайне повідомлення позивача про спірні транзакції, а відтак відповідно до п. 4 статті 87 ЗУ «Про платіжні послуги» відповідальність за спірні транзакції покладено на відповідача.

28.05.2024 та 30.05.2024 відбулися перекази грошових коштів з кредитної картки, проте відповідач повідомила банк про спірні транзакції 11.07.2024, тобто лише через півтора місяці після проведення платежів.

Відповідно до п. 20 статті 38 Закону України "Про платіжні послуги" користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний:

5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до підпункту 41 пункту 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги" терміни вживаються в такому значенні негайно - найкоротший можливий строк, але не пізніше наступного операційного дня, визначений внутрішніми документами надавача платіжних послуг та передбачений договором з користувачем платіжних послуг, у який мають виконуватися (відбуватися) відповідні дії з моменту настання підстави для їх виконання.

Відповідно до п. 4 статті 87 ЗУ «Про платіжні послуги» платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України "Про платіжні послуги" до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до ст. 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента.

Встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про виявлення несанкціонованої платіжної операції за допомогою платіжної картки, або при підозрі доступу третіх осіб рахунку та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення визначення часу звернення клієнта до Банку з відповідною заявою, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Відповідно до постанови від 18.01.2023 р. Верховного Суду України у справі №686/17744/21, який вказав:"У контексті розглядуваної справи тягар доказування факту повідомлення банку про викрадення мобільного телефону та втрату фінансового номеру покладається на позивача, який стверджує про вчинення таких дій." У вказаній постанові Верховного Суду вказано, що встановлення часу звернення до банку важливе для вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування покладається на позивача.

Подібним правовідносинам надано оцінку Верховним Судом по справі №585/1320/16-ц від 6 березня 2018 року, де зазначено, що "Крім того, до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк".

На підставі наведеного та наданих позивачем доказів, відповідальність за спірні транзакції покладено на відповідача, оскільки:

1. Дії відповідача призвели до втрати та розголошенню індивідуальної облікової інформації, а також грошові перекази здійснені самостійно відповідачем.

2. Відповідачем не виконано обов`язок негайного повідомлення позивача про спірні транзакції.

Щодо правомірності проведення транзакцій банком та відповідальності відповідача за спірні транзакції

Спірні правовідносини сторін регулюються нормами Закону України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року (надалі - Положення № 164), які є спеціальними.

Відповідно до ст.ст. 1066, 1068 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та

встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ч. 1 статті 1071 Цивільного кодексу України (далі - по тексту ЦК України) Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до п. 54 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до п. 21 Закону України "Про платіжні послуги" ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/ або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач.

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема:"... 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту,

в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи" (стаття 41 Закону України «Про платіжні послуги»).

Платіжний інструмент визначається законодавцем як персоналізований засіб, пристрій та/або набір процедур, що відповідають вимогам законодавства та погоджені користувачем і надавачем платіжних послуг для надання платіжної інструкції (аб.63 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»).

Платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування, програмно-апаратне середовище мобільного телефону, інший пристрій), що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою (аб.65 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»).

Відповідно до п. 11 Положення №164, «електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом».

Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання платіжної операції. (ч.8 статті 38 ЗУ "Про платіжні послуги").

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки (аб.56 ч.1 статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги»).

Платіжний застосунок - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/ або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг (аб. 23 ч. 3 Положення №164).

Ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.

Отримавши електронні платіжні інструкції від відповідача на проведення платіжних операцій, ініційованих за допомогою платіжної картки в системі Приват24 позивач не мав жодних підстав для відмови в проведенні таких операцій.

Відповідно до ч.2 та ч.3 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Відповідно до п. 136 Положення №164 «Користувач зобов`язаний 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень».

Відповідно до ч. 3 статті 87 ЗУ "Про платіжні послуги" Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Відповідно до п.140 Положення № 164 користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

Відповідно до п. 146 VII Розділу Положення № 164 затверджено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Тобто, виходячи з норми Постанови №164, єдиною умовою покладення на Банк відповідальності за вчинені транзакції є - виконання Банком операцій без автентифікації платіжного інструменту і його держателя.

Відповідно до ч. 4 аб. 63 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України

19.05.2020 за № 65 визначено, що фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації.

Саме фінансовий телефон клієнта є одним з головних засобів автентифікації клієнта, за допомогою якого Банк як надавач платіжних послуг встановлює та підтверджує особу користувача платіжних послуг та/

або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг.

Як зазначалось вище, фінансовий номер телефону та пароль входу в Приват24 не змінювались.

При здійснені переказів коштів у період з 28.05.2024 по 30.05.2024 електронна ідентифікація платіжного засобу і користувача здійснена в Приват24 з належною автентифікацією платіжного інструменту і його держателя з використанням фінансового номеру телефону та коректного вводу паролю входу в Приват24, а в такому разі у відповідності до правил п. 146 VII Розділу Положення № 164 відповідальність за такі операції покладено на власника рахунку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відкрите кримінальне провадження за заявою Відповідача не є підставою звільнення останнього від взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, а наданий Відповідачем Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення злочину щодо неї.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом або виконуючи зобов`язання частково, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно п. 2.1.1.2.1. Договору, Банк за наявності вільних грошових коштів та на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта надає йому споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Клієнт зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом таи інші платежі.

Згідно п. 2.1.1.2.2. Договору тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія яка передбачає можливість Клієнта отримувати кошти періодично по мірі необхідності в рамках встановленого заздалегідь ліміту, погашати всю суму заборгованості або тільки її частину, здійснювати повторне запозичення протягом терміну дії кредитної лінії.

Згідно п. 2.1.1.9. Договір починає діяти з дати встановлення кредитного ліміту на картці та діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань. Договір вважається продовженим на кожні наступні 12 місяців в разі, якщо за 30 днів до дати закінчення дії цього договору жодна із Сторін не заявила про намір його розірвати .

Згідно п. 2.1.1.3.5. Договору Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Тобто Сторони згідно до ст. 212 ЦКУ передбачили відкладальну обставину внаслідок виникнення якої, терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту.

Враховуючи, що строк повернення кредиту закінчився на 180-й день прострочення, то відповідно до п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.

Станом на 8.12.2021 року , згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 , кредитний ліміт було зменшено до 0 грн. і 30.05.2024 року збільшено кретний ліміт до 75000 грн.

30.05.2024 відповідачем здійснено платежі за рахунок кредитних коштів.

До 30.06.2024 року відповідач не вніс мінімальний обов`язковий платіж, який передбачено умовами договору, у зв`язку з чим з 01.07.2024 за кредитним договором виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 30.12.2025 р. має заборгованість -92539,22 грн., яка складається з наступного:

74580.98 грн. - заборгованість за тілом кредита,

17958,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 74580.98 грн за платежами, які здійснені відповідачем за рахунок кредитних коштів у період з 30.05.2024. Заборгованість до 30.05.2024 не є спірною.

Згідно розрахунку заборгованості, позивачем заявлено до стягнення заборгованість за процентами в сумі 17958,24 грн. за період з 01.07.2024 року по 01.01.2025 року в межах строку кредитування , які розраховані за погодженою сторонами процентною ставкою 3,4% на місяць (40,8% річних).

А тому, враховуючи вище зазначене позов слід задоволити та стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"(ЄДРПОУ:14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1 Д) заборгованість станом на 30.12.2025 року за кредитним договором № б/н від 10.07.2019 року у розмірі 92539,22 грн., що складається із: - 74580,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17958,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 526, 527, 530, ч.2 ст. 625, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 43, 49, 175-177, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"(ЄДРПОУ:14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського,1 Д) заборгованість станом на 30.12.2025 року за кредитним договором № б/н від 10.07.2019 року у розмірі 92539,22 грн., що складається із: - 74580,98 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17958,24 грн. - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 14.04.2026 року.

Суддя В.І. Кириченко